Відмінності між версіями «Густав Бізанц»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
[перевірена версія][перевірена версія]
(вилучення шаблону Edited, оскільки стаття не редагувалася впродовж 7 днів)
м
 
(Не показані 8 проміжних версій 4 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
  +
{{othernames|Бізанц}}
 
{{Архітектор
 
{{Архітектор
 
|зображення = 13 Gustav-Bizanc.jpg
 
|зображення = 13 Gustav-Bizanc.jpg
Рядок 20: Рядок 21:
 
|Commons = Gustaw Bisanz
 
|Commons = Gustaw Bisanz
 
}}
 
}}
 
{{othernames|Бізанц}}
 
 
 
'''Густав Бізанц''' ({{lang-de|Gustav Bisanz}}, [[30 серпня]] [[1848]], [[Кути (Стрийський район)|Кути]] — [[3 жовтня]] [[1925]], [[Львів]]) — архітектор, педагог, ректор [[Національний університет «Львівська політехніка»|Львівської політехніки]].
 
'''Густав Бізанц''' ({{lang-de|Gustav Bisanz}}, [[30 серпня]] [[1848]], [[Кути (Стрийський район)|Кути]] — [[3 жовтня]] [[1925]], [[Львів]]) — архітектор, педагог, ректор [[Національний університет «Львівська політехніка»|Львівської політехніки]].
 
[[Файл:Промислова школа, Львів, 1892.JPG|міні|268пкс|Будівля Промислової школи у Львові. 1892 рік]]
 
[[Файл:Промислова школа, Львів, 1892.JPG|міні|268пкс|Будівля Промислової школи у Львові. 1892 рік]]
Рядок 30: Рядок 28:
 
Народився [[30 серпня]] [[1848]] року в селі Кавчий Кут (тепер [[Кути (Стрийський район)|Кути]] під Стриєм). У Львові закінчив реальну школу.<ref name="CKS 142">''Zajączkowski&nbsp;W.'' C. K. Szkoła Politechniczna we Lwowie. Rys historyczny jej założenia i rozwoju, tudzież stan jej obecny.&nbsp;— Lwów&nbsp;: nakł. Szkoły Politechnicznej, 1894.&nbsp;— S. 142.</ref> Протягом [[1868]]—[[1873]] років навчався у [[Національний університет «Львівська політехніка»|Технічній академії]] у Львові (нині Національний університет «Львівська політехніка»). Серед викладачів був зокрема архітектор, майбутній ректор політехніки [[Юліан Захаревич]]. Ще будучи студентом, [[1872]] року влаштувався асистентом Захаревича на кафедру будівництва.<ref name="НК 1996 143-144">{{книга |автор = Жук&nbsp;І.|частина = Професор Густав Бізанц (сторінка з родинної саги)|заголовок = Німецькі колонії в Галичині: Історія — архітектура — культура. Матеріали, доповіді та повідомлення|оригінал = |посилання = |відповідальний = |видання = |місце = Львів|видавництво = Манускрипт |рік = 1996|том = |сторінки = 143—144|сторінок = |серія = |isbn = 5-7707-9809-2|тираж = }}</ref> Від [[1876]]&nbsp;— завідувач новоствореною «кафедрою архітектури II» (пізніше відома як «кафедра наземного будівництва»). [[9 жовтня]] [[1878]] року отримав звання професора надзвичайного, а від [[1883]]&nbsp;— звичайного. [[1879]] року з метою навчання відвідав Італію і Німеччину, а [[1882]] року&nbsp;— Бельгію і Францію.<ref name="CKS 142"/> Протягом [[1883]]—[[1898]] і [[1901]]—[[1903]] років обирався деканом архітектурного факультету. Десятиліттями очолював комісію так званого «другого державного екзамену» на відділі будівництва.<ref name="НК 1996 143-144"/> Після смерті ректора Політехніки [[Домінік Зброжек|Домініка Зброжека]], від [[1 липня]] [[1889]] року до кінця вересня виконував обов'язки ректора.<ref name="CKS 142"/> Знову обраний ректором на [[1898]]—[[1899]] навчальний рік.<ref name="НК 1996 143-144"/>
 
