Відмінності між версіями «Давид Гільберт»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
м
м (робот додав: yo:David Hilbert)
Рядок 141: Рядок 141:
 
[[vi:David Hilbert]]
 
[[vi:David Hilbert]]
 
[[war:David Hilbert]]
 
[[war:David Hilbert]]
  +
[[yo:David Hilbert]]
 
[[zh:大卫·希尔伯特]]
 
[[zh:大卫·希尔伯特]]
 
[[zh-classical:希爾伯特]]
 
[[zh-classical:希爾伯特]]

Версія за 21:32, 28 листопада 2009

Давид Гільберт
нім. David Hilbert
Hilbert.jpg
Давид Гільберт (1912)
Народився 23 січня 1862
Кенігсберг або Велау (сьогодні Знаменськ Калінінградська область)
Помер 14 лютого 1943
Геттінген, Німеччина
Поховання Ґеттінґенське міське кладовищеd
Громадянство
(підданство)
Flag of Prussia (1892-1918).svg Пруссія
Flag of the German Empire.svg Німецька імперія
Flag of Germany (3-2 aspect ratio).svg Веймарська республіка
Flag of Germany (1935–1945).svg Третій Рейх
Національність Flag of Germany.svg Німець
Місце проживання Flag of Germany.svg Німеччина
Діяльність математик, викладач університету, філософ
Галузь математичний аналіз, геометрія, теорія чисел і математика
Відомий завдяки Основна теорема Гільберта
аксіоми Гільберта
проблеми Гільберта
програма Гільберта
дія Ейнштейна-Гільберта
Гільбертів простір
Alma mater Кенігсберський університет
Науковий ступінь докторський ступінь[d][1]
Науковий керівник Фердинанд фон Ліндеман[2]
Відомі учні Вільгельм Аккерманd, Ріхард Курант, Erich Hecked і Otto Blumenthald
Знання мов німецька[3]
Заклад Геттінгенський університет
Членство Лондонське королівське товариство[4], Саксонська академія наукd, Леопольдина, Баварська академія наук, Геттінгенська академія наук, Академія наук СРСР, Шведська королівська академія наук, Угорська академія наук, Національна академія деї Лінчеї, Російська академія наук, Прусська академія наук, Національна академія наук Італіїd, Національна академія наук США, Академія наук Туринаd і Нідерландська королівська академія наук
Magnum opus Geometry and the Imaginationd і Теорема Гільберта про базис
Діти Franz Hilbertd[1]
Нагороди



Давид Гільберт (1862-1943)— німецький математик

Він математик-універсал. Його ім’я зустрічається майже в усіх розділах сучасної математики. В 1900 р. на Всесвітньому математичному конгресі (Париж) Гільберт Д. сформулював 23 важливих математичних проблеми, розв'язання яких, на його думку, сприяло б подальшому розвитку математики:

  1. Проблема Кантора про потужність континуума
  2. Несуперечність арифметичних аксіом
  3. Рівність об’ємів двох тетраедрів з рівними висотами та рівновеликими основами
  4. Проблема про пряму як про найкоротше з’єднання двох точок
  5. Поняття неперервної групи перетворень С. Лі, без припущення диференцованості функцій, що визначають групу
  6. Математичний виклад аксіом фізики
  7. Ірраціональність і трансцендентність деяких чисел
  8. Проблема простих чисел
  9. Доведення найбільш загального закону взаємності у будь-якому числовому полі
  10. Задача про розв’язуваність Діофантового рівняння
  11. Квадратичні форми із довільними числовими коефіцієнтами
  12. Розповсюдження теореми Кронекера про Абелеві поля на довільну алгебраїчну область раціональності
  13. Неможливість розв’язання загального рівняння 7-го ступеня із допомогою функцій, які залежать тільки від двох аргументів
  14. Доведення кінцевості деякої повної системи функцій
  15. Строге обґрунтування обчислювальної геометрії Шуберта
  16. Проблема топології алгебраїчних кривих та поверхонь
  17. Представлення визначених форм у вигляді суми квадратів
  18. Побудова простору із конгруентних многогранників
  19. Чи є розв’язки регулярної варіаційної задачі необхідно аналітичними?
  20. Загальна задача про граничні умови
  21. Доведення існування лінійних диференційних рівнянь із заданою групою монодромії
  22. Уніформизація аналітичних залежностей за допомогою автоморфних функцій
  23. Розвиток методів варіаційного числення

Відомі математики про Д. Гільберта


М. Лауе: «У моїх споминах ця людина залишилась таким генієм, рівного якому я ніколи не бачив»
П. Новіков: «Ідеї Гільберта були переломним моментом у питаннях основ математики і початком нового етапу в розвитку аксіоматичного методу»
Н.Вінер: «Гільберт немовби втілював у собі найкращі традиції великих геніїв минулого... Незвичайно гостре абстрактне мислення поєднувалось в нього з разючим умінням не відриватися від конкретного фізичного змісту проблеми»
Г. Вейль: «Ми, математики, часто оцінюємо свої успіхи міркою того, які з Гільбертових проблем пощастило досі розв’язати»
Ж. Дьєдонне: «Можливо, Гільберт найглибше впливав на математичний світ не так своїми геніальними відкриттями, як будовою свого розуму; він навчив математиків мислити аксіоматично, тобто прагнути кожну теорему звести до найсуворішої логічної схеми... Зі своєю інтлелектуальною, дедалі вимогливішою чесністю, у пристасній потребі зрозуміти, в невтомному прагненні до все більш єдиної, все більш чистої, позбавленої зайвого, науки Гільберт воістину втілював ідеал математика для покоління “між двома війнами”»
Р.Курант: «Д. Гільберт був одним з воістину великих математиків свого часу. Його праці та натхнена особистість, як ученого, справили глибокий вплив на розвиток математичних наук аж до теперішнього часу. Прониклива Гільбертова інтуіція, творча могутність та неповторна оригінальність мислення, широчінь та розмаїтість інтересів зробили його першовідкривачем у багатьох розділах математики. Він являв собою унікальну особистість, глибоку занурену у власну роботу й цілковито віддану науці, це був учитель і керівник найвищого класу, який уміві надихати й підтримувати, який не знав утоми і був наполегливим в усіх своїх пориваннях»

Дивіться також

Літературні джерела

  1. Проблемы Гильберта. Под ред. П.С. Александрова. – М.: Наука, 1969
  2. Рид К. Гильберт. – М., 1977.
  3. Новиков П.С. Элементы математической логики. М.: Физматгиз, 1959
  4. Винер Н.Я. Я – математик. – М.: Наука, 1967
  5. Вейль Г. Полвека математики. – М.: Знание, 1969
  1. а б Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #11855090X // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Математична генеалогія — 1997.
  3. ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. Архів історії математики Мактьютор