Відмінності між версіями «Діва Марія»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
[перевірена версія][очікує на перевірку]
(Патрон)
 
(Не показані 15 проміжних версій 5 користувачів)
Рядок 28: Рядок 28:
 
}}
 
}}
   
'''Ді́ва Марі́я''', '''Богоро́диця, Ма́тір Бо́жа, Марія''' ({{lang-hbo|מרים}} ''Miryam'') — мати [[Ісус Христос|Ісуса Христа]] ({{Біблія|Лк.|1:26|-56}}, {{Біблія|Лк.|2:1|-7}}, {{Біблія|Мт.|1:16|-25}}). Із [[Новий Заповіт|Нового Заповіту]] відомо, що жила в [[Назарет]]і ({{Біблія|Мр.|1:9|}}) у [[Галілея|Галілеї]] із своїм чоловіком [[Йосип з Назарету|Йосипом]]..
+
'''Ді́ва Марі́я''' ({{lang-hbo|מרים}} ''Miryam'') — мати [[Ісус Христос|Ісуса Христа]] ({{Біблія|Лк.|1:26|-56}}, {{Біблія|Лк.|2:1|-7}}, {{Біблія|Мт.|1:16|-25}}). Із [[Новий Заповіт|Нового Заповіту]] відомо, що жила в [[Назарет]]і ({{Біблія|Мр.|1:9|}}) у [[Галілея|Галілеї]] зі своїм чоловіком [[Йосип з Назарету|Йосипом]].
  +
  +
== Імена і титули ==
  +
* '''Благославенна''' ({{lang-el|κεχαριτωμένη, kecharitomene}}; {{lang-la|Beata, Beatissima}}), або '''Благодаті повна''' ({{lang-la|Gratia plena}}) — загальнохристиянський титул; від перших слів Гавриїла під час [[Об'явлення]].
  +
* '''[[Діва]]''' ({{lang-el|Παρθένος, Parthenos}}; {{lang-la|Virgo}}) — загальнохристиянський титул, пов'язаний із чудом зачаття Христа.
  +
*'''[[Богоматеринство|Богоро́диця]]''' ({{lang-el|Θεοτόκος}}) — титул Марії у візантійській, [[східне християнство|східнохристиянській]] традиції. Латинський відповідник — Dei Genetrix, Deipara.
  +
* '''Королева Небесна''' ({{lang-la|Regina Coeli, Regina Caeli}}) — титул Марії у західній традиції, пов'язаний із догматом про [[Внебовзяття]].
  +
* '''Матір Божа, Богоматір''' ({{lang-el|Μήτηρ Θε, Meter Theou}}; {{lang-la|Mater Dei}}) — титул Марії у візантійській традиції.
  +
* '''Панна''' ({{lang-el|Δέσποινα, Despoina}}; {{lang-la|Domina}}) — латинський титул Марії
  +
** '''Мадонна''' ({{lang-it|Madonna}}, «моя панна») — італійський титул Марії
  +
** '''Наша Панна''' ({{lang-fr|Notre Dame}}) — французький, іспанський, португальський титул Марії
  +
* '''Свята Марія''' ({{lang-el|Ἁγία Μαρία, Hagia Maria}}; {{lang-la|Sancta Maria}})
  +
* '''Цариця Небесна''' — східний відповідник «Королеви Небесної»
  +
{{colbegin|3}}
  +
* Башта Давида
  +
* Брама Небесна
  +
* Діва над дівами
  +
* Королева / Цариця ангелів
  +
* Королева / Цариця апостолів
  +
* Королева / Цариця всіх святих
  +
* Королева / Цариця дів
  +
* Королева / Цариця мучеників
  +
* Королева / Цариця патріархів
  +
* Королева / Цариця пророків
  +
* Королева / Цариця родин
  +
* Королева / Цариця сповідників
  +
* Мати Божа
  +
* Мати Милосердя
  +
* Мати Милості
  +
* Мати Христа
  +
* Мати Церкви
  +
* Ковчег завіту
  +
* Ранкова Зоря
  +
* Пресвята Марія
  +
* Свята Діва
  +
* Свята Марія
  +
* Спасіння народу Риму (Salus Populi Romani)
  +
{{colend}}
   