Народився [[30 серпня]] [[1848]] року в селі Кавчий Кут (тепер [[Кути (Стрийський район)|Кути]] під Стриєм). У Львові закінчив реальну школу.<ref name="CKS 142">''Zajączkowski&nbsp;W.'' C. K. Szkoła Politechniczna we Lwowie. Rys historyczny jej założenia i rozwoju, tudzież stan jej obecny.&nbsp;— Lwów&nbsp;: nakł. Szkoły Politechnicznej, 1894.&nbsp;— S. 142.</ref> Протягом [[1868]]—[[1873]] років навчався у [[Національний університет «Львівська політехніка»|Технічній академії]] у Львові (нині Національний університет «Львівська політехніка»). Серед викладачів був зокрема архітектор, майбутній ректор політехніки [[Юліан Захаревич]]. Ще будучи студентом, [[1872]] року влаштувався асистентом Захаревича на кафедру будівництва.<ref name="НК 1996 143-144">{{книга |автор = Жук&nbsp;І.|частина = Професор Густав Бізанц (сторінка з родинної саги)|заголовок = Німецькі колонії в Галичині: Історія — архітектура — культура. Матеріали, доповіді та повідомлення|оригінал = |посилання = |відповідальний = |видання = |місце = Львів|видавництво = Манускрипт |рік = 1996|том = |сторінки = 143—144|сторінок = |серія = |isbn = 5-7707-9809-2|тираж = }}</ref> Від [[1876]]&nbsp;— завідувач новоствореною «кафедрою архітектури II» (пізніше відома як «кафедра наземного будівництва»). [[9 жовтня]] [[1878]] року отримав звання професора надзвичайного, а від [[1883]]&nbsp;— звичайного. [[1879]] року з метою навчання відвідав Італію і Німеччину, а [[1882]] року&nbsp;— Бельгію і Францію.<ref name="CKS 142"/> Протягом [[1883]]—[[1898]] і [[1901]]—[[1903]] років обирався деканом архітектурного факультету. Десятиліттями очолював комісію так званого «другого державного екзамену» на відділі будівництва.<ref name="НК 1996 143-144"/> Після смерті ректора Політехніки [[Домінік Зброжек|Домініка Зброжека]], від [[1 липня]] [[1889]] року до кінця вересня виконував обов'язки ректора.<ref name="CKS 142"/> Знову обраний ректором на [[1898]]—[[1899]] навчальний рік.<ref name="НК 1996 143-144"/>
   
Поза навчальним закладом був членом екзаменаційних комісій авторизованих архітекторів, будівельних інженерів та «інженерів культури», член екзаменаційної комісії майстрів-будівничих.<ref>Czterdzieści lat pracy nauczycielskiej! // [[Czasopismo Techniczne]].&nbsp;— 1910.&nbsp;— №&nbsp;5.&nbsp;— S. 49.</ref> [[1877]] року став членом [[Політехнічне товариство у Львові|Політехнічного товариства у Львові]].<ref>Towarzystwo Politechniczne we Lwowie 1877—1902. Pamiętnik jubileuszowy / pod red. E.&nbsp;Grzębskiego.&nbsp;— Lwów, 1902.&nbsp;— S. 86.</ref> [[1910]] року був одним з організаторів, створеної товариством виставки польських архітекторів у Львові.<ref>Sprawozdanie Komitetu Wystawy Architektów polskich // Czasopismo Techniczne.&nbsp;— 1910.&nbsp;— №&nbsp;24.&nbsp;— S. 386.</ref> Взяв участь у публічній дискусії на шпальтах фахової преси щодо критики виставки краківськими архітекторами.<ref>''Lewicki&nbsp;J.'' Między tradycją a nowoczesnością: architektura Lwowa lat 1893—1918.&nbsp;— Warszawa: Neriton, 2005.&nbsp;— S. 123—125.&nbsp;— ISBN 83-88372-29-7.</ref> Член Кола польських архітекторів&nbsp;— об'єднання, яке виникло в рамках Політехнічного товариства. [[1912]] року<!--у березні чи квітні, джерела розходяться--> обраний другим заступником президента Кола.<ref>Kronika // [[Architekt]].&nbsp;— 1912.&nbsp;— №&nbsp;3—4.&nbsp;— S. 34; Kronika // Architekt.&nbsp;— 1912.&nbsp;— №&nbsp;5.&nbsp;— S. 55.</ref>
+
Поза навчальним закладом був членом екзаменаційних комісій авторизованих архітекторів, будівельних інженерів та «інженерів культури», член екзаменаційної комісії майстрів-будівничих.<ref>Czterdzieści lat pracy nauczycielskiej! // [[Czasopismo Techniczne]].&nbsp;— 1910.&nbsp;— №&nbsp;5.&nbsp;— S. 49.</ref> [[1877]] року став членом [[Політехнічне товариство у Львові|Політехнічного товариства у Львові]].<ref>Towarzystwo Politechniczne we Lwowie 1877—1902. Pamiętnik jubileuszowy / pod red. E.&nbsp;Grzębskiego.&nbsp;— Lwów, 1902.&nbsp;— S. 86.</ref> [[1910]] року був одним з організаторів, створеної товариством виставки польських архітекторів у Львові.<ref>Sprawozdanie Komitetu Wystawy Architektów polskich // Czasopismo Techniczne.&nbsp;— 1910.&nbsp;— №&nbsp;24.&nbsp;— S. 386.</ref> Взяв участь у публічній дискусії на шпальтах фахової преси щодо критики виставки краківськими архітекторами.<ref>''Lewicki&nbsp;J.'' Między tradycją a nowoczesnością: architektura Lwowa lat 1893—1918.&nbsp;— Warszawa: Neriton, 2005.&nbsp;— S. 123—125.&nbsp;— ISBN 83-88372-29-7.</ref> Взяв участь у П'ятому з'їзді техніків, який відбувався [[8 вересня|8]]—[[11 вересня]] [[1910]] року у Львові, де зачитав реферат «Про законодавче регулювання посади архітектора в Австрії».<ref>V-ty Zjazd Techników Polskich we Lwowie // Przegląd Techniczny.&nbsp;— 1910.&nbsp;— №&nbsp;43.&nbsp;— S. 528.</ref> Член Кола польських архітекторів&nbsp;— об'єднання, яке виникло в рамках Політехнічного товариства. [[1912]] року<!--у березні чи квітні, джерела розходяться--> обраний другим заступником президента Кола.<ref>Kronika // [[Architekt]].&nbsp;— 1912.&nbsp;— №&nbsp;3—4.&nbsp;— S. 34; Kronika // Architekt.&nbsp;— 1912.&nbsp;— №&nbsp;5.&nbsp;— S. 55.</ref>
   
