Джон Вільям Вотергаус

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 19:09, 2 червня 2017, створена Vity OKM (обговореннявнесок)
(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук
Джон Вільям Вотергаус
англ. John William Waterhouse
John William Waterhouse 002.jpg
Вотергаус, 1886.
Ім'я при народженні Джон Вільям Вотергаус
Дата народження 6 квітня 1849(1849-04-06)
Місце народження Рим, Італія
Дата смерті 10 лютого 1917(1917-02-10) (67 років)
Місце смерті Лондон, Велика Британія
Місце поховання Кенсал-Грін[d]
Національність англієць
Громадянство Flag of the United Kingdom.svg Велика Британія
Flag of Italy (1861-1946).svg Королівство Італія
Жанр прерафаелітизм
Навчання Королівська академія мистецтв, (Велика Британія)
Роки творчості 1870–1917
Твори The Lady of Shalott[d], Circe Offering the Cup to Ulysses[d] і Gather Ye Rosebuds While Ye May[d]
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Джон Вільям Вотергаус (англ. John William Waterhouse 6 квітня 1849(18490406) — 10 лютого 1917) — англійський художник, творчість якого відносять до пізньої стадії прерафаелітизму.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 1849 року в Римі, в родині британстьких художників Уїльяма та Ізабелли Вотергаус. 1854 року з родиною повертається до Лондону. На початку 1870—х років Вотергаус допомогає батькові в його студії, з 1871 року вступає до Королівської академія мистецтв. Живопис та скульптуру вивчає під керівництвом художника Пікерсгіла. 1874 року, у віці двадцяти п'яти років, представляє на виставці картину «Сон та його зведений брат Смерть», яка була добре прийнята критикою і згодом виставлялася практично щороку, аж до смерті художника.

Наприкінці 1870-х і 1880-х років здійснює кілька поїздок до Італії. 1883 року одружується на художниці Естер Кенуорті.

Після одруження влаштовується працювати в Студію Примроз Хілл. 1884 року художник презентує картину «Леді з Шалот» (1884, Галерея Тейт, Лондон), яка принесла йому світове визнання, картина була придбана сером Генрі Тейт, після виставки в Академії. Живописні роботи цього періоду показують зростання інтересу Вотергауса до тем пов'язаних з прерафаелітами, особливо до створення образів трагічних чи владних фатальних жінок: «Цирцея Інвідіоза», (1892); «Клеопатра», (1890); «Цирцея, завлекающая Одіссея», (1891), а також до живопису пленеру.

З 1895 року Вотергаус обраний членом Королівської академії. Його дипломною роботою стала картина «Нереїда» (пізніше доопрацьована майстром, остаточний варіант картини за 1901 рік). В середині 1880-х проводить виставки у галереї Гросвенор, Новій галереї, а також на провінційних виставках в Бірмінгемі, Ліверпулі та Манчестері. Картини цього періоду набули популярності в Англії та за кордоном як частина міжнародного руху символістів. На початку 1890-х Вотергаус починає писати портрети.

З 1900-х років бере активну участь у громадських організаціях художників і діячів мистецтв Англії. Живопис художника часто відносять до прерафаелітів, хоча Вотергаус формально і не належав до цієї течії. За своє життя Вотергаус написав більше двохсот картин на міфологічні, історичні та літературні сюжети. Він розділяв інтерес прерафаелітів до сюжетів, запозиченим з поезії та міфології, безпомилково передавав драматизм моменту, демонстрував блискуче володіння композицією і мальовничою технікою.

В 1908–1914 роках Вотергаус створює ряд картин, заснованих на літературних і міфологічних сюжетах («Міранда», «Трістан та Ізольда», «Психея», «Персефона» та інші). На цих картинах художник зображує свою улюблену модель, нещодавно ідентифіковану дослідниками творчості Вотергауса, Кеном і Кеті Бейкр, як міс Мюріел Фостер. Дуже небагато відомо про приватне життя Вотергаус — тільки кілька листів збереглося до нашого часу і, власне, багато років персоналії його моделей залишалися таємницею. Зі спогадів сучасників також відомо, що Мері Ллойд, модель шедевра лорда Лейтона «Палаючий червень», позувала і для Вотергауса.

Незважаючи на страждання від хвороби, Вотергаус протягом останніх десяти років життя продовжував активно займатися живописом аж до своєї смерті. Помер від раку в 1917 році. Похований на лондонському кладовищі Кенсал Грін.

Дружина художника Естер Уотерхаус пережила чоловіка на 27 років, померши в приватному санаторії в 1944 році. [1]

Галерея[ред.ред. код]

Творчість 1870-х[ред.ред. код]

Творчість 1880-х[ред.ред. код]

Творчість 1890-х[ред.ред. код]

Творчість 1900-х[ред.ред. код]

Творчість 1910-х[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]