Відмінності між версіями «Джованні Больдіні»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
(Зображення:Verdi.jpg замінене на Зображення:Giuseppe_Verdi_by_Giovanni_Boldini.jpg за вказівкою користувача CommonsDelinker. Причина: [[:commons:COM:FR|Fil)
 
(Не показані 13 проміжних версій 2 користувачів)
Рядок 34: Рядок 34:
   
   
У [[1862]] році перебрався у Флоренцію заради отримання художньої освіти (керівник — Стівен Уззі, 1822–1901). Вивчав в столиці Тоскани тогочасний [[Реалізм|реалістичний]] живопис групи [[Мак'яйолі]]. Їх впливи відчутні в [[пейзаж]]ах Болдіні, адже пейзажний жанр переживав справжній, великий розквіт в 19 столітті. Набула поширення і швидка, [[ескіз]]на манера живопису, що так протистояла заглаженій і помертвілій манері [[академізм]]а. Больдіні узяв від [[академізм]]а високі технічні навички, віртуозне виконання і цікавість до салонного мистецтва, одним зі стовпів якого він і стане сам. Мав великий фінансовий успіх, був визнаним буржуазним суспільством як «свій» художник.
+
У [[1862]] році перебрався у Флоренцію заради отримання художньої освіти (керівник — Стівен Уззі, 1822–1901). Вивчав в столиці Тоскани тогочасний [[Реалізм|реалістичний]] живопис групи [[Мак'яйолі]]. Їх впливи відчутні в [[пейзаж]]ах Больдіні, адже пейзажний жанр переживав справжній, могутній розквіт в 19 столітті. Набула поширення і швидка, [[ескіз]]на манера живопису, що так протистояла заглаженій і помертвілій манері [[академізм]]у. Больдіні узяв від [[академізм]]у високі технічні навички, віртуозне виконання і цікавість до салонного мистецтва, одним зі стовпів якого він і стане сам. Мав великий фінансовий успіх, був визнаним буржуазним суспільством як «свій» художник.
   
 
== Портретист ==
 
== Портретист ==
 
[[Файл:Giovanni Boldini (1842-1931) -John Singer Sargent(Standing).jpg|міні|ліворуч|200пкс|Худ. Болдіні. Портрет Джона Сарджента, бл. 1890 р. прив. збірка]]
 
[[Файл:Giovanni Boldini (1842-1931) -John Singer Sargent(Standing).jpg|міні|ліворуч|200пкс|Худ. Болдіні. Портрет Джона Сарджента, бл. 1890 р. прив. збірка]]
   
Болдіні не став ані пейзажистом, ані прихильником [[Побутовий жанр|побутового жанру]], з якого починав. А після праці в [[Лондон]]і, де отримав гучний успіх як буржуазний портретист, перейшов до створення замовних портретів.
+
Джованні Больдіні не став ані пейзажистом, ані прихильником [[Побутовий жанр|побутового жанру]], з якого починав. А після праці в [[Лондон]]і, де отримав гучний успіх як буржуазний портретист, перейшов до створення замовних портретів.
   
З [[1872]] року Болдіні перебрався в [[Париж]]. Відкрив власну майстерню на авеню Frochol, а згодом перебрався в нову на площі Пігаль. На нього звернув увагу відомий маршан [[Адольф Гупіль]], котрому він постачав власні картини [[Побутовий жанр|побутового жанру]]. Джованні Болдіні стає модним і фінансово успішним художником, як і модні в Парижі митці — [[Маріано Фортуні]], Ернест Мейсоньє, Джузеппе де Ніттіс, Джузеппе Паліцці.
+
З [[1872]] року Больдіні перебрався в [[Париж]]. Відкрив власну майстерню на авеню Frochol, а згодом перебрався в нову на площі Пігаль. На нього звернув увагу відомий маршан [[Адольф Гупіль]], котрому він постачав власні картини [[Побутовий жанр|побутового жанру]]. Джованні Больдіні стає модним і фінансово успішним художником, як і модні в Парижі митці — [[Маріано Фортуні]], Ернест Мейсоньє, Джузеппе де Ніттіс, Джузеппе Паліцці.
   
