Відмінності між версіями «До критики політичної економії»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
м (Вилучення 6 інтервікі, відтепер доступних на Вікіданих: d:Q230317)
Рядок 86: Рядок 86:
 
[[Категорія:Марксизм|Д]]
 
[[Категорія:Марксизм|Д]]
 
[[Категорія:Економічна теорія|Д]]
 
[[Категорія:Економічна теорія|Д]]
 
[[de:Zur Kritik der politischen Ökonomie]]
 
[[en:A Contribution to the Critique of Political Economy]]
 
[[es:Una contribución a la crítica de la economía política]]
 
[[gl:Zur Kritik der politischen Ökonomie]]
 
[[pt:Contribuição para a Crítica da Economia Política]]
 
[[sv:Till kritiken av den politiska ekonomin]]
 

Версія за 14:13, 3 травня 2014

«До критики політичної економії»
Marx-zur-kritik-1859.jpg
Обкладинка першого видання, 1859 р., Берлін
Автор Карл Маркс
Назва мовою оригіналу Zur Kritik der politischen Ökonomie
Країна Wappen Deutsches Reich - Königreich Preussen (Grosses).png
Мова німецька
Тема політична економія
Видавництво Verlag von Franz Duncker (Берлін, Прусія)
Видано червень 1859
Видано українською 1923
Перекладач(і) Микола Порш
Сторінок ≈200
Попередній твір Вісімнацяте Брюмера Луї Бонапарта
Наступний твір Пан Фоґт

«До критики політичної економії» (нім. Zur Kritik der politischen Ökonomie ) — книжка німецького філософа й економіста Карла Маркса (1818-1883). Книга стала своєрідним підсумком економічних досліджень Маркса в 1850-1858 й ознаменувала революційний переворот у політичній економії.

Зміст твору

У передмові до «До критики політичної економії» Маркс дав класичну характеристику матеріалістичного розуміння історії. Він зазначив, що в суспільному виробництві люди вступають у певні виробничі відносини, що не залежать від їхньої волі, що вони відповідають певному щаблю розвитку продукційних сил. «В суспільнім творенню свого життя люди входять у певні, неминучі, од їхньої волі незалежні відносини, в продукційні відносини, що відповідають певному ступневі розвитку їхніх матеріальних продукційних сил. Сукупність цих продукційних відносин творить економічну структуру суспільства, реальну базу, на якій підноситься юридична й політична надбудова і якій відповідають певні суспільні форми свідомості. Спосіб продукції матеріального життя зумовлює соціальний, політичний і духовний процес життя взагалі. Не свідомість людей зумовлює їхнє буття, а навпаки — їхнє буття зумовлює їхню свідомість. На певнім ступні свого розвитку матеріальні продукційні сили суспільства стають у суперечність до сучасних їм продукційних відносин, або, вживаючи для цього юридичного вислову, до відносин власности, серед яких вони досі рухалися. З форм розвитку /40/ продукційних сил ці відносини обертаються в пута на нього. Тоді заходить епоха соціяльної революції»[1]. Буржуазні виробничі відносини є останньою антаґоністичною формою суспільного процесу продукції. Але разом з тим продукційні сили, що розвиваються у надрах буржуазного суспільства, створюють матеріяльні умови для розв’язання цього антаґонізму. Тим то буржуазною «суспільною формацією кінчається передісторія людського суспільства»[2]. Маючи на увазі насамперед капіталізм, Маркс писав, що «ні одна суспільна формація ніколи не гине доти, доки не розвинуто всіх тих продуктивних сил, для яких вона дає досить простору»[3].

У цьому творі Маркс заклав основи аналізи капіталістичного способу виробництва. Дослідження товарної клітинки капіталізму та її подальшого розвитку у вигляді грошей Маркс розглядав як передумову для аналізи капіталу та додаткової вартости, всієї сукупности виробничих відносин капіталізму.

