Гілянці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 11:25, 20 червня 2017, створена 95.67.68.84 (обговорення)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гілянці
Mirza teeghi.jpg
Кількість Від 3,5 до 4 млн.
Ареал Іран Іран (Гілян)
Близькі до: мазендеранці, талиші, курди, заза, белуджі
Мова гілянська, фарсі
Релігія іслам, шиїтського толку

Гілянці (гіляки, самоназва — гіляні, гілякі, ґіл. گیلک) — іраномовний народ на півночі Ірану, основне населення провінції Гілян. Чисельність — 3,5 млн осіб.

У гірських районах виділяється етнічна група галешів. Тим часом, за свідченням античних авторів, кадусії — це той же народ, що і пізніші Гели — нині сучасні гілянці[1].

Розмовляють на гілянській мові прикаспійської підгрупи північно-західної групи іранських мов, має західні та східні діалекти; багато (особливо молодь) говорять фарсі.

Віруючі гілянці — мусульмани-шиїти.

Основне традиційне заняття — орне землеробство, у галешів — напівкочове скотарство. Основна культура — заливний рис, на схилах гір вирощують пшеницю, ячмінь, кенаф, чай, тютюн, цитрусові. Основна робоча тварина — зебу (худобу пасуть дівчата, доять чоловіки). На узбережжі поширене рибальство. Гілян — основний центр шовківництва Ірану; розвинене виробництво скла, повсті, килимів, очеретяних циновок, ткацтво.

Житло — переважно дерев'яне, часто пальове або двоповерхове з відкритою терасою (талар) та балконом; високий тесовий або з рисової соломи та очерету дах спускається майже до землі.

Жіночий одяг — біла сорочка, спідниця довжиною вище колін з легкої кольорової тканини в дрібну складку, темна кофта; виходячи з дому, одягають чорні шаровари та підперізуються чорною шаллю. Ходять босоніж.

Основна їжа — рис, хліб їдять мало; напої — вода, підсолоджена виноградним суслом (шире), розбавлене кисле молоко (дуг), чай.

Жінка займає незалежне положення в суспільстві. Шлюб моногамний, полягає з обопільної згоді молодих, наречена часто сама домовляється з нареченим про розміри посагу. Зберігається культ священних каменів, дерев та гаїв. Фольклор — епічні та ліричні пісні.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Грантовский Э. А. Ранняя история иранских племён Передней Азии. — М. : «Восточная литература» РАН, 2007. — С. 429. — ISBN 978-5-02-036327-4.

Література[ред. | ред. код]

  • Гіляки та галеші. Талиші// Народи Передньої Азії, М., 1957.