Відмінності між версіями «Джеффрі Монмутський»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
м (вилучена Категорія:Персоналії за алфавітом за допомогою HotCat)
 
(Не показана 21 проміжна версія 6 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
  +
{{Письменник
[[Файл:Cotton Claudius B VII f.224 Merlin Vortigern.jpg|right|thumb|250px|Мерлін пророчить [[Вортіґерн|Вортіґерну]], з рукопису «Історія королів Британії» Джефрі Монмутського ]]
 
  +
| Ім'я = Джеффрі Монмутський
  +
| Оригінал імені = Gruffudd ap Arthur
  +
| Фото = Cotton Claudius B VII f.224 Merlin Vortigern.jpg
  +
| Ширина = 200px
 
| Підпис = Мерлін пророчить [[Вортігерн]]у. Мініатюра з рукопису «Історія королів Британії» Джеффрі Монмутського
  +
| Ім'я при народженні =
  +
| Псевдоніми =
  +
| Дата народження = бл. [[1100]]
  +
| Місце народження = [[Монмут]], [[Уельс]]
  +
| Дата смерті = бл. [[1155]]
  +
| Місце смерті =
  +
| Громадянство =
  +
| Рід діяльності = священник, історик, письменник
  +
| Роки активності =
  +
| Напрямок =
  +
| Жанр = [[артуріана]]
 
| Magnum opus = «Історія королів Британії»
  +
| Премії =
  +
| Lib =
  +
| Сайт =
  +
}}
   
'''Дже́фрі Монму́тський''' ({{lang-cy|Gruffudd ap Arthur}}: близько [[1100]] — близько [[1155]]), [[священик]], одна з найвагоміших постатей у розвитку історії [[Велика Британія|Британії]] та у поширенні розповідей про [[король Артур|короля Артура]]. Автор «Історії королів Британії» та віршованої повісті «Життя Мерліна».
+
'''Дже́ффрі Мо́нмутський''' ({{lang-en|Geoffrey of Monmouth}}, {{lang-cy|Gruffudd ap Arthur, Sieffre o Fynwy}}; латинізована форма — '''Га́льфрід Мо́нмутський''', {{lang-la|Galfridus Monemutensis, Galfridus Arturus}}; бл. [[1100]] — бл. [[1155]]) — середньовічний священик, історик і письменник, одна з найвагоміших постатей у розвитку історії [[Велика Британія|Британії]] та у поширенні розповідей про [[Король Артур|короля Артура]]. Автор «[[Історія королів Британії|Історії королів Британії]]», віршованої повісті «Життя Мерліна». Писав свої праці латиною.
   
 
== Біографія ==
 
== Біографія ==
Цілком ймовірно, що Джежрі народився у місті Монмут, що на півдні [[Уельс|Уельсу]], і був валлійцем. Проте, через його зацікавленість до [[Бретань|Бретані]] та пробретанський нахил, складається враження, що його рідня приїхала з тої сторони [[Ла-Манш|Ла-Маншу]], так як це зробила велика кількість бретонців під час норманської інвазії.Його батька звали Артуром. З 1129-1151 рр. був духовною особою та вчителем в Оксфорді.Церковні документи вказують на те, що він був знайомий з архідеяконом єпархії Уолтером. Після 1151 року, у Лондоні, Джефрі посвятили у сан єпископа Сант-Асафу. Це призначення вказує на його бретанське коріння, адже в англонорманський період, валійці не займали таких посад.Джефрі Монмутський помер у 1155 році.<ref>The New Arthurian Encyclopedia: New Edition by Norris J. Lacy,Geoffrey Ashe,Sandra Ness Ihle,Marianne E. Kalinke,Raymond H. Thompson p.179</ref>
+
Народився Джеффрі у місті Монмут, що на півдні [[Уельс|Уельсу]]. Був валлійцем. Зацікавленість до [[Бретань|Бретані]] та пробретанський нахил вказує на те, що поетова рідня приїхала з протилежної сторони [[Ла-Манш|Ла-Маншу]], як і велика кількість інших бретонців під час норманської інвазії. Його батька звали Артуром. У 1129—1151 роках духовна особа і вчитель в [[Оксфорд|Оксфорді]]. Згідно церковних документів, Джеффрі знався з [[Архідиякон|архідеяконом]] [[Єпархія|єпархії]] Уолтером. Після 1151 року, у Лондоні, його посвятили у сан [[Єпископ|єпископа]] Сант-Асафу. Це призначення відмічає його бретанське коріння, адже в англонорманський період, валійці не займали таких посад. Джеффрі Монмутський помер 1155 року.
  +
 
