Відмінності між версіями «Діва Марія»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
[перевірена версія][перевірена версія]
(Покровителька)
 
(Не показано 224 проміжні версії 11 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
 
{{Картка:Біблійний персонаж
 
{{Картка:Біблійний персонаж
| Ім'я = Діва Марія
+
| Ім'я = Діва Марія
 
| Стать = жіноча
 
| Стать = жіноча
| Період життя = 8 вересня 20 до н. е.? — 15 серпня, 45 н. е.?
+
| Період життя = 8 вересня 20 до н. е.(?) — 15 серпня, 45 н. е.(?)
 
| Портрет = Oranta-Kyiv.jpg
 
| Портрет = Oranta-Kyiv.jpg
 
| Розмір зображення = 250px
 
| Розмір зображення = 250px
Рядок 9: Рядок 9:
 
| Грецька назва = Μαρία
 
| Грецька назва = Μαρία
 
| Латинська назва = Maria
 
| Латинська назва = Maria
| В інших культурах = [[Маріам]]
+
| В інших культурах =
 
| Місцевість = Юдея, Назарет
 
| Місцевість = Юдея, Назарет
 
| Заняття =
 
| Заняття =
Рядок 20: Рядок 20:
 
| Діти = [[Ісус Христос]]
 
| Діти = [[Ісус Христос]]
 
| Місце поховання = [[Гробниця Богородиці]]
 
| Місце поховання = [[Гробниця Богородиці]]
| Повязані поняття = [[Риза Богородиці]], [[Пояс Пресвятої Богородиці]]
 
| Повязані персонажі = [[Свята Єлисавета|Праведна Єлисавета]], [[Іван Богослов]]
 
 
| Повязані події =
 
| Повязані події =
 
| Атрибути = Немовля; пурпурний [[мафорій]] і синя [[туніка]]
 
| Атрибути = Немовля; пурпурний [[мафорій]] і синя [[туніка]]
 