Аналіза двох боків товару — споживчої вартости та вартости — вимагав розгляду подвійного характеру праці, що створює товар. Маркс показав, що однією з характерних особливостей праці в умовах приватної власности є те, що суспільні відносини між людьми представляються як відносини речей. Вартість виступає як відношення між товаровласниками, завуальоване речовою оболонкою.

У «До критики…» Маркс ще не простежує розвиток форм вартости — від простої до грошової. Як вартість, так і мінова вартість він виражає одним і тим самим терміном «мінова вартість». Тут відсутня також аналіза двох полюсів вираження вартости — відносної форми вартости та еквівалентної. Проте матеріял з теорії грошей, що міститься у «До критики…», ширший за відповідні розділи найбільшого з облікованих за життя Марксових творів — 1-го тому «Капіталу». Маркс показав, що гроші породжує їх обіг. У ролі грошей починає функціонувати особливий товар, що його природні властивості дозволяють саме йому служити адекватним буттям вартости, виступати в процесі обміну між приватними товаровиробниками як втілення суспільної праці. Золото та срібло виступають як гроші та мають вартість не тому, що вони виконують певну суспільну функцію, а тому, що вони є продуктами праці. Гроші є найрозвиненішим вираженням вартости, результатом розвитку закладеної в товарі суперечности між конкретною й абстрактною працею, між споживною вартістю і вартістю. У цій формі приватна праця виступає як праця суспільна.

Проаналізувавши ріжні функції грошей (міра вартости, засіб циркуляції, засіб утворення скарбу, засіб платежу, світові гроші), Маркс показав, що всі ці функції розвиваються разом з розвитком капіталістичного способу виробництва. Так, функція грошей як платіжного засобу з розвитком буржуазного виробництва розширюється за рахунок їх функції як купівельного засобу (засобу циркуляції), а з руйнуванням кордонів внутрішнього обігу, з постанням світового ринку гроші чимраз більше грають ролю світових грошей, загального засобу обміну. Маркс сформулював закон, що визначає кількість грошей, необхідних для нормальної циркуляції, виявляє залежність маси грошей, що обертається, від цін товарів, від швидкости їх циркуляції та від суми платежів, що взаємно погашаються.

У «До критики…» Маркс завершив критичну аналізу буржуазної утопічної теорій «робітних грошей», що її розробляли Дж. Ґрей, Дж. Ф. Брей та инші анґлійські соціялісти, а також П. Ж. Прудон і його послідовники. Маркс показав, що вже форма грошей містить абстрактну можливість кризи. Щоб ця можливість перетворилася на дійсність, необхідний перехід від простого товарного виробництва до капіталістичного. З цим переходом протиріччя між приватною та суспільною працею, що містяться у товарі, переростає у розвиненішу форму — у протиріччя між суспільним характером виробництва та приватнокапіталістичним способом привласнення. Тільки в умовах капіталістичного способу виробництва абстрактна можливість криз переходить у дійсність. Так, вперше у зрілій формі економічно обґрунтовується необхідність боротьби проти буржуазії та основ капіталістичного ладу як ладу кризового.

Історія написання і видання

У серпні 1857 Маркс розпочав систематизацію матеріялу та написання великого економічного твору. Перший плян цього твору Маркс склав у серпні—вересні 1857. Протягом наступних кількох місяців Маркс деталізує свій плян і в квітні 1858 вирішує, що вся праця складатиметься з шести книг. Першу книгу він намічав присвятити дослідженню капіталу, причому автор збирався перед викладом проблєм капіталу вставити кілька вступних глав; другу книгу — земельній власності, третю — дослідженню найманої праці, четверту — державі, п'яту — міжнародній торгівлі, а шосту — світовому ринку. Передбачалось, що перша книга включатиме чотири відділи, причому до першого, названого Марксом «Капітал взагалі», увійдуть три глави: 1) вартість, 2) гроші і 3) капітал.

