Відмінності між версіями «Донцов Дмитро Іванович»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][перевірена версія]
Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію
 
(Не показано 23 проміжні версії 12 користувачів)
Рядок 3: Рядок 3:
 
|ім'я = Дмитро Іванович Донцов
 
|ім'я = Дмитро Іванович Донцов
 
}}
 
}}
 
''' Дмитро́ Іва́нович Донцо́в''' ({{ДН2|10|9|1883|29|8}}, [[Мелітополь]]&nbsp;— {{ДС|30|03|1973}}, [[Канада]])&nbsp;— український [[літературний критик]], [[публіцист]], філософ, [[політичний діяч]], один з перших керівників [[Союз визволення України|Союзу Визволення України]] (СВУ), заснованого 4 серпня 1914 року, головний ідеолог українського [[інтегральний націоналізм|інтегрального націоналізму]]<ref>{{Cite web|url=http://ucu.edu.ua/library/751/|title=Олександр Зайцев: “Націоналізм як релігія: приклад Дмитра Донцова” {{!}} Український Католицький Університет|website=ucu.edu.ua|language=uk|accessdate=2017-03-02}}</ref>.
 
'''[[Доктор наук|Доктор]] Дмитро́ Іва́нович Донцо́в''' ({{ДН|29|08|1883}}, [[Мелітополь]]&nbsp;— {{ДС|30|03|1973}}, [[Канада]])&nbsp;— український [[літературний критик]], [[публіцист]], філософ, [[політичний діяч]], один з перших керівників [[Союз визволення України|Союзу Визволення України]] (СВУ), заснованого 4 серпня 1914 року, головний ідеолог українського [[інтегральний націоналізм|інтегрального націоналізму]]<ref>{{Cite web|url=http://ucu.edu.ua/library/751/|title=Олександр Зайцев: “Націоналізм як релігія: приклад Дмитра Донцова” {{!}} Український Католицький Університет|website=ucu.edu.ua|language=uk|accessdate=2017-03-02}}</ref>.
 
   
 
== Життєпис ==
 
== Життєпис ==
Народився 17 (29 за новим стилем) серпня (за іншими даними [[10 вересня]]) 1883 року в м. [[Мелітополь]], нині [[Запорізька область]], [[Україна]] (тоді [[Таврійська губернія]], [[Російська імперія]]). За однією з гіпотез Донцов походив з роду слобожанського козацького полковника Федора Донця, нащадки якого отримали дворянські звання і змушені змінити прізвище. Однак документальних підтверджень цієї гіпотези не виявлено<ref name="kvit"/>.
+
Народився 17 (29 за новим стилем) серпня 1883 року в м. [[Мелітополь]], нині [[Запорізька область]], [[Україна]] (тоді [[Таврійська губернія]], [[Російська імперія]]) в родині місцевого купця Івана Даниловича Донцова і його дружини Єфросинії Йосипівни. 18 жовтня того ж року хрещений в Олександро-Невському соборі в Мелітополі (запис № 214)<ref>Особиста справа студента Петербурзького університету Донцова, л. 8.</ref>. За однією з гіпотез Донцов походив з роду слобожанського козацького полковника Федора Донця, нащадки якого отримали дворянські звання і змушені змінити прізвище. Однак документальних підтверджень цієї гіпотези не виявлено<ref name="kvit"/>.
   
У 1900 році після закінчення Мелітопольського реального училища залишив рідне місто і переїхав до [[Пушкін (місто)|Царського Села]] біля Петербургу, де продовжив освіту на [[Юридичний факультет Санкт-Петербурзького університету|юридичному факультеті Петербурзького університету]], який закінчив у 1907 році.
+
У 1900 році після закінчення Мелітопольського реального училища не зміг поступити в університет через те, що не навчався стародавніх мов. Цілий рік готувався і, залишивши рідне місто, переїхав до [[Москва|Москви]], а потім до [[Пушкін (місто)|Царського Села]] біля Петербургу, де 30 квітня 1902 склав іспит при Миколаївській гімназії (латинь "4", грецький "3"). Одночасно отримав відстрочку від армії до 1910 р., висловивши бажання після закінчення освіти відбути військову повинність на правах однорічного. В серпні 1902 продовжив освіту на [[Юридичний факультет Санкт-Петербурзького університету|юридичному факультеті Петербурзького університету]], відрахований навесні 1908 за несплату<ref>Особиста справа студента Петербурзького університету Донцова, л. 5-6 об, 34.</ref>.
   
 
Студентом почав інтенсивну політичну діяльність і 1905 вступив до [[Українська соціал-демократична робітнича партія|Української соціал-демократичної робітничої партії]] (УСДРП). Його двічі арештовували: 1905 у Петербурзі та 1908 у Києві. Після другого арешту й восьми місяців ув'язнення заходами родичів його випускають на поруки, і того ж року він виїхав у Галичину (Австро-Угорщина). У 1909—1911 роках навчався у [[Віденський університет|Віденському університеті]], там само познайомився з українською студенткою і його майбутньою дружиною [[Бачинська-Донцова Марія Михайлівна|Марією Бачинською]]. Провчившись 4 семестри у Відні, 1911 переїхав до Львова, де продовжив навчання і, в 1912, одружився.
 