 
== Народження ==
 
== Народження ==
Рядок 38: Рядок 38:
 
== Вшанування ==
 
== Вшанування ==
 
{{main|Успіння|Внебовзяття|Покрова Пресвятої Богородиці|Похвала Пресвятої Богородиці||Легіон Марії}}
 
{{main|Успіння|Внебовзяття|Покрова Пресвятої Богородиці|Похвала Пресвятої Богородиці||Легіон Марії}}
Пошана до Богородиці розвивається в [[християнство|християнстві]] поволі і, хоча його властиво треба починати вже з [[євангеліст]]а [[євангеліст Лука|Луки]], все ж в перших віках християни більше цікавилися змістом нового вчення, моральною його сторінкою та організацією [[Християнська Церква|Церкви]] і визначенням відносин між [[християнство]]м та [[Юдеї|юдейством]].
+
Пошана до Богородиці розвивається в [[християнство|християнстві]] поволі і, хоча його властиво треба починати вже з [[євангеліст]]а [[Лука (євангеліст)|Луки]], все ж в перших віках християни більше цікавилися змістом нового вчення, моральною його сторінкою та організацією [[Християнська Церква|Церкви]] і визначенням відносин між [[християнство]]м та [[Юдеї|юдейством]].
   
Деякі юдейсько-християнські секти 1-го століття, як, наприклад, [[ебіоніти]] не визнавали дівоцтва Марії, і багато [[гностицизм|гностиків]] вважали [[Христос|Ісуса]] за [[Йосип]]ового сина. [[Докетисти]], які навчали, що [[Христос]] мав тільки уявне тіло, розуміється, не могли визнавати Божої Матері; зрештою й [[Несторій]], патріарх константинопольський ([[428]]–[[431]]) рішуче заперечував, що Діва Марія була матір'ю [[Бог]]а (Богородицею), а твердив, що вона була тільки матір'ю людини Христа ([[Христородиця|Христородицею]]). [[Ефеський собор]] [[431]] р. засудив [[єресь]] Несторія і тим поклав кінець довгій полеміці. У перший день засідань Собору величезний натовп чекав на вулиці його рішення, і, як тільки воно стало відомим, усі вулиці були ілюміновані, і [[Кирило Александрійський|патріарха Кирила]], головного оборонця культу Богородиці, з засвіченими смолоскипами і [[кадило|кадильницями]], проводжав натовп через усе місто.
+
Деякі юдейсько-християнські секти 1-го століття, як, наприклад, [[ебіоніти]] не визнавали дівоцтва Марії, і багато [[гностицизм|гностиків]] вважали [[Христос|Ісуса]] за [[Йосип]]ового сина. [[Докетисти]], які навчали, що [[Христос]] мав тільки уявне тіло, розуміється, не могли визнавати Божої Матері; зрештою й [[Несторій]], патріарх константинопольський ([[428]]–[[431]]) рішуче заперечував, що Діва Марія була матір'ю [[Бог]]а (Богородицею), а твердив, що вона була тільки матір'ю людини Христа ([[Христородиця|Христородицею]]). [[Ефеський собор]] [[431]] р. засудив [[єресь]] Несторія і тим поклав кінець довгій полеміці. У перший день засідань Собору величезний натовп чекав на вулиці його рішення, і, як тільки воно стало відомим, усі вулиці були ілюміновані, і [[Кирило Александрійський|патріарха Кирила]], головного оборонця почитання Богородиці, з засвіченими смолоскипами і [[кадило|кадильницями]], проводжав натовп через усе місто.
   
