Відмінності між версіями «Джукуни»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
м (→‎Мова і релігія: replaced: в якості → як за допомогою AWB)
м (функція здійснюється через шаблон)
 
Рядок 1: Рядок 1:
 
{{Етнічна група|
 
{{Етнічна група|
 
|group=Джукуни<br /><small>Jukun
 
|group=Джукуни<br /><small>Jukun
|caption=<div style="background-color:#fee8ab"><small>
+
|caption=<small>
 
|race =[[Неґрська раса]] великої [[Неґроїдна раса|неґроїдної раси]]
 
|race =[[Неґрська раса]] великої [[Неґроїдна раса|неґроїдної раси]]
 
|image=
 
|image=

Поточна версія на 17:39, 30 червня 2018

Джукуни
Jukun
Кількість бл. 250 тис. чол. (оцінка, поч. 1990-х рр.)
Ареал Нігерія Нігерія:
штати Бенуе, Тараба, Нассарава
Камерун Камерун
Близькі до: екої
Мова джукун
Релігія традиційні культи (Анімізм), частково іслам

Джуку́ни (джукун, квана, коророфа, кварарафа) — народ мовної підгрупи бенуе-конго на південному сході Ніґерії і частково на північному заході Камеруну (Західна Африка).

Територія проживання, чисельність і групи[ред. | ред. код]

Люди джукун проживають у нігерійських штатах Бенуе, Тараба, Нассарава і на північно-західному окраї Камеруну.

Чисельність джукунів у Нігерії становить бл. 200 тис. чол., а в Камеруні — понад 50 тис. чол., тобто загалом бл. 250 тис. чол. (за оцінками на поч. 1990-х рр.).

Джукуни поділяються на такі племена: алаґо, аґату, рендере, ґумаї, шендам, кварарафа, туссле та ін..

Традиційним є поділ джукунів на дві великі групи: джукун бану (jukun banu) і джукун вапа (jukun wapa).

Мова і релігія[ред. | ред. код]

Мова (мови) джукунів належить до мовної підгрупи бенуе-конго нігеро-конголезької групи конго-кордофанської мовної родини.

Писемність — на основі латинки.

У джукун поширений білінгвізм — як друга мова хауса.

Джукун сповідують традиційні культи; частина є мусульманами.

Історія і господарство[ред. | ред. код]

Етногенетичні легенди самих джукунів свідчать про переселення народу за давнини з північного сходу.

В період XIV — XIX ст.ст. джукуни ставорили раньодержавне формування Коророфа.

Основне традиційне заняття екої — ручне підсічно-вогневе землеробство (ямс, просо, сорго, кокоямс, арахіс). Збиральництво носить підсобний характер, а скотарство утруднене через муху цеце.

Серед ремесел значного розвитку набуло гончарство.

Матеріальна і духовна культура[ред. | ред. код]

Тип поселень джукунів — розсіяний. Житло — кругла за плануванням обмазана глиною хатина з жердин і трави, з конічним дахом, переважно з трави, що звичає над стінами. Поширення набуває хаусанський тип житла — прямокутна глинобитна хатина.

За одяг джукунам традиційно правив відріз матерії, обернутий навколо талії, що у ХХ ст. поступився європеїзованому одягу .

Основу раціону складає продукція землеробства.

У джукунів зберігаються традиційні культура, звичаї і обряди, фольклор.

Джерела і література[ред. | ред. код]

  • Исмагилова Р.Н. Джукун, Народы мира. Историко-этнографический справочник, М.: «Советская энциклопедия», 1988, стор. 155-156 (рос.)
  • Исмагилова Р.Н. Народы Нигерии. Этнический состав и краткая этнографическая характеристика., М., 1963 (рос.)
  • Meek C.K. A Sudanese Kingdom. An ethnographical study of the Jukun-speaking peoples of Nigeria., L., 1931 (англ.)