Відмінності між версіями «Деномінація (релігія)»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
м (Вилучення 19 інтервікі, відтепер доступних на Вікіданих: d:q879146)
Рядок 1: Рядок 1:
'''Деномінація''' (від латинського «перейменування») – проміжний тип релігійної організації. Залежно від характеру утворення і тенденцій еволюції він може поєднувати риси [[церква|церкви]] і [[секта|секти]]. Від церкви запозичується відносно висока система централізації та ієрархічний принцип керування, відмова від політики [[ізоляціонізм]]у, визнання можливості духовного прогресу, порятунку душі для всіх віруючих тощо. З сектою її зближує принцип добровільності, сталості і суворості контролю за членством, претензія на винятковість установок і цінностей, ідея [[Богообраність|богообраності]]. Яскравим прикладом деномінацій є [[конфесія|конфесії]] в межах базових ланок релігійної системи. Наприклад, [[адвентисти]], [[баптисти]], [[кальвінізм|кальвіністи]], [[п'ятидесятники]] – це конфесії [[протестантизм]]у; до [[православ'я]] себе відносять такі деномінації, як [[Дохалкідонські церкви|дохалкідонська]], [[Дохалкідонські церкви#Давньосхідні православні церкви|давньосхідна православна]], халкідонська тощо.
+
'''Деномінація''' (від латинського «перейменування») – окрема, автономна гілка християнської церкви<ref>Oxford Dictionary [https://en.oxforddictionaries.com/definition/denomination]</ref>, у радянському та пострадянському релегієзнавстві термін деномінація був інтрепретований як проміжний тип релігійної організації між сектою та церквою <ref>Яблоков И. Н. Социология религии. — М.: Мысль, 1979. — 182 с.</ref>. Відповідно до цієї інтерпритації залежно від характеру утворення і тенденцій еволюції він може поєднувати риси [[церква|церкви]] і [[секта|секти]]. Від церкви запозичується відносно висока система централізації та ієрархічний принцип керування, відмова від політики [[ізоляціонізм]]у, визнання можливості духовного прогресу, порятунку душі для всіх віруючих тощо. З сектою її зближує принцип добровільності, сталості і суворості контролю за членством, претензія на винятковість установок і цінностей, ідея [[Богообраність|богообраності]]. Яскравим прикладом деномінацій є [[конфесія|конфесії]] в межах базових ланок релігійної системи. Наприклад, [[адвентисти]], [[баптисти]], [[кальвінізм|кальвіністи]], [[п'ятидесятники]] – це конфесії [[протестантизм]]у; до [[православ'я]] себе відносять такі деномінації, як [[Дохалкідонські церкви|дохалкідонська]], [[Дохалкідонські церкви#Давньосхідні православні церкви|давньосхідна православна]], халкідонська тощо.
   
  +
== Посилання ==
  +
{{reflist}}
 
== Джерела ==
 
== Джерела ==
 
* Кислюк К. В. Релігієзнавство : [підручник для студентів вузів] / К. В. Кислюк, О. М. Кучер. – [5-е вид., виправ. і доп.]. – К. : На-род. укр. академія, 2007. – С. 425 – 464.
 
* Кислюк К. В. Релігієзнавство : [підручник для студентів вузів] / К. В. Кислюк, О. М. Кучер. – [5-е вид., виправ. і доп.]. – К. : На-род. укр. академія, 2007. – С. 425 – 464.

Версія за 23:56, 19 січня 2017

Деномінація (від латинського «перейменування») – окрема, автономна гілка християнської церкви[1], у радянському та пострадянському релегієзнавстві термін деномінація був інтрепретований як проміжний тип релігійної організації між сектою та церквою [2]. Відповідно до цієї інтерпритації залежно від характеру утворення і тенденцій еволюції він може поєднувати риси церкви і секти. Від церкви запозичується відносно висока система централізації та ієрархічний принцип керування, відмова від політики ізоляціонізму, визнання можливості духовного прогресу, порятунку душі для всіх віруючих тощо. З сектою її зближує принцип добровільності, сталості і суворості контролю за членством, претензія на винятковість установок і цінностей, ідея богообраності. Яскравим прикладом деномінацій є конфесії в межах базових ланок релігійної системи. Наприклад, адвентисти, баптисти, кальвіністи, п'ятидесятники – це конфесії протестантизму; до православ'я себе відносять такі деномінації, як дохалкідонська, давньосхідна православна, халкідонська тощо.

Посилання

  1. Oxford Dictionary [1]
  2. Яблоков И. Н. Социология религии. — М.: Мысль, 1979. — 182 с.

Джерела

  • Кислюк К. В. Релігієзнавство : [підручник для студентів вузів] / К. В. Кислюк, О. М. Кучер. – [5-е вид., виправ. і доп.]. – К. : На-род. укр. академія, 2007. – С. 425 – 464.
  • Лубський В. І. Релігієзнавство : [підручник] / В. І. Лубський, В. І. Теремко, М. В. Лубська. – К. : Академвидав, 2002. – С. 367 – 381.
  • Черній А. М. Релігієзнавство : [посібник] / А. М. Черній. – К. : Академвидав, 2003. – С. 212 – 235.
  • Релігієзнавство : [навчально-методичний посібник] / автор-укладач: В. В. Білецький. – Донецьк : Східний видавничий дім, Донецьке відділення НТШ, 2012. – 220 с.