Відмінності між версіями «Другий відділ Генерального штабу Війська Польського»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
(Створено шляхом перекладу сторінки «Oddział II Sztabu Generalnego Wojska Polskiego»)
 
(оформлення)
(Не показано 56 проміжних версій цього користувача)
Рядок 1: Рядок 1:
  +
[[Файл:Orzełek II RP.svg|праворуч|200пкс|]]
{{Пишу}}
 
  +
'''II-й відділ Генерального штабу Польської армії''', '''Другий відділ Генерального штабу Війська Польського''' в [[1918]]—1928 рр., '''«двуйка»''' ({{lang-pl|Oddział II Sztabu Generalnego/Głównego Wojska Polskiego, «Dwójka»}}) — організаційна одиниця [[Генеральний штаб (Польща)|Генерального штабу Польської армії]] (у [[1928]]-[[1939]] рр. '''Головного штабу Війська Польського'''), що займалися [[Розвідувальна діяльність|розвідкою]], включаючи [[Радіоелектронна розвідка|радіорозвідку]]/[[Контррозвідка|контррозвідку]], нефронтову [[Диверсія|диверсію]], [[Криптологія|криптологію]], дослідження іноземних [[Збройні сили|збройних сил]] та закордонних справ польської армії ([[Військовий аташе|військові аташе]] Республіки Польща) у 1918—1945 роки.
 
'''II відділ Генерального штабу Польської армії''' - організаційна одиниця [[Генеральний штаб (Польща)|Генерального штабу Польської армії]] (з 1928 р. '''Співробітники польської армії'''), що займалися [[Розвідувальна діяльність|розвідкою]], включаючи [[Радіоелектронна розвідка|радіорозвідку]] / радіорозвідку, [[Контррозвідка|контррозвідку]], нефронтову диверсію, [[Криптологія|криптологію]], дослідження іноземних [[Збройні сили|збройних сил]] та закордонних справ польської армії ([[Військовий аташе|військові аташе]] Республіки Польща) у 1918– 1945 роки.
 
   
 
== Початок розвідки та контррозвідки у Другій Речі Посполитій ==
 
== Початок розвідки та контррозвідки у Другій Речі Посполитій ==
  +
{{Multiple image
{{Multiple image}}З виникненням [[Генеральний штаб (Польща)|Генерального штабу]] Війська Польського під командуванням генерала [[Тадеуш Розвадовський|Тадеуша Розвадовського]] були створені перші організаційні підрозділи військової розвідки та контррозвідки, що діяли безпосередньо при ньому. Польська військова розвідка та контррозвідка розпочала свою діяльність у середині жовтня [[1918|1918 року]] як ''відділ інформації'' Генерального штабу. З середини жовтня [[1918|1918 р.]] до завдань інформаційного відділу на чолі з майором Мечиславом Мацкевичем, що належало до ''Служби розвідки,'' а також ''Служби наступу та оборони'' . Третім основним організаційним елементом був «відділ ''Дослідження (записів»'', а четвертим - «''Шифр»'' . Назва ''оборонний'' стосувався контррозвідки, що зазвичай використовувалося до кінця [[Польсько-радянська війна|польсько-більшовицької війни]] .
 
  +
| footer = Шифрувальні тексти [[Червона Армія|Червоної Армії]], перехоплені та прочитані криптологами ''2-го відділу'' Генерального штабу Польської армії в серпні [[1920]] р.
  +
| width = 150
  +
| image1 = Szyfrogram sowiecki 1920.jpg
  +
| alt1 =
  +
| image2 = Kowalewski 1920.jpg
  +
| alt2 =
  +
}}
  +
З виникненням [[Генеральний штаб (Польща)|Генерального штабу]] {{не перекладено|Військо Польське (Друга Річ Посполита)|Війська Польського|pl|Wojsko Polskie (II RP)}} під командуванням генерала [[Тадеуш Розвадовський|Тадеуша Розвадовського]] були створені перші організаційні підрозділи військової розвідки та контррозвідки, що діяли безпосередньо при ньому. Польська військова розвідка та контррозвідка розпочала свою діяльність у середині жовтня 1918 р. як ''відділ інформації'' Генерального штабу. З середини жовтня 1918 р. до завдань інформаційного відділу на чолі з майором Мечиславом Мацкевичем, що належало до ''Служби розвідки,'' а також ''Служби наступу та оборони''. Третім основним організаційним елементом був відділ ''Дослідження записів"''", а четвертим — «''Шифр''». Назва ''оборонний'' стосувався контррозвідки, що зазвичай використовувалося до кінця [[Польсько-радянська війна|польсько-більшовицької війни]].
   
Часті зміни в організаційних структурах Генерального штабу значною мірою були спричинені політичними подіями. В ''Інформаційному департаменті'' були поспішно створені мережі розвідувальних та оборонних служб (тобто контррозвідки), які забезпечували командування необхідною інформацією.
+
Часті зміни в організаційних структурах Генерального штабу значною мірою були спричинені політичними подіями. В ''Інформаційному відділі'' були поспішно створені мережі розвідувальних та оборонних служб (тобто контррозвідки), які забезпечували командування необхідною інформацією.
   
 
=== Перші структури ===
 
=== Перші структури ===
 
Відділ інформації складався із семи відділів:
 
Відділ інформації складався із семи відділів:
   
* '''Розділ I''' - вивідування
+
* '''Розділ I''' — вивідування
 
* '''Розділ II'''
 
* '''Розділ II'''
** ''IIa'' ([[Сторони світу|Схід]] ) - наступальна розвідка на території [[Росія|Росії]], [[Литва|Литви]], [[Білорусь|Білорусі]], [[Україна|України]] (УНР) та [[Галичина|Галичини]] (ЗУНР) - УРСР
+
** ''IIa'' ([[Схід]])&nbsp;— [[атака|наступальна]] розвідка на території [[Росія|Росії]] ([[РРФСР]]-[[СРСР]]<ref>{{ref-ru}} ''Былинин В. К.'', ''Зданович А. А.'', ''Коротаев В. И.'', [http://www.chekist.ru/article/2234 Организация «Прометей» и «прометейское» движение в планах польской разведки по развалу России/СССР].</ref>), [[Литва|Литви]], [[Білорусь|Білорусі]] ([[БНР]]-[[БРСР]]), [[Україна|України]] ([[УНР]]-[[УРСР]]) та [[Галичина|Галичини]] ([[ЗУНР]]-[[УНР]]-[[УРСР]])
** ''IIb'' ( [[Сторони світу|Захід]] ) - наступальна розвідка на території: [[Австрія|Австрії]], [[Німеччина|Німеччини]], [[Франція|Франції]] та [[Велика Британія|Великобританії]]
+
** ''IIb'' ([[Захід]])&nbsp;— наступальна розвідка на території: [[Австрія|Австрії]], [[Німеччина|Німеччини]], [[Франція|Франції]] та [[Велика Британія|Великобританії]]
* '''Розділ III''' - Дізнавання розвідки за кордоном: (напрямки - [[Сторони світу|Схід]] / [[Сторони світу|Захід]] )
+
* '''Розділ III'''&nbsp;— дізнавання розвідувальне за кордоном: (напрямки&nbsp;— [[Схід]] / [[Захід]])
* '''Розділ IV''' - підготовка бюлетеня про прифронтові заходи
+
* '''Розділ IV'''&nbsp;— підготовка [[Бюлетень|бюлетеня]] про прифронтові заходи
* '''Розділ V''' - надання органам влади конкретної інформації, отриманої під час наступальної (розвідки) та оборонної (контррозвідки) діяльності
+
* '''Розділ V'''&nbsp;— надання органам польської влади конкретної інформації, отриманої під час наступальної (розвідки) та оборонної (контррозвідки) діяльності
* '''Розділ VI''' - контакти з військовими аташе з [[Берлін|Берліна]], [[Відень|Відня]], [[Будапешт|Будапешта]], [[Москва|Москви]] та [[Київ|Києва]]
+
* '''Розділ VI'''&nbsp;— контакти з військовими аташе з [[Берлін]]а, [[Відень|Відня]], [[Будапешт]]у, [[Москва|Москви]] та [[Київ|Києва]]
* '''Розділ VII''' - Шифрування/дешифрація
+
* '''Розділ VII'''&nbsp;— [[Шифрування]]/[[дешифрування|дешифрація]]
   
 
== Розбудова спеціальних служб Другої Речі Посполитої ==
 
== Розбудова спеціальних служб Другої Речі Посполитої ==
У наступні місяці інформаційно-розвідувальні структури інтенсивно розширювались. Незабаром відділ інформації було перетворено у відділ II Генерального штабу Верховного командування Польської армії.
+
У наступні місяці інформаційно-розвідувальні структури інтенсивно розширювались. Незабаром відділ інформації було перетворено у ''відділ II Генерального штабу Верховного командування Польської армії''.
   
Розвідка зробила значний внесок у перемогу у польсько-більшовицькій війні. Під час конфлікту безпосередня розвідка проти ворога проводилася окремим підрозділом у формі ''Розвідувального бюро'', що складалося з шести відділів.
+
Розвідка зробила значний внесок у перемогу в [[Польсько-радянська війна|польсько-більшовицькій війні]]. Під час [[військовий конфлікт|військового конфлікту]] безпосередня розвідка проти ворога проводилася окремим підрозділом у формі ''Розвідувального бюро'', що складалося з шести відділень.
   
 
=== Структура розвідувального бюро ===
 
=== Структура розвідувального бюро ===
  +
Відділення:
Відділи:
 
   
  +
* '''I'''&nbsp;— організаційне
* '''Я''' - організаційний
 
  +
* '''II'''&nbsp;— [[атака|наступальне]] «А»
* '''II''' - наступальний "А"
 
* '''III''' - наступальний "В"
+
* '''III'''&nbsp;— наступальне «В»
  +
* '''IV'''&nbsp;— наступальне «С»
* '''IV''' - наступальний "С"
 
  +
* '''V'''&nbsp;— [[Оборона|оборонне]]
* '''V''' - оборонний
 
* '''VI''' - зовнішня пропаганда
+
* '''VI'''&nbsp;— зовнішня [[пропаганда]]
* '''VII''' - внутрішня
+
* '''VII'''&nbsp;— внутрішня пропаганда
   
Тягар розвідувальної діяльності під [[Польсько-радянська війна|час польсько-більшовицької війни]] покладений був на IV відділ, що займався прифронтовою та віддаленою розвідкою ([[Сибір]], [[Туреччина]], [[Іран|Персія]], [[Китайська Народна Республіка|Китай]] та [[Японія]] ), і проти [[Україна|України]], поблизу фронту та в надрах [[Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка|РРФСР,]] були посади, підпорядковані окремо Генеральному штабу III (KN- III) (колишній КН-3 [[Польська військова організація|Польської організації військових]] ).
+
Тягар розвідувальної діяльності під час [[Польсько-радянська війна|польсько-більшовицької війни]] покладений був на IV відділ, що займався прифронтовою та {{не перекладено|Глибинна розвідка|глибинною розвідкою|en|Long-range surveillance}} ([[Сибір]], [[Туреччина]], [[Іран|Персія]], [[Китайська Народна Республіка|Китай]] та [[Японія]]), і проти [[Україна|України]], поблизу фронту та в надрах [[Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка|РРФСР]], були посади, підпорядковані окремо Генеральному штабу III «KН- III» (колишнє «КН-3» [[Польська військова організація|Польської організації військових]]).
   
Після закінчення бойових дій розпочався процес адаптації розвідувальних та [[Контррозвідка|контррозвідувальних]] структур до мирних умов.
+
Після закінчення [[Бойові дії|бойових дій]] розпочався процес адаптації розвідувальних та [[Контррозвідка|контррозвідувальних]] структур до мирних умов.
   
 
=== Структура 2-го відділу Генерального штабу після польсько-більшовицької війни ===
 
=== Структура 2-го відділу Генерального штабу після польсько-більшовицької війни ===
У середині [[1921]] року організаційний план Другого відділу Генерального штабу був таким:
+
У середині [[1921]]&nbsp;р. організаційний план ''Другого відділу Генерального штабу'' був таким:
   
 
* '''Організаційний підрозділ'''
 
* '''Організаційний підрозділ'''
** '''Доклади''' : '''I''' - Організаційний
+
** '''Доклади''' : '''I'''&nbsp;— організаційний
** '''II''' - Навчання й підготовки
+
** '''II'''&nbsp;— навчання й підготовки
** '''III''' - Персональний (кадровий)
+
** '''III'''&nbsp;— [[персонал]]у ([[Кадрове забезпечення|кадровий]])
** '''IV''' - фінансовий (з [[1923|1923 р.]] як бюджетний департамент)
+
** '''IV'''&nbsp;— фінансовий (з [[1923]]&nbsp;р. як бюджетний департамент)
** '''V''' - Власні та кореспондентські шифри та іноземна преса
+
** '''V'''&nbsp;— власні та кореспондентські шифри, іноземна [[преса]]
* '''Департамент діловодства'''
+
* '''Відділення діловодства'''
** '''Відділи''' : '''I''' - [[Сторони світу|Схід]] (СРСР, Туреччина, Іран, Індія, Китай, Японія, Америка)
+
** '''Відділення''' : '''I'''&nbsp;— [[Схід]] ([[СРСР]], [[Туреччина]], [[Іран]], [[Індія]], [[Китай]], [[Японія]], [[Америка]])
** '''II''' - [[Сторони світу|Захід]] (Німеччина, Франція, Бельгія, Нідерланди, Швейцарія, Іспанія)
+
** '''II'''&nbsp;— [[Захід]] ([[Німеччина]], [[Франція]], [[Бельгія]], [[Нідерланди]], [[Швейцарія]], [[Іспанія]])
** '''III''' - [[Сторони світу|Північ]] (скандинавські держави, країни Балтії, Великобританія)
+
** '''III'''&nbsp;— [[Північ]] ([[Скандинавські країни|скандинавські держави]], [[країни Балтії]], [[Великобританія]])
** '''IV''' - [[Сторони світу|Південь]] (Австрія, Чехословаччина, Угорщина, Болгарія, Італія)
+
** '''IV'''&nbsp;— [[Південь]] ([[Австрія]], [[Чехословаччина]], [[Угорщина]], [[Болгарія]], [[Італія]])
** '''V''' - Статистичний (соціологічний)
+
** '''V'''&nbsp;— [[статистика|статистичний]] ([[соціологія|соціологічний]])
  +
** '''VI'''&nbsp;— [[національність|національностей]]
** '''VI''' - Національностей
 