 
Шанування Божої Матері поширюється спочатку на [[Близький Схід|Близькому Сході]], в [[Палестина|Палестині]], в [[Єгипет|Єгипті]], звідти переходить до [[Італія|Італії]] та інших країн. Перші [[ікона|іконографічні]] зображення зустрічаємо в [[катакомба]]х [[Рим]]у. Спочатку постать Божої Матері повна простоти, що межує з примітивністю. Згодом вона набирає величі та пишноти: з'являється перед вірними, як Цариця Неба в багатому вбранні та в супроводі [[ангел|янголів]]. У [[Київ]]ському [[Софійський собор (Київ)|Софійському Соборі]] на [[вівтар]]ній стіні, що збереглася непорушно з XI ст, представлено Богородицю з піднесеними догори обома руками — це образ так званої [[Оранта|Оранти]] (та, що молиться), її прообраз находиться в візантійській каплиці в [[Равенна|Равенні]] ([[Італія]]), що походить із V ст. Другий образ цього типу, але не малярський, а різьбарський, знаходимо в [[Собор Святого Марка|соборі св. Марка]] в [[Венеція|Венеції]].
 
Шанування Божої Матері поширюється спочатку на [[Близький Схід|Близькому Сході]], в [[Палестина|Палестині]], в [[Єгипет|Єгипті]], звідти переходить до [[Італія|Італії]] та інших країн. Перші [[ікона|іконографічні]] зображення зустрічаємо в [[катакомба]]х [[Рим]]у. Спочатку постать Божої Матері повна простоти, що межує з примітивністю. Згодом вона набирає величі та пишноти: з'являється перед вірними, як Цариця Неба в багатому вбранні та в супроводі [[ангел|янголів]]. У [[Київ]]ському [[Софійський собор (Київ)|Софійському Соборі]] на [[вівтар]]ній стіні, що збереглася непорушно з XI ст, представлено Богородицю з піднесеними догори обома руками — це образ так званої [[Оранта|Оранти]] (та, що молиться), її прообраз находиться в візантійській каплиці в [[Равенна|Равенні]] ([[Італія]]), що походить із V ст. Другий образ цього типу, але не малярський, а різьбарський, знаходимо в [[Собор Святого Марка|соборі св. Марка]] в [[Венеція|Венеції]].
Рядок 48: Рядок 48:
 
== Зовнішній вигляд ==
 
== Зовнішній вигляд ==
 
За переданням [[Діонісій Ареопагіт|Діонісія Ареопагіта]] та [[Ігнатій Богоносець|Ігнатія Богоносця]], святитель [[Амвросій Медіоланський]] у творінні «Про дівоцтво» писав про Матір Божу:
 
За переданням [[Діонісій Ареопагіт|Діонісія Ареопагіта]] та [[Ігнатій Богоносець|Ігнатія Богоносця]], святитель [[Амвросій Медіоланський]] у творінні «Про дівоцтво» писав про Матір Божу:
«Вона була Дівою не тільки тілом, а й душею, смиренна серцем, обачна в словах, розсудлива, мовчазна, любителька читання, трудолюбива, цнотлива в мові. Правилом Її було — нікого не ображати, всім бажати доброго, шанувати старших, не заздрити рівним, уникати хвастощів, правильно мислити, любити доброчесність. Коли Вона хоч би виразом обличчя образила батьків, коли була в незгоді з рідними? Коли погордилася перед людьми скромною, посміялася над слабкими, ухилилася від бідного? У Неї не було нічого суворого в очах, нічого необачного в словах, нічого непристойного в діях : рухи тіла скромні, хода тиха, голос рівний; так що тілесний вид Її був вираженням душі, уособленням чистоти. Всі дні Свої Вона звернула в піст: сну вдавалася тільки на вимогу потреби, але й тоді, як тіло Її відпочивало, духом Вона спала, повторюючи у сні читане, або розмірковуючи про приведення у виконання припущених намірів, або плануючи нові . З будинку виходила тільки в церкву, і то разом з рідними. Втім , Вона хоч і була поза Своїм домом в супроводі інших, але найкращим вартовим для Себе була Вона Сама; інші охороняли тільки тіло Її, а Своїх вподобань Вона дотримувалась».
+
«Вона була Дівою не тільки тілом, а й душею, смиренна серцем, обачна в словах, розсудлива, мовчазна, любителька читання, трудолюбива, цнотлива в мові. Правилом Її було — нікого не ображати, всім бажати доброго, шанувати старших, не заздрити рівним, уникати хвастощів, правильно мислити, любити доброчесність. Коли Вона хоч би виразом обличчя образила батьків, коли була в незгоді з рідними? Коли погордилася перед людьми скромною, посміялася над слабкими, ухилилася від бідного? У Неї не було нічого суворого в очах, нічого необачного в словах, нічого непристойного в діях : рухи тіла скромні, хода тиха, голос рівний; так що тілесний вид Її був вираженням душі, уособленням чистоти. Всі дні Свої Вона звернула в піст: сну вдавалася тільки на вимогу потреби, але й тоді, як тіло Її відпочивало, духом Вона спала, повторюючи у сні читане, або розмірковуючи про приведення у виконання припущених намірів, або плануючи нові. З будинку виходила тільки в церкву, і то разом з рідними. Втім , Вона хоч і була поза Своїм домом в супроводі інших, але найкращим вартовим для Себе була Вона Сама; інші охороняли тільки тіло Її, а Своїх вподобань Вона дотримувалась».
   
