Дольницький Ісидор Іванович
![]() | Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. (березень 2017) |
о. Ісидор Дольницький | |
---|---|
Прізвисько | Дзядзьо |
Народився |
21 лютого 1830 с. Старі Залізці, нині в межах смт Залізці |
Помер |
22 березня 1924 (94 роки) м. Львів |
Поховання | |
Громадянство |
![]() ![]() ![]() |
Національність | українець |
Діяльність | священик |
Відомий завдяки | видатний учений-богослов Української Греко-Католицької Церкви |
Alma mater | Грецька колегія святого Атанасія |
Посада | учитель Колегії св. Атанасія в Римі, духівник і професор Львівської духовної семінарії, папський диякон, домашній прелат папи Лева ХІІІ |
Конфесія | греко-католик |
Батько | Іван Дольницький |
Мати | Єва Дольницька |
Ісидор Іванович Дольницький (21 лютого 1830, с. Старі Залізці, нині нині в межах смт Залізці, Тернопільська область — 22 березня 1924, м. Львів) — український релігійний діяч, учитель Колегії св. Атанасія в Римі, потім духівник і професор Львівської духовної семінарії, папський диякон, домашній прелат папи Лева ХІІІ, видатний учений-богослов Української Греко-Католицької Церкви, що виховав багато поколінь священиків Галичини.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився Ісидор Дольницький 21 лютого 1830 р. в с. Старі Залізці (нині в межах смт Залізці, Зборівський район Тернопільська область, Україна) у домі № 258, в родині о. Івана і Єви Дольницьких. Дату народження дитини занотовано в книзі залозецької церкви Святої Трійці.
Ріка Серет розділяла містечко Заліжці на дві частини: Залізці Старі та Залізці Нові. У кожній з них була своя парафія. 1807 р., після злуки в Залізцях Старих трьох приходів в один, парохом там став о. Василь Дольницький, дід Ісидора.
Наприкінці 1830 — початку 1831 р. холера бушувала по всій Галичині. Жертвою холери став і батько Ісидора о. Іван. Молода вдова Єва у свої 19 років опинилася з трьома маленькими дітьми у важкому становищі. Отець д-р Йосиф Боцян стверджує, що вже через рік після смерті о. Івана Єва вийшла вдруге заміж за Григорія Рачинського, який «за тодішнім звичаєм з рукою вдови обняв після висвячення залізецьку парохію», заступив дітям батька. Напівсиріт Михайла й Ісидора віддали після закінчення ними початкової школи в Залізцях на навчання до Тернопільської гімназії. Закінчив її тільки Михайло, Ісидорові судилася інша доля.
Дорога до Риму[ред. | ред. код]
За стараннями вітчима о. Григорія Рачинського митрополит Левицький вислав Ісидора 1845 р. до Риму, на виховання й науку в Грецьку колегію св. Атанасія. У той час Рим, за ствердженням Я. Головацького, звернув увагу на стан української освіти в Галичині, і «папа римський милостиво зробив місце для 13 українських вихованців, які мали учитися в навчальних закладах Propaganda fide». Для підготовки місць у Грецькій колегії св. Атанасія для вихованців з Галичини в Рим 1842 р. був відряджений відомий учений-славіст Ернест Вартоломей Копітар. Планувалось також, що українські вихованці мають навчатися рідною мовою, а для цього було необхідним послати разом з ними вчителя.
У жовтні 1845 р. остаточно до Рима виїхало сім хлопців, а саме
- зі Львівської єпархії
- Струминський Іларій (нар. 19.VII.1831, с. Ярославичі)
- Дольницький Ісидор (нар. 21.ІІ.1830, м-ко Заліжці Старі)
- Дейницький Лев (нар. 23.ІІ.1832, с. Маркопіль)
- Білинський Йосип (с. Дегова)
- з Перемишльської єпархії
- Черлюнчакевич Йосип (нар. 2.IV.1829, с. Олешичі)
- Рачинський Іван (нар. 10.ІХ.1829, с. Старява)
- Сінкевич Діонісій (нар. 20.Х.1830, с. Чернева)
У грецькій колегії св. Атанасія[ред. | ред. код]
До колегії Ісидор Дольницький зарахований 6 листопада 1845 р. Про це свідчить витяг з книги реєстрації вихованців. За чергою запису він став 147 студентом уславленої найстарішої східної колегії Рима. У грецькій колегії св. Атанасія впродовж 400 років навчалося 213 студентів з України й Білорусі, багато з них стали видатними діячами унійної Церкви. У Колегії св. Атанасія Ісидора Дольницького зарахували на курс «граматики», тут він навчався два роки (1846—1847), потім вивчав: «гуманітарні науки» (1848), «риторику» (1849), «філософію» (1850—1851).
Після закінчення Грецької колегії св. Атанасія — вона давала вихованцям середню освіту — Ісидор Дольницький вступив до університету Конгрегації пропаганди віри, де завершив курс філософії (1851) і теології (1852—1855).
На батьківщині[ред. | ред. код]
Після здобуття богословської освіти (1855) Ісидор Дольницький повернувся на батьківщину, до Львова. Тут 13 квітня 1856 р. він прийняв з рук кардинала Михайла Левицького свячення і став служителем архікатедральної церкви Святого Юра. Затриматися в Галичині йому, однак, не довелося. Через рік праці у Львові ординаріат відіслав о. Ісидора до Риму як учителя церковних обрядів і церковного співу його alma mater.
У Львівській духовній семінарії навчав співу; одним із його учнів був Модест Менцинський.[1]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Іван Деркач. Модест Менцинський. Нарис. — Львів: Каменяр, 1969.
Джерела[ред. | ред. код]
- Гуцал П., Мельничук Б., Новосядлий Б. Дольницький Ісидор Іванович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 208. — ISBN 978-966-528-318-8.
- Сайко О. Дольницький Ісидор Іванович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, Наук. т-во ім. Т. Шевченка, Ін-т енцикл. дослідж. НАН України. — К. : [б. в.], 2008. — Т. 8 : Дл — Дя. — С. 233. — 10 000 прим. — ISBN 978-966-02-4458-0.
Посилання[ред. | ред. код]
- Оксана САЙКО. Слуга Божий отець-прелат Ісидор Дольницький
- Отець Ісидор Дольницький
- Слуга Божий о. Ісидор Дольницький (1830—1924) — приклад суголосності життя і навчання.
- ISIDOR DOL'NYTS'KYI // The Hagiography Circle (англ.)
|
- Народились 21 лютого
- Народились 1830
- Померли 22 березня
- Померли 1924
- Поховані на Личаківському цвинтарі
- Випускники Папської Грецької колегії святого Атанасія
- Священники УГКЦ
- Літургісти
- Уродженці Залізців
- Учні Тернопільської гімназії єзуїтів
- Прелати
- Учасники Львівського синоду 1891
- Померли у Львові
- Поховані у гробниці єпископів (Личаківський цвинтар)