  +
*** [[Німці]]
*** Німецької
 
  +
*** [[Жиди]]
*** Жидівської
 
  +
*** [[Українці]]
*** Української
 
  +
*** [[Білорусини]]
*** Білоруської
 
  +
*** [[Литовці]]
*** Литовської
 
  +
*** [[Татари]]
*** Татарської
 
  +
*** [[Росіяни]]
*** Російської
 
*** Чеської
+
*** [[Чехи]]
* '''Відділ розвідки'''
+
* '''Відділення розвідки'''
** '''Радник''' : '''I''' - Техніки вивідування - капітан. Тадеуш Пущинський (1921)
+
** '''Радник''' : '''I'''&nbsp;— техніка вивідування&nbsp;— [[Капітан (військове звання)|капітан]] Тадеуш Пущинський (1921)
*** A1 - диверсійної розвідки
+
*** A1&nbsp;— [[Диверсант|диверсійної]] розвідки
*** А2 - спеціальне (хімічне) співбесіда
+
*** А2&nbsp;— спеціальне відділення ([[Хімічна зброя|хімічне]])
*** A3 - технічне забезпечення розвідки
+
*** A3&nbsp;— технічне забезпечення розвідки
*** Хімічна лабораторія
+
*** Хімічна [[лабораторія]]
*** Бюро фотографії
+
*** Бюро [[фотографія|фотографії]]
*** Паспортне бюро (пізніше в Центральному агентстві)
+
*** [[Паспорт]]не бюро (пізніше в Центральному агентстві)
** '''II''' - Центральне агентство - поручник Мечислав Братковський
+
** '''II'''&nbsp;— центральне агентство&nbsp;— [[поручник]] Мечислав Братковський
** '''III''' - [[Контррозвідка]] - капітан Юліан Грудзінський
+
** '''III'''&nbsp;— [[контррозвідка]]&nbsp;— [[Капітан (військове звання)|капітан]] Юліан Грудзінський
** '''IV''' - Іноземних шифрів<ref>{{Cite web|url=http://www.jezuicka13.pl/?p=306|title=Jeden z szyfrów złamanych przez II Oddział w 1923 roku}}</ref>
+
** '''IV'''&nbsp;— іноземних [[Дешифрування|шифрів]]<ref>{{ref-pl}} {{Cite web |url=http://www.jezuicka13.pl/?p=306 |title=Jeden z szyfrów złamanych przez II Oddział w 1923 roku}}.</ref>
** '''V''' - Радіорозвідка та техніка підслуховування - поручник [[Ян Ковалевський]]
+
** '''V'''&nbsp;— [[радіорозвідка]] та техніка підслуховування&nbsp;— [[поручник]] [[Ян Ковалевський]]
 
* '''Ад'ютанти'''
 
* '''Ад'ютанти'''
   
 
== Польова структура ==
 
== Польова структура ==
Місцевими постами відділу II прикордонної служби були:
+
Місцевими постами ''відділу II'' прикордонної служби були:
   
* Незалежні інформаційні відділи (SRI) при окружному штабі корпусу та командуванні флотом;
+
* {{не перекладено|Самостійний інформаційни відділ|Самостійний інформаційні відділ|pl|Samodzielny Referat Informacyjny}} (СІВ) при [[штаб]]і окружному {{не перекладено|Командування окружних корпусів |окружних корпусів|pl|Dowództwa okręgów korpusów}} та при командуванні флотом;
 
* філії, секції, пости та споруди;
 
* філії, секції, пости та споруди;
* службовці інформації діяли в гарнізонах та підрозділах;
+
* офіцери (інформатори) діяли в [[гарнізон]]ах та [[Підрозділ (військова справа)|підрозділах]];
* в Корпусі охорони кордону були також розвідувальні пункти.
+
* в {{не перекладено|Корпус охорони прикордоння|Корпусі охорони прикордоння|pl|Korpus Ochrony Pogranicza}} (КОП) були також розвідувальні пункти.
   
 
=== Філії ===
 
=== Філії ===
  +
* Відділення №&nbsp;1 2-го відділу прикордонної охорони у [[Вільно]]&nbsp;— наступальна розвідка проти СРСР, Литви та [[Латвія|Латвії]]; з [[1933]]&nbsp;р. вона була підпорядкована командуючому Корпусу охорони прикордоння (КОП, хоча ''II відділ'' все ще був підпорядкований штатним та бюджетним умовам).
  +
* Відділення №&nbsp;3 2-го відділу прикордонної охорони в [[Бидгощ]]і (до [[1930]]&nbsp;р. в [[Познань|Познані]]) проводило наступальну розвідку проти [[німці]]в. Раніше пости відділення №&nbsp;3 знаходились у [[Млава|Млаві]], [[Грудзьондз|Грудзондзі]], [[Гдиня|Гдині]], [[Познань|Познані]], [[Білосток|Білостоці]] та місті [[Вільне місто Данциг|Гданську]].
  +
* Відділення №&nbsp;5 2-го відділу прикордонної служби у [[Львів|Львові]] проводило наступальну розвідку проти [[СРСР]]. З [[1933]]&nbsp;р. вона була підпорядкована командуючому Корпусу охорони прикордоння «{{не перекладено|Корпус охорони прикордоння|КОП|pl|Korpus Ochrony Pogranicza}}» (''II відділ'' все ще був підпорядкований в штатному та бюджетному сенсі).
  +
* Відділення №&nbsp;2 відділу II прикордонної служби у [[Варшава|Варшаві]]
   
  +
У [[1929]]&nbsp;р. його було ліквідовано. На його місці в організаційних структурах штабу ''Відділу II'' було створено нову філію №&nbsp;2 з іншим, конкретним обсягом діяльності.
* Відділення No1 2-го відділу прикордонної охорони у Вільнюсі - наступальна розвідка проти СРСР, Литви та Латвії; з 1933 р. вона була підпорядкована командуючому Корпусу охорони прикордоння (КОП, хоча II відділ все ще був підпорядкований штатним та бюджетним умовам).
 
* Відділення No 3 2-го відділу прикордонної охорони в Бидгощі (до 1930 р. в Познані) проводило наступальну розвідку проти німців. Раніше пости Експозиції № 3 знаходились у Млаві, Грудзондзі, Гдині, Познані, Білостоці та місті Гданську.
 
* Відділення No 5 2-го відділу прикордонної служби у Львові проводило наступальну розвідку проти СРСР. З 1933 р. вона була підпорядкована командуючому КОП (II відділ все ще був підпорядкований в штатному та бюджетному сенсі).
 
* Відділення No2 відділу II прикордонної служби у Варшаві
 
 
У 1929 р. його було ліквідовано. На його місці в організаційних структурах штабу Відділення II було створено нову філію №2 з іншим, конкретним обсягом діяльності.
 
   
 
Начальники філій:
 
Начальники філій:
   
* Майор Юзеф Бернацький (1925 - 1928)
+
* [[Майор]] Юзеф Бернацький ([[1925]]—1928),
* Майор [[Едмунд Харашкевич]]
+
* майор [[Едмунд Харашкевич]],
* капітан Ян Жихонь (близько 1930 р.)
+
* [[Капітан (військове звання)|капітан]] Ян Жихонь (близько 1930&nbsp;р.)
   
 
Заступники начальника:
 
Заступники начальника:
Рядок 106: Рядок 112:
 
* Майор Фелікс Анкерштейн
 
* Майор Фелікс Анкерштейн
 
<gallery>
 
<gallery>
Файл:MarianJanSteifer.JPG|<center>[[Marian Steifer]]<br /><small> szef Ekspozytury Nr 3 [[1924]]–[[1927]]</small></center>
+
Файл:MarianJanSteifer.JPG|<center>Маріан Штайфер<br /><small> шеф управління №3 у [[1924]]–[[1927]] рр.</small></center>
Файл:Zychon Jan.jpg|<center>[[Jan Żychoń]]<br /><small>kolejno szef Ekspozytur 4, 2 i 3</small></center>
+
Файл:Zychon Jan.jpg|<center>Ян Жихонь<br /><small>шеф управління №4, №2 i №3</small></center>
 
</gallery>
 
</gallery>
   
; Відділення No4 2-го відділу прикордонної охорони в Катовіцях (до 1930 р. У Кракові) проводило наступальну розвідку проти Німеччини та Чехословаччини.
+
; Відділення №&nbsp;4 2-го відділу прикордонної охорони в [[Катовиці|Катовіцях]] (до [[1930]]&nbsp;р. У [[Краків|Кракові]]) проводило наступальну розвідку проти Німеччини та Чехословаччини.
   
 
Начальники філій:
 
Начальники філій:
   
* капітан піхоти Кароль Францішек Глазур (з 10 вересня 1923 р.{{Sfn|Dz. Pers. MSWojsk.|місце=Nr 65 z 10 października 1923 roku, s. 700}} )
+
* капітан [[піхота|піхоти]] Кароль Францішек Глазур (з 10 вересня 1923&nbsp;р.{{Sfn|Dz. Pers. MSWojsk.|місце=Nr 65 z 10 października 1923 roku, s. 700}})
 
* капітан піхоти Ян Жихонь (1927)
 
* капітан піхоти Ян Жихонь (1927)
* майор піхоти Серпень Новосельський (11 червня 1927 - 5 листопада 1928)
+
* майор піхоти Серпень Новосельський (11 червня 1927&nbsp;р.&nbsp;— 5 листопада 1928&nbsp;р.)
* капітан піхоти Людвік Садовський (з 5 листопада 1928)
+
* капітан піхоти Людвік Садовський (з 5 листопада 1928&nbsp;р.)
* майор артилерії Казімєж Шпандровський (від 1933 до 22 березня 1939)
+
* майор [[артилерія|артилерії]] Казімєж Шпандровський (від 1933&nbsp;р. до 22 березня 1939&nbsp;р.)
 
<gallery>
 
<gallery>
Файл:Mjr dypl. Kazimierz Szpądrowski, zdjęcie wykonane prawdopodobnie w 1939r., obecnie w zbiorach rodzinnych.jpg|<center>[[Kazimierz Szpądrowski]]<br /></center>
+
Файл:Mjr dypl. Kazimierz Szpądrowski, zdjęcie wykonane prawdopodobnie w 1939r., obecnie w zbiorach rodzinnych.jpg|<center>Казімєж Шпандровський<br /></center>
 
</gallery>
 
</gallery>
   
Рядок 127: Рядок 133:
 
Організація філії:
 
Організація філії:
   
* офіцерська посада - [[Цешин]]
+
* [[офіцер]]ський пост&nbsp;— [[Цешин]]
* офіцерський пост - [[Хожув]]
+
* офіцерський пост&nbsp;— [[Хожув]]
* офіцерський пост - [[Новий Торг|Новий Тарг]]
+
* офіцерський пост&nbsp;— [[Новий Торг]]
   
* Відділення No6 2-го відділу прикордонної служби у Брест-Литовську (1 червня 1926 р. підпорядковане Експозиції No1 у Вільнюсі) - наступальна розвідка проти СРСР.
+
* Відділення №&nbsp;6 2-го відділу прикордонної служби у [[Брест-Литовськ]]у (1 червня [[1926]]&nbsp;р. підпорядковане відділенню №&nbsp;1 у [[Вільно]])&nbsp;— наступальна розвідка проти [[СРСР]].
   
* Відділення № 6 Другого відділу прикордонної служби у Лодзі - створене безпосередньо перед Другою світовою війною. Керівником філії став майор Вітольд Лангенфельд . Керівниками філії були підпорядковані дві офіцерські посади: в Оструві-Велькопольському та Ченстохові.
+
* Відділення №&nbsp;6 Другого відділу прикордонної служби у [[Лодзь|Лодзі]]&nbsp;— створене безпосередньо перед [[Друга світова війна|Другою світовою війною]]. Керівником філії став майор Вітольд Лангенфельд. Керівниками філії були підпорядковані дві офіцерські посади: в [[Острув-Велькопольський|Оструві-Велькопольському]] та [[Ченстохова|Ченстохові]].
   
* Відділення No7 2-го відділу прикордонної служби у місті Гданську (відоме як "BIG" - Інформаційне бюро Гданська) було створено в 1925 р. в результаті зміни назви Гданського відділення No2. Проіснував до 1930 р. <ref>Wojciech Skóra, ''Działalność gdańskiej ekspozytury polskiego wywiadu wojskowego w latach 1920–1930 (Pomorze Zachodnie, Prusy Wschodnie i Wolne Miasto Gdańsk)'', Poznań 2011, ss. 368.</ref> . Філія працювала в районі Західної Померанії, Східної Пруссії та Вільного міста Гданськ <ref>Artur Jendrzejewski, Polski wywiad wojskowy w Wolnym Mieście Gdańsku w latach 1920–1930, Gdańsk 2013.</ref>.
+
* Відділення №&nbsp;7 2-го відділу прикордонної служби у місті [[Вільне місто Данциг|Гданську]] (відоме як&nbsp;— Інформаційне бюро [[Вільне місто Данциг|Гданська]], «БІГ») було створене в [[1925]]&nbsp;р. після зміни назви [[Вільне місто Данциг|Гданського]] відділення №&nbsp;2. Проіснувало до [[1930]]&nbsp;р.<ref>{{ref-pl}} ''Wojciech Skóra'', «Działalność gdańskiej ekspozytury polskiego wywiadu wojskowego w latach 1920—1930» (Pomorze Zachodnie, Prusy Wschodnie i Wolne Miasto Gdańsk), Poznań, [[2011]]&nbsp;— s. 368.</ref>. Ця філія працювала в районі [[Західна Померанія|Західної Померанії]], [[Східна Прусія|Східної Пруссії]] та [[Вільне місто Данциг|вільного міста Гданськ]]<ref>{{ref-pl}} ''Artur Jendrzejewski'', «Polski wywiad wojskowy w Wolnym Mieście Gdańsku w latach 1920—1930», Gdańsk, [[2013]].</ref>.
   
 
Начальники філій:
 
Начальники філій:
   
 
* майор Кароль Дубіч-Пентер
 
* майор Кароль Дубіч-Пентер
* капітан Альфред Біркенмайер
+
* капітан Альфред Біркенмайєр
 
* капітан Ян Жихонь
 
* капітан Ян Жихонь
   
 
Спочатку кожна філія мала схожу організаційну структуру:
 
Спочатку кожна філія мала схожу організаційну структуру:
   
* керівник філії (шефи),
+
* Керівник [[Філія|філії]] ([[шеф]]),
* офіс (канцелярія),
+
* [[офіс]] ([[канцелярія]]),
* офіцер економіст,
+
* [[офіцер]] [[економіст]],
* відділ розвідки.
+
* відділення розвідки.
   
Організація та завдання відділень з часом розширювались, згідно наказів II відділу від 10 квітня 1927 р. або 24 червня 1929 року.
+
Організація та завдання відділень з часом розширювались, згідно наказів ''II відділу'' від [[10 квітня]] [[1927]]&nbsp;р. або [[24 червня]] [[1929]] року.
   
У 1930 р. організація відділень ІІ відділення була такою:
+
У 1930&nbsp;р. організація відділень ''ІІ відділу'' була такою:
   
* керівник філії,
+
* Керівник філії,
 
* офіс,
 
* офіс,
* Організаційний відділ,
+
* організаційний відділ,
* відділ досліджень (реєстраційний, діловодства),
+
* відділ досліджень (реєстраційний, [[діловодство|діловодства]]),
 
* відділ контррозвідки,
 
* відділ контррозвідки,
* Технічна лабораторія.
+
* технічна [[лабораторія]].
   