 
За переказами, збереженому церковним істориком Никифором Каллістом (ХIV&nbsp;ст.), Матір Божа "була середнього росту, як інші кажуть, трохи вище середнього; волосся золотаве; очі швидкі, з зіницями як би кольору маслини; брови дугоподібні і помірно чорні, ніс продовгуватий, уста квітучі, сповнені солодких промов; лице не кругле і не гостре, але трохи довгасте; кисті рук і пальці довгі … Вона в бесіді з іншими зберігала благопристойність, не сміялася, не обурювалася, особливо ж таки не гнівалась; була безкорислива, проста, Вона нітрохи про Себе не думала і, далека від зніженості, відрізнялася повним смиренням. Щодо одягів, які носила, Вона задовольнялася їх природним кольором, що ще і тепер доводить Її священний головний покров. Коротко кажучи, у всіх Її діях виявлялася особлива благодать". Никифор Калліст запозичив свій опис у святителя Єпіфанія Кіпрського<ref>Письмо к Феофилу об иконах. Перевод текста святителя Епифания помещен в Великих Четиих-Минеях митрополита Макария. М., 1868, сентябрь, с. 363</ref>
 
За переказами, збереженому церковним істориком Никифором Каллістом (ХIV&nbsp;ст.), Матір Божа "була середнього росту, як інші кажуть, трохи вище середнього; волосся золотаве; очі швидкі, з зіницями як би кольору маслини; брови дугоподібні і помірно чорні, ніс продовгуватий, уста квітучі, сповнені солодких промов; лице не кругле і не гостре, але трохи довгасте; кисті рук і пальці довгі … Вона в бесіді з іншими зберігала благопристойність, не сміялася, не обурювалася, особливо ж таки не гнівалась; була безкорислива, проста, Вона нітрохи про Себе не думала і, далека від зніженості, відрізнялася повним смиренням. Щодо одягів, які носила, Вона задовольнялася їх природним кольором, що ще і тепер доводить Її священний головний покров. Коротко кажучи, у всіх Її діях виявлялася особлива благодать". Никифор Калліст запозичив свій опис у святителя Єпіфанія Кіпрського<ref>Письмо к Феофилу об иконах. Перевод текста святителя Епифания помещен в Великих Четиих-Минеях митрополита Макария. М., 1868, сентябрь, с. 363</ref>
Рядок 55: Рядок 55:
   