== Твори ==
 
== Твори ==
 
=== «Пророцтва Мерліна» ===
 
=== «Пророцтва Мерліна» ===
  +
{{main|Пророцтва Мерліна}}
«Пророцтва Мерліна» — найраніша робота Джефрі, що була присвячена Олександру(Лінкольнському єпископу). Ця праця була в обігу, ще до того, як Джефрі написав свою славнозвісну «Історію королів Британії».Цілком очевидни є те, що Джефрі Монмутський передбачав свої «Пророцтва Мерліна» як частину «Історії королів Британії», адже він вмістив «Пророцтва» як 7 книгу «Історії», де вони слугують стислим коментарем до «історичних» подій, що описуються у книзі, а також подій, що трапились за життя Джефрі, зокрема, [[Громадянська війна в Англії 1135—1154|громадянської війни в Англії 1135–1154 років]] та повстань валійців та скоттів.Як жанр, що узаконила релігійна та біблійна традиція,окрім того, що Джефрі — історик, «Пророцтва Мерліна» також виражають думку про те, що існує генеалогічний зв'язок між нормандськими королями та їх британськими предками.
+
«Пророцтва Мерліна» — найперша робота Джеффрі. Присвячена Олександру (Лінкольнському єпископу). Праця була в обігу ще до того, як Джеффрі написав свою славнозвісну «Історію королів Британії». Очевидним є те, що Джеффрі Монмутський передбачав свої «Пророцтва Мерліна» як частину «Історії королів Британії», адже згодом він використав «Пророцтва…» як 7-му книгу «Історії…», де вони дають стислий коментар до «історичних» подій, що описуються у книзі, а також подій, що трапились за життя Джеффрі, зокрема, [[Громадянська війна в Англії 1135—1154|громадянської війни в Англії 1135—1154 років]] та повстань валійців та скоттів.
=== «Історії королів Британії» ===
 
  +
«Історії королів Британії» була написана близько 1138 року. Робота присвячена [[Граф Глостер|графу Глостера]] Роберту, незаконнонародженому сину [[Генріх I|Генріха 1]]. Як стверджував сам Джефрі Монмутськицй, «Історії королів Британії — це історія Британії від заселення її [[Брут|Брутом]],нащадком [[Еней|Енея]],і аж до цілковитого підкорення острова [[сакс]]ами у VII ст.
 
  +
=== «Історія королів Британії» ===
  +
{{main|Історія королів Британії}}
  +
«Історія королів Британії» — написана близько 1138 року. Робота присвячена [[Граф Глостер|графу Глостера]] Роберту, незаконнонародженому сину [[Генріх I Боклерк|Генріха I]]. Як стверджував сам Джеффрі Монмутський, «Історії королів Британії» — це історія Британії від заселення її [[Брут I Троянський|Брутом]], нащадком [[Еней|Енея]], і аж до цілковитого підкорення острова [[Сакси|саксами]] у VII столітті. Серед багатьох інших королів (білшість з яких не підтверджені документально), Джеффрі хронізує життя короля [[Лайр Британський|Ліра]], кінець якого є більш веселим, аніж це зображено у Шекспіра, адже він знову здобуває своє королівство та карає узорпаторів; Белінуса, який роззоряє Рим; Артура, що відбиває інвазію саксонців та підкоряє Рим. Секція про [[Король Артур|короля Артура]] є найбільшою частиною «Історії королів Британії» (3 частина всього твору). Правління Артура — славне і взірцеве, але й воно мусить закінчитися. Після смерті Артура (542, згідно з Джеффрі) приходить повільний занепад, адже британці втрачають управління островом і врешті-решт здають його саксонським загарбникам. Кадваладер, останній король Британії, визнавав, що Британія заслужила втрату свого острова. Він розглядав цю подію як покарання Бога за їхні гріхи.
   