Студентом почав інтенсивну політичну діяльність і 1905 вступив до [[Українська соціал-демократична робітнича партія|Української соціал-демократичної робітничої партії]] (УСДРП). Його двічі арештовували: 1905 у Петербурзі та 1908 у Києві. Після другого арешту й восьми місяців ув'язнення заходами родичів його випускають на поруки, і того ж року він виїхав у Галичину (Австро-Угорщина). У 1909—1911 роках навчався у [[Віденський університет|Віденському університеті]], там само познайомився з українською студенткою і його майбутньою дружиною [[Бачинська-Донцова Марія Михайлівна|Марією Бачинською]]. Провчившись 4 семестри у Відні, 1911 переїхав до Львова, де продовжив навчання і, в 1912, одружився.
Рядок 80: Рядок 79:
 
* На його честь також названо 39 курінь [[Улад пластунів-юнаків та пластунок-юначок|УПЮ]] імені Дмитра Донцова<ref>[http://www.upu.plast.org.ua/kureni/ Курені УПЮ]</ref>.
 
* На його честь також названо 39 курінь [[Улад пластунів-юнаків та пластунок-юначок|УПЮ]] імені Дмитра Донцова<ref>[http://www.upu.plast.org.ua/kureni/ Курені УПЮ]</ref>.
 
* У 2007 році для вивчення спадщини видатного українського мислителя був створений [[Науково-ідеологічний центр імені Дмитра Донцова]]<ref>[http://dontsov-nic.com.ua/index.php?m=content&d=view&cid=7 Науково-ідеологічний центр імені Дмитра Донцова]</ref>.
 
* У 2007 році для вивчення спадщини видатного українського мислителя був створений [[Науково-ідеологічний центр імені Дмитра Донцова]]<ref>[http://dontsov-nic.com.ua/index.php?m=content&d=view&cid=7 Науково-ідеологічний центр імені Дмитра Донцова]</ref>.
  +
* 24 січня 2019 року у Києві було відкрито меморіальну дошку на будівлі УНІА «Укрінформ». Автором пам'ятної дошки є український скульптор [[Цісарик Володимир Орестович|Володимир Цісарик]]. Пам'ятну таблицю виготовили за меценатської допомоги Святоіванівського гетьманського мазепинського полку.<ref>[http://www.istpravda.com.ua/short/2019/01/25/153578/ У столиці відкрили першу меморіальну дошку Дмитру Донцову. ФОТО]</ref>.
* 24 січня 2019 року у Києві було відкрито меморіальну дошку.
 
   
 
;На честь Дмитра Донцова названо вулиці та провулки:
 
;На честь Дмитра Донцова названо вулиці та провулки:
Рядок 93: Рядок 92:
 
* Вулиця Дмитра Донцова ([[Одеса]])
 
* Вулиця Дмитра Донцова ([[Одеса]])
 
* Вулиця Дмитра Донцова ([[Суми]])
 
* Вулиця Дмитра Донцова ([[Суми]])
  +
*Вулиця Дмитра Донцова ([[Стрий]])
 
* Вулиця Дмитра Донцова ([[Херсон]])
 
* Вулиця Дмитра Донцова ([[Херсон]])
 
* Провулок Дмитра Донцова ([[Кропивницький]])
 
* Провулок Дмитра Донцова ([[Кропивницький]])
Рядок 104: Рядок 104:
 
* [http://www.myslenedrevo.com.ua/uk/Publ/Dontsov.html Список творів Д.&nbsp;І.&nbsp;Донцова в хронологічному порядку]
 
* [http://www.myslenedrevo.com.ua/uk/Publ/Dontsov.html Список творів Д.&nbsp;І.&nbsp;Донцова в хронологічному порядку]
 
* Донців Д. [http://vpered.wordpress.com/2012/09/06/dontsov-engels-marx-lassal/ Енгельс, Маркс і Ляссаль про неісторичні нації] // «Літературно-науковий вісник», Київ.&nbsp;— 1914.
 
* Донців Д. [http://vpered.wordpress.com/2012/09/06/dontsov-engels-marx-lassal/ Енгельс, Маркс і Ляссаль про неісторичні нації] // «Літературно-науковий вісник», Київ.&nbsp;— 1914.
* Донцов Д. [http://doncov.webs.com/duh_davnyny.pdf Де шукати наших історичних традицій.]&nbsp;— Львів: Квартальник Вістника.&nbsp;— 1938;
+
* Донцов Д. [https://web.archive.org/web/20090824091338/http://doncov.webs.com/duh_davnyny.pdf Де шукати наших історичних традицій.]&nbsp;— Львів: Квартальник Вістника.&nbsp;— 1938;
 
* [http://www.e-reading.club/book.php?book=1020751 Донцов Д. Націоналізм.]&nbsp;— Лондон; Торонто: Українська видавнича спілка, 1966. [http://www.ukrcenter.com/library/read.asp?id=624 HTML]
 
* [http://www.e-reading.club/book.php?book=1020751 Донцов Д. Націоналізм.]&nbsp;— Лондон; Торонто: Українська видавнича спілка, 1966. [http://www.ukrcenter.com/library/read.asp?id=624 HTML]
 
* Донцов Д. Про актуальні річи // Літературно-науковий вістник.&nbsp;— 1932.&nbsp;— Ч. 3.
 
* Донцов Д. Про актуальні річи // Літературно-науковий вістник.&nbsp;— 1932.&nbsp;— Ч. 3.
 
* Донцов Д. Церква і націоналізм // Літературно-науковий вістник.&nbsp;— 1924.&nbsp;— №&nbsp;5-6.
 
* Донцов Д. Церква і націоналізм // Літературно-науковий вістник.&nbsp;— 1924.&nbsp;— №&nbsp;5-6.
* Донцов Д. [http://doncov.webs.com/duh_davnyny.pdf «Дух нашої давнини».]
+
* Донцов Д. [https://web.archive.org/web/20090824091338/http://doncov.webs.com/duh_davnyny.pdf «Дух нашої давнини».]
 