 
В архітектурній творчості Бізанц застосовував різноманітні стилі історизму&nbsp;— неоренесанс, необароко, неоготику, неороманський стиль. Є автором низки громадських та культових споруд, прибуткових будинків, особняків.<ref name="Тимофієнко 41">{{книга |автор = [[Тимофієнко Володимир Іванович|Тимофієнко&nbsp;В.&nbsp;І.]]|частина = Бізанц Густав |заголовок = Зодчі України кінця XVIII&nbsp;— початку XX століть. Біографічний довідник|оригінал = |посилання = |відповідальний = |видання = |місце = К.|видавництво = НДІТІАМ|рік = 1999|том = |сторінки = 41 |сторінок = |серія = |isbn = 966-7452-16-6 |тираж = }}</ref> Автор статей з питань будівництва в часописах «Allgemeine Bauzeitung» та «[[Czasopismo Techniczne]]». Член редакції останнього з них у [[1889]]—[[1890]] роках.<ref>''Kucharzewski&nbsp;F.'' Piśmiennictwo techniczne polskie // Przegląd Techniczny.&nbsp;— 1908.&nbsp;— №&nbsp;31.&nbsp;— S. 380.</ref> Автор підручника «Budownictwo», активно використовуваного в Галичині до [[1920-ті|1920-х]] років, кілька разів перевиданого. Книга являла собою літографський відбиток рукописного тексту. Видання [[1908]] року складається з двох томів і містить 1500 ілюстрацій. Підручник є унікальною польськомовною хрестоматією будівельних матеріалів, технологій, конструкцій, які були актуальні до впровадження індустріальних методів будівництва, масового використання стальних і залізобетонних конструкцій.<ref>''Жук&nbsp;І.'' Професор…&nbsp;— С. 144—145.</ref> Серед зацікавлень Бізанца були також питання стандартизації розмірів цегли. З його ініціативи фабрика Кароля Шульца у Львові почала випускати цеглу тричетвертного розміру.<ref>''Жук&nbsp;І.'' Професор…&nbsp;— С. 145.</ref>
 
В архітектурній творчості Бізанц застосовував різноманітні стилі історизму&nbsp;— неоренесанс, необароко, неоготику, неороманський стиль. Є автором низки громадських та культових споруд, прибуткових будинків, особняків.<ref name="Тимофієнко 41">{{книга |автор = [[Тимофієнко Володимир Іванович|Тимофієнко&nbsp;В.&nbsp;І.]]|частина = Бізанц Густав |заголовок = Зодчі України кінця XVIII&nbsp;— початку XX століть. Біографічний довідник|оригінал = |посилання = |відповідальний = |видання = |місце = К.|видавництво = НДІТІАМ|рік = 1999|том = |сторінки = 41 |сторінок = |серія = |isbn = 966-7452-16-6 |тираж = }}</ref> Автор статей з питань будівництва в часописах «Allgemeine Bauzeitung» та «[[Czasopismo Techniczne]]». Член редакції останнього з них у [[1889]]—[[1890]] роках.<ref>''Kucharzewski&nbsp;F.'' Piśmiennictwo techniczne polskie // Przegląd Techniczny.&nbsp;— 1908.&nbsp;— №&nbsp;31.&nbsp;— S. 380.</ref> Автор підручника «Budownictwo», активно використовуваного в Галичині до [[1920-ті|1920-х]] років, кілька разів перевиданого. Книга являла собою літографський відбиток рукописного тексту. Видання [[1908]] року складається з двох томів і містить 1500 ілюстрацій. Підручник є унікальною польськомовною хрестоматією будівельних матеріалів, технологій, конструкцій, які були актуальні до впровадження індустріальних методів будівництва, масового використання стальних і залізобетонних конструкцій.<ref>''Жук&nbsp;І.'' Професор…&nbsp;— С. 144—145.</ref> Серед зацікавлень Бізанца були також питання стандартизації розмірів цегли. З його ініціативи фабрика Кароля Шульца у Львові почала випускати цеглу тричетвертного розміру.<ref>''Жук&nbsp;І.'' Професор…&nbsp;— С. 145.</ref>
Рядок 46: Рядок 44:
 