 
== Іконографія ==
 
== Іконографія ==
Її багата [[іконографія]] лише в невеликій частині зобов'язана Євангеліє і зростала протягом століть в силу необхідності для християнської Церкви мати фігуру матері&nbsp;— предмет поклоніння. Сумніви щодо її ролі&nbsp;— подібні до тих, що були висловлені несторіанами в V ст. чи ідеологами [[Реформація|Реформації]] в XVI,- лише стимулювали створення її зображень тими, хто залишались її прибічниками. [[Несторій]] заперечував, що Діва Марія може по праву називатися «[[Богоматір|Богоматір'ю]]»&nbsp;— вона була матір'ю тільки Христа як людини, а не божественної особи. Цей погляд був засуджений як [[єресь]] [[Ефеський собор|Ефесським собором]] у [[431]] році&nbsp;— вердикт, який сприяв поширенню образа «Матері і Немовляти» як виразу офіційної доктрини. Величні зображення Діви Марії і Немовляти на троні, які протягом багатьох століть прикрашали церковну архітектуру, вперше стали поширюватися на Заході у VII столітті; вони були змальовані з візантійських зразків. Іншим раннім стимулом до вшанування (почитання{{ref label|а|а|none}}) Діви Марії була знахідка того, що стали вважати її портретом, припускають, що портрет був написаний [[Святий Лука|Св. Лукою]]. Росту культу Марії у деякій мірі противилась сама Церква з її традиційно ворожим ставленням до жінки&nbsp;— ставленням, яке культивувалось деякими ранніми теологами у XII і ще більше у XIII ст. Шанування Марії поширилось настільки, що сама епоха стала називатися епохою культу Діви Марії&nbsp;— це був час релігійного підйому, викликаного хрестовими походами, котрий досягнув свого найвищого вираження у готичних соборах [[Франція|Франції]], які часто зводилися на честь Богоматері&nbsp;— «Notre Dame».
+
Її багата [[іконографія]] лише в невеликій частині зобов'язана Євангелію і зростала протягом століть в силу необхідності для християнської Церкви мати фігуру матері&nbsp;— предмет поклоніння. Сумніви щодо її ролі&nbsp;— подібні до тих, що були висловлені несторіанами в V ст. чи ідеологами [[Реформація|Реформації]] в XVI,- лише стимулювали створення її зображень тими, хто залишались її прибічниками. [[Несторій]] заперечував, що Діва Марія може по праву називатися «[[Богоматір|Богоматір'ю]]»&nbsp;— вона була матір'ю тільки Христа як людини, а не божественної особи. Цей погляд був засуджений як [[єресь]] [[Ефеський собор|Ефеським собором]] у [[431]] році&nbsp;— вердикт, який сприяв поширенню образа «Матері і Немовляти» як виразу офіційної доктрини. Величні зображення Діви Марії і Немовляти на троні, які протягом багатьох століть прикрашали церковну архітектуру, вперше стали поширюватися на Заході у VII столітті; вони були змальовані з візантійських зразків. Іншим раннім стимулом до вшанування (почитання{{ref label|а|а|none}}) Діви Марії була знахідка того, що стали вважати її портретом, припускають, що портрет був написаний [[Лука (євангеліст)|Св. Лукою]]. Росту культу Марії деякою мірою противилась сама Церква з її традиційно ворожим ставленням до жінки&nbsp;— ставленням, яке культивувалось деякими ранніми теологами у XII і ще більше у XIII ст. Шанування Марії поширилось настільки, що сама епоха стала називатися епохою культу Діви Марії&nbsp;— це був час релігійного підйому, викликаного хрестовими походами, котрий досягнув свого найвищого вираження у готичних соборах [[Франція|Франції]], які часто зводилися на честь Богоматері&nbsp;— «Notre Dame».
  +
  +
== Патрон ==
  +
*[[Португалія]]: [[Віла-Веля-ді-Родан]], [[Віла-Вісоза]], [[Іданья-а-Нова]], [[Олейруш]], [[Пенамакор]], [[Пруенса-а-Нова]]
   
 
== Див. також ==
 
== Див. також ==

Поточна версія на 15:37, 16 жовтня 2017

Діва Марія
Oranta-Kyiv.jpg
Свята Діва Марія (Оранта)
Стать: жіноча
Період життя: 8 вересня 20 до н. е.? — 15 серпня, 45 н. е.?
В інших культурах: Маріам
Місцевість: Юдея, Назарет
Походження: з коліна Давидового

Згадки:

Новий Завіт
Батько: Святий Йоаким
Мати: Свята Анна
Чоловік/дружина: Йосиф Обручник
Діти: Ісус Христос
Місце поховання: Гробниця Богородиці
Повязані поняття: Риза Богородиці, Пояс Пресвятої Богородиці
Повязані персонажі: Праведна Єлисавета, Іван Богослов
Атрибути: Немовля; пурпурний мафорій і синя туніка

Ді́ва Марі́я (дав-євр. מרים Miryam) — мати Ісуса Христа (Лк. 1:26-56, Лк. 2:1-7, Мт. 1:16-25). Із Нового Заповіту відомо, що жила в Назареті (Мр. 1:9) у Галілеї зі своїм чоловіком Йосипом.