* Донцов Д. Якою має бути література?. Торонто: Мова—U, 1949.
 
* Донцов Д. Якою має бути література?. Торонто: Мова—U, 1949.
 
* Донцов Д. Дві раси, дві касти, дві культури: (Дмитро Донцов&nbsp;— літературний критик)// Дзвін.&nbsp;— 1997.&nbsp;— №&nbsp;9.
 
* Донцов Д. Дві раси, дві касти, дві культури: (Дмитро Донцов&nbsp;— літературний критик)// Дзвін.&nbsp;— 1997.&nbsp;— №&nbsp;9.
Рядок 114: Рядок 114:
 
* Донцов Д. [http://ukrcenter.com/Література/Дмитро-Донцов/78668-1/Зброя-на-синів-батька-брехні Зброя на синів батька брехні]
 
* Донцов Д. [http://ukrcenter.com/Література/Дмитро-Донцов/78668-1/Зброя-на-синів-батька-брехні Зброя на синів батька брехні]
 
* Донцов Д. [http://ukrcenter.com/Література/Дмитро-Донцов/78667-1/Демократичні-фарисеї-і-націоналізм Демократичні фарисеї і націоналізм]
 
* Донцов Д. [http://ukrcenter.com/Література/Дмитро-Донцов/78667-1/Демократичні-фарисеї-і-націоналізм Демократичні фарисеї і націоналізм]
* Донцов Д. [http://www.run.org.ua/content/view/320/35/ Криза світової політики і наше завдання]
+
* Донцов Д. [https://web.archive.org/web/20070926225114/http://www.run.org.ua/content/view/320/35/ Криза світової політики і наше завдання]
 
* Донцов Д. [http://ukrcenter.com/Література/Дмитро-Донцов/78669-1/В-чім-сила-організації В чім сила організації?]
 
* Донцов Д. [http://ukrcenter.com/Література/Дмитро-Донцов/78669-1/В-чім-сила-організації В чім сила організації?]
* Донцов Д. [http://ukrcenter.com/Література/Дмитро-Донцов/78670-1/%D0%9C%D0%95%D0%9C%D0%95N%D0%A2%D0%9E MEMENTO]
+
* Донцов Д. [http://ukrcenter.com/Література/Дмитро-Донцов/78670-1/МЕМЕNТО MEMENTO]
 
* Донцов Д. [http://ukrcenter.com/Література/Дмитро-Донцов/51512-1/Похід-Карла-XII-на-Україну Похід Карла XII на Україну]
 
* Донцов Д. [http://ukrcenter.com/Література/Дмитро-Донцов/51512-1/Похід-Карла-XII-на-Україну Похід Карла XII на Україну]
* Донцов Д. [http://www.ukrnationalism.org.ua/get/book.cgi?n=19&zip=1 «Дороговказ Григорія Сковороди нашій сучасності» ZIP]
+
* Донцов Д. [https://web.archive.org/web/20060824070716/http://www.ukrnationalism.org.ua/get/book.cgi?n=19&zip=1 «Дороговказ Григорія Сковороди нашій сучасності» ZIP]
* Донцов Д. [http://www.ukrnationalism.org.ua/get/book.cgi?n=13&zip=1 «Дороговказ у майбутнє» ZIP]
+
* Донцов Д. [https://web.archive.org/web/20070311135130/http://www.ukrnationalism.org.ua/get/book.cgi?n=13&zip=1 «Дороговказ у майбутнє» ZIP]
* Донцов Д. [http://www.ukrnationalism.org.ua/get/book.cgi?n=4&zip=1 «Заповіт Шевченка» ZIP]
+
* Донцов Д. [https://web.archive.org/web/20070311135121/http://www.ukrnationalism.org.ua/get/book.cgi?n=4&zip=1 «Заповіт Шевченка» ZIP]
* Донцов Д. [http://www.ukrnationalism.org.ua/get/book.cgi?n=1&zip=1 «Хаос сучасности і молодь» ZIP]
+
* Донцов Д. [https://web.archive.org/web/20070311135042/http://www.ukrnationalism.org.ua/get/book.cgi?n=1&zip=1 «Хаос сучасности і молодь» ZIP]
* Донцов Д. [http://www.ukrnationalism.org.ua/get/book.cgi?n=57&zip=1 Правда прадідів великих ZIP]
+
* Донцов Д. [https://web.archive.org/web/20070311135102/http://www.ukrnationalism.org.ua/get/book.cgi?n=57&zip=1 Правда прадідів великих ZIP]
 
* Донцов Д. [http://www.management.com.ua/vision/vis006.html «Єдине, що є на потребу»]
 
* Донцов Д. [http://www.management.com.ua/vision/vis006.html «Єдине, що є на потребу»]
* Данцоў Д. [http://luxveritatis.at.tut.by/ddnacblr.pdf «Нацыяналізм» (білоруський переклад «Націоналізму»)]
+
* Данцоў Д. [https://web.archive.org/web/20080801082612/http://luxveritatis.at.tut.by/ddnacblr.pdf «Нацыяналізм» (білоруський переклад «Націоналізму»)]
 
* Донцов Д. [[Незримі скрижалі Кобзаря]]. Торонто. 1967
 
* Донцов Д. [[Незримі скрижалі Кобзаря]]. Торонто. 1967
 
* Донцов Д. Націоналізм. Київ. Видавництво ФОП Стебеляк. 2012&nbsp;р.
 
