Відмінності між версіями «Гуришев Олексій Михайлович»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
(Виправлено джерел: 0; позначено як недійсні: 1. #IABot (v2.0beta15))
 
Рядок 129: Рядок 129:
 
* [http://www.chidlovski.net/1954/54_player_info.asp?p_id=g012 Профіль на сайті Chidlovski.net] {{ref-en}}
 
* [http://www.chidlovski.net/1954/54_player_info.asp?p_id=g012 Профіль на сайті Chidlovski.net] {{ref-en}}
 
* [http://www.eurohockey.com/player/32727-alexei-guryshev.html Статистика на сайті Eurohockey.com] {{ref-en}}
 
* [http://www.eurohockey.com/player/32727-alexei-guryshev.html Статистика на сайті Eurohockey.com] {{ref-en}}
  +
* {{Eliteprospects|151588}}
   
 
{{Склад хокейної збірної СРСР на Олімпійських іграх 1956}}
 
{{Склад хокейної збірної СРСР на Олімпійських іграх 1956}}

Поточна версія на 12:24, 15 серпня 2019

Ice hockey pictogram.svg
Олексій Гуришев
Особові дані
Повне ім'я Олексій Михайлович
Гуришев
Народження 14 березня 1925(1925-03-14)
Москва, СРСР
Смерть 16 листопада 1983(1983-11-16) (58 років)
Москва
Зріст 183 см
Вага 84 кг
Позиція центральний нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1947–1961  «Крила Рад» 300 (379)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1954–1959  СРСР 92 (71)
Суддівська діяльність
Категорія всесоюзна
Роки Змагання Ігор
1963–1975  Чемпіонат СРСР
Нагороди і звання
Орден «Знак Пошани»  — 1957
Медаль «За оборону Москви»
Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» — 1945
Заслужений майстер спорту СРСР

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Олексій Михайлович Гуришев (рос. Алексей Михайлович Гурышев; нар. 14 березня 1925, Москва, СРСРпом. 16 листопада 1983, Москва) — радянський хокеїст, центральний нападник. Олімпійський чемпіон 1956 року та дворазовий чемпіон світу. Член клубу Всеволода Боброва (9-е місце, 497 голів)[1].

У роки Великої Вітчизняної війни працював токарем на заводі «Динамо». На цьому підприємстві розпочалася і його спортивна кар'єра. Спочатку був хокей з м'ячем (фіналіст кубка СРСР 1946) та футбол, а згодом і хокей із шайбою.

Виступав за московські «Крила Рад» (1947-1961). Перший радянський хокеїст, якому вдалося забити 300 голів у чемпіонаті. А загалом у лізі провів приблизно 300 матчів та закинув 379 шайб. Лише через 11 років це досягнення поліпшив В'ячеслав Старшинов, а згодом Борис Михайлов.

Чотири рази був найкращим снайпером чемпіонатів СРСР: 1949 (29 голів), 1955 (41), 1957 (32), 1958 (40). На льоду Гуришева не можна було сплутати ні з ким: високий, атлетичної статури, він міцно стояв на ковзанах, у так званій «широкій стійці». А хват ключки, навпаки, був короткий. У Гуришева був притаманний тільки йому кидок. Лідер атаки московського клубу кидав шайбу миттєво, без будь-якої підготовки. Більшість часу грав у одній ланці з Миколою Хлистовим та Михайлом Бичковим. Це атакувальне тріо, у 50-х роках, шість разів було найрезультативнішим у лізі , а загалом закинуло 732 шайби. Цей результат також був тривалий час рекордним.

Чемпіон СРСР 1957 року. Тричі здобував срібні нагороди (1955, 1956, 1958) та п'ять разів — бронзові (1950, 1951, 1954, 1959, 1960). Володар кубка СРСР 1951, фіналіст — 1952, 1954. Всього у кубку СРСР забив 30 голів. За результатами сезону чотири рази обирався до символічної збірної (1949, 1955-1957).

У складі національної збірної здобув золоту нагороду на Олімпійських іграх 1956 у Кортіна-д'Ампеццо.

Чемпіон світу 1954, 1956; другий призер 1955, 1957, 1958, 1959. На чемпіонатах Європи — п'ять золотих (1954-1956, 1958, 1959) та одна срібна нагорода (1957). На чемпіонатах світу та Олімпійських іграх провів 41 матч (35 закинутих шайб), а всього у складі збірної СРСР — 92 матчі (71 гол).

Нагороджений медаллями «За оборону Москви» (1942) та «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1945). Заслужений майстер спорту (1954). У 1957 році був нагороджений орденом «Знак Пошани».

У 1956 році Олексій Гуришев отримав тренерський диплом. Працював з молодими гравцями та у колективах фізкультури. Один з його вихованців, Володимир Петров — дворазовий олімпійський чемпіон. У 1963-1975 роках судив ігри чемпіонату СРСР. Сім разів обирався до десятки найкращих хокейних арбітрів країни. Суддя всесоюзної категорії з 1964 року. Після 50-ти років працював у відділі постачання одного зі столичних військових заводів.

Виконав роль нападника Самсонова у фільмі «Хокеїсти» режисера Рафаїла Гольдіна (1964 рік).

За версією інтернет-видання «Sports.ru» входить до символічної збірної клубу «Крила Рад» радянської доби: Сидельников, Шаталов[ru] — Кучевський, Лебедєв[ru] — Гуришев — Бодунов[ru][2].

Сезон Ліга Кубок Збірна Сума
І Г І Г І Г І Г
1947/48 21 21
1948/49 29 29
1949/50 27 27
1950/51 20 3 23
1951/52 21 7 28
1952/53 26 6 32
1953/54 16 30 3 14 9 42
1954/55 41 5 16 14 60
1955/56 36 6 15 13 55
1956/57 32 20 18 50
1957/58 40 16 13 53
1958/59 15 11 5 20
1959/60 22 22
1960/61 19 1 0 19
Усього 300 379 30 92 71 480

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]