Імена і титули[ред.ред. код]

  • Благославенна (грец. κεχαριτωμένη, kecharitomene; лат. Beata, Beatissima), або Благодаті повна (лат. Gratia plena) — загальнохристиянський титул; від перших слів Гавриїла під час Об'явлення.
  • Діва (грец. Παρθένος, Parthenos; лат. Virgo) — загальнохристиянський титул, пов'язаний із чудом зачаття Христа.
  • Богоро́диця (грец. Θεοτόκος) — титул Марії у візантійській, східнохристиянській традиції. Латинський відповідник — Dei Genetrix, Deipara.
  • Королева Небесна (лат. Regina Coeli, Regina Caeli) — титул Марії у західній традиції, пов'язаний із догматом про Внебовзяття.
  • Матір Божа, Богоматір (грец. Μήτηρ Θε, Meter Theou; лат. Mater Dei) — титул Марії у візантійській традиції.
  • Панна (грец. Δέσποινα, Despoina; лат. Domina) — латинський титул Марії
    • Мадонна (італ. Madonna, «моя панна») — італійський титул Марії
    • Наша Панна (фр. Notre Dame) — французький, іспанський, португальський титул Марії
  • Свята Марія (грец. Ἁγία Μαρία, Hagia Maria; лат. Sancta Maria)
  • Цариця Небесна — східний відповідник «Королеви Небесної»
  • Башта Давида
  • Брама Небесна
  • Діва над дівами
  • Королева / Цариця ангелів
  • Королева / Цариця апостолів
  • Королева / Цариця всіх святих
  • Королева / Цариця дів
  • Королева / Цариця мучеників
  • Королева / Цариця патріархів
  • Королева / Цариця пророків
  • Королева / Цариця родин
  • Королева / Цариця сповідників
  • Мати Божа
  • Мати Милосердя
  • Мати Милості
  • Мати Христа
  • Мати Церкви
  • Ковчег завіту
  • Ранкова Зоря
  • Пресвята Марія
  • Свята Діва
  • Свята Марія
  • Спасіння народу Риму (Salus Populi Romani)

Народження[ред.ред. код]

Відомості про народження Діви Марії не згадуються у Новому заповіті, а передані лише у апокрифічній літературі. Згідно з апокрифічним Протоєвангелієм Якова батьками Марії були Святий Йоаким і Свята Анна: пізніше так учили святі Іоанн Дамаскін, Григорій Ніський, Герман Константинопольський, Фульберт Шартрський, та багато інших вчителів Церкви — і це стало невід'ємною частиною Священного переказу.

Місцем народження, як правило, вважають Єрусалим; так стверджував Святий Софроній і з ним погоджувався святий Іоанн Дамаскін.

Вшанування[ред.ред. код]

Пошана до Богородиці розвивається в християнстві поволі і, хоча його властиво треба починати вже з євангеліста Луки, все ж в перших віках християни більше цікавилися змістом нового вчення, моральною його сторінкою та організацією Церкви і визначенням відносин між християнством та юдейством.

Деякі юдейсько-християнські секти 1-го століття, як, наприклад, ебіоніти не визнавали дівоцтва Марії, і багато гностиків вважали Ісуса за Йосипового сина. Докетисти, які навчали, що Христос мав тільки уявне тіло, розуміється, не могли визнавати Божої Матері; зрештою й Несторій, патріарх константинопольський (428431) рішуче заперечував, що Діва Марія була матір'ю Бога (Богородицею), а твердив, що вона була тільки матір'ю людини Христа (Христородицею). Ефеський собор 431 р. засудив єресь Несторія і тим поклав кінець довгій полеміці. У перший день засідань Собору величезний натовп чекав на вулиці його рішення, і, як тільки воно стало відомим, усі вулиці були ілюміновані, і патріарха Кирила, головного оборонця почитання Богородиці, з засвіченими смолоскипами і кадильницями, проводжав натовп через усе місто.