| Характерні риси =
 
| Характерні риси =
|Вікісховище =
+
| Вікісховище =
 
}}
 
}}
   
  +
'''Ді́ва Марі́я''' ({{lang-arc|ܡܪܝܡ‎}}, ''Mariam‎''; {{lang-hbo|מרים}}, ''Miriam‎''; {{lang-el|Μαρία}}, ''María''; {{lang-la|María}}; {{lang-ar|مريم‎}}, ''Mariam‎''; {{ДН|8|9|20}}(?) — {{ДС|15|8|45}}(?)) — мати Господа Нашого [[Ісус Христос|Ісуса Христа]]. ({{Біблія|Лк.|1:26|-56}}, {{Біблія|Лк.|2:1|-7}}, {{Біблія|Мт.|1:16|-25}}). Згадується у [[Новий Заповіт|Новому Заповіті]], [[Коран]]і та юдейській літературі. Вшановується у [[християнство|християнстві]] та [[іслам]]і. Одна з центральних постатей європейської та світової культури. [[Різдво Пресвятої Богородиці|Народилася]] в [[Єрусалим]]і, у [[євреї|єврейській]] родині, що походила з [[Назарет]]у, [[Галілея]] ({{Біблія|Мр.|1:9|}}). Згідно з [[Апокрифічна література|апокрифічною літературою]] була донькою святих [[Святий Йоаким|Йоакима]] та [[Свята Анна|Анни]], нащадків ізраїльського царя [[Давид]]а. За християнським віровченням [[Зачаття Богородиці|була зачата]] в [[Непорочне зачаття Діви Марії|непорочний спосіб]], не зазнавши [[первородний гріх|первородного гріха]]. Все життя була [[діва|дівою]] ({{lang-el|παρθένος}}, ''parthénos''). [[Введення в Храм Пресвятої Діви Марії|Деякий час мешкала]] в [[Єрусалимський храм|Єрусалимському храмі]]. Отримала [[Благовіщення|благословенну звістку]] від [[Гавриїл|архангела Гавриїла]], що народить Ісуса Христа, якого [[Непорочне зачаття|зачала чудесним чином]] від [[Святий Дух|Святого Духа]]. За декілька днів [[Зустріч Марії та Єлизавети|зустрілася]] зі своєю родичкою [[Свята Єлисавета|Єлисаветою]] й оповіла їй про чудо. На цей час була заручена з назаретським [[тесля|теслею]] [[Йосип з Назарету|Йосипом]], який взяв її за дружину. Разом із чоловіком вирушила до [[Вифлиєм]]у, де [[Різдво Христове|народила Ісуса Христа]]. Через переслідування юдейського царя [[Ірод I Великий|Ірода I]] була змушена тікати з родиною до [[Втеча до Єгипту|до Єгипту]]. Супроводжувала Ісуса протягом його життя, була членом [[Раннє християнство|першої християнської церкви]]. Попрохала сина здійснити [[Весілля в Кані Галілейській|чудо на весіллі в Кані Галілейській]] — перше з чудес, що вчинив Спаситель. Була присутня на [[Розп'яття Христове|Розп'ятті]], [[Вознесіння Господнє|Вознесінні]] та [[День Святого Духа|П'ятидесятниці]]. [[Успіння Богородиці|Померла в Єрусалимі]], похована [[Гетсиманський сад|Гетсиманському саду]]. Християни вірять, що після Успіння, Господь [[Внебовзяття|узяв Марію на Небеса]] й [[Коронація Діви Марії|короновував]] [[Цариця Небесна|королевою (царицею)]].
'''Ді́ва Марі́я''', '''Богоро́диця, Ма́тір Бо́жа, Марія''' ({{lang-hbo|מרים}} ''Miryam'') — мати [[Ісус Христос|Ісуса Христа]] ({{Біблія|Лк.|1:26|-56}}, {{Біблія|Лк.|2:1|-7}}, {{Біблія|Мт.|1:16|-25}}). Із [[Новий Заповіт|Нового Заповіту]] відомо, що жила в [[Назарет]]і ({{Біблія|Мр.|1:9|}}) у [[Галілея|Галілеї]] із своїм чоловіком [[Йосип з Назарету|Йосипом]]..
 
