Гурко Йосип Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 11:41, 5 лютого 2017, створена 80.112.128.228 (обговорення)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гурко Йосип Володимирович
Gurko IV.jpg
Народився 16 (28) липня 1828
Великий Новгород, Російська імперія
Помер 15 (28) січня 1901 (72 роки)
Сахаровоd
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність політик, військовослужбовець
Alma mater Пажеський корпус (1846)
Учасник Кримська війна і Російсько-турецька війна 1877–78
Титул граф[d]
Військове звання Генерал-фельдмаршал і list of Russian field marshalsd
Рід Q4152416?
Батько Володимир Йосипович Гуркоd
Діти Vladimir Gurkod, Vasily Gurkod і Dmitry I. Gurked
Нагороди
орден Андрія Первозванного орден Святого Георгія 2 ступеня орден Святого Георгія 3 ступеня орден Святого Володимира 1 ступеня Орден Білого Орла орден Святої Анни I ступеня орден Святого Станіслава I ступеня орден Святого Володимира III ступеня орден Святої Анни II ступеня орден Святого Станіслава II ступеня орден Святої Анни III ступеня Order of the Cross of Takovo Pour le Mérite Order of the Red Eagle 1st Class орден «Святий Олександр» Орден Святого Олександра Невського
Георгіївська зброя
Орден дому Саксен-Ернестіне Cross "Danube Crossing" Хрест «За військові заслуги»

Гурко (Ромейко-Гурко) Йосип Володимирович (16 (28) липня 1828(18280728) — 15 (28) січня 1901) — російський генерал-фельдмаршал (1894). Народився в Могильовській губернії. Походив із відомого роду білоруських дворян. Закінчив Пажеський корпус (1846), командував кавалерійськими підрозділами, служив у свиті імператора Олександра II (1862–66) флігель-ад'ютантом і проводив у життя селянську реформу 1861. Брав участь у російсько-турецькій війні 1877—1878; командував 70-тис. військом, здійснив складний перехід через Балкани і, здобувши ряд перемог, звільнив від турецьких військ Софію й інші болгарські міста та Адріанополь (нині м. Едірне, Туреччина). 1879–80 — помічник команд. військами гвардії та Петербурзького військового округу, тимчасовий петербурзький генерал-губернатор. Для боротьби з терористами-народниками, які винесли Г. смертний вирок, 1879 розробив інструкцію «Порядок исполнения смертных приговоров», що діяла в Російській імперії наприкінці 1870 — поч. 1880-х рр. 1882–83 командував Одеським військовим округом і обіймав посаду місцевого генерал-губернатора. За розпорядженням імператора Олександра III головував на військово-польових судах проти терористів і виносив їм смертні вироки (С.Халтуріну, М.Желвакову та ін.). 1883–94 — команд. військами Варшавського військового округу і одночасно генерал-губернатор. Займався спорудженням фортець та будівництвом стратегічних доріг, підготовкою військ до майбутніх бойових дій. У російській історіографії Г. вважається послідовником суворовської школи (див. О.Суворов) у військовій справі. 1894 пішов у відставку і мешкав у своєму маєтку.

Помер у с. Сахарово (нині село Тверської області, РФ).

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]