Відмінності між версіями «Дисидент»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
[перевірена версія][очікує на перевірку]
(правопис)
(У релігійному значенні: вікіфікація)
 
(Не показані 5 проміжних версій 4 користувачів)
Рядок 8: Рядок 8:
 
У [[Річ Посполита|Речі Посполитій]] після початку Реформації дисидентами стали називати спочатку послідовників усіх християнських сповідань (Великий коронний маршалок [[Ян Фірлей]] пропонував встановити мир між тими, хто різниться в релігії (''pax inter dissidentes de religione'')), що було здійснено на конвокаційному сеймі 1573 р. у акті [[Варшавська конфедерація (1573)|Варшавської генеральної конференції]].
 
У [[Річ Посполита|Речі Посполитій]] після початку Реформації дисидентами стали називати спочатку послідовників усіх християнських сповідань (Великий коронний маршалок [[Ян Фірлей]] пропонував встановити мир між тими, хто різниться в релігії (''pax inter dissidentes de religione'')), що було здійснено на конвокаційному сеймі 1573 р. у акті [[Варшавська конфедерація (1573)|Варшавської генеральної конференції]].
   
Потім слово «дисиденти» стало означати тільки не католиків. Ще раніше значення цього слова звузилося іншим чином: після [[Берестейська унія|Берестейської унії]] 1596 р. не прийнявших її православних у [[Польща|Польщі]] стали називати дізунітамі ({{lang-pl|dyzunity}}), і назва «дисиденти» залишилося тільки за послідовниками протестантського віросповідання, хоча поза межами Польщі (зокрема, в Росії) польських православних продовжували іменувати дисидентами.
+
Потім слово «дисиденти» стало означати тільки не католиків. Ще раніше значення цього слова звузилося іншим чином: після [[Берестейська унія|Берестейської унії]] 1596 р. не прийнявших її православних у [[Польща|Польщі]] стали називати [[Дизуніти|дизунітами]] ({{lang-pl|dyzunity}}), і назва «дисиденти» залишилося тільки за послідовниками протестантського віросповідання, хоча поза межами Польщі (зокрема, в Росії) польських православних продовжували іменувати дисидентами.
   
 
== Дисиденти в СРСР ==
 
== Дисиденти в СРСР ==
Рядок 15: Рядок 15:
   
 
Історію дисидентської активності в СРСР прийнято вести від [[Процес Синявського і Даніеля|«справи»]] [[Синявський Андрій Донатович|А. Д. Синявського]] і [[Даніель Юлій Маркович|Ю. М. Даніеля]]. Арешт у 1965 р. двох московських літераторів за публікацію на Заході своїх творів викликав першу широку кампанію громадського протесту. Ще до процесу, [[5 грудня]] [[1965]] р., на Пушкінській площі в Москві пройшов [[Мітинг гласності|перший правозахисний мітинг]] із вимогою гласності суду над ними.
 
Історію дисидентської активності в СРСР прийнято вести від [[Процес Синявського і Даніеля|«справи»]] [[Синявський Андрій Донатович|А. Д. Синявського]] і [[Даніель Юлій Маркович|Ю. М. Даніеля]]. Арешт у 1965 р. двох московських літераторів за публікацію на Заході своїх творів викликав першу широку кампанію громадського протесту. Ще до процесу, [[5 грудня]] [[1965]] р., на Пушкінській площі в Москві пройшов [[Мітинг гласності|перший правозахисний мітинг]] із вимогою гласності суду над ними.
  +
  +
== Література ==
  +
* ''О. Лісничук''. Дисидентство // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.216 ISBN 978-966-611-818-2
  +
* ''О. Лісничук''. Інакомислення // Політична енциклопедія. — с.281
   
 
== Посилання ==
 
== Посилання ==
 
* [http://www.history.vn.ua/book/world1/1095.html Дисиденти в СРСР]
 
* [http://www.history.vn.ua/book/world1/1095.html Дисиденти в СРСР]
 