 
== Діяльність II відділу Генерального штабу Польської армії на сході ==
 
== Діяльність II відділу Генерального штабу Польської армії на сході ==
[[Файл:Jerzy_Niezbrzycki.png|міні|235x235пкс| Єжи Незбжицький - начальник відділення "Схід", відділу II]]
+
[[Файл:Jerzy_Niezbrzycki.png|міні|235x235пкс|Єжи Незбжицький&nbsp;— начальник відділення «Схід», відділу II]]
Також після війни почали організовувати "наступальну розвідку" на території сусідньої [[Польща|Польщі]], з якою існувавстратегічний конфлікт польського імперіалізму (див. Східні креси) та прикордонних претензій. Оскільки найбільша загроза [[Польська Республіка (1918—1939)|польській державі]] все ще [[Польська Республіка (1918—1939)|була]] зі східної сторони, саме там (найчастіше через консульства) знаходились офіси департаменту " [[Сторони світу|Схід]] ", в т.ч.
+
Також після [[Польсько-радянська війна|війни]] почали організовувати «[[атака|наступальну]] розвідку» на території сусідів [[Польща|Польщі]], яка мала стратегічний конфлікт [[Польський націоналізм|польського]] [[імперіалізм]]у (див. «[[Східні креси]]») та прикордонні претензії. Найбільша загроза [[Польська Республіка (1918—1939)|польській державі]] вважали є зі [[схід]]ної сторони. Тому саме там (найчастіше через [[Консульство (дипломатія)|консульства]]) знаходились офіси відділення «[[Схід]]», в тому числі у [[Москва|Москві]], [[Санкт-Петербург|Ленінграді]], [[Харків|Харкові]], [[Київ|Києві]] та [[Тбілісі|Тифлісі]]. Вони забезпечували розвідувальною інформацією Польщу, що організовував {{не перекладено|Корпус охорони прикордоння|Корпус охорони кордону|pl|Korpus Ochrony Pogranicza}} (КОП), що був створений в [[1924]] році. Акції, т.&nbsp;зв. «рейди», здійснені були управлінням КОП (див. [[Глибинна розвідка]]), вони здійснювались у прикордонній зоні [[СРСР]] під виглядом, наприклад, набігів [[контрабандист]]ів, нападів [[бандит]]ів і навіть [[Партизани (військо)|партизанської]] діяльності.
   
  +
Розвідувальні події цього типу дали цінну «польову інформацію» й навіть було [[Вербування (спецслужби)|вербування]] [[Агент (спецслужби)|агентів]] або [[інформатор]]ів. Прикладом є вербування командира [[28-ма стрілецька дивізія (СРСР)|28-ї стрілецької дивізії]] [[Червона армія|Червоної Армії]] Болеслава Контрима, [[поляк]]а, який незабаром втік до [[Польща|Польщі]] та розпочав службу в {{не перекладено|Державна поліція|Державній поліції|pl|Policja Państwowa}} ({{не перекладено|Політична поліція|Політична поліція|pl|Policja Polityczna}}, [[контррозвідка]]). Після [[1925]]&nbsp;р. деякі посади були ліквідовані, зосереджуючись на спостереженні за [[СРСР|радянськими]] [[Військова частина|військовими частинами]] та [[Оборонне виробництво|озброєнням]].
у [[Москва|Москві]], [[Санкт-Петербург|Ленінграді]], [[Харків|Харкові]], [[Київ|Києві]] та [[Тбілісі|Тифлісі]] . Вони забезпечували розвідувальною інформацією, організоване Корпусом охорони кордону, що був створений в [[1924|1924 році]]. Акції, т. зв. "Рейди", здійснені були неглибоким розвідувальним управлінням КОП (див. Глибинна розвідка)), здійснювались у прикордонній зоні Радянської Росії під виглядом, наприклад, контрабандних нальотів, нападів бандитів і навіть партизанської діяльності.
 
   
  +
Найбільшим провалом польської розвідки в цьому напрямку стала передача на [[Радянська влада|радянський]] бік {{не перекладено|Резидент (спецслужби)|резидента|en|Resident spy}} польської розвідки у м. [[Москва|Москві]] Ігнація Сосновського у вересні [[1919]] року. Він видав цілу мережу польських агентів за умови, що замість того, щоби судити їх у [[Радянська Росія (увесь СРСР)|Радянській Росії]], вони були вислані до [[Польська Республіка (1918—1939)|Польщі]]. Потім брав участь у вербуванні польських агентів для [[Народний комісаріат внутрішніх справ СРСР|радянських органів безпеки]]<ref>{{ref-pl}} ''Nikołaj Iwanow'', «Zapomniane ludobójstwo. Polacy w państwie Stalina. „Operacja polska“ 1937—1938», Znak Horyzont, [[2014]]&nbsp;— str. 188—191, {{ISBN|978- 83-240-3043-9}}</ref> .
Розвідувальні події цього типу дали цінну польову інформацію і навіть було вербування агентів або інформаторів. Прикладом є вербування командира 28-ї стрілецької бригади [[Червона армія|Червоної Армії]] Болеслава Контрима, поляка, який незабаром втік до [[Польща|Польщі]] та розпочав службу в Державній поліції ( оборонний департамент , [[контррозвідка]] ). Після [[1925]] р. деякі посади були ліквідовані, зосереджуючись на спостереженні за радянськими військовими частинами та [[Оборонне виробництво|озброєнням]] .
 
   
  +
У [[1920-ті|1920-х]] роках умови праці польської розвідки на [[схід|сході]] погіршились. Олександр Недзінський, один з керівників польської розвідки на сході, у своєму звіті писав:
Найбільшим провалом польської розвідки в цьому напрямку стала передача на радянський бік резидента польської розвідки у Москві Ігнація Сосновського у вересні 1919 року. Він видав цілу мережу польських агентів за умови, що замість того, щоб судити їх у Радянській Росії, вони були вислані до Польщі. Потім брав участь у вербуванні польських агентів для радянських органів безпеки <ref>Nikołaj Iwanow „Zapomniane ludobójstwo. Polacy w państwie Stalina. «Operacja polska» 1937–1938” Znak Horyzont 2014 str. 188–191, ISBN 978- 83-240-3043-9</ref> .
 
  +
{{Цитата|Наша розвідка на сході повністю контролюється контррозвідкою ворога.}}
  +
[[Репресії|Репресивна]] влада в [[СРСР]] зазначала, щодо діяльності ''II відділу'' в [[СРСР]] від січня [[1929]]&nbsp;р.:
  +
{{Цитата|Значний або незначний відсоток контактів об'єктів був з [[Об'єднане державне політичне управління|ОДПУ]]. Стан розвідки щодо Росії вони мали поганий. Вони не відповідали потребам [[Оперативний уповноважений|оперативної]] праці. Складні умови праці в СРСР не обіцяють покращення найближчим часом.}}
  +
Польські [[Агент (спецслужби)|агенти]], заслані в СРСР, в основному походили з [[Український націоналізм|українських]] чи [[Білоруський націоналізм|білоруських]] націоналістичних кіл, тобто водночас вони виконували і завдання для керівництва своїх організацій<ref name="ReferenceA">{{ref-pl}} ''Nikołaj Iwanow'', «Zapomniane ludobójstwo. Polacy w państwie Stalina. „Operacja polska“ 1937—1938», Znak Horyzont, [[2014]]&nbsp;— str. 180—183, {{ISBN|978-83-240-3043-9}}</ref> .
   
  +
Розвиток [[Агентурна розвідка|агентурної]] мережі польських розвідувальних підрозділів у СРСР відбувся після укладення польсько-радянського договору в [[1932]]&nbsp;р., але вже тоді він значною мірою контролювався [[НКВС]] (наприклад, у [[Харків|Харкові]] 90&nbsp;% польських агентів було підконтрольними [[НКВС|спецслужбі СРСР]])<ref name="ReferenceA"/>.
У 1920-х роках умови праці польської розвідки на Сході погіршились. Олександр Недзінський, один з керівників польської розвідки на Сході, у своєму звіті писав: "Наша розвідка на Сході повністю контролюється контррозвідкою ворога". Влада репресивного апарату в СРСР зазначала, щодо діяльності II відділу в СРСР від січня 1929 р.: «Значний або незначний відсоток контактів був з ГПУ. Стан розвідки щодо Росії мали поганий. Він не відповідав потребам оперативної роботи. Складні умови праці в СРСР не обіцяють покращення найближчим часом ". . Польські агенти, надіслані до СРСР, в основному походили з українських чи білоруських націоналістичних кіл і водночас виконували завдання для керівництва цих кіл <ref name="ReferenceA">Nikołaj Iwanow „Zapomniane ludobójstwo. Polacy w państwie Stalina. «Operacja polska» 1937–1938” Znak Horyzont 2014 str. 180–183, ISBN 978- 83-240-3043-9</ref> .
 
 
Розвиток агентурної мережі польських розвідувальних підрозділів в СРСР відбувся після укладення польсько-радянського договору в 1932 р., але вже тоді він значною мірою контролювався НКВС (наприклад, у Харкові 90% польських агентів був підконтрольний спецслужбі СРСР) <ref name="ReferenceA">Nikołaj Iwanow „Zapomniane ludobójstwo. Polacy w państwie Stalina. «Operacja polska» 1937–1938” Znak Horyzont 2014 str. 180–183, ISBN 978- 83-240-3043-9</ref> .
 
   
 
== Діяльність 2-го відділу прикордонної служби на заході ==
 
== Діяльність 2-го відділу прикордонної служби на заході ==
  +
{{Multiple image
{{Multiple image}}Робота проти [[Німеччина|Німеччини]] велася паралельно з 1919 р. І посилювалась із збільшенням загрози, яку вони представляли. Відділ " [[Сторони світу|Захід]] " мав близько тридцяти постів лише в Німеччині.
 
  +
| footer = Доповідь [[майор]]а Яна Жихоня [[генерал]]ові Владиславу Бортновському від [[31 серпня]] [[1939]] року о 23 год. 15 хв., звітуюча, що [[Вермахт]] перетинає кордон між [[Німеччина|Німеччиною]] та [[Вільне місто Данциг|Вільним містом Гданськом]]
  +
| width = 150
  +
| image1 = Juzogram Żychoń 31.08.1939.jpg
  +
| alt1 =
  +
| image2 = Juzogram Żychoń 31.08.39 2.jpg
  +
| alt2 =
  +
}}
  +
Робота проти [[Німеччина|Німеччини]] велася паралельно з [[1919]]&nbsp;р. й посилювалась із збільшенням загрози, яку вони представляли. Відділ «[[Захід]]» мав близько тридцяти постів лише в Німеччині.
   
Особливо заслуговує на увагу діяльність берлінського розвідувального поста "Ін.3", який очолює капітан Єжи Сосновський . Він приїхав до [[Берлін|Берліна]] навесні [[1926|1926 року]] і незабаром став частим відвідувачем салонів найексклюзивнішої компанії німецької столиці. Продемонструвавши своє вороже ставлення до польського уряду і представившись членом позадержавної організації для боротьби з більшовизмом і прихильником польсько-німецької угоди, Сосновський дуже швидко завоював довіру суспільства, в якому він діяв. Незабаром Сосновському вдалося завербувати 27-річну Беніту фон Фалькенгайн, дружину офіцера [[Рейхсвер|рейхсверу]], для роботи з польською розвідкою. Тоді ж за допомогою Беніти Сосновському вдалося переконати Ірен фон Єну, тітку генерала у відставці, яка опинилася у важкому фінансовому становищі, співпрацювати. Працювала у бюджетному відділі міністерства рейхсверу, де вівся облік військових витрат. Ще одним успіхом ''поста'' в Берліні ''In.3'' стало вербування Сосновським молодого офіцера [[Абвер|абверу]] Гюнтера Рудлофа в штаб-квартирі Третього військового округу в [[Берлін|Берліні]]. Рудлоф надав Сосновському персональні дані кількох агентів Абверу, що діяли в [[Польща|Польщі]], і за належну винагороду він зобов'язався захистити польську шпигунську мережу від Абверу. Вся справа капітана Єжи Сосновського закінчилася одним з найбільших шпигунських скандалів у міжвоєнній [[Європа|Європі]].
+
Особливо заслуговує на увагу діяльність [[берлін]]ського розвідувального поста «ін.3», що очолював капітан Єжи Сосновський. Він приїхав до [[Берлін]]у навесні [[1926]]&nbsp;р. і незабаром став частим відвідувачем салонів найексклюзивнішої компанії німецької столиці. Продемонструвавши «вороже ставлення до польського уряду» і представившись «членом недержавної організації для боротьби проти [[більшовизм]]у і прихильником польсько-німецької угоди», Сосновський дуже швидко завоював довіру суспільства столиці [[Третій Рейх|Третього Рейху]], де він діяв. Незабаром Сосновському вдалося завербувати 27-річну Беніту фон Фалькенгайн, дружину офіцера [[Рейхсвер]]у, для роботи на польську розвідку. Тоді ж за допомогою Беніти Сосновському вдалося переконати Ірен фон Єну, тітку [[генерал]]а у [[відставка|відставці]], яка опинилася у важкому фінансовому становищі і готова була за гроші співпрацювати. Вона працювала у бюджетному відділі міністерства рейхсверу, де вівся облік військових витрат. Ще одним успіхом польського розвідувального ''посту'' в Берліні ''ін.3'' стало вербування Сосновським молодого офіцера [[Аабвер]]у Гюнтера Рудлофа в штаб-квартирі Третього військового округу в [[Берлін]]і. Рудлоф надав Сосновському персональні дані кількох агентів Абверу, що діяли в [[Польща|Польщі]], і за належну грошову винагороду він зобов'язався захистити польську [[шпигун]]ську мережу від Абверу. Але діяльність капітана Єжи Сосновського закінчилася одним з найбільших шпигунських скандалів у міжвоєнній [[Європа|Європі]].
   
 
=== Глибинна розвідка ===
 
=== Глибинна розвідка ===
'''Поглиблену розвідку''' підтримували внутрішні відділення "№3" (в [[Бидгощ|Бидгощі]]) та "№4" (в [[Катовиці|Катовіце]]).Найбільш успішною була філія в Бидгощі (№3). У [[1924]] - [[1927|1927 роках нею]] керував майор Маріан Штайфер, а згодом майор Ян Жихонь. Під його покровительством була проведена "Операційна візок", що полягала в незаконному контролі листування між [[Берлін|Берліном]] та [[Східна Пруссія|Східною Пруссією]].
+
{{не перекладено|Глибинна розвідка|Глибинну розвідку|en|Long-range surveillance}} підтримували внутрішні відділення «№&nbsp;3» (в [[Бидгощ]]і) та «№&nbsp;4» (в [[Катовиці|Катовіце]]). Найбільш успішною була філія в Бидгощі (№&nbsp;3). У [[1924]][[1927]] роках нею керував майор Маріан Штайфер, а згодом майор Ян Жихонь. Під його покровительством була проведена «Операційна візок», що полягала в незаконному контролі листування між [[Берлін]]ом та [[Східна Пруссія|Східною Прусією]].
   
 
=== Радіорозвідка ===
 
=== Радіорозвідка ===
До початку [[Друга світова війна|Другої світової війни]] [[Радіоелектронна розвідка|радіотехнічна розвідка]] була важливим джерелом інформації завдяки [[Криптологія|криптологам,]] яким вдалося отримати інформацію, порушуючи німецькі коди, створені з використанням [[Енігма (автомат)|Enigma]]. 2-й відділ Генерального штабу польської армії, безпосередньо перед початком Другої світової війни в Пирах, передав свої реконструйовані копії французькій та [[Таємна служба розвідки (Велика Британія)|британській розвідці]] . Ця подія відбулася 25 липня [[1939|1939 року]] .
+
До початку [[Друга світова війна|Другої світової війни]] [[Радіоелектронна розвідка|радіотехнічна розвідка]] була важливим джерелом інформації завдяки [[Криптологія|криптологам]], яким вдалося отримати інформацію, порушуючи німецькі коди, створені з використанням «[[Енігма (автомат)|Enigma]]». 2-й відділ Генерального штабу польської армії, безпосередньо перед початком Другої світової війни в Пирах (на території м. [[Варшава|Варшави]]), передав свої реконструйовані копії {{не перекладено|Друге бюро|французькій|en|Deuxième Bureau}} та [[Таємна служба розвідки (Велика Британія)|британській розвідці]]. Ця подія відбулася 25 липня [[1939]]&nbsp;р..
   