* Ескіз курзалу в [[Цехоцинек|Цехоцинку]]. Здобув перше місце на конкурсі ескізів, оголошеному Товариством заохочення красних мистецтв [[1875]] року.<ref name="CKS 142"/>
 
* Ескіз курзалу в [[Цехоцинек|Цехоцинку]]. Здобув перше місце на конкурсі ескізів, оголошеному Товариством заохочення красних мистецтв [[1875]] року.<ref name="CKS 142"/>
 
* Участь у проектуванні головного корпусу Львівської політехніки під керівництвом [[Юліан Захаревич|Юліана Захаревича]] у [[1872]]—[[1876]].<ref name="CT50">Czterdzieści lat…&nbsp;— S. 50.</ref> Пізніше, у [[1903]]—[[1904]] роках керівництво спорудженням двох додаткових крил.<ref>''Жук&nbsp;І.'' Професор…&nbsp;— С. 147; Czterdzieści lat…&nbsp;— S. 51.</ref>
 
* Участь у проектуванні головного корпусу Львівської політехніки під керівництвом [[Юліан Захаревич|Юліана Захаревича]] у [[1872]]—[[1876]].<ref name="CT50">Czterdzieści lat…&nbsp;— S. 50.</ref> Пізніше, у [[1903]]—[[1904]] роках керівництво спорудженням двох додаткових крил.<ref>''Жук&nbsp;І.'' Професор…&nbsp;— С. 147; Czterdzieści lat…&nbsp;— S. 51.</ref>
* Мурована греко-католицька церква в Задурові ([[1881]]).<ref>Księga pamiątkowa Towarzystwa…&nbsp;— S. 200; ''Zajączkowski&nbsp;W.'' C. K. Szkoła Politechniczna…&nbsp;— S. 142.</ref>
+
* Мурована греко-католицька церква Покрови Пресвятої Богородиці в [[Задарів|Задарові]] ([[1881]]).<ref>Księga pamiątkowa Towarzystwa…&nbsp;— S. 200; ''Zajączkowski&nbsp;W.'' C. K. Szkoła Politechniczna…&nbsp;— S. 142.</ref>
 
* Житловий будинок на нинішній [[Вулиця Устияновича (Львів)|вулиці Устияновича]], 10 у Львові (близько [[1890]]).<ref name="Тимофієнко 41"/>
 
* Житловий будинок на нинішній [[Вулиця Устияновича (Львів)|вулиці Устияновича]], 10 у Львові (близько [[1890]]).<ref name="Тимофієнко 41"/>
 
* I місце на конкурсі проектів будівлі [[Національний музей у Львові|Міського промислового музею]] у Львові [[1890]] року.<ref>Gazeta Warszawska.&nbsp;— 19 lutego 1890.&nbsp;— №&nbsp;46.&nbsp;— S. 3.</ref> Стилістично проект відносився до неоренесансу. Загальний уклад фасаду був близький до Музею мистецтва і промисловості у Відні і мав деякі паралелі з будинком Львівської політехніки.<ref>''Жук&nbsp;І.'' Професор…&nbsp;— С. 149; ''Lewicki&nbsp;J.'' Między tradycją…&nbsp;— S. 141.</ref> Для реалізації однак обрано позаконкурсний спільний проект [[Юзеф Каетан Яновський|Юзефа Каетана Яновського]] і [[Леонард Марконі|Леонарда Марконі]].<ref>''Сьомочкін&nbsp;І.&nbsp;В.'' Будинок Художньо-промислового музею у Львові (до питання про авторство проекту) // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація».&nbsp;— 1995.&nbsp;— №&nbsp;3.&nbsp;— С. 30; Gazeta Narodowa.&nbsp;— 25 sierpnia 1898.&nbsp;— №&nbsp;235.&nbsp;— S. 2.</ref>
 
