Диво-пес Боббі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 14:31, 15 січня 2021, створена Haida (обговорення | внесок)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Боббі
Інші імена Диво-пес Боббі
Вид Пес
Порода метис шотландської коллі та англійської вівчарки
Стать самець
Народження 1921
Смерть 1927
Місце поховання Портленд, кладовище Орегонського гуманного товариства
Громадянство американець
Відомий за Подорож понад 4000 км по Сполучених Штатах[A]
Хазяїн Сім'я Брейзер

Диво-пес Боббі (англ. Bobbie the Wonder Dog, нар.1921—пом.1927) — пес, який здолав 4 105 км самостійно, щоб повернутися додому в Сілвертон, штат Орегон, США, після того, як він загубився, коли його власники відвідували сім'ю у місті Волкотт, штат Індіана[1]. За оцінками газети Ripley's Believe it or Not, подорож могла досягати 4 800 км[2].

Передісторія[ред. | ред. код]

У серпні 1923 року Френк та Елізабет Брейзер (англ. Brazier) із дочками Леоною та Новою відвідували родичів у Волкотті, штат Індіана. Їх дворічний пес Боббі (метис шотландської коллі та англійської вівчарки) був атакований трьома іншими собаками і втік. Після вичерпних пошуків сім'я Брейзер не змогла знайти Боббі і продовжила подорож, перш ніж повернутися додому в Орегон, очікуючи більше ніколи не побачити свого пса.

Подорож додому[ред. | ред. код]

15 лютого 1924 року, через шість місяців після інциденту, Боббі повернувся до Сілвертона — брудний і кістлявий, зі стертими нігтями на лапах до нуля. Він показав усі ознаки того, що пройшов всю відстань, включаючи купання річок та перетин континентального розділення в найхолоднішу частину зими.

Під час подорожі він пройшов щонайменше 4 105 км рівнин, пустелі та гір взимку аби повернутися додому, в середньому приблизно 23 км на добу. Після повернення в Сілвертон він отримав шалену славу. Його історія привернула національну увагу і була опублікована в численних газетах[3].

Про нього писали газетні статті, зокрема «Ripley's Believe It or Not!», книги та фільми[2]. Боббі зіграв себе в німому фільмі 1924 року «Поклик Заходу» (англ. The Call of the West)[4]. Він отримав сотні листів від людей по всьому світу і був удостоєний прикрашених ювелірними ременями та коміром, стрічками та ключами від міст.

Люди, котрі годували Боббі та прихищали його під час подорожі, написали родині, щоб розповісти про час, проведений з Боббі. Гуманне товариство Портленда змогло використати ці історії для складання відносно точного опису маршруту, яким пройшов Боббі[3].

Вони дійшли такого висновку: після повернення до Волкотта і не знайшовши своїх власників, Боббі спочатку прослідкував їх подальші подорожі на північний схід штату Індіана. Потім він прямував у декількох різних напрямках, мабуть, шукаючи їх запах. Зрештою він направився на захід[3].

Під час оригінальної поїздки Брейзер щовечора припаркували свою машину на СТО. Їх собака відвідав кожну з цих зупинок під час своєї подорожі, поряд з кількома будинками та табором для бездомних[3].

У Портленді ірландка певний час доглядала за ним, допомагаючи йому оговтатися від серйозних травм ніг та лап[3].

Смерть і спадщина[ред. | ред. код]

Після своєї смерті в 1927 році, Боббі поховали у Портленді з почестями на кладовищі домашніх тварин Орегонського гуманного товариства[en] в Портленді. Через тиждень німецький вівчар-кінозірка Рін Тін Тін[en] поклав вінок до його могили[1]. Його могилу захищає «вишуканий біло-червоний будиночок для собак», отриманий під час рекламного виступу на домашньому шоу в Портленді. Надгробний камінь перенесено за межі будинку для кращого огляду[5].

Щороку відданість Боббі відзначається під час дитячого параду домашніх тварин, який нагадує про особливе місце домашніх улюбленців у житті людей. Захід розпочався через кілька років після смерті Боббі, а перший парад очолив його син Пел[6]. 21-метровий живопис на відкритому повітрі з історією Боббі є частиною серії фресок, які прикрашають стіни підприємств у Сільвертона[7].

Наприкінці 2012 року, реагуючи на громадські настрої про те, що місце його поховання в Портленді не належним чином вшановує його історію та його зв'язок з рідним містом, група місцевих розпочала масовий рух з метою репатріації останків Боббі в Сілвертон для перепоховання та меморіалізація[8].

Зауваги[ред. | ред. код]

  1. На підставі показань одометра. За оцінками Ріплі, він міг пройти 2 800 miles (4 500 km). Silverton Bobbie. Процитовано March 26, 2012. 

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Brazier, G. F. (1924). Bobbie - The Wonder Dog of Oregon. У Wager-Smith, Curtis. Animal Pals. Philadelphia, Pennsylvania: Macrae Smith Company. City of Silverton, Oregon. Процитовано March 26, 2012. 
  2. а б Bobbie, the Prodigal Dog (photo array/cartoon). Ripley's Believe it or Not. Процитовано March 26, 2012. 
  3. а б в г д John, Finn J.D. «Wonder Dog's» 2,500-mile odyssey put Silverton on the map January 2, 2011 offbeatoregon.com
  4. Bobbie the Wonder Dog in The Call of the West. The Register-Guard. July 11, 1924. Процитовано March 26, 2012. 
  5. Grave of Bobbie the Wonder Dog Portland. Roadside America. Процитовано March 26, 2012. 
  6. Hauser, Susan (May 2010). Oregon Day Trip: Silverton. Sunset. Процитовано August 26, 2010. 
  7. Richard, Terry (March 21, 2008). Silverton wears its history on its walls. The Oregonian. Процитовано March 27, 2012. 
  8. Bring Bobbie Home

Джерела[ред. | ред. код]