Дудка Микола Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 06:33, 9 серпня 2016, створена LastStep (обговорення | внесок) (вилучена Категорія:Персоналії:Київ; додана Категорія:Померли в Києві з допомогою HotCat)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Микола Миколайович Дудка
Дудка Микола Миколайович.JPG
Народився 9 травня 1901(1901-05-09)
Ржищів
Помер 31 жовтня 1988(1988-10-31) (87 років)
Київ
Поховання
Громадянство СРСР СРСР
Національність українець
Учасник німецько-радянська війна
Військове звання старшина
Партія КПРС
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Вітчизняної війни I ступеня

Микола Миколайович Дудка (9 травня 1901, Ржищів — 31 жовтня 1988, Київ) — Герой Радянського Союзу, в роки німецько-радянської війни командир відділення 2-го гвардійського окремого моторизованого понтонно-мостового батальйону 4-ї понтонно-мостової бригади 8-ї гвардійської армії 3-го Українського фронту, гвардії молодший сержант.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 9 травня 1901 року в селищі Ржищеві (тепер місто Кагарлицького району Київської області) в сім'ї робітника. Українець. Член КПРС з 1944 року. Закінчивши початкову школу, працював матросом на річкових суднах та на рятувальній станції пристані Ржищів Дніпровського пароплавства.

У 1921 році призваний до лав Червоної Армії. У 1924 році демобілізувався. Вдруге призваний в 1941 році. У боях німецько-радянської війни з липня 1941 року. Воював на Південно-Західному, Сталінградському, 2-му Українському, 3-му Українському і 2-му Білоруському фронтах.

Відзначився 26—28 жовтня 1943 року: на понтоні зробив 20 рейсів і переправив на острів Хортицю на Дніпрі в Запоріжжі стрілецьку підрозділ. У критичний момент бою на плацдармі підняв бійців у контратаку. Був поранений, але залишився в строю.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1944 року за мужність і героїзм, проявлені при форсуванні Дніпра і утриманні плацдарму на його правому березі гвардії молодшому сержанту Миколі Миколайовичу Дудці присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 2715).

Могила Миколи Дудки

У 1945 році старшина М. М. Дудка демобілізувався. До 1979 року працював на Дніпрі першим помічником капітана, потім капітаном пожежного судна «Бдительный». Жив у Києві. Помер 31 жовтня 1988 року. Похований на Лук'янівському військовому кладовищі (ділянка № 13).

Нагороджений орденом Леніна, орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня, медалями. На його честь названий прогулянковий теплохід, який курсує Дніпром в межах Києва.

Література[ред. | ред. код]

  • Боевые звёзды киевлян. — Киев: Политиздат Украины, 1983.
  • Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 1. М.: Воениз., 1987