* I місце на конкурсі проектів будівлі [[Національний музей у Львові|Міського промислового музею]] у Львові [[1890]] року.<ref>Gazeta Warszawska.&nbsp;— 19 lutego 1890.&nbsp;— №&nbsp;46.&nbsp;— S. 3.</ref> Стилістично проект відносився до неоренесансу. Загальний уклад фасаду був близький до Музею мистецтва і промисловості у Відні і мав деякі паралелі з будинком Львівської політехніки.<ref>''Жук&nbsp;І.'' Професор…&nbsp;— С. 149; ''Lewicki&nbsp;J.'' Między tradycją…&nbsp;— S. 141.</ref> Для реалізації однак обрано позаконкурсний спільний проект [[Юзеф Каетан Яновський|Юзефа Каетана Яновського]] і [[Леонард Марконі|Леонарда Марконі]].<ref>''Сьомочкін&nbsp;І.&nbsp;В.'' Будинок Художньо-промислового музею у Львові (до питання про авторство проекту) // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація».&nbsp;— 1995.&nbsp;— №&nbsp;3.&nbsp;— С. 30; Gazeta Narodowa.&nbsp;— 25 sierpnia 1898.&nbsp;— №&nbsp;235.&nbsp;— S. 2.</ref>
Рядок 63: Рядок 61:
   
 
== Примітки ==
 
== Примітки ==
{{reflist}}
+
{{reflist|2}}
   
 
== Джерела ==
 
== Джерела ==
{{Портал|Мистецтво}}
 
 
* {{книга |автор = [[Бірюльов Юрій Олександрович|Бірюльов&nbsp;Ю.&nbsp;О.]] |частина = Бізанц Густав |заголовок = [[Енциклопедія сучасної України]] |оригінал = |посилання = |відповідальний = |видання = |місце = К|видавництво = [[Національна академія наук України]], [[Наукове товариство імені Шевченка]] |рік = 2003|том = 2|сторінки = 751 |сторінок = |серія = |isbn = 966-02-2681-0|тираж = }}
 
* {{книга |автор = [[Бірюльов Юрій Олександрович|Бірюльов&nbsp;Ю.&nbsp;О.]] |частина = Бізанц Густав |заголовок = [[Енциклопедія сучасної України]] |оригінал = |посилання = |відповідальний = |видання = |місце = К|видавництво = [[Національна академія наук України]], [[Наукове товариство імені Шевченка]] |рік = 2003|том = 2|сторінки = 751 |сторінок = |серія = |isbn = 966-02-2681-0|тираж = }}
 
* {{книга |автор = Бірюльов&nbsp;Ю.&nbsp;О.|частина = Бізанц Густав|заголовок = [[Енциклопедія Львова]]|оригінал = |посилання = |відповідальний = За редакцією А.&nbsp;Козицького та І.&nbsp;Підкови|видання = |місце = Львів|видавництво = [[Літопис (видавництво)|Літопис]]|рік = 2007|том = 1|сторінки = 237|сторінок = |серія = |isbn = 978-966-7007-68-8|тираж = }}
 
* {{книга |автор = Бірюльов&nbsp;Ю.&nbsp;О.|частина = Бізанц Густав|заголовок = [[Енциклопедія Львова]]|оригінал = |посилання = |відповідальний = За редакцією А.&nbsp;Козицького та І.&nbsp;Підкови|видання = |місце = Львів|видавництво = [[Літопис (видавництво)|Літопис]]|рік = 2007|том = 1|сторінки = 237|сторінок = |серія = |isbn = 978-966-7007-68-8|тираж = }}
Рядок 75: Рядок 72:
 
{{Ректори Львівської політехніки}}
 
{{Ректори Львівської політехніки}}
 
{{бібліоінформація}}
 
{{бібліоінформація}}
  +
{{ВП-Портали|Мистецтво|Біографії|Архітектура}}
 
{{DEFAULTSORT:Бізанц Густав}}
 
{{DEFAULTSORT:Бізанц Густав}}
 
[[Категорія:Архітектори Львова]]
 
[[Категорія:Архітектори Львова]]

Поточна версія на 22:03, 20 вересня 2017

Густав Бізанц
13 Gustav-Bizanc.jpg
Народження 30 серпня 1848(1848-08-30)
Кути
Смерть 3 жовтня 1925(1925-10-03) (77 років)
Львів
Поховання Личаківський цвинтар
Навчання Національний університет «Львівська політехніка»
Праця в містах Львів
Архітектурний стиль історизм
CMNS: Густав Бізанц на Вікісховищі

Густав Бізанц (нім. Gustav Bisanz, 30 серпня 1848, Кути — 3 жовтня 1925, Львів) — архітектор, педагог, ректор Львівської політехніки.

