Даліда

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Даліда
фр. Dalida
фр. Dalida
араб. داليدا‎
Зображення
Основна інформація
Повне ім'я Йоланда Крістіна Джильйотті
Дата народження 17 січня 1933(1933-01-17)
Місце народження Каїр, Королівство Єгипет
Дата смерті 3 травня 1987(1987-05-03) (54 роки)
Місце смерті Париж, Франція
Роки активності 19561987
Громадянство Франція Франція
Національність італійка
Співацький голос контральто
Інструменти вокал (контральто)
Жанр шансон, поп, класика, диско
Нагороди Командор Ордену мистецтв і літератури
Офіційний сайт Даліди
Файли у Вікісховищі?

Далі́да́ (Йоланда Крістіна Джильйотті; фр. Dalida; 17 січня 1933 — 3 травня 1987) — співачка й акторка італійського походження, що виросла у Єгипті та зробила кар'єру у Франції.


Біографія[ред. | ред. код]

Єгипет[ред. | ред. код]

Автограф Даліди

Даліда народилася 17 січня 1933 року в Каїрі. Батьки її були італійцями. Коли Йоланді було 4 роки їй зробили операцію на очах. Через лікарську помилку в неї з'явилася косоокість.

У 1951 році вона взяла участь в конкурсі «Міс Ундіна», в якому зайняла друге місце, а у 1954 році перемогла на конкурсі «Міс Єгипет».

Через сварку в родині Йоланда йде з дому і влаштовується в агентство «Донна» манекенницею. У 1953 році вона робить другу операцію на очах, щоб позбутися косоокості.

Після перемоги на конкурсі «Міс Єгипет» Йоланді запропонували зніматися в кіно. Тоді ж вона і бере псевдонім «Даліла» на честь героїні біблійної притчі «Самсон і Даліла». У 1954 році вона знімається в невеликих ролях у фільмах «Маска Тутанхамона» і «Склянка та цигарка». Для фільму «„Склянка та цигарка“» вона записує свою першу пісню «Чорний місяць» (La luna negra).

24 грудня 1954 Йоланда переїздить до Парижа.

Париж[ред. | ред. код]

У Парижі в Йоланди з'явилися проблеми з роботою, до того ж вона ще не досить добре володіла французькою мовою. Незабаром вона вирішила зайнятися співом і брати уроки вокалу. Її вчителем співу став Ролан Берже. Перші виступи проходили в клубі «Вілла д'Есте», де вона виконувала пісні італійською, французькою та іспанською мовами. Там вона познайомилася з письменником і сценаристом Альбером Машаро, який і запропонував їй змінити букву «л» на «д» в останньому складі її псевдоніма, в результаті Йоланда стала Далідою.

На конкурсі «Номер один завтрашнього дня», де вона виконувала пісню Глорії Лассо «Незнайомка в раю» (L'inconnue au paradis), її помітили директор радіостанції «Європа 1» Люсьєн Моріс і власник звукозаписної фірми Едді Барклай. Однак її перша платівка «Мадона» (Madona) з іспанськими піснями Глорії Лассо не мала успіху.

В 1956 Даліда записала свій перший хіт «Бамбіно» ( Bambino) і підписала свій перший контракт з фірмою «Барклай». До 1957 року продано 300 000 копій платівок із піснею «Бамбіно», і Даліда отримала свій перший Золотий диск. Далі з'явилися її хіти «Гондольєр» ( Gondolier), «Як колись» ( Come prima), «Прощай, прощай Крихітко» ( Ciao, ciao Bambina). Даліда отримує незліченні музичні нагороди, а її ім'я та фото не сходять з обкладинок журналів. Вона здійснює турне по всій Франції, а потім і Європі. У 1958 році Даліда вперше виступає в Америці, де імпресаріо Елли Фіцджеральд запропонував зробити їй блискучу кар'єру в США, але вона відмовилася. В 1959 році вона з тріумфом повертається в Каїр.

8 квітня 1961 Даліда вийшла заміж за Люсьєна Моріса, на той час їх роман тривав вже 5 років. Під час гастролей Даліда познайомилася в Каннах з молодим художником Жаном Собескі, в якого відразу закохалася. Люсьєн Моріс не зміг змиритися зі зрадою й вони розлучилися.

У грудні 1961 року Даліда вперше виступає в «Олімпії» як зірка, після чого вирушає в турне у Гонконґ та В'єтнам. Влітку 1962 року Даліда придбала віллу на Монмартрі, в якій вона жила до кінця свого життя.

У жовтні 1966 року Даліда знайомиться з Луїджі Тенко, в якого закохується. На фестивалі в Сан-Ремо в 1967 році Даліда разом з Луїджі виконують його пісню «Прощай, любове, прощай» ( Ciao amore ciao), але публіка не прийняла кумира італійської молоді, пісня не пройшла в фінал. У той же вечір Луїджі застрелився у своєму номері в готелі.

Даліда була першою, хто виявив його тіло. Це послужило причиною її першої спроби самогубства. У паризькому готелі «Принц де Ґаль» (Prince de Galles) вона прийняла смертельну дозу барбітуратів. Проте її вдалося врятувати. Вона провела в комі 90 годин у реанімації шпиталю Фернанд-Відаль. На деякий час Даліда втратила голос, і через некроз на руках їй треба було перенести кілька операцій з пересадки шкіри. Було скасовано її концерти й виступи.

У 1968 році Даліда отримала медаль міста Парижа, а Шарль де Ґолль вручив їй Медаль Президента Республіки.