 
Серед його паризьких знайомих і приятелів — син банкіра, [[аристократ]] і художник-імпресіоніст [[Едгар Дега]], [[Едуар Мане]], [[Альфред Сіслей]]. Але французький [[імпресіонізм]] не позначився на художній манері Джованні Болдіні, який в творах ближче до стилістики Джона [[Сарджент]]а чи Поля Елльо.
 
Серед його паризьких знайомих і приятелів — син банкіра, [[аристократ]] і художник-імпресіоніст [[Едгар Дега]], [[Едуар Мане]], [[Альфред Сіслей]]. Але французький [[імпресіонізм]] не позначився на художній манері Джованні Болдіні, який в творах ближче до стилістики Джона [[Сарджент]]а чи Поля Елльо.
Рядок 60: Рядок 60:
   
 
== Погрудні портрети ==
 
== Погрудні портрети ==
  +
[[Файл:345Джованні Больдіні - Портрет графині Мартель де Жанвіль 1894.jpg|міні|праворуч|200пкс|Джованні Больдіні. Портрет графині Мартель де Жанвіль, [[1894]] р. музей Карнавале. ]]
   
<center><gallery>
+
<gallery>
 
Файл:Boldini - Henri Rochefort.jpg|Генрі Рошфор, якого портретував в [[Едуар Мане]]
 
Файл:Boldini - Henri Rochefort.jpg|Генрі Рошфор, якого портретував в [[Едуар Мане]]
 
Файл:Boldini - Madame Rejane.jpg|Мадам Ріган з песиком, 1885, приватна збірка
 
Файл:Boldini - Madame Rejane.jpg|Мадам Ріган з песиком, 1885, приватна збірка
 
Файл:Boldini - Vincenzo Cabianca.jpg|Вінченцо Кабіанка
 
Файл:Boldini - Vincenzo Cabianca.jpg|Вінченцо Кабіанка
</gallery></center>
+
</gallery>
   
 
== Відомі постаті, портретовані Больдіні ==
 
== Відомі постаті, портретовані Больдіні ==
Рядок 87: Рядок 88:
 
[[Файл:Джованні Болдіні Художник Поль Елльо літографія.jpg|міні|праворуч|200пкс|Джованні Больдіні. " Французький художник Поль Елльо у повний зріст ", [[літографія]] ]]
 
[[Файл:Джованні Болдіні Художник Поль Елльо літографія.jpg|міні|праворуч|200пкс|Джованні Больдіні. " Французький художник Поль Елльо у повний зріст ", [[літографія]] ]]
   
<center><gallery>
+
<gallery>
  +
Файл:345Giovanni Boldini - Testa Bruna c.1890-92.jpeg|Джованні Больдіні. Теста Бруна, до [[1892]] р.
Boldini de nittis.jpg|Портрет невідомого , 1880-і рр.
+
Файл:Boldini de nittis.jpg|Джованні Больдіні. Портрет невідомого , 1880-і рр.
Boldini contessa orsay.jpg|«Франческа де Нотарбартоло Віллароза, віконтеса д'Орсе», [[1902]] рік, суха голка
+
Файл:Boldini contessa orsay.jpg|Джованні Больдіні. «Франческа де Нотарбартоло Віллароза, віконтеса д'Орсе», [[1902]] рік, суха голка
   
</gallery></center>
+
</gallery>
   
 
== Вибрані твори ==
 
== Вибрані твори ==
Рядок 117: Рядок 119:
 
* Петер Харрісон, 1902, Вашингтон
 
* Петер Харрісон, 1902, Вашингтон
 
* п-т Нані Щредер, 1903
 
* п-т Нані Щредер, 1903
  +
  +
== Див. також ==
  +
  +
* [[Парадний портрет]]
  +
* [[Побутовий жанр]]
  +
* [[Список художників Італії 19 ст.]]
   