Працюючи над першою книгою, себто над книгою «Про капітал» , Маркс з серпня 1857 по червень 1858 написав рукопис обсягом близько 50 друкованих аркушів, виданий пізніше, після смерти автора, німецькою мовою під назвою «Grundrisse der Kritik der politischen Oekonomie (Rohentwurf)» («Основні начерти критики політичної економії (чернетка)»). У цьому рукописі, що містить загальний вступ, розділ про гроші та значно більший розділ про капітал, Маркс виклав перші результати своїх багаторічних економічних досліджень, у тому числі основні положення своєї теорії додаткової вартости. Рукопис 1857-1858 рр. є, по суті, початковим незавершеним варіянтом першої частини задуманого тоді ж Марксом фундаментального економічного твору.

На початку 1858 Маркс вирішує розпочати видання своєї праці окремими випусками. Уклавши попередній договір з берлінським видавцем Францом Дункером, він працює над першим випуском. Протягом серпня 1858 — січня 1859 Маркс переробив главу про гроші, написав главу про товар, відредагувавши остаточний текст цього рукопису і, давши його назву «До критики політичної економії», 26 січня 1859 відправив до видавця у Берлін. Замість заплянованих 5-6 друкованих аркушів перший випуск розрісся до 12 друкованих аркушів і вмістив уже не три розділи, як передбачав плян, а лише два — «Товар» і «Гроші або проста циркуляція». У лютому 1859 Маркс відправив до видавця і передмову. У червні 1859 твір «До критики...» вийшов друком.

Слідом за першим випуском Маркс мав намір опублікувати другий випуск, що мав звернутися до проблєми капіталу. Подальші дослідження, одначе, спонукали Маркса змінити початковий плян своєї великої праці. Плян з шести книг змінився пляном чотирьох томів «Капіталу». Тому замість другого та наступних випусків Маркс підготував «Капітал», що до нього включив у переробленому вигляді також деякі основні положення книги «До критики політичної економії».

За життя Маркса книга «До критики політичної економії» не перевидавалася. Виняток становила передмова, що її у скороченому вигляді було опубліковано 4 червня 1859 також у лондонській німецькій газеті «Das Volk» («Нарід»). Уривок з другого розділу книги, присвячений критиці утопічної теорії «робітних грошей», Енґельс включав як доповнення до німецькі видання 1885 і 1892 рр. Марксового твору «Злидні філософії».

Видання українською

Перший український переклад надрукувало українсько-американське видавництво «Космос», створене членами Комуністичної партії Західної України, 1923 року. З 9-го німецького видання переклав Микола Порш за редакції Євгена Касяненка.

Відомі цитати з твору

« Спосіб продукції матеріяльного життя зумовлює соціяльний, політичний і духовний процес життя взагалі. Не свідомість людей зумовлює їхнє буття, а навпаки — їхнє буття зумовлює їхню свідомість. »
« Як не можна судити про те, чим є індивід, з того, що він сам про себе думає, так само не можна судити й про якусь епоху перевороту на підставі її свідомости... »
« Ні одна суспільна формація ніколи не гине доти, доки не розвинуто всіх тих продуктивних сил, для яких вона дає досить простору, а нові вищі продукційні відносини ніколи не заступають її місця, доки не народяться в лоні самого старого суспільства матеріяльні умови для їхнього існування. »

Література

  • Карл Маркс. До критики політичної економії / Пер. з нім. М.Порша за ред. Є.Касяненка. — Харків-Берлін-Нью-Йорк: Українсько-американське видавництво «Космос», 1923. — 204 стор.
  • Карл Маркс. До критики політичної економії / Пер. з нім. М.Порша за ред. Є.Касяненка. — Харків: Державне видавництво України, 1926. — 198 стор.
  • Лев Леонтьев. О работе К. Маркса «К критике политической экономии» (1859-1959). — Москва: Государственное издательство политической литературы, 1959. — 133 с.

Примітки

  1. Карл Маркс. До критики політичної економії / Пер. з нім. М. Порша за ред. Є. Касяненка. — Харків: Державне видавництво України, 1926. — Стор. 40-41.
  2. Там само. — Стор. 42.
  3. Там само. — Стор. 41.

Див. також

Посилання