Відмінності між версіями «Достоєвський Федір Михайлович»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
м (робот додав: mwl:Fiódor Dostoiévski; косметичні зміни)
м (робот додав: yo:Fyodor Dostoyevsky)
Рядок 208: Рядок 208:
 
[[wa:Fyodor Mixhaylovitch Dostoyevskiy]]
 
[[wa:Fyodor Mixhaylovitch Dostoyevskiy]]
 
[[war:Fyodor Dostoevsky]]
 
[[war:Fyodor Dostoevsky]]
  +
[[yo:Fyodor Dostoyevsky]]
 
[[zh:費奧多爾·陀思妥耶夫斯基]]
 
[[zh:費奧多爾·陀思妥耶夫斯基]]
 
[[zh-min-nan:Fyodor Dostoevsky]]
 
[[zh-min-nan:Fyodor Dostoevsky]]

Версія за 21:54, 28 листопада 2009

Федір Михайлович Достоєвський
рос. Фёдор Михайлович Достоевский
Dostoevsky 1872.jpg
Портрет Достоєвського роботи Перова, 1872
Псевдо Д., Друг Кузьмы Пруткова, Зубоскал, —ий, М., Летописец, М-ий, Н. Н., Пружинин, Зубоскалов, Ред., Ф. Д. і N.N.
Народився 30 жовтня (11 листопада) 1821
Москва
Помер 28 січня (9 лютого) 1881 (59 років)
Санкт-Петербург
·Епілепсія і емфізема легень
Поховання Тихвінське кладовище[d][1]
Громадянство Російська імперія
Національність росіяни
Діяльність прозаїк, публіцист
Alma mater Військовий інженерно-технічний університет (Санкт-Петербург) і Миколаївське інженерне училище[d]
Мова творів російська[2]
Роки активності 18461880
Напрямок реалізм
Magnum opus «Брати Карамазови»
Членство Петербурзька академія наук
Конфесія Руська православна церква
Батько Mikhail Andreyevich Dostoevsky[d]
Мати Марія Достоєвська[d]
Брати, сестри Михайло Михайлович Достоєвський[d] і Достоєвський Андрій Михайлович
У шлюбі з Анна Достоєвська[d][3] і Марія Достоєвська[d]
Діти Любов Достоєвська[d]
Автограф Fyodor Dostoyevsky Signature.svg
Сайт: rvb.ru/dostoevski/04index/txt_index.htm

Федір Михайлович Достоєвський у Вікісховищі?
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Фе́дір Миха́йлович Достоє́вський (рос. Фёдор Михайлович Достоевский, нар. 30 жовтня (11 листопада) 1821 — пом. 28 січня (9 лютого 1881) Був другим сином Михаїла Андрійовича Достоєвського.

Українське коріння

Далекий предок Достоєвських, Данило Ртищич, 1506 року отримав село Достоїв на Берестейщині (територія теперішньої Білорусі), від назви якого й пішло прізвище. Згодом Достоєвські перебралися на Волинь. Саме там мешкав якийсь Феодор Достоєвський, "прокуратор" князя Андрія Курбського, згаданий у документах 1570-х років. Під 1664 роком у с. Секунь згадується інший пан Достоєвський. Достоєвські володіли й сусіднім селом Кличковичі (першим власником був Карл Достоєвський, який мав сина Гомера).

1775 - Достоєвські продали Кличковичі. Тоді Григорій Гомерович Достоєвський перебрався до Янушполя (як припускають дослідники, під Житомиром), де став священиком. Його сини також стали священиками - на Поділлі: Ян - у с. Скала), Андрій - у с. Війтівці).

Андрій Достоєвський, дід письменника, був священиком у 1782-1820 рр., своє ім'я підписував по-українськи - "Андрій". Після нього у Війтівцях правив його син Лев (1820-1829). Інший син, Михайло (батько письменника), навчався у Шаргородській семінарії, звідки, як один з найкращих учнів, був скерований на навчання до Медико-хірургічної академії в Москву (після її закінчення був одним із найкращих лікарів Маріїнської лікарні для бідних).

Могили Достєвських є у Кальнику.

Родина, дитинство

Хоча Достоєвські походили з колись дворянського роду, спосіб життя родини був типово різночинський. Михайло Андрійович Достоєвський був людиною дуже скупою, але не шкодував грошей на виховання своїх дітей (навчалися у приватних пансіонах). Сам письменник двояко ставився до батька - співчував йому і відчував близькість із ним.

