Димитровград (Болгарія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Місто
Вікіпедія: Портал:«Болгарія»
Димитровград
болг. Димитровград
BUL Димитровград COA.png
Парк Дружби
Парк Дружби
Країна Болгарія Болгарія
Область Хасковська область
Община Димитровград
 Кмет Іво Димов
Час заснування: 2 вересня 1947 року
Код ЕКАТТЕ 21052 і HKV09-00
Поштовий індекс 6400
Телефонний код +359 391
42°03′ пн. ш. 25°36′ сх. д.H G O
Висота 125
Площа 62,436 км²
Населення 37 816[1] (2012)
Міста-побратими Казінцбарцика, Каламарія
Телефонний код +421-0391
Автомоб. ном. X (Dimitrovgrad Municipality)
dimitrovgrad.bg
Розташування
Димитровград. Карта розташування: Болгарія
Димитровград
Димитровград
Димитровград (Болгарія)
Мапа
CMNS: Димитровград на Вікісховищі

Димитровгра́д (болг. Димитровград) — місто в Болгарії. Населення: 39,5 тисяч чоловік (2010). Місто розташоване в Південній Болгарії, Хасковської області, в 16 км від міста Хасково. Місто є адміністративним центром міста Димитровград, регіональним торговим, промисловим і транспортним центром. Він розташований у Фракійській долині вздовж річки Маріца. За останніми даними НСІ від 31.12. 2017 р. кількість жителів складає 34 614 осіб[2]. За населенням місто є другим у районі (після обласного центру) і третім за величиною необласним містом в країні (після Асеновграда та Казанлика).

Географія[ред. | ред. код]

Місто розташоване за 220 км від столиці Софії і в 16 км від міста Хасково. Найближчий болгарський порт Бургас у 215 км, а грецький порт Дедеагач (Александруполіс) на Егейському морі - близько в 190 км. через КПП Маказа. Найближча безмитна зона знаходиться в місті Пловдив - у 78 км, а найближчий прикордонний перехід - Капітан Андреєво - у 100 км.

Транспорт[ред. | ред. код]

Димитровград перетинає європейські транспортні коридори 8 , 9 і 10[3]. Димитровград є однією з найбільших і найважливіших розподільчих станцій на півдні Болгарії. Через общину проходять залізничні лінії Софія - Свіленград та Русе - Подкова. У місті є транспортний термінал, що діє у напрямку Європи - Близького Сходу.

Будівля Суду
Бульвар "Димитр Благоєв"

Історія[ред. | ред. код]

Утворено 2 вересня 1947 року указом Георгія Димитрова. У минулому на місті Димитровграда було три села — Раковський, Марійно і Черноконево. Село Раковський зародилося на початку 19 століття на місці двох турецьких чифликів. У 1873 р біля села будується залізнична станція на залізничній лінії Барона Хирша, що прискорює його розвиток. У 1941 році компанія "Гранитоід" розпочала будівництво нового промислового комплексу в Раковські, купивши існуючу шахту в басейні р. Маріш і розпочавши будівництво цементного заводу "Вулкан" з потужністю 100 тис. тон на рік і побудувало теплову електростанцію.

Після перевороту 1944 року комуністичний режим продовжив розвиток промислового комплексу, надавши йому великого пропагандистського значення і проголосивши будівництво абсолютно нового міста, за моделю радянського Комсомольська-на-Амурі.[4] Проект передбачав молодіжний бригадний рух, в якому молодь з різних куточків країни працює безкоштовно, перші з яких прибувають на місце 10 травня 1947 року. Дімітровград був офіційно заснований об'єднанням Раковські, Марійно та Черноконево 2 вересня 1947 року рішенням прем'єр-міністра і лідером БКП Георгієм Димитровим, який у дусі культу особи тоталітарних диктаторів дав йому своє ім'я.

Місто побудовано 50 000 робітників, які прибули з 963 міст і сіл Болгарії. Деякі з них стають жителями нового міста. З 1948 по 1950 рр. вони працюють у незалежній бригаді під назвою «Молода гвардія». Бригадири побудували десятки житлових будинків, хімічних заводів, фабрику "Вулкан", завод з виробництва азотних добрив, дорожню мережу нинішнього міста Димитровград.

Демографія[ред. | ред. код]

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з оцінками НСІ, на 31 грудня 2017 року в м. Димитровграді проживає 34 614 осіб, з яких 16 661 - чоловіки (48,13%) та 17 953 жінки (51,87%).[2][5] За перші 10 років після свого заснування населення міста становить близько 34 тисяч. З тих пір воно зросло, в основному через іммігрантів з сільської місцевості, досягла свого піку в період 1985-1992 років з понад 50 000 жителів. Після цього періоду населення починає знижуватися.