* Донцов Д. Націоналізм. Київ. Видавництво ФОП Стебеляк. 2012&nbsp;р.
Рядок 141: Рядок 141:
 
* [http://dontsov-nic.com.ua/dmytro-dontsov-vybrani-tvory-tom-2-kulturolohichna-ta-istoriosofska-esejistyka-1911-1939-rr-v-oboroni-ukrajinskoji-tsyvilizatsiji/ Донцов Д. В обороні української цивілізації. / Донцов Д.Вибрані твори]
 
* [http://dontsov-nic.com.ua/dmytro-dontsov-vybrani-tvory-tom-2-kulturolohichna-ta-istoriosofska-esejistyka-1911-1939-rr-v-oboroni-ukrajinskoji-tsyvilizatsiji/ Донцов Д. В обороні української цивілізації. / Донцов Д.Вибрані твори]
 
* [http://www.myslenedrevo.com.ua/uk/Publ/Dontsov/Nacionalizm/UkrajinskeProvansalstvo.html Донцов Д. Українське провансальство.]
 
* [http://www.myslenedrevo.com.ua/uk/Publ/Dontsov/Nacionalizm/UkrajinskeProvansalstvo.html Донцов Д. Українське провансальство.]
  +
* [http://elib.nlu.org.ua/object.html?id=9619 Донцов Д. Підстави нашої політики / др. Дмитро Донцов. — Відень : Вид-во Донцових, 1921. — 210 с.]
  +
* [http://elib.nlu.org.ua/object.html?id=9618 Донцов Дм. З приводу одної єреси / Дм. Донцов. — Київ : Друк. 2-ої Артілі, 1914. — 59 с.]
  +
* [http://elib.nlu.org.ua/object.html?id=9617 Донцов Д. Сучасне політичне положення нації і наші завдання : (реф. виголошений на II Всеукр. студент. з’їзді в липні 1913 p. у Львові) / Дмитро Донцов ; ”Молода Україна” Вид-во Укр. студент. союза. — Львів : Накладом т-ва, 1913. — 31 с.]
  +
* [http://elib.nlu.org.ua/object.html?id=9616 Донцов Д. Політика принципіальна і опортуністична / д-р Дмитро Донцов. – Львів : Друк. А. Ґольдмана, 1928. – 56 с. – (Національно-політична бібліотека ; вип. 2).]
  +
* [http://elib.nlu.org.ua/object.html?id=9615 Донцов Д. Мазепа й мазепинство / д-р Дмитро Донцов. — Черкаси ; Київ : Вид. т-во ”Сіяч”, 1918. — 33 с.]
  +
* [http://elib.nlu.org.ua/object.html?id=9614 Донцов Д. Націоналізм / Дмитро Донцов. — Львів : Нове життя, 1926. — 255, IX с. — (Видання Української накладні ”Нове життя” ; число 3).]
  +
* [http://elib.nlu.org.ua/object.html?id=9613 Донцов Дм. Де шукати наших історичних традицій / Дм. Донцов. — 2-ге вид. — Львів : Укр. вид-во, 1941. — 112 с.]
  +
* [http://elib.nlu.org.ua/object.html?id=6613 Донцов Д. Поетка українського рісорджімента (Леся Українка) / Дмитро Донцов. — Львів : Донцови : З друк. Наук. т-ва ім. Шевченка, 1922. — 35 с.]
 
</div>
 
</div>
   
Рядок 159: Рядок 167:
 
* ''Іванишин В.'' Дмитро Донцов // Вісниківство: літературна традиція та ідеї.&nbsp;— Дрогобич&nbsp;: Коло, 2009.&nbsp;— С. 236—244.
 
* ''Іванишин В.'' Дмитро Донцов // Вісниківство: літературна традиція та ідеї.&nbsp;— Дрогобич&nbsp;: Коло, 2009.&nbsp;— С. 236—244.
 
* ''Квіт С''. Царські жандарми і цензура про Дмитра Донцова // Слово і час.&nbsp;— 1992.&nbsp;— №&nbsp;9.&nbsp;— С. 70—73.
 
* ''Квіт С''. Царські жандарми і цензура про Дмитра Донцова // Слово і час.&nbsp;— 1992.&nbsp;— №&nbsp;9.&nbsp;— С. 70—73.
  +
* ''Крилова А. М., Карачевцев Г. М.'' Університетська справа Дмитра Донцова// [[Мелітопольський краєзнавчий журнал]], 2018, №&nbsp;13, с. 81-84</ref>.
 
* ''Крупач М.'' Дмитро Донцов та Євген Маланюк: перше полемічне перехрестя // Вісниківство: літературна традиція та ідеї.&nbsp;— Дрогобич: Коло, 2009.&nbsp;— С. 49—58.
 
* ''Крупач М.'' Дмитро Донцов та Євген Маланюк: перше полемічне перехрестя // Вісниківство: літературна традиція та ідеї.&nbsp;— Дрогобич: Коло, 2009.&nbsp;— С. 49—58.
 
* ''Лісовий В.'' Драгоманов і Донцов // Філософська і соціологічна думка.&nbsp;— 1991.&nbsp;— №&nbsp;9.&nbsp;— С. 83—101.
 
* ''Лісовий В.'' Драгоманов і Донцов // Філософська і соціологічна думка.&nbsp;— 1991.&nbsp;— №&nbsp;9.&nbsp;— С. 83—101.
Рядок 172: Рядок 181:
 
== Посилання ==
 
== Посилання ==
 
{{Вікіцитати}}
 
{{Вікіцитати}}
  +
  +
* [https://www.youtube.com/watch?v=JxupNgaARsY Дмитро Донцов. Кантата НАЦІОНАЛІЗМ.]
   
