Відмінності між версіями «Давиденко Валерій Миколайович»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
(у цій графі йдеться про приналежність до фракції)
Рядок 8: Рядок 8:
 
| депутат1 = {{прапорець20|UKR}} [[Народний депутат України]]
 
| депутат1 = {{прапорець20|UKR}} [[Народний депутат України]]
 
| скликання1 = [[Народні депутати України 8-го скликання|8-го скликання]]
 
| скликання1 = [[Народні депутати України 8-го скликання|8-го скликання]]
  +
| партія1 = [[Блок Петра Порошенка|Європейська Солідарність]]
| партія1 = безпартійний
 
 
| початок1 = [[27 листопада]] [[2014]]
 
| початок1 = [[27 листопада]] [[2014]]
 
| кінець1 = [[29 серпня]] [[2019]]
 
| кінець1 = [[29 серпня]] [[2019]]

Версія за 06:25, 24 травня 2020

Давиденко Валерій Миколайович
Валерій Давиденко.jpg
Народився 16 березня 1973(1973-03-16)
Носівка, Чернігівська область, Українська РСР, СРСР
Помер 23 травня 2020(2020-05-23) (47 років)
Київ, Україна
·постріл у головуd[1]
Громадянство
(підданство)
Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність політик
Alma mater Національний університет харчових технологій
Посада Народний депутат України і Народний депутат України
Україна Народний депутат України
8-го скликання
Європейська Солідарність 27 листопада 2014 29 серпня 2019
9-го скликання
безпартійний 29 серпня 2019 23 травня 2020

Картка на сайті Верховної Ради України

Валерій Миколайович Давиденко (нар. 16 березня 1973(19730316), м. Носівка, Чернігівська область — пом. 23 травня 2020, Київ[2]) — український підприємець та політик. Народний депутат України VIII та IX скликань. Працював заступником Міністра аграрної політики та продовольства України (2013—2014).

Життєпис

Народився 16 березня 1973 року у місті Носівка, що на Чернігівщині. Його батько працював водієм, а мати була бухгалтеркою. Його родина за материнською лінією також походила з Носівки.[3]

Середню освіту здобув у Носівській середній школі № 1[3].

У 1989—1990 працював різноробочим на МТФ в КСП ім. Енгельса у Носівці;

В 1995 отримав диплом про вищу освіту в Українському університеті харчових технологій.

Після закінчення університету, в 1996—1998 — директор ЗАТ «Агропрофіт»;

В 1998 переїхав у Київ і в 1998—2000 працював інженером-механіком ТОВ «Український будинок зв'язку», у 2000—2004 — спеціалістом зі страхування у САТ «Саламандра-Схід» та ЗАТ «Українська страхова група».

У 2004—2013 — на посаді генеральний директор ТОВ "СП «Агродім».

В 2007 разом із партнерами Юрієм Колобовим та Борисом Приходьком стає власником «Терра Банку».

20 травня 2013 — указом президента України Януковича призначений заступником Міністра аграрної політики та продовольства України[4] За час роботи на цій посаді він потрапив у корупційний скандал, пов'язаний з тим, що підпорядкована міністерству Державна продовольчо-зернова корпорація України отримала від Китаю 1,5 мільярди доларів в обмін на поставку зерна в КНР, але не менше 200 мільйонів доларів від цих коштів були виведені в офшори[5].

12 березня 2014 розпорядженням прем'єр-міністра Яценюка звільнений з посади заступника Міністра аграрної політики та продовольства України[6].

З червня 2014 — радник дирекції з розвитку перспективних програм ЗАТ «Інститут інноваційного провайдингу Української академії аграрних наук».

Був фігурантом низки інших корупційних скандалів[5]. Так, під час передвиборчої кампанії на парламентських виборах 2014 року його звинувачували у підкупі виборців та джинсі у ЗМІ і соцмережах. Після обрання народним депутатом він переписав свій бізнес на свою матір і називав себе достатньо бідною людиною, хоча володів колекцією дорогих годинників.[7][8] Також частина майна була записана на його цивільну дружину Людмилу Нестеренко[9]

Смерть

23 травня 2020 року тіло Давиденка було знайдено з вогнепальним пораненням в голову у вбиральні його приймальної на вулиці Велика Васильківська, 4А у Києві[2][10]. Тіло виявила прибиральниця близько пів на сьому вечора[2][10]. Правоохоронні органи на початку розслідування розглядали версію про самогубство[11], вбивство або інсценування самогубства[10]. Згодом справу було перекваліфіковано як умисне вбивство[12].

Поруч із тілом знайшли зброю марки Glock, яка є нагородною та була власністю Давиденка. Також слідчі знімають відео з камер спостереження поблизу місця події.[10][13] Вдень 22-го травня він написав останній пост у Facebook щодо боротьби з коронавірусом[14]. 23 травня він повернувся до Києва з міста Козелець на Чернігівщині, але протягом дня на дзвінки не відповідав. О 16-й годині дня у нього мала відбутися зустріч із іншим народним депутатом України Борисом Приходьком, але коли той прийшов, то офіс був зачинений[10].

