Відмінності між версіями «Джованні Больдіні»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
м (Виправлення параметрів шаблону Портал; косметичні зміни)
Рядок 27: Рядок 27:
   
 
== Біографія ==
 
== Біографія ==
Народився в місті Феррара. Походить з родини маловідомого провінційного [[художник]]а.
+
Народився в місті Феррара. Походить з родини маловідомого провінційного [[художник]]а.
 
[[Файл:Giovanni Boldini (1842-1931) -John Singer Sargent(Standing).jpg|міні|ліворуч|200пкс|Худ. Болдіні. Портрет Джона Сарджента, бл. 1890 р. прив. збірка]]
 
[[Файл:Giovanni Boldini (1842-1931) -John Singer Sargent(Standing).jpg|міні|ліворуч|200пкс|Худ. Болдіні. Портрет Джона Сарджента, бл. 1890 р. прив. збірка]]
 
у 1862 році перебрався у Флоренцію заради отримання художньої освіти. Вивчав в столиці Тоскани тогочасний реалістичний живопис групи Мак'яйолі. Їх впливи відчутні в [[пейзаж]]ах Болдіні, адже пейзаж переживав справжній, великий розквіт в 19 столітті. Набула поширення і швидка, ескізна манера живопису, що так протистояла заглаженій і помертвілій манері [[академізм]]а. Болдіні узяв від академізму високі технічні навички, віртуозне виконання і цікавість до салонного мистецтва, одним зі стовпів якого він і стане сам. Мав великий фінансовий успіх, був визнаним буржуазним суспіьством як «свій» художник.
 
у 1862 році перебрався у Флоренцію заради отримання художньої освіти. Вивчав в столиці Тоскани тогочасний реалістичний живопис групи Мак'яйолі. Їх впливи відчутні в [[пейзаж]]ах Болдіні, адже пейзаж переживав справжній, великий розквіт в 19 столітті. Набула поширення і швидка, ескізна манера живопису, що так протистояла заглаженій і помертвілій манері [[академізм]]а. Болдіні узяв від академізму високі технічні навички, віртуозне виконання і цікавість до салонного мистецтва, одним зі стовпів якого він і стане сам. Мав великий фінансовий успіх, був визнаним буржуазним суспіьством як «свій» художник.
Рядок 80: Рядок 80:
 
* п-т Мері Донеган, 1869, Віареджо
 
* п-т Мері Донеган, 1869, Віареджо
 
* п-т Мадам Ріган з песиком, 1885, приватна збірка
 
* п-т Мадам Ріган з песиком, 1885, приватна збірка
* п-т Емілії Конха де Осса, 1888, прив. збірка
+
* п-т Емілії Конха де Осса, 1888, прив. збірка
* пані в чорному перед портретом Емілії Конха де Осса, 1888, музей Джованні Болдіні, [[Феррара]]
+
* пані в чорному перед портретом Емілії Конха де Осса, 1888, музей Джованні Болдіні, [[Феррара]]
 
* Джоакін Арайо Руано, художник, 1889
 
* Джоакін Арайо Руано, художник, 1889
 
* (п-т) Джон Левіс Браун з дружиною та дочкою, 1890, Музей Галуста Гюльбекяна, [[Ліссабон]]
 
* (п-т) Джон Левіс Браун з дружиною та дочкою, 1890, Музей Галуста Гюльбекяна, [[Ліссабон]]
Рядок 97: Рядок 97:
   
 
== Джерела ==
 
== Джерела ==
  +
{{Портал|Мистецтво}}
{{портал мистецтво}}
 
   
 
* Camesasca E. L'opera completa di Boldini. Milano: Rizzoli, 1970
 
* Camesasca E. L'opera completa di Boldini. Milano: Rizzoli, 1970

Версія за 22:13, 9 квітня 2013

Джованні Болдіні
Giovanni Boldini,
Giovanni Boldini01.jpg
Автопортрет, 1892 року
При народженні Giovanni Boldini
Народження (31 грудня ) 1842 року
Феррара
Смерть (12 січня ) 1931 року
  Париж
Поховання Certosa of Ferrarad
Національність італієць
Громадянство Італія, Франція
Жанр живопис,
Навчання Флоренція
Діяльність художник
Напрямок Декаданс
Роки творчості 1863- 1930
Покровитель Diego Martellid
Вплив Сарджентн,Реалізм Мак'яйолі
Твори портрети
Нагороди
офіцер Ордену Почесного легіону

Джованні Больдіні у Вікісховищі?