=== Незалежне бюро ситуацій "Німеччина" ===
+
=== Незалежне ситуаційне бюро «Німеччина» ===
Незалежне ситуаційне бюро "Німеччина" (''Незалежний відділ'' ''ситуації "N"'' ) було створене у [[Квітень|квітні]] [[1939]] р. у II-му відділі Генерального штабу Збройних Сил Польщі, як збирачі всієї поточної інформації про стан [[Німеччина|німецьких]] військових сил, що спочатку планувалося застосувати лише на період II-ї світової війни.
+
Незалежне ситуаційне бюро «Німеччина» (''незалежний відділ ситуації «N»'') було створене у [[Квітень|квітні]] [[1939]]&nbsp;р. у II-му відділі Генерального штабу Збройних Сил Польщі, які були збирачами всієї поточної інформації про стан [[Німеччина|німецьких]] військових сил, що спочатку планувалося застосувати лише на період II-ї світової війни.
   
Це відділення готувало щоденні та щотижневі інформаційні повідомлення для Генеральної інспекції Збройних Сил, начальника Генерального штабу, Міністерства військових справ, [[Міністерство закордонних справ Польщі|Міністерства закордонних справ]], штабу [[Військово-морські сили Польщі|ВМС]], штабів армії та оперативних груп, а також для внутрішнього використання Відділу II; плани пошуку новин відповідно до ситуації; спеціальні тематичні роботи, що стосувалися поточної ситуації.
+
Це відділення готувало щоденні та щотижневі інформаційні повідомлення для {{не перекладено|Генеральна інспекція збройних сил |Генеральної інспекції Збройних Сил|pl|Generalny Inspektorat Sił Zbrojnych}}, начальника Генерального штабу, {{не перекладено|Міністерство військових справ|Міністерства військових справ|pl|Ministerstwo Spraw Wojskowych}}, [[Міністерство закордонних справ Польщі|Міністерства закордонних справ]], штабу [[Військово-морські сили Польщі|ВМС]], [[штаб]]ів армії та оперативних груп, а також для внутрішнього використання ''Відділу II''; плани пошуку новин відповідно до ситуації; спеціальні тематичні роботи, що стосувалися поточного перебігу подій.
   
З середини червня 1939 р. в присутності керівника штабу проводились щоденні інформаційні брифінги, під час яких керівник незалежного ситуаційного управління "N" доповідав, звітував про розвідку. Висновки з повсякденних ситуацій розробляв начальник штабу і доповідав їх Головнокомандувачеві.
+
З середини червня 1939&nbsp;р. в присутності керівника штабу проводились щоденні інформаційні [[Доповідь|доповіді]], під час яких керівник ''незалежного ситуаційного управління «N»'' звітував про розвідку. Висновки з повсякденних ситуацій розробляв начальник штабу і доповідав їх Головнокомандувачеві.
   
 
== Співпраця відділу II з КОП ==
 
== Співпраця відділу II з КОП ==
Відділ II використовував допомогу інших державних цивільних та військових установ країни, в тому числі Інспекції політичної оборони Державної поліції, [[Міністерство закордонних справ Польщі|Міністерства закордонних справ]] . Департамент II здійснював широку співпрацю з прикордонними формуваннями. На східному та південному кордонах він співпрацював із Корпусом охорони кордону, який був створений в 1924 р., а з 1928 р. - з Прикордонною охороною, яка відповідала за західний та північний кордон.
+
Відділ II використовував допомогу інших державних, цивільних та військових установ країни, в тому числі [[Інспекція політичної оборони державної поліції|Інспекції політичної оборони Державної поліції]], [[Міністерство закордонних справ Польщі|Міністерства закордонних справ]]. ''Відділ II'' здійснював широку співпрацю з прикордонними формуваннями. На східному та південному кордонах він співпрацював із Корпусом охорони кордону (КОП), який був створений в [[1924]]&nbsp;р., а з 1928&nbsp;р.&nbsp;— з Прикордонною охороною, яка відповідала за західний та північний польський кордон.
   
За погодженням з відділом II головним завданням розвідувальних органів КОП на [[1926|1926 рік]] було:
+
За погодженням з ''відділом II'' головним завданням розвідувальних органів КОП на [[1926]]&nbsp;р. було:
   
# Спостереження за діяльністю литовської розвідки, радянської розвідки, німецької розвідки, за активістами націоналістичних організацій, за комуністами та контрабандистами;
+
# Спостереження за діяльністю литовської розвідки, радянської розвідки, німецької розвідки, за активістами націоналістичних організацій, за [[комуніст]]ами та контрабандистами;
# проникнення розвідників на терени Литви (Каунас), Росію (СРСР) та Східної Пруссії;
+
# проникнення розвідників на терени Литви ([[Каунас]]), Росію ([[СРСР]]) та [[Східна Пруссія|Східної Прусії]];
# послаблення (пацифікація) антипольської діяльності в Литви, в Латвії.
+
# послаблення ([[пацифікація]]) антипольської діяльності в Литви, в Латвії.
   
 
== Інше ==
 
== Інше ==
  +
{{Main|Польське агентство торгової інформації}}
Військова розвідка також використовувалася у внутрішньополітичних іграх. Перед травневим переворотом [[Юзеф Пілсудський]] звинуватив своїх опонентів у тому, що вони наказали [[Спостереження (негласне)|стежити]] за ним '''"двійці"''' (відділ II прикордонної охорони). Такі події посилилися після [[1930|1930 року]].
 
  +
Військова розвідка також використовувалася у внутрішньополітичних іграх. Перед травневим переворотом [[Юзеф Пілсудський]] звинуватив своїх опонентів у тому, що вони наказали [[Спостереження (негласне)|стежити]] за ним '''«двійці»''' (відділ II прикордонної охорони). Такі події посилилися після [[1930|1930 року]].
   
У [[1932]] р. також було розпочато діяльність, пов’язану з [[Промислове шпигунство|економічною розвідкою]], якою займалось приватне Польське агентство торгової інформації (так зване прикриття ), підпорядковане військовій розвідці.{{Main|Polska Agencja Informacji Handlowej}}
+
У [[1932]]&nbsp;р. також було розпочато діяльність, пов'язану з [[Промислове шпигунство|економічною розвідкою]], якою займалось приватне {{не перекладено|Польське агентство економічної інформації|Польське агентство торгової інформації|pl|Polska Agencja Informacji Handlowej}} (так зване «{{не перекладено|Прикриття (спецслужби)|прикриття|en|Front organization}}»), підпорядковане військовій розвідці.
   
 
== Втрата архіву у вересні 1939 року ==
 
== Втрата архіву у вересні 1939 року ==
У вересні [[1939]] р. для [[Абвер|Абверу]] було надзвичайно важливо вилучити документацію 2-го відділу Генерального штабу Польської армії, коли в березні 1939 р. [[Вермахт]] входив до [[Протекторат Богемії та Моравії|Богемії та Моравії]]. Чехословацька розвідка, незважаючи на своє здивування, зуміла передати свої документи до Англії повітряним транспортом. У вересні 1939 р. адмірал [[Вільгельм Канаріс]] вирішив діяти ефективніше: були створені команди з близько десятка офіцерів Абверу, які були призначені для військ у першу чергу, де б не знаходились німці, з метою знайти та вилучити всі документи, що цікавили контррозвідку Третього Рейху. Основну групу очолив майор Оскар Рейле - глава резиденції Абверу у [[Вільне місто Данциг|Вільному місті Гданськ]] - еквівалент 3-го відділення 2-го відділу Польської армії з німецької сторони.
+
У вересні [[1939]]&nbsp;р. для [[Абвер]]у було надзвичайно важливо вилучити документацію ''2-го відділу'' Генерального штабу Польської армії, коли в березні 1939&nbsp;р. [[Вермахт]] входив до [[Протекторат Богемії та Моравії|Богемії та Моравії]]. Чехословацька розвідка, незважаючи на своє здивування, зуміла передати свої документи до [[Англія|Англії]] повітряним транспортом. У вересні 1939&nbsp;р. адмірал [[Вільгельм Канаріс]] вирішив діяти ефективніше: були створені команди з близько десятка офіцерів Абверу, які були призначені для військ у першу чергу, де перебували німці, з метою знайти та вилучити всі документи, що цікавили контррозвідку [[Третій Рейх|Третього Рейху]]. Основну групу очолив майор Оскар Рейле&nbsp;— глава резиденції Абверу у [[Вільне місто Данциг|Вільному місті Гданськ]]&nbsp;— еквівалент 3-го відділення ''2-го відділу'' Польської армії з німецької сторони.
   
У [[Бидгощ|Бидгощі]] така група швидко зайняла приміщення 3-го відділення 2-го відділу, яке очолював Ян Жихонь . Там не знайшли навіть аркуша паперу, не кажучи вже про будь-які документи. Лише у самого начальника була візитна картка Яна Жихоня.
+
У [[Бидгощ]]і така група швидко зайняла приміщення 3-го відділення ''2-го відділу'', яке очолював Ян Жихонь. Там не знайшли навіть аркуша паперу, не кажучи вже про будь-які документи. Лише у самого начальника була [[візитна картка]] Яна Жихоня.
   
Подібне було у Варшаві. Коли в день капітуляції столиці, [[28 вересня]], група Абверу увірвалася у місце 2-ї відділу на площі Пілсудського, відкривши близько сотні броньованих шаф, вони знайшли лише нікчемні публічні німецькі матеріали - адресні книги, розклади з відкритих джерел, телефонні книги, вирізки з преси, порожні бланки та анкети Вермахту <ref>{{Citation|inventor=Oscar Reile|title=Der deutsche Geheimdienst im II. Weltkrieg. Ostfront: die Abwehr im Kampf mit den Geheimdiensten im Osten|date=1990|isbn=3-89350-068-5|place=Augsburg|publisher=Wyd. Weltbild-Verlag|oclc=312578563}}</ref> .
+
Подібне було у [[Варшава|Варшаві]]. Коли в день [[капітуляція|капітуляції]] столиці, [[28 вересня]], група «Абверу» увірвалася у місце ''2-го відділу'' на площі Пілсудського, відкривши близько сотні броньованих шаф, де знайшли лише нікчемні публічні німецькі матеріали&nbsp;— адресні книги, розклади з відкритих джерел, телефонні книги, вирізки з [[преса|преси]], порожні бланки та анкети [[Вермахт]]у<ref>{{ref-de}} {{Citation|inventor=Oscar Reile|title=Der deutsche Geheimdienst im II. Weltkrieg. Ostfront: die Abwehr im Kampf mit den Geheimdiensten im Osten |date=1990 |isbn=3-89350-068-5 |place=Augsburg |publisher=Wyd. Weltbild-Verlag |oclc=312578563 |url=https://www.booklooker.de/Bücher/Angebote/autor=Oskar+Reile&titel=Der+deutsche+Geheimdienst+im+II.+Weltkrieg+OSTFRONT }}</ref>.
   
Однак член спеціальної групи Абверу капітан Буланг, "під час довшої прогулянки" (за словами Рейле), відстежуючи заблукав до форту Легіони за адресою вул. Закрочимської, де він знайшов архіви III відділення II відділу - картотеки розробок об'єктів майора Цихонія. Хоча Жихонь евакуював архіви філії з Бидгоща до Варшави, але він неі евакуював їх далі, і особисто не забезпечив знищення документації на маршруті слідування.
+
Однак член спеціальної групи «Абверу» капітан Буланг, «під час довшої прогулянки» (за словами Рейле), відстежував і заблукав до {{не перекладено|Форт Легіонів|форту Легіонів|pl|Fort Legionów Cytadeli Warszawskiej}} (на вул. Закрочимської), де він знайшов архіви III відділення ''II відділу''&nbsp;— [[Картотека|картотеки]] розробок об'єктів майора Цихонія. Хоча Жихонь евакуював архіви філії з Бидгоща до Варшави, але він не подбав [[Евакуація|евакуювати]] їх далі, і особисто не забезпечив знищення документації на маршруті слідування.
   
Шість вантажівок німці заповнили знайденими документами. Після первинного відбору та аналізу архіви були перевезені до відповідних аналітичних установ Німеччини. Незабаром розпочалися арешти виявлених таким чином агентів польської розвідки, відбулося розслідування та судові процеси, які зазвичай закінчувались смертними вироками, відсіканням голови сокирою. Аналіз документів також дозволив німцям виявити слабкі сторони власної контррозвідки, перевірити та вдосконалити існуючі процедури, що дозволило Абверу використовувати системи, завдяки яким було важче проникнути союзникам Польщі.
+
Шість [[Вантажівка|вантажівок]] німці заповнили знайденими документами. Після первинного відбору та аналізу архіви були перевезені до відповідних аналітичних установ Німеччини. Незабаром розпочалися [[арешт]]и виявлених таким чином агентів польської розвідки, відбулося розслідування та [[судовий процес|судові процеси]], які зазвичай закінчувались [[Смертний вирок|смертними вироками]], відсіканням голови [[сокира|сокирою]]. [[Аналіз]] документів також дозволив німцям виявити слабкі сторони власної контррозвідки, перевірити та вдосконалити існуючі процедури, що дозволило Абверу використовувати системи, завдяки яким було вже важче союзникам Польщі проводити розвідницьку діяльність проти Третього Рейху.
   
Глава спецслужби [[СД]] [[Вальтер Шелленберг|Вальтер Шеленберг]] нагадав, що відразу після повернення з Варшави - там, де він був з Гітлером на параді перемоги, він два дні аналізував документи польської розвідки в Берліні, заявляючи, що кількість і якість матеріалів, отриманих Другим Відділом, зокрема стосовно виробництва зброї в Рейху, вона вражала. Отже, він негайно відправився до [[Рурський регіон|Руру,]] щоб дослідити та вдосконалити секрети військового виробництва. Майже два місяці на місці Шеленберг модифікував службу німецької контррозвідки, розширив мережу контррозвідки, що охоплювало було сотні заводів, що працювали на німецьку армію. Використовуючи файли Форту Легіонів, тоді було заарештовано шістнадцять співробітників польської розвідки, один з яких, був керівником виробництва на одній із німецьких фабрик, котрий був поляком за походженням, який керував - як це було встановлено під час розслідування - передачею Польщі "півтори скрині секретних документів". Під час арешту він був на зустрічі з офіцером, який представляв військове підпілля ( СПП ), яке вже сформувалося у Варшаві.
+
Глава спецслужби [[СД]] [[Вальтер Шелленберг|Вальтер Шеленберг]] відразу після повернення з [[Варшава|Варшави]]&nbsp;— там, де він був з [[Гітлер]]ом на параді перемоги, він два дні аналізував документи польської розвідки в [[Берлін]]і, заявляючи, що кількість і якість матеріалів, отриманих ''Другим Відділом'' вражала, зокрема стосовно виробництва [[Зброя|зброї]] в Третьому Рейху. Отже, він негайно відправився до [[Рурський регіон|Руру]], щоб дослідити та вдосконалити секрети [[Військове виробництво|військового виробництва]]. Майже два місяці Шеленберг модифіковував службу німецької контррозвідки, тоді ж розширив мережу контррозвідки, що охоплювало було сотні [[завод]]ів, що працювали на німецьку армію. Використовуючи документи Форту Легіонів було заарештовано шістнадцять співробітників польської розвідки, один з яких, був керівником виробництва на одній з німецьких фабрик, котрий був [[поляк]]ом за походженням, і який керував&nbsp;— як це було встановлено під час розслідування&nbsp;— передачею Польщі «півтори скрині секретних документів» Третього Рейху. Під час арешту його навіть застали під час зустрічі з офіцером, який представляв військове підпілля ({{не перекладено|Служба перемозі Польщі|СПП|pl|Służba Zwycięstwu Polski}}), яке вже сформувалося у Варшаві.
   