  +
  +
Марія займає головне місце в християнській традиції вшанування [[святі|святих]]. Їй присвячена окрема галузь [[теологія|теологічних]] досліджень — [[маріологія]]. Марію величають Непорочною Дівою, Великою Святою, [[Богородиця|Богородицею]], Царицею Небесною та іншими високими титулами. Їй приписують [[Об'явлення Пресвятої Богородиці|чудесні об'явлення]] та діяння після смерті. З Марією пов'язана велика кількість християнських свят — [[Покрова Пресвятої Богородиці|Покрова]], [[Параман Пресвятої Богородиці|Парман]], [[Непорочне Серце Богородиці|Непорочного Серця]] тощо, а також багата традиція [[Католицька іконографія Богородиці|іконопису та живопису]]. [[Радуйся, Маріє|Молитва до Марії]] є однією з основних християнських молитов; їй присвячений [[розарій]], [[Богородичні антифони|антифони]]. Особливо Марію шанують [[католицька церква|католики]] та [[православні]]. В ісламі [[Мар'ям]] (Марія) шанується як матір великого пророка [[Іса ібн Мар'ям|Іси]] (Ісуса); їй присвячена одна з найдовших глав Корану.
  +
  +
== Імена й титули ==
  +
* '''Благославенна''' ({{lang-el|κεχαριτωμένη, kecharitomene}}; {{lang-la|Beata, Beatissima}}), або '''Благодаті повна''' ({{lang-la|Gratia plena}}) — загальнохристиянський титул; від перших слів Гавриїла під час [[Благовіщення]].
  +
* '''[[Богоматеринство|Богоро́диця]]''' ({{lang-el|Θεοτόκος}}) — титул Марії у візантійській, [[східне християнство|східнохристиянській]] традиції. Латинський відповідник — ''Dei Genetrix'', ''Deipara''.
  +
* '''[[Діва]]''' ({{lang-el|Παρθένος, Parthenos}}; {{lang-la|Virgo}}) — загальнохристиянський титул, пов'язаний із чудом зачаття Христа.
  +
* '''Засту́пниця''' ({{lang-la|Advocata}}) — титул Марії в католицькій та православній українській традиції.
  +
* '''[[Королева Небес]]''' ({{lang-la|Regina Coeli, Regina Caeli}}) — титул Марії в західній традиції, пов'язаний із догматом про [[Внебовзяття]]. Cхіднохристиянський відповідник — '''[[Цариця Небесна]]'''.
  +
* '''Матір Божа, Богоматір''' ({{lang-el|Μήτηρ Θε, Meter Theou}}; {{lang-la|Mater Dei}}) — титул Марії у візантійській традиції.
  +
* '''Панна''' ({{lang-el|Δέσποινα, Despoina}}; {{lang-la|Domina}}) — латинський титул Марії.
  +
** '''Мадонна''' ({{lang-it|Madonna}}, «моя панна») — італійський титул Марії.
  +
** '''Наша Панна''' ({{lang-fr|Notre Dame}}) — французький, іспанський, португальський титул Марії.
  +
* '''Непоро́чна''' ({{lang-la|Immaculata}}) — титул Марії в католицькій та православній українській традиції, пов'язаний із вірою в [[Непорочне зачаття Діви Марії|Непорочне зачаття Діви]].
  +
* '''[[Помічниця християн]]''' ({{lang-la|Auxilium Christianorum}}) — у католицькій церкві.
  +
* '''Свята Марія''' ({{lang-el|Ἁγία Μαρία, Hagia Maria}}; {{lang-la|Sancta Maria}}), '''[[Санта-Марія]]'''
  +
  +
{{Div col|3}}
  +
* Башта Давида
 
* Брама Небесна
  +
* Діва над дівами
  +
* Королева / Цариця ангелів
  +
* Королева / Цариця апостолів
  +
* Королева / Цариця всіх святих
  +
* Королева / Цариця дів
  +
* Королева / Цариця мучеників
  +
* Королева / Цариця патріархів
  +
* Королева / Цариця пророків
  +
* Королева / Цариця родин
  +
* Королева / Цариця сповідників
  +
* Мати Божа
  +
* Мати Милосердя
  +
* Мати Милості
  +
* Мати Христа
  +
* Мати Церкви
  +
* Ковчег завіту
  +
* Ранкова Зоря
  +
* Пресвята Марія
  +
* Свята Діва
  +
* Свята Марія
  +
* Спасіння народу Риму (Salus Populi Romani)
  +
{{Div col end}}
   
 
== Народження ==
 
== Народження ==
 
{{main|Непорочне зачаття Діви Марії}}
 
{{main|Непорочне зачаття Діви Марії}}
Відомості про народження Діви Марії не згадуються у Новому заповіті, а передані лише у [[Апокрифічна література|апокрифічній літературі]]. Згідно з апокрифічним [[Протоєвангеліє Якова|Протоєвангелієм Якова]] батьками Марії були [[Святий Йоаким]] і [[Свята Анна]]: пізніше так учили святі [[Іоанн Дамаскін]], [[Григорій Ніський]], [[Святий Герман|Герман Константинопольський]], [[Фульберт Шартрський]], та багато інших вчителів Церкви — і це стало невід'ємною частиною Священного переказу.
+
Відомості про народження Діви Марії не згадуються в Новому заповіті, а передані лише в [[Апокрифічна література|апокрифічній літературі]]. Згідно з апокрифічним [[Протоєвангеліє Якова|Протоєвангелієм Якова]] батьками Марії були [[Святий Йоаким]] і [[Свята Анна]]: пізніше так учили святі [[Іоанн Дамаскін]], [[Григорій Ніський]], [[Святий Герман|Герман Константинопольський]], [[Фульберт Шартрський]], та багато інших вчителів Церкви — і це стало невіддільною частиною Священного переказу.
   