Джованні Болдіні (італ. Giovanni Boldini, 31 грудня 1842, Феррара , — 12 січня 1931, Париж) — італійський художник доби декадансу. Малював пейзажі, побутові картини, портрети. Один з кращий серед відомих портретистів на зламі 19-20 століть.

Біографія

Народився в місті Феррара. Походить з родини маловідомого провінційного художника.

Худ. Болдіні. Портрет Джона Сарджента, бл. 1890 р. прив. збірка

у 1862 році перебрався у Флоренцію заради отримання художньої освіти. Вивчав в столиці Тоскани тогочасний реалістичний живопис групи Мак'яйолі. Їх впливи відчутні в пейзажах Болдіні, адже пейзаж переживав справжній, великий розквіт в 19 столітті. Набула поширення і швидка, ескізна манера живопису, що так протистояла заглаженій і помертвілій манері академізма. Болдіні узяв від академізму високі технічні навички, віртуозне виконання і цікавість до салонного мистецтва, одним зі стовпів якого він і стане сам. Мав великий фінансовий успіх, був визнаним буржуазним суспіьством як «свій» художник.

Болдіні не став а ні пейзажистом, а ні прихильником побутового жанру, з якого починав. А після праці в Лондоні, де отримав гучний успіх як буржуазний портретист, перейшов до створення замовних портретів.

З 1872 року Болдіні перебрався в Париж. Серед його приятелів - син банкіра, аристократ і художник-імпресіоніст Едгар Дега. Але французький імпресіонізм не позначився на художній манері Джованні Болдіні, який в творах ближче до стилістики Джона Сарджента чи Поля Елльо.

Про італійця, що мав успіх в Парижі, не забули і в Римі. Саме йому доручили бути патроном італійського сектора на Всесвітній виставці в Парижі у 1889 року.

Серед нагород художника - Орден Почесного легіону.

Ранішні і побутові твори Болдіні

Погрудні портрети

Відомі постаті, портретовані Болдіні

Салонне мистецтво і злами декадансу

Вибрані твори

«Еміліана Конха де Осса», 1901 рік
  • Портрет Дієго Мартеллі, 1865, Галерея сучасного мистецтва в палаццо Пітті, Флоренція
  • п-т Джузеппе Аббаті, 1865, прив. збірка, Палермо
  • п-т Вінченцо Кабьянка, Музей Фатторі
  • Гондоли Венеції, прив. збірка
  • п-т Мері Донеган, 1869, Віареджо
  • п-т Мадам Ріган з песиком, 1885, приватна збірка
  • п-т Емілії Конха де Осса, 1888, прив. збірка
  • пані в чорному перед портретом Емілії Конха де Осса, 1888, музей Джованні Болдіні, Феррара
  • Джоакін Арайо Руано, художник, 1889
  • (п-т) Джон Левіс Браун з дружиною та дочкою, 1890, Музей Галуста Гюльбекяна, Ліссабон
  • (п-т) Анрі де Тулуз - Лотрек, художник, фонд Нортона Саймона, Пассадена, Каліфорнія
  • (п-т) Джон С. Сарджент, художник, 1890, прив. збірка
  • ( п-т ) Джовінетта Ерразурі, 1892, прив. збірка
  • Емануель Муціо, диригент, 1892, Мілан
  • Робер де Монтескьє, 1897, музей д'Орсе, Париж
  • Леді Колін Кемпбел, 1897, Національна портретна галерея, Лондон
  • Мадам Жорж Гюго з сином, 1898, прив. збірка
  • (п-т) Едіт Вандербілт, 1900,
  • Ліна Кавальєрі, оперна співачка, 1901, прив. збірка
  • Петер Харрісон, 1902, Вашингтон
  • п-т Нані Щредер, 1903

Джерела

  • Camesasca E. L'opera completa di Boldini. Milano: Rizzoli, 1970
  • Dini P. Giovanni Boldini, 1842-1931: catalogo ragionato. Torino: U. Allemandi, 2002
  • Dini Fr. Boldini, Helleu, Sem: protagonisti e miti della Belle Epoque. Milano: Skira, 2006

Посилання