 
=== «Життя Мерліна» ===
 
=== «Життя Мерліна» ===
  +
{{main|Життя Мерліна}}
  +
Наприкінці свого життя, приблизно 1150 року, Джеффрі пише ще одну свою фундаментальну роботу — «Життя Мерліна». Поема є біографією провісника Мерліна, персонажа, що його Джеффрі вже зобразив у своїй «Історії королів Британії». У «Житті…» Мерлін описується у дусі британських легенд з півночі Англії. Джеффрі малює зовсім іншого Мерліна, аніж в «Історії королів Британії», але, намагаючись хоч якось загладити розбіжності, каже, що в «Історії королів Британії» Мерлін — молодик, а «Життя Мерліна» — розповідь про подальше життя провісника.
  +
 
== Джерела ==
 
== Джерела ==
The New Arthurian Encyclopedia: New Edition by Norris J. Lacy,Geoffrey Ashe,Sandra Ness Ihle,Marianne E. Kalinke,Raymond H. Thompson
+
* The New Arthurian Encyclopedia: New Edition by Norris J. Lacy, Geoffrey Ashe, Sandra Ness Ihle, Marianne E. Kalinke, Raymond H. Thompson
  +
* Padel, O. J. (2006). Geoffrey of Monmouth and the development of the Merlin legend. Cambrian Medieval Celtic Studies, (51), 37–65.
== Посилання ==
 
  +
* Ingledew, F. (1994). The Book of Troy and the genealogical construction of history: The case of Geoffrey of Monmouth's Historia Regum Britanniae. Speculum, (69)
{{bio-stub}}
 
  +
* Roberts, B. F. (1991). Geoffrey of Monmouth, Historia Regum Britanniae and Brut y Brenhinedd. In R. Bromwich, A. O. H. Jarman, & B. F. Roberts, (eds), The Arthur of the Welsh. Cardiff: University of Wales Press
  +
  +
{{^}}{{ВП-портали|Англія|Біографії|Історія}}
   
{{DEFAULTSORT:Монмутський Джефрі}}
+
{{DEFAULTSORT:Монмутський Джеффрі}}
[[Категорія:Персоналії за алфавітом]]
 
 
[[Категорія:Померли 1155]]
 
[[Категорія:Померли 1155]]
  +
[[Категорія:Література середньовіччя]]
  +
[[Категорія:Письменники XII століття]]

Поточна версія на 14:49, 12 березня 2018

Джеффрі Монмутський
Gruffudd ap Arthur
Cotton Claudius B VII f.224 Merlin Vortigern.jpg
Мерлін пророчить Вортігерну. Мініатюра з рукопису «Історія королів Британії» Джеффрі Монмутського
Народився бл. 1100
Монмут, Уельс
Помер бл. 1155
Сент-Езеф, Денбігшир, Уельс
Громадянство
(підданство)
Королівство Англія
Уельс
Національність валлійці
Діяльність священник, історик, письменник
Alma mater Університет Оксфорду
Мова творів латина
Жанр артуріана
Magnum opus «Історія королів Британії»
Конфесія християнство

CMNS: Джеффрі Монмутський на Вікісховищі

Дже́ффрі Мо́нмутський (англ. Geoffrey of Monmouth, валл. Gruffudd ap Arthur, Sieffre o Fynwy; латинізована форма — Га́льфрід Мо́нмутський, лат. Galfridus Monemutensis, Galfridus Arturus; бл. 1100 — бл. 1155) — середньовічний священик, історик і письменник, одна з найвагоміших постатей у розвитку історії Британії та у поширенні розповідей про короля Артура. Автор «Історії королів Британії», віршованої повісті «Життя Мерліна». Писав свої праці латиною.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився Джеффрі у місті Монмут, що на півдні Уельсу. Був валлійцем. Зацікавленість до Бретані та пробретанський нахил вказує на те, що поетова рідня приїхала з протилежної сторони Ла-Маншу, як і велика кількість інших бретонців під час норманської інвазії. Його батька звали Артуром. У 1129—1151 роках — духовна особа і вчитель в Оксфорді. Згідно церковних документів, Джеффрі знався з архідеяконом єпархії Уолтером. Після 1151 року, у Лондоні, його посвятили у сан єпископа Сант-Асафу. Це призначення відмічає його бретанське коріння, адже в англонорманський період, валійці не займали таких посад. Джеффрі Монмутський помер 1155 року.