* [http://www.epochtimes.com.ua/articles/view/5/18321.html Чому диктатoри панічно бояться дисидентів]
 
* [http://www.epochtimes.com.ua/articles/view/5/18321.html Чому диктатoри панічно бояться дисидентів]
* [http://tsn.ua/analitika/istoriya-z-grifom-sekretno-operaciya-blok-diya-persha.html Історія з грифом "Секретно": Операція "Блок". Дія перша]
+
* [http://tsn.ua/analitika/istoriya-z-grifom-sekretno-operaciya-blok-diya-persha.html Історія з грифом «Секретно»: Операція «Блок». Дія перша]
   
 
[[Категорія:Правозахисний рух]]
 
[[Категорія:Правозахисний рух]]
  +
[[Категорія:Дисиденти та правозахисники| ]]

Поточна версія на 20:43, 15 вересня 2017

Дисидент (лат. dissidens - відступник) — людина, політичні погляди якої істотно розходяться з офіційно встановленими в країні, де вона живе; політичний інакодумець. Часто це призводить до гонінь, репресій і переслідувань його з боку влади. В католицьких державах у середньовіччі особи, яких вважали відступниками від католицтва; з часів Реформації — християни, що не дотримувалися панівного в даній державі віросповідання (католицького чи протестантського). В СРСР з кінця 50-х до середини 80-х — учасники опозиційного руху.

Історія терміну[ред.ред. код]

У релігійному значенні[ред.ред. код]

В Англії XVII-XVIII століть термін «дисиденти» або «діссентери» (англ. dissenters) застосовувався до членів протестантських груп, що протистояли Англіканської церкви: пуритан, квакерів і т.п. Також вони називалися нонконформістами.

У Речі Посполитій після початку Реформації дисидентами стали називати спочатку послідовників усіх християнських сповідань (Великий коронний маршалок Ян Фірлей пропонував встановити мир між тими, хто різниться в релігії (pax inter dissidentes de religione)), що було здійснено на конвокаційному сеймі 1573 р. у акті Варшавської генеральної конференції.

Потім слово «дисиденти» стало означати тільки не католиків. Ще раніше значення цього слова звузилося іншим чином: після Берестейської унії 1596 р. не прийнявших її православних у Польщі стали називати дизунітами (пол. dyzunity), і назва «дисиденти» залишилося тільки за послідовниками протестантського віросповідання, хоча поза межами Польщі (зокрема, в Росії) польських православних продовжували іменувати дисидентами.

Дисиденти в СРСР[ред.ред. код]

В СРСР дисиденти виступали за демократизацію суспільства, дотримання прав і свобод людини, в неросійських республіках — за національні права, власну державність; найвідоміші в Росії: О. Солженіцин, А. Сахаров, В. Буковський, Ю. Орлов, А. Щаранський; в Україні: Л. Лук'яненко, В. Чорновіл, П. Григоренко, М. Руденко, В. Стус, Юрій-Богдан Шухевич; існували підпільні групи (Укр. робітничо-селянська спілка, Укр. національний фронт), відкрито діяла Укр. Гельсінська група (з 1976); дисидентів жорстоко переслідували (вбивства при загадкових обставинах, ув'язнення в тюрмах і таборах, у тому числі суворого режиму, заслання, примусове лікування у психіатричних закладах, створення атмосфери психологічного терору та позбавлення можливості працювати).

Історію дисидентської активності в СРСР прийнято вести від «справи» А. Д. Синявського і Ю. М. Даніеля. Арешт у 1965 р. двох московських літераторів за публікацію на Заході своїх творів викликав першу широку кампанію громадського протесту. Ще до процесу, 5 грудня 1965 р., на Пушкінській площі в Москві пройшов перший правозахисний мітинг із вимогою гласності суду над ними.

Література[ред.ред. код]

  • О. Лісничук. Дисидентство // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.216 ISBN 978-966-611-818-2
  • О. Лісничук. Інакомислення // Політична енциклопедія. — с.281

Посилання[ред.ред. код]