 
Місцем народження, як правило, вважають [[Єрусалим]]; так стверджував [[Святий Софроній]] і з ним погоджувався святий [[Іоанн Дамаскін]].
 
Місцем народження, як правило, вважають [[Єрусалим]]; так стверджував [[Святий Софроній]] і з ним погоджувався святий [[Іоанн Дамаскін]].
Рядок 38: Рядок 78:
 
== Вшанування ==
 
== Вшанування ==
 
{{main|Успіння|Внебовзяття|Покрова Пресвятої Богородиці|Похвала Пресвятої Богородиці||Легіон Марії}}
 
{{main|Успіння|Внебовзяття|Покрова Пресвятої Богородиці|Похвала Пресвятої Богородиці||Легіон Марії}}
Пошана до Богородиці розвивається в [[християнство|християнстві]] поволі і, хоча його властиво треба починати вже з [[євангеліст]]а [[євангеліст Лука|Луки]], все ж в перших віках християни більше цікавилися змістом нового вчення, моральною його сторінкою та організацією [[Християнська Церква|Церкви]] і визначенням відносин між [[християнство]]м та [[Юдеї|юдейством]].
+
Пошана до Богородиці розвивається в [[християнство|християнстві]] поволі та, хоча його властиво треба починати вже з [[євангеліст]]а [[Лука (євангеліст)|Луки]], все ж в перших віках християни більше цікавилися змістом нового вчення, моральною його сторінкою та організацією [[Християнська Церква|Церкви]] й визначенням відносин між [[християнство]]м і [[юдаїзм]]ом.
   
Деякі юдейсько-християнські секти 1-го століття, як, наприклад, [[ебіоніти]] не визнавали дівоцтва Марії, і багато [[гностицизм|гностиків]] вважали [[Христос|Ісуса]] за [[Йосип]]ового сина. [[Докетисти]], які навчали, що [[Христос]] мав тільки уявне тіло, розуміється, не могли визнавати Божої Матері; зрештою й [[Несторій]], патріарх константинопольський ([[428]][[431]]) рішуче заперечував, що Діва Марія була матір'ю [[Бог]]а (Богородицею), а твердив, що вона була тільки матір'ю людини Христа ([[Христородиця|Христородицею]]). [[Ефеський собор]] [[431]] р. засудив [[єресь]] Несторія і тим поклав кінець довгій полеміці. У перший день засідань Собору величезний натовп чекав на вулиці його рішення, і, як тільки воно стало відомим, усі вулиці були ілюміновані, і [[Кирило Александрійський|патріарха Кирила]], головного оборонця культу Богородиці, з засвіченими смолоскипами і [[кадило|кадильницями]], проводжав натовп через усе місто.
+
Деякі юдейсько-християнські секти I-го століття, як, наприклад, [[ебіоніти]] не визнавали дівоцтва Марії, і багато [[гностицизм|гностиків]] вважали [[Христос|Ісуса]] за [[Йосип]]ового сина. [[Докетисти]], які навчали, що [[Христос]] мав тільки уявне тіло, розуміється, не могли визнавати Божої Матері; зрештою й [[Несторій]], патріарх константинопольський ([[428]][[431]]) рішуче заперечував, що Діва Марія була матір'ю [[Бог]]а (Богородицею), а твердив, що вона була тільки матір'ю людини Христа ([[Христородиця|Христородицею]]). [[Ефеський собор]] [[431]] році засудив за [[єресь]] Несторія й цим поклав кінець довгій полеміці. У перший день засідань Собору величезний натовп чекав на вулиці його рішення, і, як тільки воно стало відомим, усі вулиці були ілюміновані, і [[Кирило Александрійський|патріарха Кирила]], головного оборонця почитання Богородиці, зі засвіченими смолоскипами й [[кадило|кадильницями]], проводжав натовп через усе місто.
   
