Відмінності між версіями «До критики політичної економії»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
м
Рядок 9: Рядок 9:
 
| ілюстрації =
 
| ілюстрації =
 
| дизайн_обкладинки =
 
| дизайн_обкладинки =
| країна = {{PRE}}
+
| країна = [[Wappen Deutsches Reich - Königreich Preussen (Grosses).png|20px]]
 
| мова = [[Німецька мова|німецька]]
 
| мова = [[Німецька мова|німецька]]
 
| серія =
 
| серія =

Версія за 11:50, 23 грудня 2013

«До критики політичної економії»
200px
Обкладинка першого видання, 1859 р., Берлін
Автор Карл Маркс
Назва мовою оригіналу Zur Kritik der politischen Ökonomie
Країна 20px
Мова німецька
Тема політична економія
Видавництво Verlag von Franz Duncker (Берлін, Прусія)
Видано червень 1859
Видано українською 1923
Перекладач(і) Микола Порш
Сторінок ≈200
Попередній твір Вісімнацяте Брюмера Луї Бонапарта
Наступний твір Пан Фоґт

«До критики політичної економії» (нім. Zur Kritik der politischen Ökonomie ) — книжка німецького філософа й економіста Карла Маркса (1818-1883). Книга стала своєрідним підсумком економічних досліджень Маркса в 1850-1858 й ознаменувала революційний переворот у політичній економії.

Зміст

У передмові до «До критики політичної економії» Маркс дав клясичну характеристику матеріялістичного розуміння історії. Він зазначив, що в суспільному виробництві люди вступають у певні виробничі відносини, що не залежать від їхньої волі, що вони відповідають певному щаблю розвитку продукційних сил. «В суспільнім творенню свого життя люде входять у певні, неминучі, од їхньої волі незалежні відносини, в продукційні відносини, що відповідають певному ступневі розвитку їхніх матеріяльних продукційних сил. Сукупність цих продукційних відносин творить економічну структуру суспільства, реальну базу, на якій підноситься юридична й політична надбудова і якій відповідають певні суспільні форми свідомости. Спосіб продукції матеріяльного життя зумовлює соціяльний, політичний і духовний процес життя взагалі. Не свідомість людей зумовлює їхнє буття, а навпаки — їхнє буття зумовлює їхню свідомість. На певнім ступні свого розвитку матеріяльні продукційні сили суспільства стають у суперечність до сучасних їм продукційних відносин, або, вживаючи для цього юридичного вислову, до відносин власности, серед яких вони досі рухалися. З форм розвитку /40/ продукційних сил ці відносини обертаються в пута на нього. Тоді заходить епоха соціяльної революції»[1]. Буржуазні виробничі відносини є останньою антаґоністичною формою суспільного процесу продукції. Але разом з тим продукційні сили, що розвиваються у надрах буржуазного суспільства, створюють матеріяльні умови для розв’язання цього антаґонізму. Тим то буржуазною «суспільною формацією кінчається передісторія людського суспільства»[2]. Маючи на увазі насамперед капіталізм, Маркс писав, що «ні одна суспільна формація ніколи не гине доти, доки не розвинуто всіх тих продуктивних сил, для яких вона дає досить простору»[3].

У цьому творі Маркс заклав основи аналізи капіталістичного способу виробництва. Дослідження товарної клітинки капіталізму та її подальшого розвитку у вигляді грошей Маркс розглядав як передумову для аналізи капіталу та додаткової вартости, всієї сукупности виробничих відносин капіталізму.

Аналіза двох боків товару — споживчої вартости та вартости — вимагав розгляду подвійного характеру праці, що створює товар. Маркс показав, що однією з характерних особливостей праці в умовах приватної власности є те, що суспільні відносини між людьми представляються як відносини речей. Вартість виступає як відношення між товаровласниками, завуальоване речовою оболонкою.

У «До критики…» Маркс ще не простежує розвиток форм вартости — від простої до грошової. Як вартість, так і мінова вартість він виражає одним і тим самим терміном «мінова вартість». Тут відсутня також аналіза двох полюсів вираження вартости — відносної форми вартости та еквівалентної. Проте матеріял з теорії грошей, що міститься у «До критики…», ширший за відповідні розділи найбільшого з облікованих за життя Марксових творів — 1-го тому «Капіталу». Маркс показав, що гроші породжує їх обіг. У ролі грошей починає функціонувати особливий товар, що його природні властивості дозволяють саме йому служити адекватним буттям вартости, виступати в процесі обміну між приватними товаровиробниками як втілення суспільної праці. Золото та срібло виступають як гроші та мають вартість не тому, що вони виконують певну суспільну функцію, а тому, що вони є продуктами праці. Гроші є найрозвиненішим вираженням вартости, результатом розвитку закладеної в товарі суперечности між конкретною й абстрактною працею, між споживною вартістю і вартістю. У цій формі приватна праця виступає як праця суспільна.

Проаналізувавши ріжні функції грошей (міра вартости, засіб циркуляції, засіб утворення скарбу, засіб платежу, світові гроші), Маркс показав, що всі ці функції розвиваються разом з розвитком капіталістичного способу виробництва. Так, функція грошей як платіжного засобу з розвитком буржуазного виробництва розширюється за рахунок їх функції як купівельного засобу (засобу циркуляції), а з руйнуванням кордонів внутрішнього обігу, з постанням світового ринку гроші чимраз більше грають ролю світових грошей, загального засобу обміну. Маркс сформулював закон, що визначає кількість грошей, необхідних для нормальної циркуляції, виявляє залежність маси грошей, що обертається, від цін товарів, від швидкости їх циркуляції та від суми платежів, що взаємно погашаються.

У «До критики…» Маркс завершив критичну аналізу буржуазної утопічної теорій «робітних грошей», що її розробляли Дж. Ґрей, Дж. Ф. Брей та инші анґлійські соціялісти, а також П. Ж. Прудон і його послідовники. Маркс показав, що вже форма грошей містить абстрактну можливість кризи. Щоб ця можливість перетворилася на дійсність, необхідний перехід від простого товарного виробництва до капіталістичного. З цим переходом протиріччя між приватною та суспільною працею, що містяться у товарі, переростає у розвиненішу форму — у протиріччя між суспільним характером виробництва та приватнокапіталістичним способом привласнення. Тільки в умовах капіталістичного способу виробництва абстрактна можливість криз переходить у дійсність. Так, вперше у зрілій формі економічно обґрунтовується необхідність боротьби проти буржуазії та основ капіталістичного ладу як ладу кризового.

Історія написання і видання

Видання українською

Перший український переклад надрукувало українсько-американське видавництво «Космос», створене членами Комуністичної партії Західної України, 1923 року.

Література

  • Карл Маркс. До критики політичної економії / Пер. з нім. М.Порша за ред. Є.Касяненка. — Харків-Берлін-Нью-Йорк: Українсько-американське видавництво «Космос», 1923. — 204 стор.
  • Карл Маркс. До критики політичної економії / Пер. з нім. М.Порша за ред. Є.Касяненка. — Харків: Державне видавництво України, 1926. — 198 стор.
  • Лев Леонтьев. О работе К. Маркса «К критике политической экономии» (1859-1959). — Москва: Государственное издательство политической литературы, 1959. — 133 с.

Примітки

  1. Карл Маркс. До критики політичної економії / Пер. з нім. М. Порша за ред. Є. Касяненка. — Харків: Державне видавництво України, 1926. — Стор. 40-41.
  2. Там само. — Стор. 42.
  3. Там само. — Стор. 41.

Див. також

Посилання