Будівля Промислової школи у Львові. 1892 рік
Власний будинок на вул. Чупринки, 72 у Львові. 1900 рік

Біографія[ред.ред. код]

Народився 30 серпня 1848 року в селі Кавчий Кут (тепер Кути під Стриєм). У Львові закінчив реальну школу.[1] Протягом 18681873 років навчався у Технічній академії у Львові (нині Національний університет «Львівська політехніка»). Серед викладачів був зокрема архітектор, майбутній ректор політехніки Юліан Захаревич. Ще будучи студентом, 1872 року влаштувався асистентом Захаревича на кафедру будівництва.[2] Від 1876 — завідувач новоствореною «кафедрою архітектури II» (пізніше відома як «кафедра наземного будівництва»). 9 жовтня 1878 року отримав звання професора надзвичайного, а від 1883 — звичайного. 1879 року з метою навчання відвідав Італію і Німеччину, а 1882 року — Бельгію і Францію.[1] Протягом 18831898 і 19011903 років обирався деканом архітектурного факультету. Десятиліттями очолював комісію так званого «другого державного екзамену» на відділі будівництва.[2] Після смерті ректора Політехніки Домініка Зброжека, від 1 липня 1889 року до кінця вересня виконував обов'язки ректора.[1] Знову обраний ректором на 18981899 навчальний рік.[2]

Поза навчальним закладом був членом екзаменаційних комісій авторизованих архітекторів, будівельних інженерів та «інженерів культури», член екзаменаційної комісії майстрів-будівничих.[3] 1877 року став членом Політехнічного товариства у Львові.[4] 1910 року був одним з організаторів, створеної товариством виставки польських архітекторів у Львові.[5] Взяв участь у публічній дискусії на шпальтах фахової преси щодо критики виставки краківськими архітекторами.[6] Взяв участь у П'ятому з'їзді техніків, який відбувався 811 вересня 1910 року у Львові, де зачитав реферат «Про законодавче регулювання посади архітектора в Австрії».[7] Член Кола польських архітекторів — об'єднання, яке виникло в рамках Політехнічного товариства. 1912 року обраний другим заступником президента Кола.[8]

В архітектурній творчості Бізанц застосовував різноманітні стилі історизму — неоренесанс, необароко, неоготику, неороманський стиль. Є автором низки громадських та культових споруд, прибуткових будинків, особняків.[9] Автор статей з питань будівництва в часописах «Allgemeine Bauzeitung» та «Czasopismo Techniczne». Член редакції останнього з них у 18891890 роках.[10] Автор підручника «Budownictwo», активно використовуваного в Галичині до 1920-х років, кілька разів перевиданого. Книга являла собою літографський відбиток рукописного тексту. Видання 1908 року складається з двох томів і містить 1500 ілюстрацій. Підручник є унікальною польськомовною хрестоматією будівельних матеріалів, технологій, конструкцій, які були актуальні до впровадження індустріальних методів будівництва, масового використання стальних і залізобетонних конструкцій.[11] Серед зацікавлень Бізанца були також питання стандартизації розмірів цегли. З його ініціативи фабрика Кароля Шульца у Львові почала випускати цеглу тричетвертного розміру.[12]

Був членом журі архітектурних конкурсів, зокрема у конкурсі проектів гуртожитку Політехніки на вулиці Горбачевського, 18 у Львові (1894)[13], будинку Політехнічного товариства у Львові (1905)[14], каплиці в Хоминцях (1905)[15], нової ратуші у Стрию (1906)[16], будинку Торгівельно-промислової палати у Львові (1907)[17], прибуткового дому Бромільських у Львові на проспекті Шевченка (1909)[18], казино у Львові (1910)[19], прибуткових будинків на вулицях Коперника і Банківській (1910)[20], дому управління залізниці на вулиці Листопадового чину (1911)[21], будівлі Львівського університету (1913)[22], ратуші в Дрогобичі (1913).[23]

Вийшов на пенсію 1910 року.[24] 5 березня того ж року з цієї нагоди відбулись урочисті проводи у приміщенні Політехнічного товариства.[25] Помер 3 жовтня 1925 року. Похований у Львові на Личаківському цвинтарі.[26]

Родина[ред.ред. код]

Густав Бізанц народився в сім'ї німецьких колоністів у селі Кавчий Кут (тепер Кути під Стриєм). Батько — Йоган Бізанц, орендар землі. Мати Зузанна з дому Валентін.[27] Коріння Бізанців походило з околиць французького міста Безансон. Звідти, переслідувані як гугеноти, представники родини перебрались до Швейцарії, пізніше на захід Німеччини. В Галичині з'явились на початку XVIII ст. з першою хвилею німецьких колоністів. Bisanz — германізований варіант цього прізвища.[28]

У Львові Густав Бізанц проживав спочатку на вулиці Липовій (тепер Устияновича). Пізніше збудував для родини віллу на вулиці Кшижовій, 72 (тепер Генерала Чупринки).[29] 28 квітня 1896 року одружився з Марією з дому Гроссе, родом із Кракова[27] з родини німецьких купців.[29] Мав двох доньок — Софію (нар. 2 травня 1897) і Зузанну (нар. 23 липня 1899), а також сина Юліуса (нар. 9 квітня 1904).[27] 1924 року Софія вийшла заміж за архітектора Адама Мсцівуєвського.[30]

Архітектурні проекти[ред.ред. код]

