Гуменюк Олександр Леонідович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гуменюк Олександр Леонідович
UA-OF5-COL-GSB-H(2015).png Полковник
Gumenuk ol.jpg
Загальна інформація
Народження 5 серпня 1964(1964-08-05)
Ясенове Друге, СРСР
Смерть 15 серпня 2014(2014-08-15) (50 років)
Дебальцеве, Україна
(Вогнепальне поранення)
Поховання
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Псевдо Батя
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ Емблема аеромобільних військ (2007).png Десантні війська
Територіальна оборона
Формування
11-й БТрО ЗСУ «Київська Русь».png
 11 «Київська Русь»
Війни / битви

Українська миротворча місія в Югославії
Війна на сході України

Командування
2014
11-й БТрО ЗСУ «Київська Русь».png
 11 «Київська Русь», командир
Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Орден «Народний Герой України»

Олекса́ндр Леоні́дович Гуменю́к (нар. 5 серпня 1964, Ясенове Друге, СРСР[1] — пом. 15 серпня 2014, Дебальцеве, Україна) — український військовик, полковник (посмертно), засновник та командир 11-го батальйону територіальної оборони «Київська Русь»[2]. Загинув від кулі снайпера під час війни на сході України. Кавалер Ордена Богдана Хмельницького III ступеня (2014, лицар Ордена «Народний Герой України» (посмертно).

Життєпис[ред. | ред. код]

05.1983—11.1983 — курсант в/ч 23590 (СКВО).

11.1983—06.1985 — механік метеоприладів в/ч 55618 (КВО).

08.1986—06.1990 — курсант Рязанського ВВДКДКУ (КБВО)[3].

06.1990—09.1990 — командир парашутно-десантного взводу ВДБ (ВДВ).

09.1990—12.1990 — командир комендантського взводу ВДБ (ВДВ).

12.1990—02.1992 — командир взводу-викладач шп вдв (ВДВ).

08.1993—08.1995 — командир навчальної роти амд (ОдВО).

08.1995—12.1995 — начальник штабу — заступник Командира 28ОУБ (ОдВО).

12.1995—10.1997 — заступник командира 28ОУБдВО (ОдВО).

10.1997—08.1999 — заступник командира батальйону амб (ОдВО).

08.1999—01.2001 — командир парашутно-десантного батальйону амд (Півд. ОК).

01.2001—09.2001 — начальник штабу — перший заступник командира полку 80 оамп (Зах. ОК).

09.2001—06.2003 — слухач факультету підготовки фахівців оперативно-тактичного рівня НАО.

06.2003—01.2004 — начальник штабу — перший заступник командира центру нцсп (Півд. ОК).

01.2004—03.2004 — у розпорядженні ГСВ ЗСУ.

03.2004—07.2005 — старший офіцер групи бойової підготовки овш уамв (КСВ ЗСУ).

07.2005—09.2006 — начальник групи бойової підготовки овш уамв (КСВ ЗСУ).

З 03.2014 — командир 11 батальйону територіальної оборони Київського обласного військового комісаріату оперативного командування «Північ» Сухопутних військ Збройних Сил України.

Проходив службу в складі українського миротворчого контингенту в колишній Югославії[4].

Могила Олександра Гуменюка

15 серпня 2014 року загинув у бою поблизу села Малоіванівка Перевальського району Луганської області. Похований у Києві, на Лук'янівському військовому цвинтарі (ділянка № 4).

Нагороди[ред. | ред. код]

Сім'я[ред. | ред. код]

Дружина — Гуменюк-Торган Олена Олександрівна. Діти — Гуменюк Святослав Олександрович, Гуменюк Олег Олександрович, Гуменюк Максим Олександрович.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Інтерв'ю