Шанування Божої Матері поширюється спочатку на Близькому Сході, в Палестині, в Єгипті, звідти переходить до Італії та інших країн. Перші іконографічні зображення зустрічаємо в катакомбах Риму. Спочатку постать Божої Матері повна простоти, що межує з примітивністю. Згодом вона набирає величі та пишноти: з'являється перед вірними, як Цариця Неба в багатому вбранні та в супроводі янголів. У Київському Софійському Соборі на вівтарній стіні, що збереглася непорушно з XI ст, представлено Богородицю з піднесеними догори обома руками — це образ так званої Оранти (та, що молиться), її прообраз находиться в візантійській каплиці в Равенні (Італія), що походить із V ст. Другий образ цього типу, але не малярський, а різьбарський, знаходимо в соборі св. Марка в Венеції.

Першою церквою в Україні, присвяченою Богородиці, була так зв. Десятинна церква, яку побудував у Києві близько 986995 років св. Володимир Великий. Назвали її «десятинною» тому, що великий князь видав на неї десяту частину своїх доходів; у ній поховано св. княгиню Ольгу, Володимирову жінку Анну, — і його самого. Хоч церква завалилася під час оборони від татарських орд Батия — 1240 — митрополит Петро Могила був частково її відбудував. Та московські руйнівники знищили цілковито цю церкву в 1943 р. (Про Богородицю більше під: Покрова).

Зовнішній вигляд[ред.ред. код]

За переданням Діонісія Ареопагіта та Ігнатія Богоносця, святитель Амвросій Медіоланський у творінні «Про дівоцтво» писав про Матір Божу: «Вона була Дівою не тільки тілом, а й душею, смиренна серцем, обачна в словах, розсудлива, мовчазна, любителька читання, трудолюбива, цнотлива в мові. Правилом Її було — нікого не ображати, всім бажати доброго, шанувати старших, не заздрити рівним, уникати хвастощів, правильно мислити, любити доброчесність. Коли Вона хоч би виразом обличчя образила батьків, коли була в незгоді з рідними? Коли погордилася перед людьми скромною, посміялася над слабкими, ухилилася від бідного? У Неї не було нічого суворого в очах, нічого необачного в словах, нічого непристойного в діях : рухи тіла скромні, хода тиха, голос рівний; так що тілесний вид Її був вираженням душі, уособленням чистоти. Всі дні Свої Вона звернула в піст: сну вдавалася тільки на вимогу потреби, але й тоді, як тіло Її відпочивало, духом Вона спала, повторюючи у сні читане, або розмірковуючи про приведення у виконання припущених намірів, або плануючи нові. З будинку виходила тільки в церкву, і то разом з рідними. Втім , Вона хоч і була поза Своїм домом в супроводі інших, але найкращим вартовим для Себе була Вона Сама; інші охороняли тільки тіло Її, а Своїх вподобань Вона дотримувалась».

За переказами, збереженому церковним істориком Никифором Каллістом (ХIV ст.), Матір Божа "була середнього росту, як інші кажуть, трохи вище середнього; волосся золотаве; очі швидкі, з зіницями як би кольору маслини; брови дугоподібні і помірно чорні, ніс продовгуватий, уста квітучі, сповнені солодких промов; лице не кругле і не гостре, але трохи довгасте; кисті рук і пальці довгі … Вона в бесіді з іншими зберігала благопристойність, не сміялася, не обурювалася, особливо ж таки не гнівалась; була безкорислива, проста, Вона нітрохи про Себе не думала і, далека від зніженості, відрізнялася повним смиренням. Щодо одягів, які носила, Вона задовольнялася їх природним кольором, що ще і тепер доводить Її священний головний покров. Коротко кажучи, у всіх Її діях виявлялася особлива благодать". Никифор Калліст запозичив свій опис у святителя Єпіфанія Кіпрського[1]

