Договір побутового прокату

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Версія для друку більше не підтримується і може мати помилки обробки. Будь ласка, оновіть свої закладки браузера, а також використовуйте натомість базову функцію друку у браузері.

Договір побутового прокату — різновид цивільного договору, за яким суб'єкти підприємницької діяльності надають громадянам у тимчасове користування за плату предмети домашнього вжитку, музичні інструменти, спортивний інвентар, легкові автомобілі та інше майно. За своїм характером договір прокату є оплатним, консенсуальним і двосторонньо зобов'язуючим. Укладається в усній формі, крім випадків, коли типові договори вимагають укладення в письмовій формі. Договір прокату повинен бути спрямований на задоволення виключно потреб орендаря. Тому закон встановлює заборону на передачу прокатного майна третім особам, в тому числі, в суборенду і безоплатне користування.

Посилання