На основі архівів Другого відділу швидко виявили агентів польської розвідки. Понад сотня людей, розташованих у важливо критичних точках Третього рейху, стояли перед німецькими військовими судами і були страчені шляхом відсікання голови сокирою.
+
На основі архівів ''Другого відділу'' [[нацист]]и швидко виявили {{не перекладено|Агент розвідки|агентів|pl|Agent wywiadu}} польської розвідки. Понад сотня людей, впроваджених у важливо критичні точки Третього Рейху, стояли перед німецькими військовими судами і були [[страта|страчені]] шляхом відсікання голови сокирою.
   
Серед інших заарештували та стратили Поліну Тишевську, багаторічну секретарку і кохану високопоставленого офіцера Абверу в Гданську. Документи Форту Легіонів також дозволили Абверу виявити, що їх цінний соратник, німецький митник, який був важливим пунктом підтримки контакту з німецькими агентами в Польщі, надзвичайно цінний сотрудник, насправді був агентом 2-го відділу польської армії.
+
Серед інших заарештували та стратили Поліну Тишевську, багаторічну секретарку й кохану жінку високопоставленого офіцера «Абверу» в Гданську. Документи Форту Легіонів також дозволили «Абверові» виявити, що їх назвичайно цінний сотрудник (німецький митник), який був важливим пунктом підтримки «Абверу» контактів з німецькими агентами в Польщі, насправді був агентом ''2-го відділу'' польської армії.
   
Архіви, про необхідність знищення яких забули, також призвели до розкриття німецькою контррозвідкою агента в штабі Абверу в Берліні підполковника Гюнтера Рудлофа, якого завербував майор Єжи Сосновський . Заарештований Рудлоф покінчив життя самогубством.
+
Архіви, про необхідність знищення яких забули, також призвели до розкриття німецькою контррозвідкою агента в [[штаб]]і «Абверу» в Берліні [[підполковник]]а Гюнтера Рудлофа, якого завербував майор Єжи Сосновський. Заарештований Рудлоф покінчив життя [[самогубство]]м.
   
Оскар Рейл був зацікавлений відкриттям у Форті Легіону. Завдяки цим документам він був звільнений від усіх звинувачень та підозр у необережності, спричинені численними випадками завербованих ним німецьких агентів у Польщі, оскільки - документи вказували справжні джерела витоків. Після падіння Франції в червні [[1940]] р. Рейле був призначений керівником форпосту Абверу в завойованому [[Париж|Парижі]] .
+
Оскар Рейл був зацікавлений у відкритті матеріалів Форту Легіонів. Бо саме завдяки цим документам він був звільнений від усіх звинувачень та підозр у необережності, спричинених численними випадками завербованих ним німецьких агентів у Польщі, оскільки&nbsp;— документи вказували на справжні джерела витоків інформації. Після падіння [[Франція|Франції]] в червні [[1940]]&nbsp;р. Рейле був призначений керівником форпосту «Абверу» в окупованому м. [[Париж]]і.
   
 
== Втрачені архіви ==
 
== Втрачені архіви ==
Багато цікавих справ, проваджених відділом II Генерального штабу Збройних сил Польщі, включаючи дуже важливі операції, не підтверджуються архівами. Збережені та доступні матеріали не є повними, оскільки під час Другої світової війни оперативні справи (і не тільки) Другого відділу Генерального штабу Польської армії були в руках німців, а потім наприкінці війни найцінніші документи були захоплені на території Німеччини, окуповані [[Червона армія|Червоною Армією]], спеціальними групами НКГБ і поміщені в архіви Росії, [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]] . Пов’язаний з цим дефіцит вихідних матеріалів унеможливлює правильну подачу відповідей на багато питань на дану тему.
+
Багато цікавих справ, проваджених ''відділом II'' Генерального штабу Збройних сил Польщі, включаючи дуже важливі операції, не підтверджуються [[архів]]ами. Збережені та доступні матеріали не є повними, оскільки під час [[Друга світова війна|Другої світової війни]] оперативні справи (і не тільки) ''Другого відділу'' Генерального штабу Польської армії були в руках [[німці]]в, а потім наприкінці тої війни найцінніші [[документ]]и були захоплені на території Німеччини окупованої [[Червона армія|Червоною Армією]], спеціальними групами [[Міністерство державної безпеки СРСР|МДБ]], які транспортували архіви в [[Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка|Росію]] ([[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]]). Пов'язаний з цим дефіцит вихідних матеріалів унеможливлює правильну подачу відповідей на багато питань на дану тему.
   
 
== Структура 2-го відділу прикордонної служби в серпні 1939 року ==
 
== Структура 2-го відділу прикордонної служби в серпні 1939 року ==
У серпні [[1939]] р. організаційна структура Другого інформаційного відділу Генерального штабу була такою:
+
У серпні [[1939]]&nbsp;р. організаційна структура Другого інформаційного відділу Генерального штабу була такою:
   
 
* '''Керівник відділення II'''
 
* '''Керівник відділення II'''
Рядок 241: Рядок 258:
 
** Навчальний відділ
 
** Навчальний відділ
 
** Бюджетний відділ
 
** Бюджетний відділ
** Офіс (канцелярія)
+
** Офіс ([[канцелярія]])
** Архівний відділ
+
** [[Архів]]ний відділ
* '''Розвідувальний відділ ІІа'''
+
* '''Розвідувальне відділення ІІа'''
** Відділ "Схід"
+
** Відділ «[[Схід]]»
** відділ"Захід"
+
** відділ «[[Захід]]»
* '''ІІб Департамент контррозвідки'''
+
* '''ІІб відділення контррозвідки'''
  +
** Загальне відділення
** Загальний розділ
 
** Департамент контррозвідки
+
** Відділення контррозвідки
** Департамент безпеки
+
** Відділення безпеки
 
** Національний офіс
 
** Національний офіс
 
** [Інспекційна служба]
 
** [Інспекційна служба]
 
** Департамент центрального агентства
 
** Департамент центрального агентства
  +
** Центральна картотека
** Центральний файл
 
  +
* '''Відділення III'''
* '''Відділ III планування розвідки'''
 
** Відділ планування розвідки
+
** Відділення планування розвідки
** Відділ планування диверсій
+
** Відділення планування [[Диверсія|диверсій]]
** Відділ планування пропаганди
+
** Відділ планування [[Пропаганда|пропаганди]]
 
* '''ІV відділ'''
 
* '''ІV відділ'''
** Незалежний департамент "Німеччина"
+
** Незалежне відділення «Німеччина»
** Незалежне управління "Росія"
+
** Незалежне відділення «Росія»
** Незалежна кафедра загальних досліджень
+
** Незалежне відділення загальних досліджень
 
* '''[[Бюро шифрів|Бюро шифру та радіорозвідки]]'''
 
* '''[[Бюро шифрів|Бюро шифру та радіорозвідки]]'''
** Папір BS1
+
** BS1
** Папір BS2
+
** BS2
** Папір BS3
+
** BS3
** Папір BS4
+
** BS4
  +
* '''Незалежне загальне відділення'''
* '''Незалежний загальний департамент'''
 
* '''Незалежний технічний відділ (Технічний інститут)'''
+
* '''Незалежне технічне відділення (Технічний [[інститут]])'''
* '''Незалежне бюро ситуацій "Німеччина"'''
+
* '''Незалежне ситуаційне бюро «Німеччина»'''
   
 
== Персонал філії II ==
 
== Персонал філії II ==
  +
; Керівники ''Другого відділу'' Генерального штабу Верховного Командування, Генерального штабу (з 1928&nbsp;р. Генерального штабу) у 1920—1939&nbsp;рр. та ''II відділу'' апарату Верховного Головнокомандувача у 1939—1945 роках.
   
  +
* [[Підполковник]] ([[піхота]]) Ігнацій Матушевський (липень 1920&nbsp;— 28 липня 1923&nbsp;р.)
; Керівники Другого відділу Генерального штабу Верховного командування, Генерального штабу (з 1928 року Генерального штабу) у 1920-1939 роках та II відділу апарату Верховного головнокомандування у 1939-1945 роках .
 
  +
* [[полковник]] (піхота) Міхал Байєр (28 липня 1923&nbsp;р.&nbsp;— травень 1926&nbsp;р.)
 
  +
* полковник (піхота) Єжи Ферек-Блешинський (після травень&nbsp;— листопад 1926&nbsp;р.)
* Підполковник пд SG (піхота ) Ігнацій Матушевський (липень 1920 - 28 липня 1923 → резерв штабних офіцерів DOK I)
 
  +
* підполковник ([[артилерія]]) Тадеуш Шетцель (листопад 1926&nbsp;р.&nbsp;— січень 1929&nbsp;р.)
* полковник пд SG (піхота ) Міхал Байер (28 липня 1923 - травень 1926 → наказ начальника прикордонної служби)
 
  +
* підполковник (піхота) Тадеуш Пелчинський (січень 1929&nbsp;р.&nbsp;— лютий 1932&nbsp;р.)
* Полковник С.Г. (піхота ) Єжи Ферек-Блешинський (після Травень - листопад 1926 р.)
 
  +
* полковник (піхота) Теодор Фургальський (лютий 1932—1934&nbsp;рр.)
* Підполковник дипл. мистецтво. Тадеуш Шатцель (листопад 1926 - січень 1929)
 
  +
* полковник ([[інженер]], піхота) Єжи Енгліш (1934&nbsp;р.&nbsp;— жовтень 1935&nbsp;р.)
* Підполковник дипл. піхотинець Тадеуш Пелчинський (січень 1929 - лютий 1932 → командир 5-ї ІР-ноги. )
 
  +
* полковник (піхота) Тадеуш Пелчинський (жовтень 1935&nbsp;р.&nbsp;— січень 1939&nbsp;р.)
* Полковник Dipl. піхотинець Теодор Фургальський (лютий 1932 - 1934)
 
  +
* полковник ([[кавалерія]]) Юзеф Смоленський (лютий&nbsp;— вересень 1939&nbsp;р.)
* Полковник Dipl. мистецтво. Інж. Єжи Енгліш (1934 - жовтень 1935 → → 1-й штабний офіцер армійського інспектора, генерал-майор Тадеуш Піскор)
 
  +
* полковник (піхота) Тадеуш Адам Василевський (листопад 1939&nbsp;р.&nbsp;— червень 1940&nbsp;р.)
* Полковник Dipl. піхотинець Тадеуш Пелчинський (жовтень 1935 - січень 1939)
 
  +
* полковник (кавалерія) Леон Міткевич-Жолтек (липень 1940&nbsp;р.&nbsp;— грудень 1941&nbsp;р.)
* Полковник Dipl. кави. Юзеф Смоленський (лютий - вересень 1939)
 
  +
* підполковник/полковник (піхота) Станіслав Гано (грудень 1941—1945&nbsp;рр.)
* Полковник Dipl. піхота Тадеуш Адам Василевський (листопад 1939 - червень 1940)
 
  +
<center><gallery widths="100" heights="100" perrow="5">
* Полковник Dipl. кави. Леон Міткевич-Жолтек (липень 1940 - грудень 1941)
 
  +
Файл:Ignacy Matuszewski.PNG|Ігнацій Матушевський
* Підполковник / полковник дипл. піхотинець Станіслав Гано (грудень 1941 - 1945)
 
  +
Файл:Michał Bajer.jpg|Міхал Байєр
<gallery widths="100" heights="100" perrow="5">
 
  +
Файл:Jerzy Ferek-Błeszyński.PNG|Єжи Ферек-Блешинський
Файл:Ignacy Matuszewski.PNG|[[Ignacy Matuszewski|Ігнацій Матушевський]]
 
  +
Файл:Tadeusz Schaetzel.PNG|Тадеуш Шетцель
Файл:Michał Bajer.jpg|[[Michał Bajer|Міхал Байер]]
 
  +
Файл:Teodor Furgalski.jpg|Теодор Фургальський
Файл:Jerzy Ferek-Błeszyński.PNG|[[Jerzy Ferek-Błeszyński|Єжи Ферек-Блешинський]]
 
  +
Файл:Jerzy Marian Englisch (-1928).jpg|Єжи Енгліш
Файл:Tadeusz Schaetzel.PNG|[[Tadeusz Schaetzel|Тадеуш Шатцель]]
 
  +
Файл:Tadeusz Pełczyński.jpg|Тадеуш Пелчинський
Файл:Teodor Furgalski.jpg|[[Teodor Furgalski|Теодор Фургальський]]
 
  +
Файл:Józef Smoleński.jpg|Юзеф Смоленський
Файл:Jerzy Marian Englisch (-1928).jpg|[[Jerzy Englisch|Єжи Енгліш]]
 
  +
Файл:Leon Mitkiewicz.jpg|Леон Міткевич-Жолтек
Файл:Tadeusz Pełczyński.jpg|[[Tadeusz Pełczyński (generał)|Тадеуш Пелчинський]]
 
  +
Файл:Stanisław Gano.jpg|Станіслав Гано
Файл:Józef Smoleński.jpg|[[Józef Smoleński|Юзеф Смоленський]]
 
  +
</gallery></center>
Файл:Leon Mitkiewicz.jpg|[[Leon Mitkiewicz-Żołłtek|Леон Міткевич-Жолтек]]
 
Файл:Stanisław Gano.jpg|[[Stanisław Gano|Станіслав Гано]]
 
</gallery>
 
   
 
; І заступник керівника філії
 
; І заступник керівника філії
   
* Полковник Dipl. піхотинець Юзеф Енгліхт (1939 {{Sfn|Rybka|Stepan|2006}} )
+
* [[полковник]] піхоти Юзеф Енгліхт ([[1939]]{{Sfn|Rybka|Stepan|2006}})
   