У вересні 1970 року застрелився Люсьєн Моріс, що страждав від важкої хвороби. Даліда повністю змінює репертуар і стиль. У 1973 році Даліда й Ален Делон записують знаменитий дует «Слова, слова» ( Paroles paroles). Через кілька тижнів пісня «Слова, слова» займає першу сходинку хіт-парадів у Франції, Італії, Бельгії, Швейцарії та Японії. Наступні пісні мали грандіозний успіх не тільки у Франції, але й у всьому світі.

У 1972 році Даліда познайомилася з художником і авантюристом Рішаром Шамфре, також відомим під псевдонімом Граф Сен-Жермен, з ним вона проживе 9 років.

У 1977 році Даліда записує відому народну єгипетську пісню Salma ya Salama. Синґл займав перші місця в 17 країнах світу. Пісню записано 4-ма мовами — арабською, французькою, німецькою й італійською. У 1978 році з програмою «Salma ya Salama» Даліда дає великі концерти на всьому Близькому Сході, де її чекає величезний успіх.

У березні 1981 року вона представляє в «Олімпії» свою постанову, створену 1980 року. У день прем'єри вона отримує діамантовий диск за 80 мільйонів проданих дисків у всьому світі.

На початку 1982 року вона підтримала на президентських виборах свого давнього друга Франсуа Міттерана, за що отримала прізвисько «Рожева пантера». Критики й політичні діячі суворо критикували Даліду за цей учинок.

Згідно з опитуванням 1982 року, проведеним «Paris Match» про найвпливовіших жінок-сучасниць, Даліда посіла 2-ге місце, після Даніель Міттеран, дружини Президента Французької Республіки.

20 липня 1983 року Рішара Шамфре знайдено мертвим у своїй машині в Сен-Тропе. Ця подія серйозно похитнуло душевну рівновагу співачки. У пресі її стали називати «чорною вдовою». Восени 1985 року Даліда перенесла ще дві болісні операції на очах, бо яскраве світло прожекторів стало завдавати їй нестерпний біль, і вона не могла виступати на сцені. У цей період вона стала рідше виступати і записувати пісні.

Dalida 1960s.jpg

Смерть[ред. | ред. код]

З початку 1987 року Даліда перебувала в постійній депресії, однак не припиняла творчу діяльність: вона була присутня на премії «Сезар», зрідка з'являлася на телебаченні, а у кінці квітня дала останній концерт в Анталії, що пройшов з аншлагом; провела традиційну зустріч зі своїм фан-клубом, розглядала сценарій мюзиклу «Клеопатра», де Даліді відводили головну роль. Зовні для шанувальників і простого глядача нічого не віщувало трагедії. Проте співачка чимраз гостріше відчуває свою самотність і щоразу чіткіше усвідомлює, що, досягнувши неймовірного успіху як співачка, вона зазнала повного фіаско в особистому житті: у неї немає ні чоловіка, ні дитини, а роки починають обтяжувати її.

"Я чимало прожила і багато досягла. Але в моєму житті щось не спрацювало ", — сказала якось співачка. В ніч з 2 на 3 травня 1987 Даліда «наклала на себе руки», прийнявши велику дозу снодійного та запивши його віскі. На столі залишилася записка: «Життя для мене стало нестерпним. Пробачте мені». Її серце зупинилося 3 травня близько 11:00 ранку. 7 травня відспівування і похорон співачки на кладовищі Монмартр набули воістину національного масштабу: попрощатися з легендою прийшов майже весь Париж.

Фільми з Далідою[ред. | ред. код]

  • La masque de Toutankhamon (Маска Тутанхамона) 1954 р.
  • Sigara wel Kass (Склянка та цигарка) 1954 р.
  • Brigade des moeurs (Поліція моралі) 1957 р.
  • Rapt au deuxieme bureau (Викрадення у другому бюро) 1958 р.
  • Parlez moi d'amour (Говори мені про кохання) 1960 р.
  • L'inconnue de Hong Kong (Незнайомка з Гонконґу) 1963 р.
  • Menage a l'Italienne (Сім'я по-італійському) 1965 р.
  • Io ti amo (Я тебе кохаю) 1968 р.
  • Comme sur des roulettes (Як по маслу) 1977 р.
  • Le sixieme jour (Шостий день) 1986 р.

Пам'ять[ред. | ред. код]

  • Даліда стала третьою жінкою після Жанни д'Арк та Сари Бернар, якій у Парижі встановлено пам'ятник (1997 року).
  • Іменем Даліди названо площу в районі Монмартру французької столиці, у тому кварталі, де вона прожила довгі роки.
  • У травні 1997 року з нагоди десятої річниці з дня смерті Даліди в Парижі пройшли численні заходи присвячені пам'яті співачки: публікації книг, випуск повного зібрання пісень, спеціальні передачі на радіо і телебаченні, статті в пресі, відкриття площі на Монмартрі, названої на її честь.
  • На честь співачки була випущена поштова марка з її зображенням.
  • До річниці смерті співачки в 2007 році в мерії Парижа було організовано протягом кількох місяців виставку нарядів співачки, її особистих речей, світлин. Виставка викликала настільки жвавий інтерес французів і туристів, що було прийнято рішення продовжити її ще на місяць.
  • Для вистави «Служниці» Романа Віктюка значну частину матеріалу для музичного оформлення постановки взято із творчості Даліди: композиції Je suis malade, Tico tico, Je me repose, Monsieur l'amour.

Посилання[ред. | ред. код]