Відмінності між версіями «Дуга (упряж)»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
м (→‎Історія: вікіфікація)
(→‎Використання: уточнення)
 
(Не показано одну проміжну версію цього користувача)
Рядок 13: Рядок 13:
 
Дуга з'єднує через гужі хомут з голоблями, виконуючи відразу кілька функцій: розносить голоблі вбоки від корпусу коня, гасить поштовхи голобель на нерівностях дороги, запобігає вивертанню кліщів хомута назад. Розміри дуги: ширина між кінцями — 1-1,2 м, висота без врахування товщини — 0,55-0,6 см. Виїзна дуга має вагу — 1,5-2 кг, ломова — 4-5 кг.
 
Дуга з'єднує через гужі хомут з голоблями, виконуючи відразу кілька функцій: розносить голоблі вбоки від корпусу коня, гасить поштовхи голобель на нерівностях дороги, запобігає вивертанню кліщів хомута назад. Розміри дуги: ширина між кінцями — 1-1,2 м, висота без врахування товщини — 0,55-0,6 см. Виїзна дуга має вагу — 1,5-2 кг, ломова — 4-5 кг.
   
Виготовляють дугу переважно з верби, в'яза, дуба, білої акації. Якщо дугу планується використовувати в районах з м'яким кліматом (із зимовою температурою не нижче -10&nbsp;°C), можна взяти деревину черемхи. Заготовка розпарюється (у крайному разі вимочується) і згинається в спеціальному станку. Кінці дуги зв'язуються і вона висушується протягом місяця. Готові дуги можуть прикрашати різьбленням і розписом<ref>[https://kselu.ru/zhivotnye/loshadi/duga-svoimi-rukami.html Как сделать дугу для лошади своими руками]</ref>.
+
Виготовляють дугу переважно з [[верба|верби]], [[в'яз]]а, [[дуб]]а, [[робінія звичайна|білої акації]]. Якщо дугу планується використовувати в районах з м'яким кліматом (із зимовою температурою не нижче -10&nbsp;°C), можна взяти деревину [[черемха звичайна|черемхи]]. Заготовка розпарюється (у крайному разі вимочується) і згинається в спеціальному станку. Кінці дуги зв'язуються і вона висушується протягом місяця. Готові дуги можуть прикрашати різьбленням і розписом<ref>[https://kselu.ru/zhivotnye/loshadi/duga-svoimi-rukami.html Как сделать дугу для лошади своими руками]</ref>.
   
 
Під дугою може кріпитися кільце для дзвоника (у російських діалектах було відоме як ''зга''). У [[тройка|тройці]] на кільці кріпився чумбур підпряжного коня.
 
Під дугою може кріпитися кільце для дзвоника (у російських діалектах було відоме як ''зга''). У [[тройка|тройці]] на кільці кріпився чумбур підпряжного коня.

Поточна версія на 16:54, 9 листопада 2019

Дуга на російській тройці

Дуга́ — частина кінської упряжі з зігнутого тонкого стовбура дерева, яка служить для прикріплення голобель до хомута[1]. Є характерним елементом голобельно-дугового («російського») запрягу.

Станок для гнуття дуг. Фінляндія

Історія[ред. | ред. код]

На думку фінського етнографа й історика Кусти Вількуни, перші свідчення використовування дуги належать до Фінляндії і Естонії. У стародавніх піснях і «Калевалі» дуга згадується досить часто, а перший задокументований запис датований 1430-ми роками[2]. В Естонії дуги згадуються з 1494 року, а в російських інвентарних записах дуги з'являються (згідно з Річардом Геллі) в XVII столітті[3].

Ф. Вовк вважав, що дуга має фінське походження і на територію України потрапила чи через Білорусь, чи прямо від росіян[4].

Використання[ред. | ред. код]

Дуга з'єднує через гужі хомут з голоблями, виконуючи відразу кілька функцій: розносить голоблі вбоки від корпусу коня, гасить поштовхи голобель на нерівностях дороги, запобігає вивертанню кліщів хомута назад. Розміри дуги: ширина між кінцями — 1-1,2 м, висота без врахування товщини — 0,55-0,6 см. Виїзна дуга має вагу — 1,5-2 кг, ломова — 4-5 кг.

Виготовляють дугу переважно з верби, в'яза, дуба, білої акації. Якщо дугу планується використовувати в районах з м'яким кліматом (із зимовою температурою не нижче -10 °C), можна взяти деревину черемхи. Заготовка розпарюється (у крайному разі вимочується) і згинається в спеціальному станку. Кінці дуги зв'язуються і вона висушується протягом місяця. Готові дуги можуть прикрашати різьбленням і розписом[5].

Під дугою може кріпитися кільце для дзвоника (у російських діалектах було відоме як зга). У тройці на кільці кріпився чумбур підпряжного коня.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Дуга // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Kustaa Vilkuna: Luokkavaljastus
  3. Hellie, Richard (1999). The economy and material culture of Russia, 1600-1725. University of Chicago Press. с. 485, 576. ISBN 0-226-32649-7. 
  4. Хведір Вовк. 6. Способи пересування // Студії з української етнографії та антропології. — К. : «Мистецтво», 1995. — ISBN 5-7715-0729-6.
  5. Как сделать дугу для лошади своими руками

Джерела[ред. | ред. код]