У 1831 році батько Достоєвського придбав дві невеликі садиби в Тульській губернії із сотнею кріпосних селян. Риси деспотизму й неконтрольованої влади посилювалися в ньому. Він жорстоко відносився до кріпосних, що призвело до трагедії: М.Достоєвського вбили 1839 року його ж кріпаки. Ф.Достоєвський дуже складно пережив втрату батька. Це викликало у нього перший приступ епілепсії - хвороби, що супроводжувала письменника протягом всього життя. З раннього дитинства Достоєвський став носієм важких протиріч: син батька, вбитого кріпаками, він назавжди залишився їх захисником.

Мати письменника - Марія Федорівна, була веселою та світлою жінкою. Любила поезію. Її життя обірвалося у 1837 році від сухот. Складні взаємини батьків письменника знайшли своє відбиття в сюжеті твору "Нєточка Нєзванова".

Федір Достоєвський активно займався самовихованням - читав Пушкіна, Гоголя, Лермонтова, дуже полюбляв Шиллера. Звістка про загибель Пушкіна дійшла до нього одразу після смерті матері. І тоді Достоєвський сказав, що, якби не родинний траур, він попросив би батька носити траур за Пушкіним.

Навесні 1837 року батько привіз Федора та його старшого брата Михайла до Петербурга для вступу в Інженерне училище. Проте зарахованим був лише Федір (Михайло не пройшов через стан здоров'я).

На навчанні Достоєвський був замкненим, проте завжди захищав інших - особливо новачків. Від усіх інших одноліток Достоєвського відрізняла пристрасть до літератури. Захоплювався театром, балетом, музикою.

1843 року закінчив Інженерне училище, працював у креслярському Інженерному департаменті. Але вже наступного року виходить у відставку.

Початок літературної діяльності

1843 - перекладав "Євгенію Гранде" Бальзака.

На початку 1845 з'явився перший власний твір Достоєвського - "Бідні люди", написаний у формі роману в листах. Це історія пробудження, піднесення й падіння, нарешті повного знищення людської душі через соціальні причини. Уже в першому своєму творі Достоєвський звертаєтсья до теми "маленької" людини. Роман був схвально прийнятий у літературному середовищі, Некрасов так відгукнувся на дебют Достоєвського: "Новий Гоголь явився!"

У наступній повісті "Двійник" (1846) Достоєвський знову ставить питання про роль соціального середовища, конкретних життєвих обставин у долі людини.

Достоєвський дуже хворобливо відносився до критики над своїми творами. Через це йому не вдалося знайти друзів у літературному середовищі, після свого дивовижного дебюту молодий письменник відлякав знайомих своїм характером. Відбувся конфлікт із Некрасовим, Тургенєвим, Панаєвим.

Гурток Петрашевського

З 1847 року Достоєвський зближується із Михайлом Буташевичем-Петрашевським. Письменник почав відвідувати його відомі "п'ятниці", де знайшов коло нових друзів. Радикальні погляди "петрашевців" підігрівалися подіями революції 1848 року. Федір Михайлович виступив за негайне скасування кріпацтва в Росії - навіть шляхом повстання. 15 квітня 1849 року в гуртку зачитували заборонений тоді "Лист Белінського до Гоголя". 23 квітня 1849 року 37 учасників гуртка "петрашевцев" заарештували. Федір Михайлович стійко пережив 7-місячне слідство і був засуджений до смертної кари, яку, проте, невдовзі замінили на каторгу.

Сибір і каторга

Від зими 1850 року Достоєвський перебував в Омському острозі. Йому було заборонено писати, проте він спостерігав життя каторжан.

Достоєвський хотів зблизитися з каторжанами, але для них дворянин був чужим. Так Достоєвський переконався в тому, що між народом і дворянством знаходиться прірва.

В острозі Достоєвський звертається до Біблії. Для Федіра Михайловича починається духовний пошук нових шляхів розвитку Росії, що закінчився у 1860-х роках.

З 1854 року Достоєвський перебував у Семипалатинську. Він одружився з Марією Дмитрівною Ісаєвою. Проте їх брак не був щасливим. Лише 1859 року Достоєвський отримав дозвіл жити у столиці. Тоді ж вийшли друком його твори "Дядюшкін сон" та "Село Стєпанчіково і його мешканці". 1860 року вийшла перша двутомна збірка творів письменника.