Дні і ночі Вона проводила в молитві. Нерідко Пресвята Богородиця приходила до Святого Гробу Господнього, кадити тут фіміам і приклоняти коліна. Вороги Спасителя не раз робили замах перешкоджати відвідувати Їй місце святе і випросили у первосвящеників варту для охорони Гробу Спасителя. Але Свята Діва, ніким не зрима, продовжувала молитися перед ним. В одне з таких відвідувань Голгофи перед Нею постав Архангел Гавриїл і сповістив про Її швидке переселення з цього життя в життя Небесне, вічно блаженне. У заставу Архангел вручив Їй пальмову гілку. З Небесною звісткою повернулася Божа Матір у Вифлеєм з трьома дівами що їй прислуговували (Сепфора, Евігеей і Зоїл). Потім Вона викликала праведного Йосифа з Ариматеї і учнів Господа, яким сповістила про Своє швидке Успіння. Пресвята Діва молилася також, щоб Господь послав до Неї апостола Іоанна. І Дух Святий захопив його з Ефесу, поставивши поряд з тим місцем, де лежала Матір Божа. Після молитви Пресвята Діва кадити, і Іоанн почув голос з Небес, заключавший Її молитву словом «Амінь». Божа Матір помітила, що цей голос означає швидке прибуття апостолів і Святих Сил безтілесних. Апостоли, число яких і обчислити не можна, злетілися, говорить святий Іоанн Дамаскін, подібно до хмар і орлів, щоб послужити Матері Божій. Побачивши один одного, апостоли раділи, але в подиві взаємно запитували: для чого Господь зібрав їх в одне місце? Святий Іоанн Богослов, з радісними сльозами вітаючи їх, сказав, що для Божої Матері настав час відійти до Господа. Увійшовши до Матері Божої, вони побачили Її благоліпно сидить на ложі, сповнену духовного веселия. Апостоли вітали Її, а потім повідали про їх чудовому захопленні з місця проповіді. Пресвята Діва, прославляла Бога, що Він почув Її молитву і виконав бажання Її серця, і почала розмову про наступну Її кончину. Під час цієї бесіди також дивним чином з'явився і апостол Павло з учнями своїми: Діонісієм Ареопагіта, дивним Єрофея, Божественним Тимофієм і іншими з числа 70 апостолів. Усіх їх зібрав Святий Дух, щоб вони сподобилися благословення Пречистої Діви Марії і благоліпно влаштували поховання Матері Господньої. Кожного з них Вона закликала до Себе по імені, благословляла і хвалила віру і їхні праці в проповідування Христового Євангелія, кожному бажала вічного блаженства і молилася з ними про світ і добрий стан всього світу.

Іконографія[ред.ред. код]

Її багата іконографія лише в невеликій частині зобов'язана Євангелію і зростала протягом століть в силу необхідності для християнської Церкви мати фігуру матері — предмет поклоніння. Сумніви щодо її ролі — подібні до тих, що були висловлені несторіанами в V ст. чи ідеологами Реформації в XVI,- лише стимулювали створення її зображень тими, хто залишались її прибічниками. Несторій заперечував, що Діва Марія може по праву називатися «Богоматір'ю» — вона була матір'ю тільки Христа як людини, а не божественної особи. Цей погляд був засуджений як єресь Ефеським собором у 431 році — вердикт, який сприяв поширенню образа «Матері і Немовляти» як виразу офіційної доктрини. Величні зображення Діви Марії і Немовляти на троні, які протягом багатьох століть прикрашали церковну архітектуру, вперше стали поширюватися на Заході у VII столітті; вони були змальовані з візантійських зразків. Іншим раннім стимулом до вшанування (почитання[а]) Діви Марії була знахідка того, що стали вважати її портретом, припускають, що портрет був написаний Св. Лукою. Росту культу Марії деякою мірою противилась сама Церква з її традиційно ворожим ставленням до жінки — ставленням, яке культивувалось деякими ранніми теологами у XII і ще більше у XIII ст. Шанування Марії поширилось настільки, що сама епоха стала називатися епохою культу Діви Марії — це був час релігійного підйому, викликаного хрестовими походами, котрий досягнув свого найвищого вираження у готичних соборах Франції, які часто зводилися на честь Богоматері — «Notre Dame».

Патрон[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Письмо к Феофилу об иконах. Перевод текста святителя Епифания помещен в Великих Четиих-Минеях митрополита Макария. М., 1868, сентябрь, с. 363

Джерела[ред.ред. код]