Відмінності між версіями «Дюралюміній»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][очікує на перевірку]
м
 
(Не показана 1 проміжна версія ще одного користувача)
Рядок 9: Рядок 9:
 
[[Файл:Тестові зразки алюмінію Д-16 та В95 (анодування).jpg|міні|250x250пкс|Тестові зразки для перевірки або демонстрації механічних властивостей матеріалів. Авіаційний алюміній Д-16 та В95. Покриття - Ан.Окс.]]
 
[[Файл:Тестові зразки алюмінію Д-16 та В95 (анодування).jpg|міні|250x250пкс|Тестові зразки для перевірки або демонстрації механічних властивостей матеріалів. Авіаційний алюміній Д-16 та В95. Покриття - Ан.Окс.]]
 
== Властивості та застосування ==
 
== Властивості та застосування ==
Перше застосування дюралюмінію — виготовлення каркасу [[дирижабль|дирижаблів]] жорсткої конструкції, з [[1911]] року — більш широке застосування. Склад сплаву і термообробка у роки [[Перша світова війна|війни]] були засекречені. Завдяки високій [[Питома міцність|питомій міцності]] дюралюміній, починаючи з 1920-х років, стає важливішим конструкційним матеріалом у літакобудуванні.
+
Перше застосування дюралюмінію — виготовлення каркаса [[дирижабль|дирижаблів]] жорсткої конструкції, з [[1911]] року — більш широке застосування. Склад сплаву і термообробка у роки [[Перша світова війна|війни]] були засекречені. Завдяки високій [[Питома міцність|питомій міцності]] дюралюміній, починаючи з 1920-х років, стає важливішим конструкційним матеріалом у літакобудуванні.
   
 
Густина сплаву 2 500—2 800 [[кілограм|кг]]/[[кубічний метр|м³]], температура плавлення близько 650[[Градус Цельсія|°C]]. Сплав широко використовується в авіабудуванні, при виробництві швидкісних потягів (наприклад [[Електропотяг Shinkansen E2|потягів Сінкансен]]) та у багатьох інших галузях машинобудування (оскільки вирізняється істотно більшою твердістю, порівняно із чистим алюмінієм).
 
Густина сплаву 2 500—2 800 [[кілограм|кг]]/[[кубічний метр|м³]], температура плавлення близько 650[[Градус Цельсія|°C]]. Сплав широко використовується в авіабудуванні, при виробництві швидкісних потягів (наприклад [[Електропотяг Shinkansen E2|потягів Сінкансен]]) та у багатьох інших галузях машинобудування (оскільки вирізняється істотно більшою твердістю, порівняно із чистим алюмінієм).
Рядок 18: Рядок 18:
   
 
Недолік дюралюмінів — низька корозійна стійкість, вироби потребують ретельного захисту від корозії. Листи дюралюмінів, як правило, [[Плакирування|плакують]] чистим алюмінієм.
 
Недолік дюралюмінів — низька корозійна стійкість, вироби потребують ретельного захисту від корозії. Листи дюралюмінів, як правило, [[Плакирування|плакують]] чистим алюмінієм.
  +
== Посилання ==
  +
* {{УСЕ-4|[http://slovopedia.org.ua/29/53396/10672.html Дюралюміній]}}
 
{{Без джерел|дата=березень 2011}}
 
{{Без джерел|дата=березень 2011}}
   

Поточна версія на 21:35, 5 травня 2020

Дюралюміній — торговельна марка одного з перших зміцнюваних старінням алюмінієвих сплавів. Основними легуючими елементами є мідь (4,4 %), магній (1,5 %), марганець (0,6%) і алюміній (93,5%) за масою. Типове значення границі текучості становить 450 МПа, однак залежить від складу та термообробки.

Назви[ред. | ред. код]

Фірмова назва дюраль (Dural®) набула переважно розмовного та професійно-жаргонного вжитку. Іноді зустрічається також стара (використовувана переважно до 1940-х років) форма дуралюміній та англозовані варіанти дуралюмін, дюралюмін, вкрай рідко також дураль. Назва походить від лат. durus — витривалий. У 1909 р. було розпочато його промислове виробництво у німецькому місті Дюрен.

Дюралюміній розроблений німецьким інженером-металургом Альфредом Вільмом (Alfred Wilm[de]), співробітником металургійного заводу Dürener Metallwerke AG. У 1903 році Вільм встановив, що сплав алюмінію з додаванням 4% міді після різкого охолодження (температура загартування 500°C), знаходячись при кімнатній температурі протягом 4—5 діб, поступово стає більш твердим та міцнішає, не втрачаючи при цьому пластичності. Подальші експерименти зі сплавами цієї системи призвели до освоєння у 1909 р. заводом Dürener Metallwerke сплаву дюралюмінію. Виявлене Вільмом старіння алюмінієвих сплавів дозволило підвищити міцність дюралюмінія до 350—370 МПа порівняно з 70—80 МПа у чистого алюмінію. Розповсюджені у Європі (Швейцарія та Велика Британія) алюмінієві сплави марок Avional и Hiduminium є близькими за складом до дюралюмінію сплавами інших виробників.

Тестові зразки для перевірки або демонстрації механічних властивостей матеріалів. Авіаційний алюміній Д-16 та В95. Покриття - Ан.Окс.

Властивості та застосування[ред. | ред. код]

Перше застосування дюралюмінію — виготовлення каркаса дирижаблів жорсткої конструкції, з 1911 року — більш широке застосування. Склад сплаву і термообробка у роки війни були засекречені. Завдяки високій питомій міцності дюралюміній, починаючи з 1920-х років, стає важливішим конструкційним матеріалом у літакобудуванні.

Густина сплаву 2 500—2 800 кг/м³, температура плавлення близько 650°C. Сплав широко використовується в авіабудуванні, при виробництві швидкісних потягів (наприклад потягів Сінкансен) та у багатьох інших галузях машинобудування (оскільки вирізняється істотно більшою твердістю, порівняно із чистим алюмінієм).

Після гартування з перенасиченням (нагрівання до температури прибл. 500°C та швидкого охолодження у воді) утворюється перенасичений атомами Купруму твердий розчин Алюмінію і міцність сплаву збільшуєтся за рахунок твердорозчинного зміцнення до значення границі міцності на розтяг близько 300 МПа. Після наступного старіння (природного за 20°C упродовж декількох діб чи штучного за 190°C упродовж близько 10 годин) сплав зміцнюється до значення границі міцності близько 500 МПа.

Наразі сплави алюміній–мідь–магній з додатками марганцю відомі під спільною назвою дюралюміни. У їх число входять сплави таких марок: Д1, Д16, Д18, В65, Д19, В17, ВАД1. Дюралюміни зміцнюються термообробкою; піддаються, як правило, загартуванню і природному старінню. Характеризуються поєднанням високої статичної міцності (до 450—500 МПа) при кімнатній та підвищеній (до 150—175°C) температурах, високою втомною міцністю та в'язкістю руйнування.

Недолік дюралюмінів — низька корозійна стійкість, вироби потребують ретельного захисту від корозії. Листи дюралюмінів, як правило, плакують чистим алюмінієм.

Посилання[ред. | ред. код]