 
* [https://youtu.be/W8VNA2Q4hZg ДМИТРО ДОНЦОВ | Програма «Велич особистості» | 2014&nbsp;(ВІДЕО)]
 
* [https://youtu.be/W8VNA2Q4hZg ДМИТРО ДОНЦОВ | Програма «Велич особистості» | 2014&nbsp;(ВІДЕО)]
Рядок 180: Рядок 191:
 
* [http://politzone.in.ua/index.php?id=189 ''Гайко О. С.'' Філософсько-етичні погляди Дмитра Донцова. Ч. 1] [http://politzone.in.ua/index.php?id=190 Ч.2]
 
* [http://politzone.in.ua/index.php?id=189 ''Гайко О. С.'' Філософсько-етичні погляди Дмитра Донцова. Ч. 1] [http://politzone.in.ua/index.php?id=190 Ч.2]
 
* [http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Npifznu/2007_21/21/davletova.pdf ''Г. Давлетова.'' Д.&nbsp;І.&nbsp;Донцов: початок формування світогляду]
 
* [http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Npifznu/2007_21/21/davletova.pdf ''Г. Давлетова.'' Д.&nbsp;І.&nbsp;Донцов: початок формування світогляду]
* [http://www.franko.lviv.ua/faculty/Philol/jaroslov/11/shafa/Doncov.doc ''Сергій Квіт.'' Дмитро Донцов. Ідеологічний портрет]
+
* [https://web.archive.org/web/20110913183331/http://www.franko.lviv.ua/faculty/Philol/jaroslov/11/shafa/Doncov.doc ''Сергій Квіт.'' Дмитро Донцов. Ідеологічний портрет]
 
* [http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Mandriv/2007_3/Illjustratsiji.pdf ''Сергій Квіт.'' Чорнявий студент з Таврії]
 
* [http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Mandriv/2007_3/Illjustratsiji.pdf ''Сергій Квіт.'' Чорнявий студент з Таврії]
 
* [http://dontsov-nic.org.ua/index.php?m=content&d=view&cid=275 Науково-ідеологічний центр ім. Дмитра Донцова]
 
* [http://dontsov-nic.org.ua/index.php?m=content&d=view&cid=275 Науково-ідеологічний центр ім. Дмитра Донцова]
 
* [http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Npifznu/2009_27/27/sych.pdf ''О. Сич.'' Дмитро Донцов в історії закордонних формацій ОУН (1945—1954)]
 
* [http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Npifznu/2009_27/27/sych.pdf ''О. Сич.'' Дмитро Донцов в історії закордонних формацій ОУН (1945—1954)]
* [http://movahistory.org.ua/wiki/%D0%A8%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%85_%D0%AE._%D0%94%D0%BE%D0%BD%D1%86%D0%BE%D0%B2_%D1%85%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%94_%D0%94%D0%BE%D0%BD%D1%86%D0%BE%D0%B2%D0%B0 ''Шерех Ю.'' Донцов ховає Донцова]
+
* [http://movahistory.org.ua/wiki/Шерех_Ю._Донцов_ховає_Донцова ''Шерех Ю.'' Донцов ховає Донцова]
  +
* [http://elib.nlu.org.ua/collection.html?id=323 Донцов Дмитро в Електронній бібліотеці "Культура України"]
   
 
{{Бібліоінформація|TYP=p|колір={{колір|Україна}}}}
 
{{Бібліоінформація|TYP=p|колір={{колір|Україна}}}}
Рядок 192: Рядок 204:
 
[[Категорія:Уродженці Мелітополя]]
 
[[Категорія:Уродженці Мелітополя]]
 
[[Категорія:Померли в Монреалі]]
 
[[Категорія:Померли в Монреалі]]
  +
[[Категорія:Навчались у Львівському університеті]]
[[Категорія:Випускники Санкт-Петербурзького університету]]
 
[[Категорія:Персоналії:Львів]]
 
 
[[Категорія:Українці Монреаля]]
 
[[Категорія:Українці Монреаля]]
 
[[Категорія:Поховані на цвинтарі святого Андрія (Саут-Баунд-Брук)]]
 
[[Категорія:Поховані на цвинтарі святого Андрія (Саут-Баунд-Брук)]]

Поточна версія на 18:36, 18 жовтня 2019

Дмитро Іванович Донцов
Dmytro Doncow.jpg
Народився 29 серпня (10 вересня) 1883 або 10 вересня 1883(1883-09-10)
Мелітополь, Таврійська губернія, Російська імперія
Помер 30 березня 1973(1973-03-30) (89 років)
Монреаль, Регіон Монреаль[d], Квебек, Канада
Поховання Цвинтар святого Андрія
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of Austria-Hungary (1869-1918).svg Австро-Угорщина
Flag of Poland (1928–1980).svg Польща
Flag of Canada (Pantone).svg Канада
Діяльність журналіст, літературний критик, публіцист, філософ, політик
Сфера роботи публіцистика і літературна критика
Alma mater юридичний факультет Санкт-Петербурзького університету
Мова творів українська
Magnum opus Націоналізм
Членство Союз визволення України
Автограф Dmytro Dontsov Signatute 1918.png

Commons-logo.svg  CMNS: Дмитро Іванович Донцов на Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Дмитро́ Іва́нович Донцо́в (29 серпня [10 вересня] 1883(18830910), Мелітополь — 30 березня 1973, Канада) — український літературний критик, публіцист, філософ, політичний діяч, один з перших керівників Союзу Визволення України (СВУ), заснованого 4 серпня 1914 року, головний ідеолог українського інтегрального націоналізму[1].