  • Ескіз курзалу в Цехоцинку. Здобув перше місце на конкурсі ескізів, оголошеному Товариством заохочення красних мистецтв 1875 року.[1]
  • Участь у проектуванні головного корпусу Львівської політехніки під керівництвом Юліана Захаревича у 18721876.[31] Пізніше, у 19031904 роках керівництво спорудженням двох додаткових крил.[32]
  • Мурована греко-католицька церква Покрови Пресвятої Богородиці в Задарові (1881).[33]
  • Житловий будинок на нинішній вулиці Устияновича, 10 у Львові (близько 1890).[9]
  • I місце на конкурсі проектів будівлі Міського промислового музею у Львові 1890 року.[34] Стилістично проект відносився до неоренесансу. Загальний уклад фасаду був близький до Музею мистецтва і промисловості у Відні і мав деякі паралелі з будинком Львівської політехніки.[35] Для реалізації однак обрано позаконкурсний спільний проект Юзефа Каетана Яновського і Леонарда Марконі.[36]
  • Будівля Промислової школи на нинішній вулиці Театральній, 17. Проект Бізанца обрано на конкурсній основі. Реалізовано у 18901892 роках. Триповерхова споруда з високим цоколем, у плані являє собою чотирикутник 48×46 м із внутрішнім двором. Система планування — коридорна, із розміщенням приміщень по один бік коридору. У підвалах запроектовано квартири службовців, майстерні, котельні. Фасад вирішено у формах необароко та неоренесансу. Перший його ярус обшитий каменем, другий і третій — нетиньковані, з червоної цегли. В радянський час фасад від проспекту Свободи перебудовано.[37] Втрачено мансардний дах.[38]
  • Дерев'яна каплиця для санаторію у Брюховичах під Львовом[1] (1893).
  • Власна вілла на нинішній вулиці Генерала Чупринки, 72 (19001903). Фасади оздоблено у стилі модернізованого бароко німецького зразка.[39]
  • Конкурсний проект будівлі реальної школи у Стрию (ІІ місце, співавтор Вінцент Равський-молодший).[40]
  • Каплиця закладу для душевнохворих на Кульпаркові.[41]

Друковані праці[ред.ред. код]