Динаміка чисельності населення (станом на 2012 рік)[1]:

Етнічний склад[ред. | ред. код]

Кількість та частка етнічних груп за переписом населення у 2011 році:[6]

Чисельність Частка (у %)
Усього 38 738 100.00
Болгари 32 895 84.91
Турки 696 1.79
Цигани 2011 5.19
Інші 154 0,39
Не ідентифікують себе 125 0,32
Не відповіли 2857 7.37


Архітектура[ред. | ред. код]

Дімітровград побудований у типовому сталінському стилі, відомому як "радянський ампір" або "сталінське бароко". Фасади часто є монументальними, з цоколями в стилі рустіка, невеликими декоративними балконами і важкими напівколонами. У місті також розташовані будівлі, побудовані в пізньому стилі архітектурного модернізму 70-х і 80-х років 20-го століття.

Розробляється ідея (і проект) про оголошення Димитровграда пам'яткою культури національного значення. Метою проекту було розвиток статусу національно-культурних цінностей у міських, архітектурних і паркових ансамблях 1950-1970 років. Саме завдяки своїй унікальній архітектурі місто запрошується до участі в європейському проекті тоталітарного туризму, маршрут якого включає 15 міст.

Релігія[ред. | ред. код]

У місті є 4 церкви - Св. Дімітр, Св. Катерина, Св. Афанасій, Св. Георгій в квартралі Черноконево. Відома каплиця в сусідньому селі Добріч, де є джерело цілющої води.

Церква Св. Атанасія побудована за рахунок коштів мешканців Марійно, і для її завершення вирішальне значення мала фінансова підтримка болгарського громадянина, що емігрував до Сполучених Штатів доктора Христа Атанасова. Храм освятив митрополит Арсеній і офіційно відкрив 22 травня 2003 року.

Економіка[ред. | ред. код]

Область Дімітровграда має одну з найбільш родючих земель в країні. Проте у місті створені хімічна і цементна промисловість, що забруднюють атмосферу і грунт. Завдяки цій галузі Димитровград став майже окружним центром у часи соціалістичної епохи. Сьогодні місцева економіка - це недільний ринок. Промисловість має пріоритетну частку в структурі місцевої економіки.

Державні установи[ред. | ред. код]

Громадські центри[ред. | ред. код]

Театр[ред. | ред. код]

Театр "Апостол Карамітєв"

Кіно[ред. | ред. код]

Два кінотеатри - "Meдея" і недавно відкритий "Пайнер". Перший не працює, а другий - від 3 до 4 днів на тиждень.

Музеї[ред. | ред. код]

  • Дом-музей Пеньо Пенева.
  • Историчний музей.
Вхід до Історичного музею

Галерея[ред. | ред. код]

Обсерваторія[ред. | ред. код]

Розташована в парку "Нікола Ю. Вапцаров" в Дімітровграді. Заснована в 1962 році. Його зала обладнана двома телескопами місткістю на 60 місць.

Музика[ред. | ред. код]

  • музичний гурт "Пайнер"
  • джазове тріо "Димитровград" з солісткою Марією Арнаудовою; тріо було створено в 1987 році Найденом Клінчевим (бас) і Мітєю Йордановим (фортепіано); учасники: Мітя Йорданов - аранжувальник, фортепіано, Петер Ганев - барабани, Димитар Русев - гітара,
  • а також співачки Ваня Костова і Гергана.

Спорт[ред. | ред. код]

У місті є 2 стадіони - "Шахтар" і "Раковський". Стадіон «Шахтар» має 3 навчальних курси Тенісний клуб розташований недалеко від стадіону "Раковський" і має 5 майданчиками. Басейн "Хімік" єдиний в місті і розташований за стадіоном "Раковський".

Освіта[ред. | ред. код]

  • «Дитячий та молодіжний центр»

Школи:

  • "Іван Вазов"
  • ПЕГ "Доктор Іван Богоров"
  • "Проф. доктор Асен Златаров "
  • Початкова школа "Пенчо Петков Славейков"
  • Софійський університет "Василь Левський"
  • Софійський університет "Любен Каравелов"
  • Початкова школа "Алеко Константинов"
  • Початкова школа "Св. Кирила і Мефодія"

Визначні пам'ятки[ред. | ред. код]

Найкрасивіший орієнтир в Димитровграді - парк «Пеньо Пенев», реконструйований в 2004 році, В парку налічується близько 15 озер, але тепер заповнений водою приблизно 4-5. У деяких з них можна побачити водяні лілії. У місті є два великих парки - "Нікола Вапцаров" (у кв. "Христо Ботев") і "Маріца" біля річки Маріца.

Туризм[ред. | ред. код]

Екотуризм[ред. | ред. код]

Дімітровград є одним з найбільш зелених міст Болгарії. На його околицях знаходяться 3 великі парки, а сади і лісисті місцевості характерні для загального стилю міста.

У парках "Пеньо Пенев" і "Нікола Вапцаров" можна побачити досягнення в ландшафтній архітектурі Болгарії 50-х років: десятки видів дерев, чагарників і квітів, численні скульптури і камені з вигравіруваними в них віршами, алеї з білого камня, мозаїчні сходи, альтанки та дитячі майданчики, водні каскади, фонтани тощо.