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 17 (29 за новим стилем) серпня 1883 року в м. Мелітополь, нині Запорізька область, Україна (тоді Таврійська губернія, Російська імперія) в родині місцевого купця Івана Даниловича Донцова і його дружини Єфросинії Йосипівни. 18 жовтня того ж року хрещений в Олександро-Невському соборі в Мелітополі (запис № 214)[2]. За однією з гіпотез Донцов походив з роду слобожанського козацького полковника Федора Донця, нащадки якого отримали дворянські звання і змушені змінити прізвище. Однак документальних підтверджень цієї гіпотези не виявлено[3].

У 1900 році після закінчення Мелітопольського реального училища не зміг поступити в університет через те, що не навчався стародавніх мов. Цілий рік готувався і, залишивши рідне місто, переїхав до Москви, а потім до Царського Села біля Петербургу, де 30 квітня 1902 склав іспит при Миколаївській гімназії (латинь "4", грецький "3"). Одночасно отримав відстрочку від армії до 1910 р., висловивши бажання після закінчення освіти відбути військову повинність на правах однорічного. В серпні 1902 продовжив освіту на юридичному факультеті Петербурзького університету, відрахований навесні 1908 за несплату[4].

Студентом почав інтенсивну політичну діяльність і 1905 вступив до Української соціал-демократичної робітничої партії (УСДРП). Його двічі арештовували: 1905 у Петербурзі та 1908 у Києві. Після другого арешту й восьми місяців ув'язнення заходами родичів його випускають на поруки, і того ж року він виїхав у Галичину (Австро-Угорщина). У 1909—1911 роках навчався у Віденському університеті, там само познайомився з українською студенткою і його майбутньою дружиною Марією Бачинською. Провчившись 4 семестри у Відні, 1911 переїхав до Львова, де продовжив навчання і, в 1912, одружився.

1913 року Донцов через конфлікт на національному ґрунті вийшов з УСДРП.[3]

1917 року одержав ступінь доктора юридичних наук у Відні.

З 1914-го проживав у Відні й Берліні, а з 1916 — у Швейцарії, активно включився у роботу Союзу Визволення України (СВУ), заснованого 4 серпня 1914, згодом став першим головою СВУ.

На початку 1918-го повернувся до Києва, де працював у гетьманських урядових структурах, 24 травня наказом гетьмана став директором Української Телеграфічної Агенції (УТА) при уряді гетьмана Павла Скоропадського (Бюро преси при міністерстві внутрішніх справ). Разом із Липинським, Шеметом створив Партію хліборобів-демократів.[джерело?]

Упродовж 19191921 — шеф Українського пресового бюро при посольстві УНР у Берні (Швейцарія).

З 1922 — знову у Львові, редагував журнали «Літературно-науковий вістник», «Заграва», «Вістник», друкувався у німецькій, швейцарській та польській періодиці.

1926 написав свою провідну роботу «Націоналізм».

Займався публічною діяльністю, виступаючи заочним опонентом апологетів ідеї комунізму, роблячи розлогі доповіді перед громадою. Жовтнем 1929 у Львові виступив із критичною доповіддю про сутність здійснюваної в УРСР політики українізації; промова теоретика українського націоналізму стала відвертою альтернативою промові Скрипника, виголошеній у Львові вереснем 1929.

У 1939 емігрував за кордон (Бухарест, Прага, Німеччина, Париж, США, Канада), з 1947 до самої смерті жив у Монреалі (Канада), там само у 1948-1953 рр. викладав українську літературу у місцевому університеті.

Помер 30 березня 1973 у Канаді. Похований у США на українському кладовищі в Саут-Баунд-Брук.

Соціально-політичні погляди[ред. | ред. код]

Відчутний вплив на вітчизняну суспільно-гуманітарну думку справив глибокий аналітик і мислитель Дмитро Донцов.

З-під пера мислителя вийшла низка праць; деякі з них стали засадами українського націоналізму. Крізь усі праці послідовно проведена ідея самостійної, незалежної української держави. У філософському плані Д. Донцов сповідував позицію волюнтаризму, схиляючись до думки, що в самій нації вирішальна роль належить еліті, завдання якої полягає в тому, аби своїми фанатизмом і силою волі змусити народ стати рішучим та незламним.

Отже, політична філософія Донцова ґрунтується на двох основоположних принципах — це є «інтегральний націоналізм» та принцип національної еліти. Нація, національна ідея, українська національна ідея були об'єктом розгляду Донцова в багатьох його творах.

Головні ідеї чинного націоналізму[ред. | ред. код]

На початку своєї політичної та публіцистичної діяльності Донцов віддав данину соціалістичним ідеям i навіть входив до української соціал-демократичної партії. Але ще перед Першою світовою війною у його творчості з'явилися виразні антиросійські тенденції, які зміцнювалися паралельно із відштовхуванням Донцова від товаришів у партії. Він наголошував на небезпеці для України наслідувати приклад північної сусідки й закликав українство повернути очі на Окцидент.

На основi цього висновку Донцов пропонує пов'язати геополітичне майбутнє України з Німеччиною та Австро-Угорщиною. Зокрема, напередодні очевидного конфлікту цих держав з Росією та її союзниками він закликав (у разi поразки останніх) до створення в межах Австрійської імперії «Українського коронного краю».

