Джеффрі Монмутський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мерлін пророчить Вортіґерну, з рукопису «Історія королів Британії» Джефрі Монмутського

Дже́фрі Монму́тський (валл. Gruffudd ap Arthur: близько 1100 — близько 1155), священик, одна з найвагоміших постатей у розвитку історії Британії та у поширенні розповідей про короля Артура. Автор «Історії королів Британії» та віршованої повісті «Життя Мерліна».

Біографія

Цілком ймовірно, що Джежрі народився у місті Монмут, що на півдні Уельсу, і був валлійцем. Проте, через його зацікавленість до Бретані та пробретанський нахил, складається враження, що його рідня приїхала з тої сторони Ла-Маншу, так як це зробила велика кількість бретонців під час норманської інвазії.Його батька звали Артуром. З 1129-1151 рр. був духовною особою та вчителем в Оксфорді.Церковні документи вказують на те, що він був знайомий з архідеяконом єпархії Уолтером. Після 1151 року, у Лондоні, Джефрі посвятили у сан єпископа Сант-Асафу. Це призначення вказує на його бретанське коріння, адже в англонорманський період, валійці не займали таких посад.Джефрі Монмутський помер у 1155 році.

Твори

«Пророцтва Мерліна»

«Пророцтва Мерліна» — найраніша робота Джефрі, що була присвячена Олександру(Лінкольнському єпископу). Ця праця була в обігу, ще до того, як Джефрі написав свою славнозвісну «Історію королів Британії».Цілком очевидни є те, що Джефрі Монмутський передбачав свої «Пророцтва Мерліна» як частину «Історії королів Британії», адже він вмістив «Пророцтва» як 7 книгу «Історії», де вони слугують стислим коментарем до «історичних» подій, що описуються у книзі, а також подій, що трапились за життя Джефрі, зокрема, громадянської війни в Англії 1135–1154 років та повстань валійців та скоттів.

«Історії королів Британії»

«Історії королів Британії» була написана близько 1138 року. Робота присвячена графу Глостера Роберту, незаконнонародженому сину Генріха 1. Як стверджував сам Джефрі Монмутськицй, «Історії королів Британії — це історія Британії від заселення її Брутом,нащадком Енея,і аж до цілковитого підкорення острова саксами у VII ст.

«Життя Мерліна»

Наприкінці свого життя, приблизно 1150 р., Джефрі пише ще одну свою фундаментальну роботу — «Життя Мерліна». Поема є біографією провісника Мерліна, персонажа, що його Джефрі вже зобразив у своїй «Історії королів Британії». У «Житті» Мерлін описується у дусі британських легенд з півночі Англії. Джефрі малює зовсім іншого Мерліна, аніж в «Історії королів Британії».Намагаючись хоч якось загладити розбіжності, Джефрі каже, що в «Історії королів Британії» Мерлін — молодик, а у «Житті Мерліна» він розповідає про подальше життя провісника.

Джерела

  • The New Arthurian Encyclopedia: New Edition by Norris J. Lacy,Geoffrey Ashe,Sandra Ness Ihle,Marianne E. Kalinke,Raymond H. Thompson
  • Padel, O. J. (2006). Geoffrey of Monmouth and the development of the Merlin legend. Cambrian Medieval Celtic Studies, (51) , 37–65.
  • Ingledew, F. (1994). The Book of Troy and the genealogical construction of history: The case of Geoffrey of Monmouth's Historia Regum Britanniae. Speculum, (69)
  • Roberts, B. F. (1991). Geoffrey of Monmouth, Historia Regum Britanniae and Brut y Brenhinedd. In R. Bromwich, A. O. H. Jarman, & B. F. Roberts, (eds), The Arthur of the Welsh. Cardiff: University of Wales Press