 
; II заступник керівника філії
 
; II заступник керівника філії
   
  +
* полковник піхоти Ян Цестонь (1939{{Sfn|Rybka|Stepan|2006}}){{refn|group=D|Полковник Ян Казимир Цестонь (нар. 18.10.1896) був нагороджений срібним Хрестом ордена «[[Virtuti Militari]]», {{не перекладено|Хрест Незалежності|Хрестом Незалежності|pl|Krzyż i Medal Niepodległości}}, лицарським хрестом [[Орден Відродження Польщі|ордена Відродження Польщі]], [[Хрест Хоробрих]] (чотири рази) та золотим [[Хрест Заслуги (Польща)|Хрестом Заслуг]]. Він отримав звання полковника 19 березня 1938&nbsp;р. у 34-у корпусі піхотних офіцерів {{Sfn|Rybka|Stepan|2006|s=10}}. У квітні 1925&nbsp;р. він був призначений з 1-ї піхотної дивізії на посаду командира 2-го батальйону{{Sfn|Dz. Pers. MSWojsk.|loc=Nr 41 z 9 kwietnia 1925 roku, s. 194}}.}}
* Полковник Dipl. піхотинець Ян Цастонь {{Refn|Płk dypl. piech. Jan Kazimierz Ciastoń (ur. 18 października 1896) był odznaczony Krzyżem Srebrnym Orderu Virtuti Militari, Krzyżem Niepodległości, Krzyżem Kawalerskim Orderu Odrodzenia Polski, Krzyżem Walecznych (czterokrotnie) i Złotym Krzyżem Zasługi. Na stopień pułkownika został mianowany ze starszeństwem z 19 marca 1938 roku i 34. lokatą w korpusie oficerów piechoty{{odn|Rybka|Stepan|2006|s=10}}. W kwietniu 1925 roku został przydzielony z 1 Dywizji Piechoty Legionów do macierzystego 6 pp Leg. na stanowisko dowódcy II batalionu{{odn|Dz. Pers. MSWojsk.|loc=Nr 41 z 9 kwietnia 1925 roku, s. 194}}.}} (1939 {{Sfn|Rybka|Stepan|2006}} )
 
 
== Див. також ==
 
 
* Кемпейтай та Польща
 
   
 
== Коментарі ==
 
== Коментарі ==
{{Notelist}}
+
{{reflist|group=D}}
   
 
== Примітки ==
 
== Примітки ==
{{Reflist}}
+
{{Reflist|2}}
   
 
== Джерела ==
 
== Джерела ==
  +
{{refbegin|2}}
  +
* {{ref-pl}} {{Cite web|url=http://www.wbc.poznan.pl/publication/47164|title=Dziennik Personalny Ministerstwa Spraw Wojskowych}}
  +
* {{ref-pl}} Wywiad i kontrwywiad wojskowy II RP: studia i materiały z działalności Oddziału II SG WP, t. 1-9, red. Tadeusz Dubicki, Łomianki: Wydawnictwo LTW 2010—2018.
  +
* {{ref-pl}} Kontrwywiad II RP (1914), 1918—1945, (1948), t. 1-4, Warszawa&nbsp;— Emów: Agencja Bezpieczeństwa Wewnętrznego. Centralny Ośrodek Szkolenia im. gen. dyw. Stefana Roweckiego «Grota» 2013—2017 (zbiór artykułów dotyczących także wywiadu wojskowego).
  +
* {{ref-pl}} ''Regina Czarnecka'', [http://web.archive.org/web/20090306211549/http://web.archive.org/web/20130411180430/http://archiwumcaw.wp.mil.pl/biuletyn/b28/b28_4.pdf Oddział II Sztabu Głównego (Generalnego) w latach 1921—1939. Zarys organizacyjny i przegląd zawartości inwentarza, w: Biuletyn Wojskowej Służby Archiwalnej nr 28], [[2006]].
  +
* {{ref-pl}} ''Henryk Ćwięk'', Przeciw Abwehrze (Kulisy wywiadu i kontrwywiadu), Dom Wydawniczy Bellona, Warszawa, [[2001]]
  +
* {{ref-pl}} ''Artur Jendrzejewski'', Polski wywiad wojskowy w Wolnym Mieście Gdańsku w latach 1920—1930, Gdańsk, [[2013]].
  +
* {{ref-pl}} ''Piotr Kołakowski'', NKWD i GRU na Ziemiach Polskich 1939—1945 (Kulisy wywiadu i kontrwywiadu), Dom Wydawniczy Bellona, Warszawa, [[2002]]
  +
* {{ref-pl}} ''Piotr Kołakowski'', «Czas próby. Polski wywiad wojskowy wobec groźby wybuchu wojny w 1939 roku», Warszawa, [[2012]].
  +
* {{ref-pl}} ''Piotr Kołakowski'', «Między Warszawą a Pragą. Polsko-czechosłowackie stosunki wojskowo-polityczne 1918—1939», Warszawa, [[2007]], [[2009]].
  +
* {{ref-pl}} ''Henryk Kopczyk'', Niemiecka działalność wywiadowcza na Pomorzu 1920—1933, Wydawnictwo Morskie, Gdańsk, [[1970]]
  +
* {{ref-pl}} ''Władysław Kozaczuk'', Bitwa o Tajemnice: Służby wywiadowcze Polski i Niemiec 1918—1939, Książka i Wiedza, Warszawa, 1967, [[1999]]
  +
* {{ref-pl}} ''Andrzej Misiuk'', Służby Specjalne II Rzeczypospolitej (Kulisy wywiadu i kontrwywiadu), Dom Wydawniczy Bellona, Warszawa, [[1998]]
  +
* {{ref-pl}} ''Andrzej Pepłoński'', Kontrwywiad II Rzeczypospolitej (Kulisy wywiadu i kontrwywiadu), Dom Wydawniczy Bellona, Warszawa, [[2002]]
  +
* {{ref-pl}} ''Norman Polmar'', Thomas B. Allen, Księga Szpiegów, Wydawnictwo Magnum, Warszawa, [[2000]]
  +
* {{ref-pl}} Przygotowania niemieckie do agresji na Polskę w 1939 r. w świetle sprawozdań Oddziału II Sztabu Głównego WP (Dokumenty). Zebrali i opracowali M. Cieplewicz, M. Zgórniak, Wrocław, [[1969]]
  +
* {{ref-pl}} ''Ryszard Rybka'', Kamil Stepan: Rocznik oficerski 1939. Stan na dzień 23 marca 1939. Kraków: Fundacja CDCN, [[2006]]. {{ISBN|978-83-7188-899-1}}.
  +
* {{ref-pl}} ''Wojciech Skóra'', Służba konsularna Drugiej Rzeczypospolitej. Organizacja, kadry i działalność, Toruń, [[2006]].
  +
* {{ref-pl}} ''Wojciech Skóra'', Placówka w Chojnicach. Z działalności wywiadu polskiego na Pomorzu Zachodnim w dwudziestoleciu międzywojennym, Słupsk&nbsp;— Chojnice, [[2006]].
  +
* {{ref-pl}} ''Wojciech Skóra'', Współdziałanie służby konsularnej II Rzeczypospolitej z wywiadem wojskowym, «Dzieje Najnowsze», [[2004]]&nbsp;— z. 1, s. 21-43
  +
* {{ref-pl}} ''Aleksander Smoliński'', [http://www.rasil.home.pl/wrh_3_2006/13_aleksander_smolinski.pdf Oddział II Sztabu Głównego Naczelnego Dowództwa Wojska Polskiego, w: Wschodni Rocznik Humanistyczny]&nbsp;— [http://www.rasil.home.pl/wrh_3_2006/13_aleksander_smolinski.pdft. III], [[2006]].
  +
* {{ref-pl}} Wkład polskiego wywiadu w zwycięstwo aliantów w II wojnie światowej. Akta konferencji naukowej Kraków 20-22.10. [[2002]], pod red. Z.J. Kapery, Kraków, [[2004]]
  +
* {{ref-pl}} ''Marian Zgórniak'', Polski wywiad wojskowy w 1939 roku&nbsp;— jego oceny sytuacji i wpływ na decyzje militarne i polityczne // Pax et bellum, Poznań, [[1993]] (Uniwersytet im. Adama Mickiewicza w Poznaniu. Seria Historia z. 175)&nbsp;— s. 323—332.
   
  +
{{refend}}
* {{Cite web|url=http://www.wbc.poznan.pl/publication/47164|title=Dziennik Personalny Ministerstwa Spraw Wojskowych}}
 
* ''Військова розвідка та контррозвідка Другої Польської Республіки : дослідження та матеріали про діяльність Другого відділу Генерального штабу Війська Польського'', т. 1-9, вид. Тадеуш Дубіцький, Ломянки: Видавництво LTW 2010-2018.
 
* ''Контррозвідка Другої Польської Республіки (1914), 1918-1945, (1948)'', т. 1-4, Варшава - Емов: Агентство внутрішньої безпеки. Центральний навчальний центр для них. розд. ген. Стефан Ровецкі "Грот" 2013-2017 (збірник статей, також пов'язаних з військовою розвідкою).
 
* Регіна Чарнецька, [http://web.archive.org/web/20090306211549/http://web.archive.org/web/20130411180430/http://archiwumcaw.wp.mil.pl/biuletyn/b28/b28_4.pdf ''відділ II Генерального штабу в 1921–1939 роках.''] [http://web.archive.org/web/20090306211549/http://web.archive.org/web/20130411180430/http://archiwumcaw.wp.mil.pl/biuletyn/b28/b28_4.pdf ''Організаційні схеми та огляд інвентаризації'', у: ''Вісник Військової архівної служби No 28'', 2006 р]
 
* Генрік Цвен, ''Проти Абвера'' (за лаштунками розвідки та контррозвідки), Видавництво Беллона, Варшава, 2001
 
* Артур Єнджеєвський, польська військова розвідка у Вільному місті daданськ у 1920–1930 рр., Daданськ 2013.
 
* Пьотр Колаковський, ''[[Народний комісаріат внутрішніх справ СРСР|НКВС]] та [[Головне розвідувальне управління Генерального Штабу Російської Федерації|ГРУ]] на польських землях 1939-1945'' (за лаштунками розвідки та контррозвідки), Видавництво Беллона, Варшава 2002
 
* Петро Колаковський, «Час судового розгляду. Польська військова розвідка перед загрозою війни в 1939 році ”, Варшава, 2012.
 
* Пьотр Колаковський, „Між Варшавою та Прагою. Польсько-чехословацькі військово-політичні відносини 1918-1939 рр. ”, Варшава 2007, 2009.
 
* Генрік Копчик, ''німецька розвідувальна діяльність на Померанії 1920–1933 рр.'', Wydawnictwo Morskie, Гданськ 1970 р.
 
* Владислав Козачук, ''Битва за таємниці: польська та німецька спецслужби 1918–1939'', Книга та знання, Варшава, 1967, 1999
 
* Анджей Місюк, ''Спецслужби Другої Республіки Польща'' (за лаштунками розвідки та контррозвідки), Видавництво Bellona, Варшава 1998
 
* Анджей Пеплонський, ''контррозвідка Другої Польської Республіки'' (за лаштунками розвідки та контррозвідки), Видавництво Беллона, Варшава 2002
 
* Норман Полмар, Томас Б. Аллен, ''«Книга шпигунів»'', Видавництво «Магнум», Варшава, 2000
 
* ''Німецька підготовка до агресії проти Польщі у 1939 р. У світлі звітів Другого управління Генерального штабу Польської армії (Документи)'' . Зібрали та відредагували М. Цеплевич, М. Згорняк, Вроцлав, 1969
 
* {{Cite book
 
|title=Rocznik oficerski 1939. Stan na dzień 23 marca 1939
 
|publisher=Fundacja CDCN
 
|location=Kraków
 
|isbn=9788371888991
 
}}
 
* Войцех Шкіра, консульська служба Другої Республіки Польща. Організація, персонал та діяльність, Торунь 2006.
 
* Шкіра Войцеха, завод у Хойніцах. З діяльності польської розвідки у Західному Помор’ї у міжвоєнний період, Слупськ - Хойніце 2006 р.
 
* Войцех Шкіра, Співпраця консульської служби Другої Республіки Польща з військовою розвідкою, "Dzieje Latest" 2004, випуск 1, с. 21-43
 
* Олександр Смолінський, [http://www.rasil.home.pl/wrh_3_2006/13_aleksander_smolinski.pdf ''відділ II Генерального штабу Верховного командування Польської армії'', в: ''Wschodni Rocznik Humanistyczny'', vol.] [http://www.rasil.home.pl/wrh_3_2006/13_aleksander_smolinski.pdf III, 2006]
 
* ''Внесок польської розвідки у перемогу союзників у Другій світовій війні.'' ''Файли наукової конференції Краків 20-22.10. 2002 рік'' , Редаговано ZJ Kapery, Краків 2004
 
* Маріан Згорняк, ''польська військова розвідка в 1939 р. - її оцінка ситуації та вплив на військові та політичні рішення'', [у:] ''Pax et bellum'', Познань, 1993 (Uniwersytet im. Адама Міцкевича в Познані. Серія «Історія», випуск 175), с. 323-332
 
   
  +
== Посилання ==
== зовнішні посилання ==
 
  +
{{refbegin|1}}
  +
* {{ref-pl}} [http://web.archive.org/web/20130411180430/http://archiwumcaw.wp.mil.pl/biuletyn/b28/b28_4.pdf ''Відділ II Генерального штабу у 1921—1939 роках'', у: ''Вісник Військової архівної служби No 28'', 2006]
  +
* {{ref-pl}} [https://dzieje.pl/wiadomosci/prof-g-nowik-polacy-w-1919-r-zapoczatkowali-cos-czego-nie-zrobilo-ani-brytyjskie-ani ''Проф.''] [https://dzieje.pl/wiadomosci/prof-g-nowik-polacy-w-1919-r-zapoczatkowali-cos-czego-nie-zrobilo-ani-brytyjskie-ani ''Г. Новік: Поляки в 1919 році ініціювали те, чого не зробили ні британське, ні французьке бюро шифрування''] [https://dzieje.pl/wiadomosci/prof-g-nowik-polacy-w-1919-r-zapoczatkowali-cos-czego-nie-zrobilo-ani-brytyjskie-ani Historia.pl 14 серпня 2020 р]
  +
* {{ref-pl}} [https://wbh.wp.mil.pl/pl/pages/zdigitalizowane-teczki-polskiego-radiowywiadu-wojskowego-z-1920-roku-wpisanego-na-swiatowa-liste-unesco-pamiec-swiata-2020-06-17-kaf5/ ''Оцифровані файли польської військової розвідки 1920&nbsp;р., Внесених до списку пам'яті світу ЮНЕСКО'']
   
  +
{{refend}}
* [http://web.archive.org/web/20130411180430/http://archiwumcaw.wp.mil.pl/biuletyn/b28/b28_4.pdf ''Відділ II Генерального штабу у 1921-1939 роках'', у: ''Вісник Військової архівної служби No 28'', 2006]
 
  +
{{Служби безпеки країн Варшавського договору}}
* [https://dzieje.pl/wiadomosci/prof-g-nowik-polacy-w-1919-r-zapoczatkowali-cos-czego-nie-zrobilo-ani-brytyjskie-ani ''Проф.''] [https://dzieje.pl/wiadomosci/prof-g-nowik-polacy-w-1919-r-zapoczatkowali-cos-czego-nie-zrobilo-ani-brytyjskie-ani ''Г. Новік: Поляки в 1919 році ініціювали те, чого не зробили ні британське, ні французьке бюро шифрування''] [https://dzieje.pl/wiadomosci/prof-g-nowik-polacy-w-1919-r-zapoczatkowali-cos-czego-nie-zrobilo-ani-brytyjskie-ani Historia.pl 14 серпня 2020 р]
 
  +
{{ВП-портали|Польща|Історія}}
* [https://wbh.wp.mil.pl/pl/pages/zdigitalizowane-teczki-polskiego-radiowywiadu-wojskowego-z-1920-roku-wpisanego-na-swiatowa-liste-unesco-pamiec-swiata-2020-06-17-kaf5/ ''Оцифровані файли польської військової розвідувальної розвідки 1920 р., Внесених до списку пам’яті світу ЮНЕСКО'']
 
  +
{{Бібліоінформація|колір=#CCF}}
[[Категорія:Category:Спецслужби Польщі]]
 
  +
{{DEFAULTSORT:Другий відділ Генерального штабу Війська Польського}}
[[Категорія:Category:Розвідувальні організації]]
 
[[Категорія:Category:Збройні сили Польщі]]
+
[[Категорія:Спецслужби Польщі]]
  +
[[Категорія:Розвідувальні організації]]
  +
[[Категорія:Збройні сили Польщі]]
 
[[Категорія:Сторінки із неперевіреними перекладами]]
 
[[Категорія:Сторінки із неперевіреними перекладами]]
  +
[[Категорія:1918 у Польщі]]
  +
[[Категорія:Засновані 1918]]
  +
[[Категорія:1939 у Польщі]]
  +
[[Категорія:Зникли 1939]]
  +
[[Категорія:II Річ Посполита]]
  +
[[Категорія:Військова історія Польщі]]
  +
[[Категорія:Воєнна розвідка]]
  +
[[Категорія:Контррозвідка]]
  +
[[Категорія:Розвідка]]

Версія за 08:45, 18 лютого 2021

Orzełek II RP.svg

II-й відділ Генерального штабу Польської армії, Другий відділ Генерального штабу Війська Польського в 1918—1928 рр., «двуйка» (пол. Oddział II Sztabu Generalnego/Głównego Wojska Polskiego, «Dwójka») — організаційна одиниця Генерального штабу Польської армії1928-1939 рр. Головного штабу Війська Польського), що займалися розвідкою, включаючи радіорозвідку/контррозвідку, нефронтову диверсію, криптологію, дослідження іноземних збройних сил та закордонних справ польської армії (військові аташе Республіки Польща) у 1918—1945 роки.