Заповідна територія "Злато Поле" є найбільшою водно-болотною територією вздовж річки Маріца. Вона включає водойми та прилеглі ділянки з густою і деревною рослинністю, де збереглися безцінні види рослин і тварин. "Злато Поле" з 11.08. 2001 року було оголошено природоохоронною територією.

Бальнеологічний туризм[ред. | ред. код]

У кількох кілометрах від Димитровграда, на околиці Меричлери, є мінеральні джерела з доведеними лікувальними властивостями. Температура води в них становить 35,4 градусів

Святилище німф[ред. | ред. код]

За 20 хвилин їзди від Димитровграда, на околиці селища Каснаково, знаходиться святилище німф, добре збережений язичницький храм, побудований римським полководцем Титом Флавієм на честь богині любові Афродіти наприкінці 3 століття н.е. Стародавня традиція передбачає, що німфи танцюють там вечорами - нескінченно красиві жіночі істоти в білосніжних вуалях, під якими вони проглядують стрункі тіла. Легенда стверджує, що якщо жінки п'ють воду з місцевого джерела, вони легше зароджують і народжують прекрасних дітей непокірної Фракії.

Регулярні події[ред. | ред. код]

  • День хіміка - 10 травня
  • 1 квітня - "День гумору і жарту". Щорічний національний фестиваль
  • Свято Дімітровграда - 2 вересня
  • Осінні дні культури
  • Молодіжний джазовий фестиваль
  • Міс Димитровград - конкурс краси

Знаменитості[ред. | ред. код]

  • Атанас Капралов, поет
  • Надія Олексіїва (1969 року народження), біатлоністка
  • Красимира Банова, чемпіонка Європи з баскетболу
  • Атанас Вішанов, художник
  • Василь Гюзельов, професор, історик
  • Еміль Димитров, футболіст
  • Дончо Донев, футболіст
  • Найден Клінчев, музикант
  • Ваня Костова, співачка
  • Христо Марков, чемпіон світу з легкої атлетики
  • Здравко Нейчев, художник
  • Нора, співачка
  • Румен Радев, президент Болгарії (2017-)
  • Вежи Рашидов, художник, міністр культури
  • Красимир Русев, шахіст
  • Василь Сгурев, академік, кібернетик
  • Елін Топузаков, футболіст
  • Петко Черчулієв, художник
  • Пламен Пасков (1965 р.), політик і громадський діяч

ЗМІ[ред. | ред. код]

Телебачення

У Димитровграді транслюються наступні телевізійні програми:

Телеканал Телебачення Передавач Потужність
7 БНТ 1 Будівля громади Димитровграда 30 Вт
29 Нове телебачення Будівля громади Димитровграда 100 Вт
39 BTV Будівля громади Димитровграда 100 Вт

Політична ситуація[ред. | ред. код]

Кмет (мер) громади Димитровград — Стефан Димитров (коаліція партій: СВД, ЗНС, БСДП, «Нові лідери» (НЛ)).

Промисловість[ред. | ред. код]

Хімічна промисловість сучасного міста (2009) представлена підприємствами «Неохім» АД, «Терахім», «Хімремонтбуд», «Хлорофіл», заводом «Хімік»[7].

Міста-побратими[ред. | ред. код]

Відомі особистості[ред. | ред. код]

У місті народилися:

Джерела[ред. | ред. код]

  1. а б National Statistical Institute — Population by towns and sex. Процитовано 22 грудня 2016. (англ.)
  2. а б Населення за містами та статі
  3. Паневропейските коридори Symbol question.svg
  4. Шкодрова, Албена (2015). Соц гурме. Куриозната история на кухнята в НРБ. Пловдив: Жанет 45. с. 71. ISBN 978-619-186-115-6. 
  5. Порожнє посилання на джерело‎ (довідка) 
  6. Порожнє посилання на джерело‎ (довідка) 
  7. Помилка цитування: Неправильний виклик <ref>: для виносок autogenerated1 не вказаний текст

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Желева-Мартінс, Д. Димитровград - містобудування, паркове мистецтво, архітектура, інтерпретація цінностей. - Пам'ятники, реставрація, музеї, 2010, червень-грудень.
  • Єлева-Мартінс, Д. Дімітровград - Ідеї та інтерпретації. - Архітектура, 2010, № 5, 33-36.
  • Єлева-Мартінс, Д. Культурна пам'ять Димитровграда як предмет інтерактивної освіти. - У: Культура в освіті та культурі. Різноманітність у єдності. Т. 2. С., USB, 2010, 112-119.

Примітки[ред. | ред. код]

Карти[ред. | ред. код]

  • bgmaps.com[недоступне посилання з травень 2019]
  • emaps.bg[недоступне посилання з квітень 2019]
  • Google

Посилання[ред. | ред. код]


Димитровград, Болгарія