Долинськ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
місто Долинськ
рос. Долинск
Coat of Arms of Dolinsky rayon (Sakhalin oblast).png Flag of Dolinsky rayon (Sakhalin oblast).png
Герб Долинська Прапор Долинська
Sakhalin Railway Dolinsk 3.jpg
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Сахалінська область
Муніципальний район Долинський
Код ЗКАТУ: 64 410
Код ЗКТМО: 64712000001
Основні дані
Час заснування: 1884
Статус міста 1946
Населення 11 167 (2009)[1]
Площа 11 км²
Густота населення 1015 осіб/км²
Поштові індекси 694051-694052
Телефонний код +7 424-42
Географічні координати: 47°19′ пн. ш. 142°48′ сх. д. / 47.317° пн. ш. 142.800° сх. д. / 47.317; 142.800Координати: 47°19′ пн. ш. 142°48′ сх. д. / 47.317° пн. ш. 142.800° сх. д. / 47.317; 142.800
Часовий пояс UTC+10, влітку UTC+11
Висота над рівнем моря 20 м
Міста-побратими м. Наеро, Японія
День міста Перша неділя вересня
Найближча залізнична станція Долинськ
Відстань
До центру регіону (км):
 - фізична:
 - залізницею:
 - автошляхами:

41,69
43
44
До Москви (км):
 - фізична:
 - залізницею:
 - автошляхами:

6 625,26

9 290
Влада
Адреса 694070, Сахалінська область, м. Долинськ вул. Комсомольська, 37
Веб-сторінка dolinsk.marketcenter.ru
Міський голова Пахомова Світлана Михайлівна
Мапа
Долинськ (Росія)
Долинськ
Долинськ

Долинськ (Сахалінська область)
Долинськ
Долинськ


CMNS: Долинськ на Вікісховищі

До́линськ — місто в Сахалінській області, Росія. Адміністративний центр Долинського міського округу Сахалінської області. У 18841905 рр. місто називалося Галкино-Врасське, у 19051946 рр. Отіай.

Місто належить до поселень Зеленого Клину.

Географія[ред. | ред. код]

Місто Долинськ розташоване в Сусунайскій долині в місці злиття трьох річок — Долинки, Великого Такого і Найби.

Історія[ред. | ред. код]

Історія міста починається з заснування в 1867 році військового поста Найбучі, в гирлі річки Найби біля двох Айнських сіл Сіанчі (іноді називається Сіянці) і Отаке (зараз називається Таке). У часи Чехова — селище Галкино-Врасське (на прізвище начальника Головного тюремного управління), що входило до складу Корсаківського округу. У місці, де розташовувалося село Сіанчі і знаходиться місто сьогодні. У 1904 році айнське село Сіянчі знаходилося на лівому березі річки Найби, за дві версти від заснованого в 1884 села Галкино-Врасське.

За даними Першого всеросійського перепису, в 1897 році тут вже мешкало 115 чоловік. У селищі було 53 господарства, в яких нараховувалося 115 різних будівель. Сільськогосподарські угіддя включали 18 десятин присадибної землі і 62 десятини ріллі.

У період з 1905 по 1945 місто входило до складу Японії. До 1946 називався Отіай. Назва швидше за все походить від японського оті «долина, лощина», що, мабуть, пов'язано з його розташуванням у долині р. Сусунай (айнське nai «ріка, долина»).

У 1911 р. з Тойохара (Южно-Сахалінськ) на північ була прокладена залізниця, яка проходила через Отіай. У 1915 році в селі проживало 250 чоловік, а після побудови паперової фабрики чисельність населення різко зросла і становила кілька тисяч чоловік. З 1922 року Отіай стає містом районного значення. Триває будівництво залізниці на північ до затоки Терпіння, прокладаються шосейні дороги. Створюється вугільна і паперова промисловість. Чисельність населення Отіай в 1927 році становила 10 639 чоловік.

З 1945 року знову в складі Росії (СРСР).

Після повернення південного Сахаліну та Курильських островів до складу СРСР у місті та районі залишилося кілька напівзруйнованих шкіл і лікарень, зовсім не було дитячих закладів (дитсадків і ясел), а також установ культури. До середини 50-х років в Долинську і районі було побудовано і переобладнано чотири семирічні та чотири початкові школи. У 1957 році на утримання шкіл з бюджету було виділено 13 мільйонів рублів.

З кожним роком збільшувався загальний обсяг міського бюджету, в 1957 році він становив близько 40 млн рублів.

Активно розвивалося житлове будівництво, в 1957 році на будівництво житлових будинків витрачається 3,9 мільйона рублів, крім того, в районі десятки індивідуальних забудовників за допомогою державної позики будують будинки.