Початок розвідки та контррозвідки у Другій Речі Посполитій

Шифрувальні тексти Червоної Армії, перехоплені та прочитані криптологами 2-го відділу Генерального штабу Польської армії в серпні 1920 р.

З виникненням Генерального штабу Війська Польського[pl] під командуванням генерала Тадеуша Розвадовського були створені перші організаційні підрозділи військової розвідки та контррозвідки, що діяли безпосередньо при ньому. Польська військова розвідка та контррозвідка розпочала свою діяльність у середині жовтня 1918 р. як відділ інформації Генерального штабу. З середини жовтня 1918 р. до завдань інформаційного відділу на чолі з майором Мечиславом Мацкевичем, що належало до Служби розвідки, а також Служби наступу та оборони. Третім основним організаційним елементом був відділ Дослідження записів"", а четвертим — «Шифр». Назва оборонний стосувався контррозвідки, що зазвичай використовувалося до кінця польсько-більшовицької війни.

Часті зміни в організаційних структурах Генерального штабу значною мірою були спричинені політичними подіями. В Інформаційному відділі були поспішно створені мережі розвідувальних та оборонних служб (тобто контррозвідки), які забезпечували командування необхідною інформацією.

Перші структури

Відділ інформації складався із семи відділів:

Розбудова спеціальних служб Другої Речі Посполитої

У наступні місяці інформаційно-розвідувальні структури інтенсивно розширювались. Незабаром відділ інформації було перетворено у відділ II Генерального штабу Верховного командування Польської армії.

Розвідка зробила значний внесок у перемогу в польсько-більшовицькій війні. Під час військового конфлікту безпосередня розвідка проти ворога проводилася окремим підрозділом у формі Розвідувального бюро, що складалося з шести відділень.

Структура розвідувального бюро

Відділення:

Тягар розвідувальної діяльності під час польсько-більшовицької війни покладений був на IV відділ, що займався прифронтовою та глибинною розвідкою[en] (Сибір, Туреччина, Персія, Китай та Японія), і проти України, поблизу фронту та в надрах РРФСР, були посади, підпорядковані окремо Генеральному штабу III «KН- III» (колишнє «КН-3» Польської організації військових).

Після закінчення бойових дій розпочався процес адаптації розвідувальних та контррозвідувальних структур до мирних умов.

Структура 2-го відділу Генерального штабу після польсько-більшовицької війни

У середині 1921 р. організаційний план Другого відділу Генерального штабу був таким:

Польова структура

Місцевими постами відділу II прикордонної служби були:

Філії

  • Відділення № 1 2-го відділу прикордонної охорони у Вільно — наступальна розвідка проти СРСР, Литви та Латвії; з 1933 р. вона була підпорядкована командуючому Корпусу охорони прикордоння (КОП, хоча II відділ все ще був підпорядкований штатним та бюджетним умовам).
  • Відділення № 3 2-го відділу прикордонної охорони в Бидгощі (до 1930 р. в Познані) проводило наступальну розвідку проти німців. Раніше пости відділення № 3 знаходились у Млаві, Грудзондзі, Гдині, Познані, Білостоці та місті Гданську.
  • Відділення № 5 2-го відділу прикордонної служби у Львові проводило наступальну розвідку проти СРСР. З 1933 р. вона була підпорядкована командуючому Корпусу охорони прикордоння «КОП[pl]» (II відділ все ще був підпорядкований в штатному та бюджетному сенсі).
  • Відділення № 2 відділу II прикордонної служби у Варшаві

У 1929 р. його було ліквідовано. На його місці в організаційних структурах штабу Відділу II було створено нову філію № 2 з іншим, конкретним обсягом діяльності.

Начальники філій:

Заступники начальника:

  • Майор Фелікс Анкерштейн
Відділення № 4 2-го відділу прикордонної охорони в Катовіцях (до 1930 р. У Кракові) проводило наступальну розвідку проти Німеччини та Чехословаччини.

Начальники філій:

  • капітан піхоти Кароль Францішек Глазур (з 10 вересня 1923 р.[3])
  • капітан піхоти Ян Жихонь (1927)
  • майор піхоти Серпень Новосельський (11 червня 1927 р. — 5 листопада 1928 р.)
  • капітан піхоти Людвік Садовський (з 5 листопада 1928 р.)
  • майор артилерії Казімєж Шпандровський (від 1933 р. до 22 березня 1939 р.)

Організація філії:

  • Відділення № 6 2-го відділу прикордонної служби у Брест-Литовську (1 червня 1926 р. підпорядковане відділенню № 1 у Вільно) — наступальна розвідка проти СРСР.

Начальники філій:

  • майор Кароль Дубіч-Пентер
  • капітан Альфред Біркенмайєр
  • капітан Ян Жихонь

Спочатку кожна філія мала схожу організаційну структуру:

Організація та завдання відділень з часом розширювались, згідно наказів II відділу від 10 квітня 1927 р. або 24 червня 1929 року.

У 1930 р. організація відділень ІІ відділу була такою:

  • Керівник філії,
  • офіс,
  • організаційний відділ,
  • відділ досліджень (реєстраційний, діловодства),
  • відділ контррозвідки,
  • технічна лабораторія.

Діяльність II відділу Генерального штабу Польської армії на сході

Єжи Незбжицький — начальник відділення «Схід», відділу II

Також після війни почали організовувати «наступальну розвідку» на території сусідів Польщі, яка мала стратегічний конфлікт польського імперіалізму (див. «Східні креси») та прикордонні претензії. Найбільша загроза польській державі вважали є зі східної сторони. Тому саме там (найчастіше через консульства) знаходились офіси відділення «Схід», в тому числі у Москві, Ленінграді, Харкові, Києві та Тифлісі. Вони забезпечували розвідувальною інформацією Польщу, що організовував Корпус охорони кордону[pl] (КОП), що був створений в 1924 році. Акції, т. зв. «рейди», здійснені були управлінням КОП (див. Глибинна розвідка), вони здійснювались у прикордонній зоні СРСР під виглядом, наприклад, набігів контрабандистів, нападів бандитів і навіть партизанської діяльності.

Розвідувальні події цього типу дали цінну «польову інформацію» й навіть було вербування агентів або інформаторів. Прикладом є вербування командира 28-ї стрілецької дивізії Червоної Армії Болеслава Контрима, поляка, який незабаром втік до Польщі та розпочав службу в Державній поліції[pl] (Політична поліція[pl], контррозвідка). Після 1925 р. деякі посади були ліквідовані, зосереджуючись на спостереженні за радянськими військовими частинами та озброєнням.

Найбільшим провалом польської розвідки в цьому напрямку стала передача на радянський бік резидента[en] польської розвідки у м. Москві Ігнація Сосновського у вересні 1919 року. Він видав цілу мережу польських агентів за умови, що замість того, щоби судити їх у Радянській Росії, вони були вислані до Польщі. Потім брав участь у вербуванні польських агентів для радянських органів безпеки[6] .

У 1920-х роках умови праці польської розвідки на сході погіршились. Олександр Недзінський, один з керівників польської розвідки на сході, у своєму звіті писав:

« Наша розвідка на сході повністю контролюється контррозвідкою ворога. «

Репресивна влада в СРСР зазначала, щодо діяльності II відділу в СРСР від січня 1929 р.:

« Значний або незначний відсоток контактів об'єктів був з ОДПУ. Стан розвідки щодо Росії вони мали поганий. Вони не відповідали потребам оперативної праці. Складні умови праці в СРСР не обіцяють покращення найближчим часом. «

Польські агенти, заслані в СРСР, в основному походили з українських чи білоруських націоналістичних кіл, тобто водночас вони виконували і завдання для керівництва своїх організацій[7] .

Розвиток агентурної мережі польських розвідувальних підрозділів у СРСР відбувся після укладення польсько-радянського договору в 1932 р., але вже тоді він значною мірою контролювався НКВС (наприклад, у Харкові 90 % польських агентів було підконтрольними спецслужбі СРСР)[7].

Діяльність 2-го відділу прикордонної служби на заході

Доповідь майора Яна Жихоня генералові Владиславу Бортновському від 31 серпня 1939 року о 23 год. 15 хв., звітуюча, що Вермахт перетинає кордон між Німеччиною та Вільним містом Гданськом

Робота проти Німеччини велася паралельно з 1919 р. й посилювалась із збільшенням загрози, яку вони представляли. Відділ «Захід» мав близько тридцяти постів лише в Німеччині.

Особливо заслуговує на увагу діяльність берлінського розвідувального поста «ін.3», що очолював капітан Єжи Сосновський. Він приїхав до Берліну навесні 1926 р. і незабаром став частим відвідувачем салонів найексклюзивнішої компанії німецької столиці. Продемонструвавши «вороже ставлення до польського уряду» і представившись «членом недержавної організації для боротьби проти більшовизму і прихильником польсько-німецької угоди», Сосновський дуже швидко завоював довіру суспільства столиці Третього Рейху, де він діяв. Незабаром Сосновському вдалося завербувати 27-річну Беніту фон Фалькенгайн, дружину офіцера Рейхсверу, для роботи на польську розвідку. Тоді ж за допомогою Беніти Сосновському вдалося переконати Ірен фон Єну, тітку генерала у відставці, яка опинилася у важкому фінансовому становищі і готова була за гроші співпрацювати. Вона працювала у бюджетному відділі міністерства рейхсверу, де вівся облік військових витрат. Ще одним успіхом польського розвідувального посту в Берліні ін.3 стало вербування Сосновським молодого офіцера Аабверу Гюнтера Рудлофа в штаб-квартирі Третього військового округу в Берліні. Рудлоф надав Сосновському персональні дані кількох агентів Абверу, що діяли в Польщі, і за належну грошову винагороду він зобов'язався захистити польську шпигунську мережу від Абверу. Але діяльність капітана Єжи Сосновського закінчилася одним з найбільших шпигунських скандалів у міжвоєнній Європі.

Глибинна розвідка

Глибинну розвідку[en] підтримували внутрішні відділення «№ 3» (в Бидгощі) та «№ 4» (в Катовіце). Найбільш успішною була філія в Бидгощі (№ 3). У 19241927 роках нею керував майор Маріан Штайфер, а згодом майор Ян Жихонь. Під його покровительством була проведена «Операційна візок», що полягала в незаконному контролі листування між Берліном та Східною Прусією.

Радіорозвідка

До початку Другої світової війни радіотехнічна розвідка була важливим джерелом інформації завдяки криптологам, яким вдалося отримати інформацію, порушуючи німецькі коди, створені з використанням «Enigma». 2-й відділ Генерального штабу польської армії, безпосередньо перед початком Другої світової війни в Пирах (на території м. Варшави), передав свої реконструйовані копії французькій[en] та британській розвідці. Ця подія відбулася 25 липня 1939 р..

Незалежне ситуаційне бюро «Німеччина»

Незалежне ситуаційне бюро «Німеччина» (незалежний відділ ситуації «N») було створене у квітні 1939 р. у II-му відділі Генерального штабу Збройних Сил Польщі, які були збирачами всієї поточної інформації про стан німецьких військових сил, що спочатку планувалося застосувати лише на період II-ї світової війни.

Це відділення готувало щоденні та щотижневі інформаційні повідомлення для Генеральної інспекції Збройних Сил[pl], начальника Генерального штабу, Міністерства військових справ[pl], Міністерства закордонних справ, штабу ВМС, штабів армії та оперативних груп, а також для внутрішнього використання Відділу II; плани пошуку новин відповідно до ситуації; спеціальні тематичні роботи, що стосувалися поточного перебігу подій.

З середини червня 1939 р. в присутності керівника штабу проводились щоденні інформаційні доповіді, під час яких керівник незалежного ситуаційного управління «N» звітував про розвідку. Висновки з повсякденних ситуацій розробляв начальник штабу і доповідав їх Головнокомандувачеві.

Співпраця відділу II з КОП

Відділ II використовував допомогу інших державних, цивільних та військових установ країни, в тому числі Інспекції політичної оборони Державної поліції, Міністерства закордонних справ. Відділ II здійснював широку співпрацю з прикордонними формуваннями. На східному та південному кордонах він співпрацював із Корпусом охорони кордону (КОП), який був створений в 1924 р., а з 1928 р. — з Прикордонною охороною, яка відповідала за західний та північний польський кордон.

За погодженням з відділом II головним завданням розвідувальних органів КОП на 1926 р. було:

  1. Спостереження за діяльністю литовської розвідки, радянської розвідки, німецької розвідки, за активістами націоналістичних організацій, за комуністами та контрабандистами;
  2. проникнення розвідників на терени Литви (Каунас), Росію (СРСР) та Східної Прусії;
  3. послаблення (пацифікація) антипольської діяльності в Литви, в Латвії.

Інше

Військова розвідка також використовувалася у внутрішньополітичних іграх. Перед травневим переворотом Юзеф Пілсудський звинуватив своїх опонентів у тому, що вони наказали стежити за ним «двійці» (відділ II прикордонної охорони). Такі події посилилися після 1930 року.

У 1932 р. також було розпочато діяльність, пов'язану з економічною розвідкою, якою займалось приватне Польське агентство торгової інформації[pl] (так зване «прикриття[en]»), підпорядковане військовій розвідці.