  • Ekonomia budownicza / spisał K. Stelzer. — Lwów : Tow. wzaj. pom. nauk. słuch. Pol., 1878.
  • Budownictwo lądowe / spisał J. Bałaban. — Cz. I i II. — Lwów, 1884.
  • Studie über ein Zellengewölbe // Allgemeine Bauzeitung. — Wien, 1888.
  • Budownictwo lądowe część I i II / spisali A. Zachariewicz i K. Teodorowicz. — Lwów, 1893.
  • Budownictwo lądowe część III i IV / spisali A. Kühnel, T. Obmiński i M. Teodorowicz. — 1896.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д Zajączkowski W. C. K. Szkoła Politechniczna we Lwowie. Rys historyczny jej założenia i rozwoju, tudzież stan jej obecny. — Lwów : nakł. Szkoły Politechnicznej, 1894. — S. 142.
  2. а б в Жук І. Професор Густав Бізанц (сторінка з родинної саги) // Німецькі колонії в Галичині: Історія — архітектура — культура. Матеріали, доповіді та повідомлення. — Львів : Манускрипт, 1996. — С. 143—144. — ISBN 5-7707-9809-2.
  3. Czterdzieści lat pracy nauczycielskiej! // Czasopismo Techniczne. — 1910. — № 5. — S. 49.
  4. Towarzystwo Politechniczne we Lwowie 1877—1902. Pamiętnik jubileuszowy / pod red. E. Grzębskiego. — Lwów, 1902. — S. 86.
  5. Sprawozdanie Komitetu Wystawy Architektów polskich // Czasopismo Techniczne. — 1910. — № 24. — S. 386.
  6. Lewicki J. Między tradycją a nowoczesnością: architektura Lwowa lat 1893—1918. — Warszawa: Neriton, 2005. — S. 123—125. — ISBN 83-88372-29-7.
  7. V-ty Zjazd Techników Polskich we Lwowie // Przegląd Techniczny. — 1910. — № 43. — S. 528.
  8. Kronika // Architekt. — 1912. — № 3—4. — S. 34; Kronika // Architekt. — 1912. — № 5. — S. 55.
  9. а б Тимофієнко В. І. Бізанц Густав // Зодчі України кінця XVIII — початку XX століть. Біографічний довідник. — К. : НДІТІАМ, 1999. — С. 41. — ISBN 966-7452-16-6.
  10. Kucharzewski F. Piśmiennictwo techniczne polskie // Przegląd Techniczny. — 1908. — № 31. — S. 380.
  11. Жук І. Професор… — С. 144—145.
  12. Жук І. Професор… — С. 145.
  13. Księga pamiątkowa Towarzystwa «Bratniej Pomocy» Słuchaczów Politechniki we Lwowie. — Lwów, nakładem Towarzystwa «Bratniej Pomocy» Słuchaczów Politechniki, 1897. — S. 172.
  14. W. Ż. Konkurs na budowę domu Towarzystwa Politechnicznego we Lwowie // Przegląd Techniczny. — 1906. — № 3. — S. 27.
  15. Lewicki J. Między tradycją… — S. 189.
  16. Konkurs na projekt nowego ratusza w Stryju // Gazeta Lwowska. — 28 marca 1906. — № 71. — S. 4; Konkurs na projekt nowego ratusza w Stryju // Słowo Polskie. — 27 marca 1906. — № 132. — S. 3.
  17. Budowa gmachu Izby handlowej i przemysłowej // Gazeta Lwowska. — 19 lutego 1907. — № 40. — S. 4; Budowa gmachu Izby handlowej i przemysłowej // Nowa Reforma. — 18 lutego 1907. — № 80. — S. 3.
  18. Konkurs na dom Bromilskich // Czasopismo Techniczne. — 1909. — № 20. — S. 247; Konkurs na dom czyszowy we Lwowie // Architekt. — 1909. — № 7. — S. 133—134.
  19. Konkurs na gmach Kasyna miejskiego we Lwowie // Czasopismo Techniczne. — 1910. — № 7. — S. 93; Konkurs na gmach kasyna we Lwowie // Architekt. — 1910. — № 1. — S. 20.
  20. Rozmaitości // Czasopismo Techniczne. — 1910. — № 13. — S. 192; Konkurs na szkice domów czynszowych we Lwowie // Architekt. — 1910. — № 6, 7, 8. — S. 126.
  21. Konkurs na szkice gmachu dyrekcyi kolei państw. we Lwowie // Architekt. — 1911. — № 1. — S. 17; Rozstrzygnięcie konkursu na szkice gmachu administr. kolei państw. we Lwowie // Architekt. — 1911. — № 3. — S. 49.
  22. Konkurs na budowę nowego gmachu uniwersyteckiego we Lwowie // Architekt. — 1912. — № 11—12. — S. 134; Rozstrzygnięcie konkursu na gmach uniwersytetu we Lwowie (wyciąg z protokołu) // Architekt. — 1913. — № 5—6. — S. 69.
  23. Konkurs na projekt ratusza w Drohobyczu // Architekt. — 1913. — № 5—6. — S. 90; Konkurs architektoniczny // Czasopismo Techniczne. — 1913. — № 16. — S. 187; Protokół Sądu konkursowego dla planów ratusza w Drohobyczu // Czasopismo Techniczne. — 1913. — № 31. — S. 368; Konkurs na projekt ratusza // Przegląd Techniczny. — 1913. — № 22. — S. 308.
  24. Жук І. Професор… — С. 149.
  25. Czterdzieści lat… — S. 51.
  26. Nicieja S. Lwów. Ogród snu i pamięci. Dzieje Cmentarza Łyczakowskiego oraz ludzi tam spoczywających w latach 1786—2010. — Opole: Wydawnictwo MS, 2011. — S. 276. — ISBN 978-83-61915-07-2.
  27. а б в Degener L. Bisanz Gustav // Wer ist's? — 1911. — T. 5. — S. 117.
  28. Жук І. Професор… — С. 142.
  29. а б Wajda L. O Hance i jej rodzinie. Wspomnienia ciąg dalszy // Cracovia Leopolis. — 2007. — № 2 (50). — S. 25. — ISSN 1234-8600.
  30. Ćwiklińska B. Konkurs architektoniczny na pensjonat w Krynicy (1926). Jego postaci i pokłosie // Almanach Muszyny. — 2005. — S. 162. — ISSN 1234-6276.
  31. Czterdzieści lat… — S. 50.
  32. Жук І. Професор… — С. 147; Czterdzieści lat… — S. 51.
  33. Księga pamiątkowa Towarzystwa… — S. 200; Zajączkowski W. C. K. Szkoła Politechniczna… — S. 142.
  34. Gazeta Warszawska. — 19 lutego 1890. — № 46. — S. 3.
  35. Жук І. Професор… — С. 149; Lewicki J. Między tradycją… — S. 141.
  36. Сьомочкін І. В. Будинок Художньо-промислового музею у Львові (до питання про авторство проекту) // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — 1995. — № 3. — С. 30; Gazeta Narodowa. — 25 sierpnia 1898. — № 235. — S. 2.
  37. Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 291—293, 590. — ISBN 978-966-7022-77-8.
  38. Жук І. Професор… — С. 149.
  39. Архітектура Львова… — С. 352.
  40. Śp. Inż. Wincenty Rawski // Czasopismo Techniczne. — 1927. — № 19. — S. 305.
  41. Дорош А. Ю. Мешканці Нового Світу // Галицька брама. — 2007. — № 3-4 (147—148). — С. 17.

Джерела[ред.ред. код]