Відмінності між версіями «Джерегелі»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Рядок 38: Рядок 38:
 
|}
 
|}
 
Тобто, згадана у Котляревського таємнича зачіска «джерегелі» — може виявитися «зачіскою Церери; Цибели», аналогом «вінка з волошок».
 
Тобто, згадана у Котляревського таємнича зачіска «джерегелі» — може виявитися «зачіскою Церери; Цибели», аналогом «вінка з волошок».
 
== Ще одне загадкове слово — «морелі» ==
 
У вірші поета [[Драй-Хмара Михайло Опанасович|М. Драй-Хмари]] присутнє слово «морелі» («Білі вишні, ще й білі морелі»<ref>Михайло Драй-Хмара. Вибране.&nbsp;— К.: Дніпро, 1989. С. 87.</ref>), яке утворено подібно до «джерегелі» і також є маловживаним.
 
   
 
== Примітки ==
 
== Примітки ==

Версія за 11:33, 8 серпня 2016

Джереге́лі (джереґе́лі) — маловживане слово, застаріла назва «жіночої зачіски» в Україні — в літературі зустрічається лише в українській «гумористичній поемі І. Котляревського „Енеїда“» (1798 рік); в сучасній українській мові не використовується. Походження слова незрозуміле — в польській, російській, німецькій мовах немає і не було «жіночих зачісок» з подібними назвами.

Походження назви

1) У живій українській мові XIX—XXI століть це слово невідоме — його не вживають в етнографічній літературі, тим більше в художній літературі і пресі, ЗМІ. Тому задовільного опису даної зачіски немає. Слово «джерегелі», проте, згадується в ряді авторитетних словників, очевидно виходячи з найвищого авторитета «засновника сучасної української літератури Івана Котляревського», який використав цю рідкісну назву зачіски в гумористичній поемі «Енеїда» (1798 рік):

«Тут запліталі джерегелі, Дробушечкі на головах».

Пояснював Котляревський незрозуміле вже тоді слово джерегелі так:

«Джерегелі — коси, дрібно заплетені й викладені вінком на голові».

Треба зазначити, що пародійна «Енеїда» Котляревського — описує «часи заснування Риму — українськими козаками „троянського Енея“»; і навмисно використовує безліч «застарілих українських слів» (в назвах страв, хмільних напоїв, трав, танців, походки, одягу, зброї і т. д.).

2) Ймовірно з «Енеїди» ця назва потрапила в маловідомий «Лексикон малоросійський» Миколи Гоголя:
 — рос.  «Джерегелі — коса, на голове венком сложенная» = «Джерегелі — коса, на голові вінком викладена».

3) В класичній українській літературі (Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, Степан Руданський) — слово «джерегелі» не зустрічається. Проте (безумовно з Котляревського), слово «джерегелі» все ж таки було включене в «Русско-украинский академический словарь 1924—1933 гг.» А. Кримського і С. Єфремова:

«Мелко заплетённая коса́ — коса́ в дрібу́шки (дрібни́ці). Коса́ венком — джереґе́ля, мн. джереґе́лі, джеґере́лі (-лів)».[1]

Проте, у зазначеному «Словнику» — вже змінена форма з «джерегелі» (множина, не має однини у Котляревського, у Гоголя) на «однина джерегеля; множина джерегелі» — тобто це поняття докорінно змінено, оскільки у Котляревського це «коси, дрібно заплетені» (тобто «декілька, багато кіс; дуже складна зачіска»), а не «одна коса».

Етимологія

Походження слова незрозуміле — в польській, російській, німецькій мовах немає і не було «жіночих зачісок» з подібними назвами. Проте, вчені виводять це слово з польського «пол. ceregiela» = «церемонія, метушня», множ. «ceregiele» = «церемонії»;[2] і далі — до латинського «лат. caerimonia» = «церемонія». У тому сенсі, що це зачіска «церемоніальна; дуже складна», але ця етимологія може бути лише проміжною, адже «лат. caerimonia» = «церемонія» — сама витікає :
 — з назви «лат. cerealia» = «цереалії» (див. «Цереалії»);
 — з імені дуже популярної богині-матері «лат. Cerēs Mater» = «Церера», яку греки називали «Деметра» = «Богів мати», а в Малій Азії її називали «Цибела» — з постійним епітетом «баштоносная богиня» (за те, що її корона являла собою «вежу з зубцями», або «зачіску у вигляді вежі»). Про «зачіску цієї богині» відомо також, що:

«Побачивши свою дочку Персефону (яка воскресла з Аїду, потойбічного світу), Деметра вийшла із сну-заціпеніння, скинула жалобне вбрання і прикрасила свою голову вінком з волошок» — див. Деметра.

Тобто, згадана у Котляревського таємнича зачіска «джерегелі» — може виявитися «зачіскою Церери; Цибели», аналогом «вінка з волошок».

Примітки

  1. «Российско-украинский словарь» (Російсько-український словник), буквы А-П. Украинская академия наук. Главный редактор А. Крымский. Перепечатка издания 1933 года (подготовил О. Телемко). Киев: К. І. С., 2007. — 2550 с.
  2. Етимологічний словник української мови, в 7 т./ АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1985. Т. 2: Д — Копці / Укл.: Н. С. Родзевич та ін. 1985. — 572 с. — С. 50.