Втрата архіву у вересні 1939 року

У вересні 1939 р. для Абверу було надзвичайно важливо вилучити документацію 2-го відділу Генерального штабу Польської армії, коли в березні 1939 р. Вермахт входив до Богемії та Моравії. Чехословацька розвідка, незважаючи на своє здивування, зуміла передати свої документи до Англії повітряним транспортом. У вересні 1939 р. адмірал Вільгельм Канаріс вирішив діяти ефективніше: були створені команди з близько десятка офіцерів Абверу, які були призначені для військ у першу чергу, де перебували німці, з метою знайти та вилучити всі документи, що цікавили контррозвідку Третього Рейху. Основну групу очолив майор Оскар Рейле — глава резиденції Абверу у Вільному місті Гданськ — еквівалент 3-го відділення 2-го відділу Польської армії з німецької сторони.

У Бидгощі така група швидко зайняла приміщення 3-го відділення 2-го відділу, яке очолював Ян Жихонь. Там не знайшли навіть аркуша паперу, не кажучи вже про будь-які документи. Лише у самого начальника була візитна картка Яна Жихоня.

Подібне було у Варшаві. Коли в день капітуляції столиці, 28 вересня, група «Абверу» увірвалася у місце 2-го відділу на площі Пілсудського, відкривши близько сотні броньованих шаф, де знайшли лише нікчемні публічні німецькі матеріали — адресні книги, розклади з відкритих джерел, телефонні книги, вирізки з преси, порожні бланки та анкети Вермахту[8].

Однак член спеціальної групи «Абверу» капітан Буланг, «під час довшої прогулянки» (за словами Рейле), відстежував і заблукав до форту Легіонів[pl] (на вул. Закрочимської), де він знайшов архіви III відділення II відділу — картотеки розробок об'єктів майора Цихонія. Хоча Жихонь евакуював архіви філії з Бидгоща до Варшави, але він не подбав евакуювати їх далі, і особисто не забезпечив знищення документації на маршруті слідування.

Шість вантажівок німці заповнили знайденими документами. Після первинного відбору та аналізу архіви були перевезені до відповідних аналітичних установ Німеччини. Незабаром розпочалися арешти виявлених таким чином агентів польської розвідки, відбулося розслідування та судові процеси, які зазвичай закінчувались смертними вироками, відсіканням голови сокирою. Аналіз документів також дозволив німцям виявити слабкі сторони власної контррозвідки, перевірити та вдосконалити існуючі процедури, що дозволило Абверу використовувати системи, завдяки яким було вже важче союзникам Польщі проводити розвідницьку діяльність проти Третього Рейху.

Глава спецслужби СД Вальтер Шеленберг відразу після повернення з Варшави — там, де він був з Гітлером на параді перемоги, він два дні аналізував документи польської розвідки в Берліні, заявляючи, що кількість і якість матеріалів, отриманих Другим Відділом вражала, зокрема стосовно виробництва зброї в Третьому Рейху. Отже, він негайно відправився до Руру, щоб дослідити та вдосконалити секрети військового виробництва. Майже два місяці Шеленберг модифіковував службу німецької контррозвідки, тоді ж розширив мережу контррозвідки, що охоплювало було сотні заводів, що працювали на німецьку армію. Використовуючи документи Форту Легіонів було заарештовано шістнадцять співробітників польської розвідки, один з яких, був керівником виробництва на одній з німецьких фабрик, котрий був поляком за походженням, і який керував — як це було встановлено під час розслідування — передачею Польщі «півтори скрині секретних документів» Третього Рейху. Під час арешту його навіть застали під час зустрічі з офіцером, який представляв військове підпілля (СПП[pl]), яке вже сформувалося у Варшаві.

На основі архівів Другого відділу нацисти швидко виявили агентів[pl] польської розвідки. Понад сотня людей, впроваджених у важливо критичні точки Третього Рейху, стояли перед німецькими військовими судами і були страчені шляхом відсікання голови сокирою.

Серед інших заарештували та стратили Поліну Тишевську, багаторічну секретарку й кохану жінку високопоставленого офіцера «Абверу» в Гданську. Документи Форту Легіонів також дозволили «Абверові» виявити, що їх назвичайно цінний сотрудник (німецький митник), який був важливим пунктом підтримки «Абверу» контактів з німецькими агентами в Польщі, насправді був агентом 2-го відділу польської армії.

Архіви, про необхідність знищення яких забули, також призвели до розкриття німецькою контррозвідкою агента в штабі «Абверу» в Берліні підполковника Гюнтера Рудлофа, якого завербував майор Єжи Сосновський. Заарештований Рудлоф покінчив життя самогубством.

Оскар Рейл був зацікавлений у відкритті матеріалів Форту Легіонів. Бо саме завдяки цим документам він був звільнений від усіх звинувачень та підозр у необережності, спричинених численними випадками завербованих ним німецьких агентів у Польщі, оскільки — документи вказували на справжні джерела витоків інформації. Після падіння Франції в червні 1940 р. Рейле був призначений керівником форпосту «Абверу» в окупованому м. Парижі.

Втрачені архіви

Багато цікавих справ, проваджених відділом II Генерального штабу Збройних сил Польщі, включаючи дуже важливі операції, не підтверджуються архівами. Збережені та доступні матеріали не є повними, оскільки під час Другої світової війни оперативні справи (і не тільки) Другого відділу Генерального штабу Польської армії були в руках німців, а потім наприкінці тої війни найцінніші документи були захоплені на території Німеччини окупованої Червоною Армією, спеціальними групами МДБ, які транспортували архіви в Росію (СРСР). Пов'язаний з цим дефіцит вихідних матеріалів унеможливлює правильну подачу відповідей на багато питань на дану тему.

Структура 2-го відділу прикордонної служби в серпні 1939 року

У серпні 1939 р. організаційна структура Другого інформаційного відділу Генерального штабу була такою:

  • Керівник відділення II
  • І-й заступник керівника філії
  • 2-й заступник начальника управління
  • Загальне відділення
    • Організаційно-кадровий відділ
    • Навчальний відділ
    • Бюджетний відділ
    • Офіс (канцелярія)
    • Архівний відділ
  • Розвідувальне відділення ІІа
  • ІІб відділення контррозвідки
    • Загальне відділення
    • Відділення контррозвідки
    • Відділення безпеки
    • Національний офіс
    • [Інспекційна служба]
    • Департамент центрального агентства
    • Центральна картотека
  • Відділення III
  • ІV відділ
    • Незалежне відділення «Німеччина»
    • Незалежне відділення «Росія»
    • Незалежне відділення загальних досліджень
  • Бюро шифру та радіорозвідки
    • BS1
    • BS2
    • BS3
    • BS4
  • Незалежне загальне відділення
  • Незалежне технічне відділення (Технічний інститут)
  • Незалежне ситуаційне бюро «Німеччина»

Персонал філії II

Керівники Другого відділу Генерального штабу Верховного Командування, Генерального штабу (з 1928 р. Генерального штабу) у 1920—1939 рр. та II відділу апарату Верховного Головнокомандувача у 1939—1945 роках.
  • Підполковник (піхота) Ігнацій Матушевський (липень 1920 — 28 липня 1923 р.)
  • полковник (піхота) Міхал Байєр (28 липня 1923 р. — травень 1926 р.)
  • полковник (піхота) Єжи Ферек-Блешинський (після травень — листопад 1926 р.)
  • підполковник (артилерія) Тадеуш Шетцель (листопад 1926 р. — січень 1929 р.)
  • підполковник (піхота) Тадеуш Пелчинський (січень 1929 р. — лютий 1932 р.)
  • полковник (піхота) Теодор Фургальський (лютий 1932—1934 рр.)
  • полковник (інженер, піхота) Єжи Енгліш (1934 р. — жовтень 1935 р.)
  • полковник (піхота) Тадеуш Пелчинський (жовтень 1935 р. — січень 1939 р.)
  • полковник (кавалерія) Юзеф Смоленський (лютий — вересень 1939 р.)
  • полковник (піхота) Тадеуш Адам Василевський (листопад 1939 р. — червень 1940 р.)
  • полковник (кавалерія) Леон Міткевич-Жолтек (липень 1940 р. — грудень 1941 р.)
  • підполковник/полковник (піхота) Станіслав Гано (грудень 1941—1945 рр.)
І заступник керівника філії
II заступник керівника філії
  • полковник піхоти Ян Цестонь (1939[9])[D 1]

Коментарі

  1. Полковник Ян Казимир Цестонь (нар. 18.10.1896) був нагороджений срібним Хрестом ордена «Virtuti Militari», Хрестом Незалежності[pl], лицарським хрестом ордена Відродження Польщі, Хрест Хоробрих (чотири рази) та золотим Хрестом Заслуг. Він отримав звання полковника 19 березня 1938 р. у 34-у корпусі піхотних офіцерів [10]. У квітні 1925 р. він був призначений з 1-ї піхотної дивізії на посаду командира 2-го батальйону[11].

Примітки

  1. (рос.) Былинин В. К., Зданович А. А., Коротаев В. И., Организация «Прометей» и «прометейское» движение в планах польской разведки по развалу России/СССР.
  2. (пол.) Jeden z szyfrów złamanych przez II Oddział w 1923 roku. .
  3. Dz. Pers. MSWojsk., Nr 65 z 10 października 1923 roku, s. 700
  4. (пол.) Wojciech Skóra, «Działalność gdańskiej ekspozytury polskiego wywiadu wojskowego w latach 1920—1930» (Pomorze Zachodnie, Prusy Wschodnie i Wolne Miasto Gdańsk), Poznań, 2011 — s. 368.
  5. (пол.) Artur Jendrzejewski, «Polski wywiad wojskowy w Wolnym Mieście Gdańsku w latach 1920—1930», Gdańsk, 2013.
  6. (пол.) Nikołaj Iwanow, «Zapomniane ludobójstwo. Polacy w państwie Stalina. „Operacja polska“ 1937—1938», Znak Horyzont, 2014 — str. 188—191, ISBN 978- 83-240-3043-9
  7. а б (пол.) Nikołaj Iwanow, «Zapomniane ludobójstwo. Polacy w państwie Stalina. „Operacja polska“ 1937—1938», Znak Horyzont, 2014 — str. 180—183, ISBN 978-83-240-3043-9
  8. (нім.) [1], Oscar Reile, "Der deutsche Geheimdienst im II. Weltkrieg. Ostfront: die Abwehr im Kampf mit den Geheimdiensten im Osten" 
  9. а б Rybka та Stepan, 2006
  10. Rybka та Stepan, 2006, с. 10
  11. Dz. Pers. MSWojsk., Nr 41 z 9 kwietnia 1925 roku, s. 194

Джерела

  • (пол.) Dziennik Personalny Ministerstwa Spraw Wojskowych. 
  • (пол.) Wywiad i kontrwywiad wojskowy II RP: studia i materiały z działalności Oddziału II SG WP, t. 1-9, red. Tadeusz Dubicki, Łomianki: Wydawnictwo LTW 2010—2018.
  • (пол.) Kontrwywiad II RP (1914), 1918—1945, (1948), t. 1-4, Warszawa — Emów: Agencja Bezpieczeństwa Wewnętrznego. Centralny Ośrodek Szkolenia im. gen. dyw. Stefana Roweckiego «Grota» 2013—2017 (zbiór artykułów dotyczących także wywiadu wojskowego).
  • (пол.) Regina Czarnecka, Oddział II Sztabu Głównego (Generalnego) w latach 1921—1939. Zarys organizacyjny i przegląd zawartości inwentarza, w: Biuletyn Wojskowej Służby Archiwalnej nr 28, 2006.
  • (пол.) Henryk Ćwięk, Przeciw Abwehrze (Kulisy wywiadu i kontrwywiadu), Dom Wydawniczy Bellona, Warszawa, 2001
  • (пол.) Artur Jendrzejewski, Polski wywiad wojskowy w Wolnym Mieście Gdańsku w latach 1920—1930, Gdańsk, 2013.
  • (пол.) Piotr Kołakowski, NKWD i GRU na Ziemiach Polskich 1939—1945 (Kulisy wywiadu i kontrwywiadu), Dom Wydawniczy Bellona, Warszawa, 2002
  • (пол.) Piotr Kołakowski, «Czas próby. Polski wywiad wojskowy wobec groźby wybuchu wojny w 1939 roku», Warszawa, 2012.
  • (пол.) Piotr Kołakowski, «Między Warszawą a Pragą. Polsko-czechosłowackie stosunki wojskowo-polityczne 1918—1939», Warszawa, 2007, 2009.
  • (пол.) Henryk Kopczyk, Niemiecka działalność wywiadowcza na Pomorzu 1920—1933, Wydawnictwo Morskie, Gdańsk, 1970
  • (пол.) Władysław Kozaczuk, Bitwa o Tajemnice: Służby wywiadowcze Polski i Niemiec 1918—1939, Książka i Wiedza, Warszawa, 1967, 1999
  • (пол.) Andrzej Misiuk, Służby Specjalne II Rzeczypospolitej (Kulisy wywiadu i kontrwywiadu), Dom Wydawniczy Bellona, Warszawa, 1998
  • (пол.) Andrzej Pepłoński, Kontrwywiad II Rzeczypospolitej (Kulisy wywiadu i kontrwywiadu), Dom Wydawniczy Bellona, Warszawa, 2002
  • (пол.) Norman Polmar, Thomas B. Allen, Księga Szpiegów, Wydawnictwo Magnum, Warszawa, 2000
  • (пол.) Przygotowania niemieckie do agresji na Polskę w 1939 r. w świetle sprawozdań Oddziału II Sztabu Głównego WP (Dokumenty). Zebrali i opracowali M. Cieplewicz, M. Zgórniak, Wrocław, 1969
  • (пол.) Ryszard Rybka, Kamil Stepan: Rocznik oficerski 1939. Stan na dzień 23 marca 1939. Kraków: Fundacja CDCN, 2006. ISBN 978-83-7188-899-1.
  • (пол.) Wojciech Skóra, Służba konsularna Drugiej Rzeczypospolitej. Organizacja, kadry i działalność, Toruń, 2006.
  • (пол.) Wojciech Skóra, Placówka w Chojnicach. Z działalności wywiadu polskiego na Pomorzu Zachodnim w dwudziestoleciu międzywojennym, Słupsk — Chojnice, 2006.
  • (пол.) Wojciech Skóra, Współdziałanie służby konsularnej II Rzeczypospolitej z wywiadem wojskowym, «Dzieje Najnowsze», 2004 — z. 1, s. 21-43
  • (пол.) Aleksander Smoliński, Oddział II Sztabu Głównego Naczelnego Dowództwa Wojska Polskiego, w: Wschodni Rocznik Humanistyczny — III, 2006.
  • (пол.) Wkład polskiego wywiadu w zwycięstwo aliantów w II wojnie światowej. Akta konferencji naukowej Kraków 20-22.10. 2002, pod red. Z.J. Kapery, Kraków, 2004
  • (пол.) Marian Zgórniak, Polski wywiad wojskowy w 1939 roku — jego oceny sytuacji i wpływ na decyzje militarne i polityczne // Pax et bellum, Poznań, 1993 (Uniwersytet im. Adama Mickiewicza w Poznaniu. Seria Historia z. 175) — s. 323—332.

Посилання