Редагування Джеффрі Монмутський

{{Письменник
| Ім'я                = Джеффрі Монмутський
| Оригінал імені      = Gruffudd ap Arthur
| Фото                = Cotton Claudius B VII f.224 Merlin Vortigern.jpg
| Ширина              = 200px
| Підпис              = Мерлін пророчить [[Вортігерн]]у. Мініатюра з рукопису «Історія королів Британії» Джеффрі Монмутського
| Ім'я при народженні = 
| Псевдоніми          = 
| Дата народження     = бл. [[1100]] 
| Місце народження    = [[Монмут]], [[Уельс]]
| Дата смерті         = бл. [[1155]] 
| Місце смерті        = 
| Громадянство        = 
| Рід діяльності      = священник, історик, письменник
| Роки активності     =
| Напрямок            =
| Жанр                = [[артуріана]]
| Magnum opus         = «Історія королів Британії»
| Премії              = 
| Lib =
| Сайт = 
}}

'''Дже́ффрі Мо́нмутський''' ({{lang-en|Geoffrey of Monmouth}}, {{lang-cy|Gruffudd ap Arthur, Sieffre o Fynwy}}; латинізована форма — '''Га́льфрід Мо́нмутський''', {{lang-la|Galfridus Monemutensis, Galfridus Arturus}}; бл. [[1100]]&nbsp;— бл. [[1155]]) — середньовічний священик, історик і письменник, одна з найвагоміших постатей у розвитку історії [[Велика Британія|Британії]] та у поширенні розповідей про [[Король Артур|короля Артура]]. Автор «[[Історія королів Британії|Історії королів Британії]]», віршованої повісті «Життя Мерліна». Писав свої праці латиною.

== Біографія ==
Народився Джеффрі у місті Монмут, що на півдні [[Уельс|Уельсу]]. Був валлійцем. Зацікавленість до [[Бретань|Бретані]] та пробретанський нахил вказує на те, що поетова рідня приїхала з протилежної сторони [[Ла-Манш|Ла-Маншу]], як і велика кількість інших бретонців під час норманської інвазії. Його батька звали Артуром. У 1129—1151 роках — духовна особа і вчитель в [[Оксфорд|Оксфорді]]. Згідно церковних документів, Джеффрі знався з [[Архідиякон|архідеяконом]] [[Єпархія|єпархії]] Уолтером. Після 1151 року, у Лондоні, його посвятили у сан [[Єпископ|єпископа]] Сант-Асафу. Це призначення відмічає його бретанське коріння, адже в англонорманський період, валійці не займали таких посад. Джеффрі Монмутський помер 1155 року.

== Твори ==
=== «Пророцтва Мерліна» ===
{{main|Пророцтва Мерліна}}
«Пророцтва Мерліна» — найперша робота Джеффрі. Присвячена Олександру (Лінкольнському єпископу). Праця була в обігу ще до того, як Джеффрі написав свою славнозвісну «Історію королів Британії». Очевидним є те, що Джеффрі Монмутський передбачав свої «Пророцтва Мерліна» як частину «Історії королів Британії», адже згодом він використав «Пророцтва…» як 7-му книгу «Історії…», де вони дають стислий коментар до «історичних» подій, що описуються у книзі, а також подій, що трапились за життя Джеффрі, зокрема, [[Громадянська війна в Англії 1135—1154|громадянської війни в Англії 1135—1154 років]] та повстань валійців та скоттів.

=== «Історія королів Британії» ===
{{main|Історія королів Британії}}
«Історія королів Британії» — написана близько 1138 року. Робота присвячена [[Граф Глостер|графу Глостера]] Роберту, незаконнонародженому сину [[Генріх I Боклерк|Генріха I]]. Як стверджував сам Джеффрі Монмутський, «Історії королів Британії» — це історія Британії від заселення її [[Брут I Троянський|Брутом]], нащадком [[Еней|Енея]], і аж до цілковитого підкорення острова [[Сакси|саксами]] у VII столітті. Серед багатьох інших королів (білшість з яких не підтверджені документально), Джеффрі хронізує життя короля  [[Лайр Британський|Ліра]], кінець якого є більш веселим, аніж це зображено у Шекспіра, адже він знову здобуває своє королівство та карає узорпаторів; Белінуса, який роззоряє Рим; Артура, що відбиває інвазію саксонців та підкоряє Рим. Секція про [[Король Артур|короля Артура]] є найбільшою частиною «Історії королів Британії» (3 частина всього твору). Правління Артура — славне і взірцеве, але й воно мусить закінчитися. Після смерті Артура (542, згідно з Джеффрі) приходить повільний занепад, адже британці втрачають управління островом і врешті-решт здають його саксонським загарбникам. Кадваладер, останній король Британії, визнавав, що Британія заслужила втрату свого острова. Він розглядав цю подію як покарання Бога за їхні гріхи.

=== «Життя Мерліна» ===
{{main|Життя Мерліна}}
Наприкінці свого життя, приблизно 1150 року, Джеффрі пише ще одну свою фундаментальну роботу — «Життя Мерліна». Поема є біографією провісника Мерліна, персонажа, що його Джеффрі вже зобразив у своїй «Історії королів Британії». У «Житті…» Мерлін описується у дусі британських легенд з півночі Англії. Джеффрі малює зовсім іншого Мерліна, аніж в «Історії королів Британії», але, намагаючись хоч якось загладити розбіжності, каже, що в «Історії королів Британії» Мерлін — молодик, а  «Життя Мерліна» — розповідь про подальше життя провісника.

== Джерела ==
* The New Arthurian Encyclopedia: New Edition by Norris J. Lacy, Geoffrey Ashe, Sandra Ness Ihle, Marianne E. Kalinke, Raymond H. Thompson
* Padel, O. J. (2006). Geoffrey of Monmouth and the development of the Merlin legend. Cambrian Medieval Celtic Studies, (51), 37–65.
* Ingledew, F. (1994). The Book of Troy and the genealogical construction of history: The case of Geoffrey of Monmouth's Historia Regum Britanniae. Speculum, (69) 
* Roberts, B. F. (1991). Geoffrey of Monmouth, Historia Regum Britanniae and Brut y Brenhinedd. In R. Bromwich, A. O. H. Jarman, & B. F. Roberts, (eds), The Arthur of the Welsh. Cardiff: University of Wales Press

{{^}}{{ВП-портали|Англія|Біографії|Історія}}

{{DEFAULTSORT:Монмутський Джеффрі}}
[[Категорія:Померли 1155]]
[[Категорія:Література середньовіччя]]