Відмінності між версіями «Джеффрі Монмутський»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
м (Вікіпосилання має ідентичний текст до пайпу і після)
Рядок 38: Рядок 38:
   
 
=== «Життя Мерліна» («Vita Merlini») ===
 
=== «Життя Мерліна» («Vita Merlini») ===
Детальніше:«[[Життя Мерліна|Життя Мерліна»]] <br/>
+
Детальніше:«[[Життя Мерліна]]» <br/>
   
 
Наприкінці свого життя, приблизно 1150 р., Джефрі пише ще одну свою фундаментальну роботу — «''Життя Мерліна''». Поема є біографією провісника Мерліна, персонажа, що його Джефрі вже зобразив у своїй «''Історії королів Британії''». У «''Житті...''» Мерлін описується у дусі британських легенд з півночі Англії. Джефрі малює зовсім іншого Мерліна, аніж в «''Історії королів Британії''», але, намагаючись хоч якось загладити розбіжності, каже, що в «''Історії королів Британії''» Мерлін — молодик, а «''Життя Мерліна''» — розповідь про подальше життя провісника.
 
Наприкінці свого життя, приблизно 1150 р., Джефрі пише ще одну свою фундаментальну роботу — «''Життя Мерліна''». Поема є біографією провісника Мерліна, персонажа, що його Джефрі вже зобразив у своїй «''Історії королів Британії''». У «''Житті...''» Мерлін описується у дусі британських легенд з півночі Англії. Джефрі малює зовсім іншого Мерліна, аніж в «''Історії королів Британії''», але, намагаючись хоч якось загладити розбіжності, каже, що в «''Історії королів Британії''» Мерлін — молодик, а «''Життя Мерліна''» — розповідь про подальше життя провісника.

Версія за 17:54, 17 травня 2017

Джефрі Монмутський
Gruffudd ap Arthur
Cotton Claudius B VII f.224 Merlin Vortigern.jpg
Мерлін пророчить Вортіґерну, з рукопису «Історія королів Британії» Джефрі Монмутського
Народився бл. 1100
м. Монмут, Уельс
Помер бл.1155
Сент-Езеф, Денбігшир, Уельс
Громадянство
(підданство)
Королівство Англія
Уельс
Національність валлійці
Діяльність поет
Alma mater Університет Оксфорду
Мова творів латина
Жанр артуріана
Magnum opus «Історія королів Британії»
Конфесія християнство

CMNS: Джефрі Монмутський на Вікісховищі

Дже́фрі Монму́тський або Дже́фрі оф Мо́нмут (валл. Gruffudd ap Arthur: близько 1100 — близько 1155) — священик, одна з найвагоміших постатей у розвитку історії Британії та у поширенні розповідей про короля Артура. Автор «Історії королів Британії» та віршованої повісті «Життя Мерліна». Писав свої праці латиною.

Біографія

Народився Джефрі у місті Монмут, що на півдні Уельсу. Був валлійцем. Зацікавленість до Бретані та пробретанський нахил вказує на те, що поетова рідня приїхала з протилежної сторони Ла-Маншу, як і велика кількість інших бретонців під час норманської інвазії. Його батька звали Артуром. 1129-1151 рр. — духовна особа та вчитель в Оксфорді. Згідно церковних документів, Джефрі знався з архідеяконом єпархії Уолтером. Після 1151 року, у Лондоні, його посвятили у сан єпископа Сант-Асафу. Це призначення відмічає його бретанське коріння, адже в англонорманський період, валійці не займали таких посад. Джефрі Монмутський помер 1155 року.

Твори

«Пророцтва Мерліна» (« Prophetiae Merlini»)

Детальніше: «Пророцтва Мерліна»

«Пророцтва Мерліна» — найперша робота Джефрі. Присвячена Олександру (Лінкольнському єпископу). Праця була в обігу ще до того, як Джефрі написав свою славнозвісну «Історію королів Британії». Очевидним є те, що Джефрі Монмутський передбачав свої «Пророцтва Мерліна» як частину «Історії королів Британії», адже згодом він використав «Пророцтва...» як 7 книгу «Історії...», де вони дають стислий коментар до «історичних» подій, що описуються у книзі, а також подій, що трапились за життя Джефрі, зокрема, громадянської війни в Англії 1135–1154 років та повстань валійців та скоттів.

«Історія королів Британії» (« Historia Regum Britanniae»)

Детальніше: «Історія королів Британії»

«Історія королів Британії» — написана близько 1138 року. Робота присвячена графу Глостера Роберту, незаконнонародженому сину Генріха 1. Як стверджував сам Джефрі Монмутський, «Історії королів Британії» — це історія Британії від заселення її Брутом, нащадком Енея, і аж до цілковитого підкорення острова саксами у VII ст. Серед багатьох інших королів (білшість з яких не підтверджені документально), Джефрі хронізує життя короля Ліра, кінець якого є більш веселим, аніж це зображено у Шекспіра, адже він знову здобуває своє королівство та карає узорпаторів; Белінуса, який роззоряє Рим; Артура, що відбиває інвазію саксонців та підкоряє Рим. Секція про короля Артура є найбільшою частиною «Історії королів Британії» (3 частина всього твору). Правління Артура — славне і взірцеве, але й воно мусить закінчитися. Після смерті Артура ( 542 р., згідно з Джефрі) приходить повільний занепад, адже британці втрачають управління островом і врешті-решт здають його саксонським загарбникам. Кадваладер, останній король Британії, визнавав, що Британія заслужила втрату свого острова. Він розглядав цю подію як покарання Бога за їхні гріхи.

«Життя Мерліна» («Vita Merlini»)

Детальніше:«Життя Мерліна»

Наприкінці свого життя, приблизно 1150 р., Джефрі пише ще одну свою фундаментальну роботу — «Життя Мерліна». Поема є біографією провісника Мерліна, персонажа, що його Джефрі вже зобразив у своїй «Історії королів Британії». У «Житті...» Мерлін описується у дусі британських легенд з півночі Англії. Джефрі малює зовсім іншого Мерліна, аніж в «Історії королів Британії», але, намагаючись хоч якось загладити розбіжності, каже, що в «Історії королів Британії» Мерлін — молодик, а «Життя Мерліна» — розповідь про подальше життя провісника.

Джерела

  • The New Arthurian Encyclopedia: New Edition by Norris J. Lacy,Geoffrey Ashe,Sandra Ness Ihle,Marianne E. Kalinke,Raymond H. Thompson
  • Padel, O. J. (2006). Geoffrey of Monmouth and the development of the Merlin legend. Cambrian Medieval Celtic Studies, (51) , 37–65.
  • Ingledew, F. (1994). The Book of Troy and the genealogical construction of history: The case of Geoffrey of Monmouth's Historia Regum Britanniae. Speculum, (69)
  • Roberts, B. F. (1991). Geoffrey of Monmouth, Historia Regum Britanniae and Brut y Brenhinedd. In R. Bromwich, A. O. H. Jarman, & B. F. Roberts, (eds), The Arthur of the Welsh. Cardiff: University of Wales Press