Твори[ред. | ред. код]

«Пророцтва Мерліна»[ред. | ред. код]

Докладніше: Пророцтва Мерліна

«Пророцтва Мерліна» — найперша робота Джеффрі. Присвячена Олександру (Лінкольнському єпископу). Праця була в обігу ще до того, як Джеффрі написав свою славнозвісну «Історію королів Британії». Очевидним є те, що Джеффрі Монмутський передбачав свої «Пророцтва Мерліна» як частину «Історії королів Британії», адже згодом він використав «Пророцтва…» як 7-му книгу «Історії…», де вони дають стислий коментар до «історичних» подій, що описуються у книзі, а також подій, що трапились за життя Джеффрі, зокрема, громадянської війни в Англії 1135—1154 років та повстань валійців та скоттів.

«Історія королів Британії»[ред. | ред. код]

«Історія королів Британії» — написана близько 1138 року. Робота присвячена графу Глостера Роберту, незаконнонародженому сину Генріха I. Як стверджував сам Джеффрі Монмутський, «Історії королів Британії» — це історія Британії від заселення її Брутом, нащадком Енея, і аж до цілковитого підкорення острова саксами у VII столітті. Серед багатьох інших королів (білшість з яких не підтверджені документально), Джеффрі хронізує життя короля Ліра, кінець якого є більш веселим, аніж це зображено у Шекспіра, адже він знову здобуває своє королівство та карає узорпаторів; Белінуса, який роззоряє Рим; Артура, що відбиває інвазію саксонців та підкоряє Рим. Секція про короля Артура є найбільшою частиною «Історії королів Британії» (3 частина всього твору). Правління Артура — славне і взірцеве, але й воно мусить закінчитися. Після смерті Артура (542, згідно з Джеффрі) приходить повільний занепад, адже британці втрачають управління островом і врешті-решт здають його саксонським загарбникам. Кадваладер, останній король Британії, визнавав, що Британія заслужила втрату свого острова. Він розглядав цю подію як покарання Бога за їхні гріхи.

«Життя Мерліна»[ред. | ред. код]

Докладніше: Життя Мерліна

Наприкінці свого життя, приблизно 1150 року, Джеффрі пише ще одну свою фундаментальну роботу — «Життя Мерліна». Поема є біографією провісника Мерліна, персонажа, що його Джеффрі вже зобразив у своїй «Історії королів Британії». У «Житті…» Мерлін описується у дусі британських легенд з півночі Англії. Джеффрі малює зовсім іншого Мерліна, аніж в «Історії королів Британії», але, намагаючись хоч якось загладити розбіжності, каже, що в «Історії королів Британії» Мерлін — молодик, а «Життя Мерліна» — розповідь про подальше життя провісника.

Джерела[ред. | ред. код]

  • The New Arthurian Encyclopedia: New Edition by Norris J. Lacy, Geoffrey Ashe, Sandra Ness Ihle, Marianne E. Kalinke, Raymond H. Thompson
  • Padel, O. J. (2006). Geoffrey of Monmouth and the development of the Merlin legend. Cambrian Medieval Celtic Studies, (51), 37–65.
  • Ingledew, F. (1994). The Book of Troy and the genealogical construction of history: The case of Geoffrey of Monmouth's Historia Regum Britanniae. Speculum, (69)
  • Roberts, B. F. (1991). Geoffrey of Monmouth, Historia Regum Britanniae and Brut y Brenhinedd. In R. Bromwich, A. O. H. Jarman, & B. F. Roberts, (eds), The Arthur of the Welsh. Cardiff: University of Wales Press