Дюканов Мирон Дмитрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дюканов Мирон Дмитрович
Dyukanov MD.jpg
Народився 23 серпня 1899(1899-08-23)
Медвенський район, Росія
Помер 21 листопада 1941(1941-11-21) (42 роки)
Rameshkovsky Districtd, Калінінська область, РРФСР, СРСР
Поховання Rameshki, Rameshkovsky District, Tver Oblastd
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Діяльність державний діяч, політик
Учасник німецько-радянська війна
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Партія КПРС
Нагороди
орден Леніна орден Трудового Червоного Прапора

Мирон Дмитрович Дюканов (23 серпня 1899(18990823), село Друге Рождественське Курської губернії, тепер Медвенського району Курської області, Росія — 21 листопада 1941, біля села Ремешки Калінінської області, тепер Тверської області, Росія) — український радянський партійний та господарський діяч, шахтар-стахановець. Кандидат у члени ЦК КП(б)У 3 червня — 30 серпня 1937 р. Член ЦК КП(б)У з 30 серпня 1937 по 13 травня 1940 р. Депутат Верховної Ради СРСР 1-го скликання.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в селянській родині. З молодих років наймитував. У 1918 році вступив у ряди Червоної армії, воював на фронтах громадянської війни в Росії.

У 1920-ті роки перебрався із родиною на Донбас, працював шість років забійником на шахті «Центральна-Ірміне».

Член ВКП(б) з 1929 року. Був парторгом дільниці шахти. Закінчив школу ліквідації безграмотності, у 1930 — 1932 роках навчався в Чистяковській школі партійного активу. З 1932 року працював парторгом ЦК ВКП(б) на шахті 4/2 біс, партпрацівником на шахті «Золота» Лисичанського рудоуправління. З 1934 року — вибійник і парторг дільниці «Никанор-Схід» на шахті «Центральна-Ірміне» Кадіївського району Донецької області.

Один з ініціаторів руху за високопродуктивне видобування вугілля на шахтах Донбасу в роки другої сталінської п'ятирічки. Працюючи вибійником на шахті «Центральна-Ірміне» Донецької області, у вересні 1935 року повторив і перевершив світовий рекорд Олексія Стаханова по видобутку вугілля.

З 1936 року — парторг ЦК ВКП(б) шахти імені Сталіна місто Серго (колишня Кадіївка).

У серпні 1937 — 1938 року — 1-й секретар Серговського міського комітету КП(б) України Донецької області.

У 1938—1939 роках — начальник комбінату «Ворошиловградвугілля» Ворошиловградської області. Навчався в Промисловій академії імені Сталіна у Москві.

У червні 1941 року добровільно пішов на фронт, був комісаром стрілецького полку. Загинув у боях з німецькими військами на Калінінському фронті.

Звання[ред. | ред. код]

  • полковий комісар (1941)

Нагороди[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]