У 1956 році став до ладу молочний завод, майже всі виробничі процеси на заводі були механізовані. Було освоєно виробництво широкого асортименту молочної продукції, у тому числі випуск вершків, сметани і сиру, кефіру, кислого, сирків і морозива.

До 1957 радіофіковано п'ять населених пунктів району, в 1956 було зареєстровано 3330 радіоточок, 2100 приймачів.

Регулярно оновлювався і поповнювався парк автобусів Долинського автогосподарства. Кількість рейсів між містом та обласним центром, а також населеними пунктами району постійно збільшувався.

В архітектурі міста була відсутня ґрунтовність і це впливає на поведінку острів'ян та міграційну ситуацію на Сахаліні. Багато хто приїжджав заробити — і повертався на материк. Коли заробітки тут стали проблематичними, населення почало зменшуватися: за 19892009 рр. чисельність населення міста скоротилася майже на 4,5 тис. чоловік (-28,4 %)[1].

В 1991 році в місті було засновано Долинську асоціацію українців, у 1994-1996 діяла українська недільна школа, виходила на міській радіомережі українська радіопередача «Рідне слово» (1994—1997)[2].

25 січня 2006 року прийнято Статут муніципального утворення, за яким Долинський район став називатися міський округ «Долинський».

Адміністративний поділ[ред. | ред. код]

Місто утворює міський округ «Долинський», в який також входять села Биков, Взмор'є, Сокіл, Вуглезаводськ, Арсентьївка, Фірсово, Покровка, Октябрьське, Руч'ї, Сосновка, Совєтське и Стародубське.

Демографія[ред. | ред. код]

Населення міста
рік Населення, чол.
1959 14 800
1967 15 000
1970 13 700
1979 14 800
1989 15 600
1992 15 900
1996 15 000
1998 14 500
2000 14 000
2001 13 800
2002 12 555
2003 12 600
2005 12 000
2006 11 712
2007 11 600
2008 11 600
2009 11 167

Економіка[ред. | ред. код]

В місті працює целюлозо-паперовий завод, механічний завод. Є лізгосп з дендрарієм, підприємства рибної і будівельної промисловості. Інші підприємства:

  • ВАТ «Долинський хлібокомбінат»

Транспорт[ред. | ред. код]

В місті є залізнична станція Долинськ Сахалінської залізниці. Прохідні потяги зв'язують місто з Южно-Сахалінськом, Ногликами, Томарі, Корсаковим, Биковим, Тимовским.

Міжміським автобусним сполученням місто зв'язане з Южно-Сахалінськом. Також є автобусне сполучення у межах міського округу.

Автобусними перевезеннями у місті займаються ВАТ «Долинське АТП» і ТОВ «Долинське ПАТП 1»

Туризм[ред. | ред. код]

В місті є готель «Ювілейний». Також у одному з гуртожитків кілька кімнат переобладнано під готель.

Культура[ред. | ред. код]

ЗМІ[ред. | ред. код]

В місті виходить міська газета Долинська правда

Заклади культури[ред. | ред. код]

  • Районний будинок культури

Бібліотеки[ред. | ред. код]

В Долинську централізовану бібліотечну систему входять 10 бібліотек: центральна районна, центральна дитяча, 8 бібліотек-філій. Заснована система у 1979 році. Книжковий фонд 238,7 тис. примірників.

  • Долинська центральна районна бібліотека заснована у 1947 році і має на балансі 80,2 тисячі примірників.
  • Центральна дитяча бібліотека заснована у 1952 році і має на балансі 22,7 тисячі примірників.

Інше[ред. | ред. код]

У місті постійно проводяться різноманітні фестивалі, конкурси тощо.

  • Щорічна акція «Діти міста — лауреати року»;
  • Фестиваль фольклорної та народної музики «Масляна»;
  • Фестиваль популярної музики естрадної творчості;
  • Фестиваль сімейних талантів «Погода в домі»
  • Міський фестиваль сімейного дозвілля «Зробимо свято своїми руками»;
  • Фестиваль «Патріот Росії»;
  • Фестиваль «Співдружність»;
  • Виставки: «Чехов і XXI століття», «Сахалін — острів скарбів», «Вони кували Перемогу», «Наше місто» та ін

Спорт[ред. | ред. код]

У місті є кілька спортивних залів, лижна база, міський стадіон, хокейний корт.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б World Gazetteer
  2. Зелений Клин (Український Далекий Схід): Енциклопедичний довідник / Укл. В. Чорномаз. — Владивосток, 2011

Посилання[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]