Донцов постійно застерігав українських політикiв від захоплення соціалістичними ідеями, що надходили з передреволюційної Росiї. «Рівність рабiв перед сильним володарем i паном, — писав він після подій революцій 1917 року, — уходила за рівноправність вільних громадян, i леґенда про „демократичну Росію“ робила формальне спустошення серед вульґарно думаючої маси. До того прилучалася нова леґенда — про Росію — носительку політичного i суспільного поступу. Імпульсивна гра сил у варварській, неукермованій суспільности, природній вибух незадоволення у деспотично правленім краю — бралося за прояву колосальної духовної енерґiї, безладне шамотання зламаного деспотичною хворобою організму — за ознаку його відпорности й великої життєвої сили». До речі, задавно намальовану Донцовим картину ми, фактично, можемо спостерігати й сьогодні.

Вступаючи до третього десятиліття XX сторіччя, Україна опинилася в дуже складній ситуації. Галичина була у складi Польщі, в якiй режим Пілсудського здійснював жорстоку політику щодо української етнічної меншості. Значні українські території вiдійшли до Румунiї та Чехословаччини. Українська «державність» у всім відомому виглядi постала у формi УРСР. Звичайно, говорити про те, що ця псевдодержава могла самостійно вирішувати питання створення громадянського суспільства й повноцінної нації ми не маємо жодних підстав. 

Нелегку кризу переживала українська державницька ідея в середині 20-х років. На думку Донцова, її демократична модель була скомпрометована непослідовною, великою мірою руїнницькою політикою Центральної Ради, а монархічна — такими ж діями гетьманського уряду Скоропадського. Потрібно було знайти нові імпульси для реанімації волі українського народу до суверенності. Ці імпульси мали народитися в умовах, коли дедалі більшого поширення набували ідеї тоталітаризму, що їх уособлювали насамперед російський більшовизм, італійський фашизм та німецький націонал-соціалізм. Політичні успіхи цих радикальних рухiв у своїх країнах давали змогу сподіватися, що внесення їхніх основних постулатiв до стратегічних концепцій будь-якої національної ідеї матиме позитивні наслідки. Ставку на це зробив i Д. Донцов, який з 1921 року проживав у Львові Квінтесенцією його теоретичних розробок став вiдомий твір «Націоналізм».

Як і раніше, публіцистично застосовуючи ідеї філософського ірраціоналізму — Шопенгавера, Гартмана і особливо Ніцше, а також інших філософів — до України, автор «Націоналізму» закликав раз і назавжди відмовитися від раціонально осмисленого світосприйняття. Натомість, панівне місце в ньому мала посісти воля до життя. Виявлення волі, інтерпретував Донцов ідеї «філософії волі», «це ніщо інше, як насолода розросту, виступлення поза власні границі». Бо «експансія — не тільки самоутвердження власної волі до життя, а й заперечення її в інших».

Звідси виводилися дві першi підстави чинного націоналізму: «зміцнювати волю до життя, до влади, до експансії» та «стремління до боротьби та свідомість її конечности».

Донцов накреслює як наступну вимогу вольового націоналізму — романтизм та догматизм у сприйнятті пропонованої ідеології. Перший має «живитися леґендою „останнього бою“, запереченням того, що є i захоплюючою картиною катастрофи, що принесе нове». Другий — «з'явиться в супроводi категоричного наказу, безоглядного послуху».

Об'єднуючи ці поняття, Донцов зазначає: «ілюзіонізм є синтезом обох: він протиставляє „смисловому“ — ірраціональне,.. доказам — голу афірмацію,.. він не дискутує,.. хоче здійснити ідею неіснуючу i принципово протилежну конкретній». — Усе це умотивовує «його войовничість, антипацифізм».

Тому одними з головних вимог чинного націоналізму до його послідовників Донцов вважав фанатизм i аморальність. На його думку, національна ідея мусила бути «аморальною», себто не мала керуватися принципами загальнолюдських цінностей. Здійснювати ж аморальну політику має фанатик, що «узнає свою правду за об'явлену, загальну, яка має бути прийнята іншими. Звідси його аґресивність i нетерпимість до інших поглядiв». 

П'ята — «синтетична» вимога проголошеної доктрини полягає у піднесенні до рівня державної політики імперіалізму. "Імперіалізм, — заявляє Донцов, — це не тільки здирство, а й одночасно виконання громадських справ у громадських інтересах націями, покликаними i управленими до того. «Є вищі i менш вартi народи, ті, що вміють правити іншими (і собою), і народи, що цього не вміють… Право сильних рас організувати людей i народи для зміцнення існуючої культури i цивілізації».

Вищезгадане право Донцов пропонує здійснювати через «творче насильство інiціативної меншості», яка має підпорядкувати собі власний народ та змусити його до аґресії проти інших. Це — шоста з вимог, на яких побудував свою теорію автор «Націоналізму». Він певен, що «цей засіб (насильство) не є з тих, що можуть бути, а можуть i не бути. Аґресія, через яку нова ідея приходить до життя, не є припадковою, вона іманентна кожній „теологічній“ релігійній або національній ідеї».

Підводячи підсумки свого основного твору, Донцов твердить, повторюючи Ніцше: «Мусимо перевести основну переоцінку вартостей. „Фанатизм“, „інстинктивні почування“, „емоційність“ замість „розумовості“, дух національної нетерпимості», — все, що опльовували в нас, повинно реабілітувати свіже i молоде українство". I, слід сказати, ці гасла, подані під флером боротьби за справді святу мету — визволення Батьківщини, притягали до себе галицьку молодь, яка за авторитарного польського панування була поставлена в умови, що, по-перше, ускладнювали для неї одержання відповідної освіти, престижної роботи, обмежували правовий статус, а по-друге, змушували боротися за свої національні та загальнолюдські права насильницькими методами[5].