 
== Джерела ==
 
== Джерела ==
  +
{{Портал|Мистецтво}}
 
   
 
* Camesasca E. L'opera completa di Boldini. Milano: Rizzoli, 1970
 
* Camesasca E. L'opera completa di Boldini. Milano: Rizzoli, 1970
Рядок 126: Рядок 134:
   
 
== Посилання ==
 
== Посилання ==
{{commonscat-inline| Giovanni Boldini}}
 
 
 
* [http://michel.hiblogger.net/1128183.html Картини]
 
* [http://michel.hiblogger.net/1128183.html Картини]
 
* [http://www.artcyclopedia.com/artists/boldini_giovanni.html Твори в музеях світу]
 
* [http://www.artcyclopedia.com/artists/boldini_giovanni.html Твори в музеях світу]
  +
{{бібліоінформація}}
 
  +
{{ВП-Портали|Мистецтво|Біографії|Живопис}}
 
{{DEFAULTSORT:Больдіні Джованні}}
 
{{DEFAULTSORT:Больдіні Джованні}}
 
[[Категорія:Італійські художники]]
 
[[Категорія:Італійські художники]]
  +
[[Категорія:Французькі художники]]
 
[[Категорія:Декаданс]]
 
[[Категорія:Декаданс]]
 
[[Категорія:Паризька школа]]
 
[[Категорія:Паризька школа]]
  +
[[Категорія:Художники XIX століття]]

Поточна версія на 04:51, 7 квітня 2017

Джованні Больдіні
Giovanni Boldini,
Giovanni Boldini01.jpg
Автопортрет, 1892 року
При народженні Giovanni Boldini
Народження 31 грудня 1842(1842-12-31)
Феррара
Смерть 12 січня 1931(1931-01-12) (88 років)
  Париж
Поховання
Національність італієць
Громадянство Італія Італія, Франція Франція
Жанр живопис
Навчання Флоренція
Діяльність художник
Напрямок Декаданс
Роки творчості 1863–1930
Покровитель Diego Martelli[d]
Вплив Сарджентн, Реалізм Мак'яйолі
Твори портрети
Нагороди
офіцер Ордену Почесного легіону

Джованні Больдіні у Вікісховищі?

Джованні Больдіні (італ. Giovanni Boldini, 31 грудня 1842, Феррара — 12 січня 1931, Париж) — італійський художник доби декадансу. Малював пейзажі, побутові картини, портрети. Один з найкращий серед відомих портретистів на зламі 19-20 століть.

Біографія, ранні роки і художня освіта[ред. | ред. код]

Народився в місті Феррара. Походить з родини маловідомого провінційного художника. Був восьмою дитиною в родині, де було тринадцять дітей. Перші художні навички отримав в майстерні батька. З 1858 року почав відвідувати курси живопису у художника Єроніма Доменікіні (1813–1891). Доменікіні брав також замови на декоративні стінописи і разом із власним батьком був автором декорації місцевого театра.

Серед перших творів молодого початківця — «Подвір'я родинного будинку», «Автопортрет у шістнадцять років», «Портрет брата Франческо», «Марі Анджеліна», «Вітторе Карлетті».

Флорентійський період[ред. | ред. код]

У 1862 році перебрався у Флоренцію заради отримання художньої освіти (керівник — Стівен Уззі, 1822–1901). Вивчав в столиці Тоскани тогочасний реалістичний живопис групи Мак'яйолі. Їх впливи відчутні в пейзажах Больдіні, адже пейзажний жанр переживав справжній, могутній розквіт в 19 столітті. Набула поширення і швидка, ескізна манера живопису, що так протистояла заглаженій і помертвілій манері академізму. Больдіні узяв від академізму високі технічні навички, віртуозне виконання і цікавість до салонного мистецтва, одним зі стовпів якого він і стане сам. Мав великий фінансовий успіх, був визнаним буржуазним суспільством як «свій» художник.