60-ті роки. Перехід до великих романів

Із 1861 року Федір Михайлович та його брат видають журнал "Врємя", після його заборони - "Епоха". У напруженому діалозі із сучасниками Достоєвський виробив свій особистий погляд на задачі письменника та суспільного діяча.

У першому ж номері журналу "Врємя" Достоєвський почав друкувати свій новий роман "Принижені та зневажені" ("Униженные и оскорбленные"). Він писав про нерівність, про людей, що забуті усіма та страждають, про несправедливість, що лежить у підґрунті існуючих людських відносин. Влітку 1862 року Достоєвський вперше виїхав за кордон. Відвідав Париж, Лондон, мандрував Німеччиною, Швейцарією та Північною Італією.

Під час другої закордонної поїздки Достоєвський перебував у страшній матеріальній скруті - захопився азартними іграми і не міг зупинитися програвати.

1864 - померли брат Достоєвського, Михайло, та його дружина Марія Дмитрівна. Федір Михайлович взяв на себе всі борги брата.

У жовтні 1866 року Достоєвський був змушений укласти кабальний договір із книговидавцем Стелловським (повинен був забезпечити новий роман до листопада 1866 року). Для того, щоб його виконати, звернувся до стенографістки Анни Григорівни Сніткіної. Так за 26 днів було написано роман "Гравець" ("Игрок"). 15 лютого 1867 року Анна Григорівна стала другою дружиною Достоєвського.

У цей час творчість Достоєвського піднялася на новий філософський рівень. Він розкрив трагедію сучасної людини силою аналізу та геніальною мистецькою інтуїцією. З'явилися твори "Записки із Підпілля", "Злочин і кара" ("Преступление и наказание") (1866).

Закордонний період 1867-1871 років був змістовним і плідним для Достоєвського. Значно вплинули на письменника твори Рафаеля, Карраччі, Лоррена, Гольбейна.

Спостерігаючи за суспільним життям Європи, Росії, Достоєвський гостро відчував кризовий стан сучасного світу.

Творчість Достоєвського у 70-ті роки

Починаючи працювати над "Бісами" (1870-1871), Достоєвський мав намір створити памфлет проти західників та нігілістів.

1875 - з'являється роман "Підліток" ("Подросток"), у якому письменник змалював розпад родини, втрату традиційних святинь та пошук нових.

1877 - Достоєвського обрали почесним членом Академії наук. Він уже завоював загальну славу та визнання. Але здоров'я письменника значно погіршилося.

1878 року від нападу епілепсії помер син Федора Михайловича, Олексій. Письменник тяжко переживав втрату сина. Відбулася бесіда Достоєвського із старцем Амвросієм в Оптинській пустині. 1879 року з'явився роман "Брати Карамазови".

У січні 1881 року хвороба Достоєвського ускладнюється. 27 січня Федір Михайлович попрощався із дружиною та дітьми, попросив передати синові Євангеліє, що той отримав від дружин декабристів у Тобольську. Ввечері того ж дня Достоєвського не стало.

1 лютого 1881 року Достоєвського поховали в Олександро-Невській лаврі.

Значення і вшанування

Ф.М. Достоєвський справив значний вплив на розвиток літературного і культурного процесу не тільки в Росії. Прикметно, що і в наш час (поч. ХХІ ст.) Достоєвський лишається найбільш читаним російськомовним автором на Заході і в цілому світі. Твори письменника традиційно включаються до учбових програм, причому не тільки вузівських і філологічних, у багатьох країнах світу.

Загалом функціонують сім музеїв Ф.М.Достоєвського у світі — по одному в Білорусі і Казахстані, решта — в Росії. Наприкінці квітня 2009 року відкривається перший в Україні музей письменика у Війтівцях на Вінничині (поки що діятиме на громадських засадах), який в першу чергу висвітлюватиме мало відоме українське коріння Ф.М. Достоєвського. Велика заслуга, як у формуванні та відкритті музею, так і пошуку матеріалів та їхньому дослідженні належить начальнику Липовецького районного архіву Олександру Роговому.

Джерела, посилання і література


Шаблон:Link GA

Шаблон:Link FA

  1. А. Кирпичников Достоевский, Федор Михайлович // Энциклопедический словарьСанкт-Петербург: Брокгауз — Ефрон, 1893. — Т. XI. — С. 72–81.
  2. а б в ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. Достоевская, Анна Григорьевна // Доде — Евразия — 1931. — Т. 23. — С. 331–332.