Еволюція в бік традиціоналізму

Про традиціоналізм Донцов говорить вже у 1922 році у статті «До старих богів» (згодом стаття була переопублікована під заголовком «До традицій»).  Донцов радить українській молоді «закликати „на пораду“ тіні великих предків», студіювати «повісти временних літ»" тощо. Традицію він розглядає в націологічному ракурсі — як фундамент, що скріплює різні покоління однієї нації. Ці націологічні міркування водночас змушують мислителя виступити проти прогресизму. Ще одним  моментом  становлення  традиціоналістичного світогляду  Донцова у міжвоєнний час  були  його  роздуми  про  прихід  Нового Середньовіччя. Стрімка еволюція Донцова у бік традиціоналізму відбувається на початку Другої світової війни, коли він видає у Бухаресті журнал «Батава». Насамперед, на  сторінках  «Батави»  відбулося  поглиблення  учення  Донцова про національну еліту. У своїх бухарестських публікаціях мислитель  надзвичайно часто апелює до поняття касти. Якщо поглянути на творчість  Донцова в цілому, то поняття касти та ордену мають у ній певну синонімічну  схожість. Проте, говорячи про касту, Донцов говорить не лише про політичний інститут, але й про суспільну верству і цим прокладає місток до повноцінної концепції ієрархічного, станового суспільства. Безперечно більшу роль, аніж на сторінках «Вісника», почала відігравати на сторінках «Батави» релігійна (християнська) проблематика. Підсумком ідейної еволюції в період Другої світової війни стає книга «Дух нашої давнини».

Відповідаючи на питання про те, чи можна вважати Донцова традиціоналістом, дослідник його творчості Ігор Загребельний пише: «Традиціоналізм — це воля до Традиції, воля проти сучасного світу і, в багатьох випадках, воля до втілення Традиції. І для Дмитра Донцова такий традиціоналізм був притаманним.  По-перше, принаймні з 1917—1918 років чітко простежується консервативний песимізм мислителя. Бачачи, до чого призвели прогресизм і лівацтво в  Україні та в Австрії, Донцов закономірно приходив до усвідомлення того, що  „вчора“ було краще, ніж „сьогодні“. У вісниківський період, у період Другої  світової та в післявоєнний час це усвідомлення лише поглибилось (із таким  підходом, щоправда, конкурувало  консервативно-революційне  бажання  у  „сьогодні“ та „завтра“ побачити „позавчора“). Відтак, воля проти сучасного  світу була притаманною для більшого періоду творчості мислителя. По-друге, ще в 1920-х роках Донцов підняв гасло традиціоналізму. Немає сенсу заперечувати, що  спочатку донцовське розуміння поняття „традиція“ було досить далеким від ґенонівського  і нерідко стосувалося форми, а не змісту. Та згодом Донцов  почав апелювати саме до сутнісних елементів європейської (християнської)  Традиції: до ідеї ієрархічного, станового суспільства, до пов'язаної з існуванням такого суспільства ідеї провідної верстви, до ідеї примату релігії над політикою (цю ідею Донцов почав виразніше пропагувати у післявоєнний час, у чому ми зможемо переконатися у наступному розділі), до ідеї аскетизму і  служіння вищим, трансцендентним цілям тощо. Крім цього необхідно пам'ятати, що втілення Традиції є можливим лиш у  межах певної парадигми або епістеми  із відповідними онтологічними й гносеологічними засадами та, навіть, зі специфічним типом світовідчуття і ментальності. Ірраціоналізм, волюнтаризм, романтизм, вітальність та специфічний платонізм, котрі плекав Донцов, звільняли читачів його творів від сугестії  Модерну і формували ментальність, близьку до ментальності Середньовіччя.  Про це, зрештою, говорив і сам мислитель»[6].

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

Меморіальна дошка у Мелітополі
На честь Дмитра Донцова названо вулиці та провулки

У літературі[ред. | ред. код]

Дмитро Донцов є одним з героїв роману «Країна Ірредента» Романа Іваничука.

Твори[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Олександр Зайцев: “Націоналізм як релігія: приклад Дмитра Донцова” | Український Католицький Університет. ucu.edu.ua (uk). Процитовано 2017-03-02. 
  2. Особиста справа студента Петербурзького університету Донцова, л. 8.
  3. а б Квіт С. М.. Дмитро Донцов. Ідеологічний портрет: Монографія. — К. : ВЦ «Київський університет», 2000. — 260 с. — С. .
  4. Особиста справа студента Петербурзького університету Донцова, л. 5-6 об, 34.
  5. Націократичні концепції. litopys.org.ua. Процитовано 2017-03-02. 
  6. Загребельний, Ігор (2014). Націоналізм versus Модерн: життя і творчість Дмитра Донцова в оптиці консервативної революції (укр.). Київ: В-во Сергія Пантюка. с. 60–61. ISBN 978-617-564-021-0. 
  7. У Львові на вулиці Лисенка, 11 відкрили меморіальну дошку Дмитру Донцову
  8. Курені УПЮ
  9. Науково-ідеологічний центр імені Дмитра Донцова
  10. У столиці відкрили першу меморіальну дошку Дмитру Донцову. ФОТО

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]