Портретист[ред. | ред. код]

Худ. Болдіні. Портрет Джона Сарджента, бл. 1890 р. прив. збірка

Джованні Больдіні не став ані пейзажистом, ані прихильником побутового жанру, з якого починав. А після праці в Лондоні, де отримав гучний успіх як буржуазний портретист, перейшов до створення замовних портретів.

З 1872 року Больдіні перебрався в Париж. Відкрив власну майстерню на авеню Frochol, а згодом перебрався в нову на площі Пігаль. На нього звернув увагу відомий маршан Адольф Гупіль, котрому він постачав власні картини побутового жанру. Джованні Больдіні стає модним і фінансово успішним художником, як і модні в Парижі митці — Маріано Фортуні, Ернест Мейсоньє, Джузеппе де Ніттіс, Джузеппе Паліцці.

Серед його паризьких знайомих і приятелів — син банкіра, аристократ і художник-імпресіоніст Едгар Дега, Едуар Мане, Альфред Сіслей. Але французький імпресіонізм не позначився на художній манері Джованні Болдіні, який в творах ближче до стилістики Джона Сарджента чи Поля Елльо.

Про італійця, що мав успіх в Парижі, не забули і в Римі. Саме йому доручили бути патроном італійського сектора на Всесвітній виставці в Парижі у 1889 року.

Серед нагород художника — Орден Почесного легіону.

Ранішні і побутові твори Больдіні[ред. | ред. код]

Погрудні портрети[ред. | ред. код]

Джованні Больдіні. Портрет графині Мартель де Жанвіль, 1894 р. музей Карнавале.

Відомі постаті, портретовані Больдіні[ред. | ред. код]

Салонне мистецтво і злами декадансу[ред. | ред. код]

Графіка Джованні Больдіні[ред. | ред. код]

Джованні Больдіні. " Французький художник Поль Елльо у повний зріст ", літографія

Вибрані твори[ред. | ред. код]

«Еміліана Конха де Осса», 1901 рік
  • Портрет Дієго Мартеллі, 1865, Галерея сучасного мистецтва в палаццо Пітті, Флоренція
  • п-т Джузеппе Аббаті, 1865, прив. збірка, Палермо
  • п-т Вінченцо Кабьянка, Музей Фатторі
  • Гондоли Венеції, прив. збірка
  • п-т Мері Донеган, 1869, Віареджо
  • п-т Мадам Ріган з песиком, 1885, приватна збірка
  • п-т Емілії Конха де Осса, 1888, прив. збірка
  • пані в чорному перед портретом Емілії Конха де Осса, 1888, музей Джованні Болдіні, Феррара
  • Джоакін Арайо Руано, художник, 1889
  • (п-т) Джон Левіс Браун з дружиною та дочкою, 1890, Музей Галуста Гюльбекяна, Ліссабон
  • (п-т) Анрі де Тулуз — Лотрек, художник, фонд Нортона Саймона, Пассадена, Каліфорнія
  • (п-т) Джон С. Сарджент, художник, 1890, прив. збірка
  • (п-т) Джовінетта Ерразурі, 1892, прив. збірка
  • Емануель Муціо, диригент, 1892, Мілан
  • Робер де Монтескьє, 1897, музей д'Орсе, Париж
  • Леді Колін Кемпбел, 1897, Національна портретна галерея, Лондон
  • Мадам Жорж Гюго з сином, 1898, прив. збірка
  • (п-т) Едіт Вандербілт, 1900,
  • Ліна Кавальєрі, оперна співачка, 1901, прив. збірка
  • Петер Харрісон, 1902, Вашингтон
  • п-т Нані Щредер, 1903

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Camesasca E. L'opera completa di Boldini. Milano: Rizzoli, 1970
  • Dini P. Giovanni Boldini, 1842–1931: catalogo ragionato. Torino: U. Allemandi, 2002
  • Dini Fr. Boldini, Helleu, Sem: protagonisti e miti della Belle Epoque. Milano: Skira, 2006

Посилання[ред. | ред. код]