Відмінності між версіями «Декларування доходів та майна державних посадових осіб»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Рядок 25: Рядок 25:
   
 
В України заплановано введення в експлуатацію [[Єдиний державний реєстр декларацій|реєстра декларацій]]. Органом влади, що здійснює ведення та перевірку декларацій є [[Національне агентство з питань запобігання корупції]].
 
В України заплановано введення в експлуатацію [[Єдиний державний реєстр декларацій|реєстра декларацій]]. Органом влади, що здійснює ведення та перевірку декларацій є [[Національне агентство з питань запобігання корупції]].
  +
  +
=== Законодавство ===
  +
  +
Подання та оприлюднення декларацій в Україні регулюється законом [[Закон України «Про запобігання корупції»|Про запобігання корупції]].
   
 
== Зміст декларацій ==
 
== Зміст декларацій ==

Версія за 06:14, 14 серпня 2016

Декларація про доходи та майно державних посадових осіб — щорічна декларація, яка подається державними службовцями та іншими публічними посадовими особами згідно до законодавства про державну службу та закону про протидію корупції.[1]

Тлумачення термінів

Декларування доходів та майна публічних посадових осіб закріплено в Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти корупції (стаття 8)[2], у документах Світового банку, Організації Економічного Співробітництва і Розвитку та інших міжнародних інституцій.

Система декларацій існує в багатьох країнах світу, проте єдиного стандарту немає, і в кожній країні система має свої особливості. У той же час всі системи будуються навколо двох ключових цілей: запобігання незаконного збагачення або врегулювання конфлікту інтересів.

Незаконне збагачення — це значне збільшення активів державної посадової особи, яке перевищує її законні доходи і які вона не може раціонально обґрунтувати[3]. Незаконне збагачення відповідно до цієї статті визнається кримінально-караним діянням.

Конфлікт інтересів — ситуація, за якої особиста зацікавленість публічної посадової особи (пряма або непряма) впливає або може вплинути на об'єктивне виконання ним посадових обов'язків, і при якій виникає або може виникнути протиріччя між особистою зацікавленістю посадової особи та законними інтересами інших осіб[4].

Світовий досвід

У Китаї всі державні службовці зобов'язані щорічно подавати інформацію про свої витрати і доходи, а також про витрати і доходи своїх близьких.[5]

У Бразилії, Данії, США і Казахстані стосовно державних службовців застосовується тільки декларування доходів.

У Великобританії члени Парламенту та члени Палати Лордів також зобов'язані декларувати свої доходи.

В Швеції, Норвегії та Канаді обов'язок подавати декларацію про доходи поширюється на всіх громадян, у тому числі державних службовців (без будь-яких особливостей).

У Фінляндії та Сінгапурі державні службовці щорічно надають звіти про свої витрати. У Франції введено "податок на заможність", де бізнесмени і публічні громадяни сплачують податок вище, ніж середній клас громадян.

В Україні

В України заплановано введення в експлуатацію реєстра декларацій. Органом влади, що здійснює ведення та перевірку декларацій є Національне агентство з питань запобігання корупції.

Законодавство

Подання та оприлюднення декларацій в Україні регулюється законом Про запобігання корупції.

Зміст декларацій

Окрім загальних відомостей, таких як ім’я, місце проживання, посада, склад сім’ї, декларація зазвичай містить:

  • відомості про доходи
  • відомості про нерухоме майно
  • відомості про транспортні засоби
  • банковські вклади, цінні папери

Перевірка декларацій

Зазвичай декларація заповнюється особою без контролю, тому можливі зловживання. Це обумовлює необхідність перевірки після її подання. Перевірка декларації здійснюється за допомогою інформації з реєстрів майна та від банківских установ.

У деяких країнах автоматизована система подання декларацій підключена до державних реєстрів та банківських установ. У цьому випадку участь декларанта у заповненні мінімальна.

Дивіться також

Примітки