Свої співчуття у зв'язку зі смертю Валерія Давиденка висловив Голова Верховної Ради України Дмитро Разумков та закликав до проведення об'єктивного розслідування всіх обставин смерті депутата[15]. Колега Давиденка по групі «Довіра» у Верховній Раді України Сергій Шахов заявив, що відкидає версію про самогубство і вважає, що Давиденка було вбито[16].

Політика

Переміг на виборах до Верховної Ради 2014 року в одномандатному окрузі № 208 (Бахмацький, Борзнянський, Куликівський, Менський, Талалаївський райони, частина Ічнянського району) від партії Всеукраїнське аграрне об'єднання «Заступ».

Не голосував за проєкт постанови про «Заяву Верховної Ради України з приводу невизнання Україною легітимности виборів до Державної Думи Федеральних Зборів РФ сьомого скликання»[17].

2019 року обраний до Верховної Ради 9 скликання як безпартійний самовисуванець за 208 округом (Чернігівська область). З 6 грудня 2019 року — член депутатської групи «Довіра», до того — позафракційний. Член Комітету з питань економічного розвитку.

Належав до депутатської групи «Довіра», був членом комітету ВРУ з економічного розвитку, входив до груп міжпарламентських зв'язків з Чехією, Угорщиною, Бразилією, ОАЕ, Аргентиною.

Сім'я

Перебував у цивільному шлюбі з Людмилою Нестеренко, мав двох доньок Ольгу та Євгенію.[18][7][19][9].

Мав старшу сестру, яка працює вчителем в Носівській середній школі № 1[3].

Його бабуся працювала продавчинею в магазині, а дід після Другої світової війни залишився інвалідом і працював вдома[3].

Примітки

  1. https://www.reuters.com/article/us-ukraine-shooting/ukrainian-lawmaker-found-shot-dead-in-his-office-idUSKBN22Z0TA?il=0
  2. а б в У Києві з вогнепальним пораненням у голову знайшли нардепа Давиденка. Еспресо. 23 травня 2020. Процитовано 23 травня 2020. 
  3. а б в г Давиденко Валерій Миколайович. Народний депутат України. Біографія. 23 травня 2020. Архів оригіналу за 11 вересня 2019. Процитовано 23 травня 2020. 
  4. Про призначення В. Давиденка заступником Міністра аграрної... | від 20.05.2013 № 295/2013. zakon5.rada.gov.ua. 
  5. а б Депутата Давиденка знайшли застреленим у власному офісі: що відомо. 24 канал. 23 травня 2020. Процитовано 23 травня 2020. 
  6. Про звільнення Давиденка В.М. з посади заступника Міністра... від 12.03.2014 № 190-р. zakon5.rada.gov.ua. 
  7. а б Агробарон, фігурант корупційних скандалів: Чим був відомий нардеп Валерій Давиденко, якого знайшли застреленим у Києві. 112.ua. 23 травня 2020. Архів оригіналу за 23 травня 2020. Процитовано 23 травня 2020. 
  8. Народний депутат Валерій Давиденко придбав годинник за 286 тисяч гривень – #Точно. Радіо Свобода. 18 квітня 2018. Процитовано 23 травня 2020. 
  9. а б Народный депутат Валерий Давиденко найден застреленным. Все подробности гибели. Страна.ua. 23 травня 2020. Архів оригіналу за 23 травня 2020. Процитовано 23 травня 2020.  (рос.)
  10. а б в г д Олег Панфілович (23 травня 2020). Народного депутата Валерія Давиденка знайшли мертвим в київському офісі. У нього вогнепальне поранення в голову. Бабель. Процитовано 23 травня 2020. 
  11. У Києві знайдений убитим нардеп Валерій Давиденко. Новинарня. 23 травня 2020. Процитовано 23 травня 2020. 
  12. Поліція відкрила справу через смерть нардепа Давиденко. РБК-Украина (ru). Процитовано 2020-05-23. 
  13. У МВС підтвердили загибель народного депутата Валерія Давиденка. Радіо Свобода. 23 травня 2020. Процитовано 23 травня 2020. 
  14. Вікторія Коломієць (23 травня 2020). Парламентаря від групи «Довіра» Давиденка знайшли мертвим у його офісі. Громадське. Процитовано 23 травня 2020. 
  15. Разумков закликав до максимально об'єктивного розслідування обставин смерті нардепа Давиденка. НВ. 23 травня 2020. Процитовано 23 травня 2020. 
  16. Вікторія Коломієць (23 травня 2020). Смерть Давиденка: у групі «Довіра» відкидають версію самогубства. Громадське. Процитовано 23 травня 2020. 
  17. Поіменне голосування про проект Постанови про Заяву Верховної Ради України з приводу невизнання Україною легітимності виборів до Державної Думи Федеральних Зборів Російської Федерації сьомого скликання, їх результатів та правових наслідків, та відповідно, складу, повноважень, актів та рішень Державної Думи Федеральних Зборів Російської Федерації сьомого скликання (№ 5135) — за основу та в цілому. Архів оригіналу за 23 вересня 2016. Процитовано 21 вересня 2016. 
  18. Bihus. Декларації. Давиденко Валерій Миколайович. Щорічна за 2019 рік. Процитовано 23 травня 2020. 
  19. Давиденко Валерій Миколайович. Народний депутат України. Біографія. 23 травня 2020. Архів оригіналу за 11 вересня 2019. Процитовано 23 травня 2020. 

Джерела

Посилання