Шанування Божої Матері поширюється спочатку на [[Близький Схід|Близькому Сході]], в [[Палестина|Палестині]], в [[Єгипет|Єгипті]], звідти переходить до [[Італія|Італії]] та інших країн. Перші [[ікона|іконографічні]] зображення зустрічаємо в [[катакомба]]х [[Рим]]у. Спочатку постать Божої Матері повна простоти, що межує з примітивністю. Згодом вона набирає величі та пишноти: з'являється перед вірними, як Цариця Неба в багатому вбранні та в супроводі [[ангел|янголів]]. У [[Київ]]ському [[Софійський собор (Київ)|Софійському Соборі]] на [[вівтар]]ній стіні, що збереглася непорушно з XI ст, представлено Богородицю з піднесеними догори обома руками — це образ так званої [[Оранта|Оранти]] (та, що молиться), її прообраз находиться в візантійській каплиці в [[Равенна|Равенні]] ([[Італія]]), що походить із V ст. Другий образ цього типу, але не малярський, а різьбарський, знаходимо в [[Собор Святого Марка|соборі св. Марка]] в [[Венеція|Венеції]].
+
Шанування Божої Матері поширюється{{коли?}} спочатку на [[Близький Схід|Близькому Сході]], у [[Палестина|Палестині]], у [[Єгипет|Єгипті]], звідти переходить до [[Італія|Італії]] та інших країн. Перші [[ікона|іконографічні]] зображення зустрічаємо в [[катакомба]]х [[Рим]]у. Спочатку постать Божої Матері повна простоти, що межує з примітивністю. Згодом вона набирає величі та пишноти: з'являється перед вірними, як Цариця Неба в багатому вбранні та в супроводі [[ангел]]ів. У [[Київ]]ському [[Софійський собор (Київ)|Софійському Соборі]] на [[вівтар]]ній стіні, що збереглася непорушно з XI ст., представлено Богородицю з піднесеними догори обома руками — це образ так званої [[Оранта|Оранти]] (та, що молиться), її прообраз находиться у візантійській каплиці в [[Равенна|Равенні]] ([[Італія]]), що походить із V ст. Другий образ цього типу, але не малярський, а різьбарський, знаходиться в [[Собор Святого Марка|соборі св. Марка]] у [[Венеція|Венеції]].
   
Першою церквою в [[Україна|Україні]], присвяченою Богородиці, була так зв. [[Десятинна церква]], яку побудував у Києві близько [[986]]–[[995]] років св. [[Володимир Великий]]. Назвали її «десятинною» тому, що великий князь видав на неї десяту частину своїх доходів; у ній поховано св. [[княгиня Ольга|княгиню Ольгу]], Володимирову жінку Анну, — і його самого. Хоч церква завалилася під час оборони від [[татари|татарських]] [[орда|орд]] [[Батий|Батия]] — [[1240]] — [[митрополит]] [[Петро Могила]] був частково її відбудував. Та [[Москва|московські]] руйнівники знищили цілковито цю церкву в [[1943]] р. (Про Богородицю більше під: [[Покрова]]).
+
Першою церквою в [[Україна|Україні]], присвяченою Богородиці, була [[Десятинна церква]], яку побудував у Києві близько [[986]]–[[995]] років св. [[Володимир Великий]]. Назвали її «десятинною» тому, що великий князь видав на неї десяту частину своїх доходів; у ній поховано св. [[княгиня Ольга|княгиню Ольгу]], Володимирову жінку Анну, — і його самого. Хоч церква завалилася під час оборони від [[татари|татарських]] [[орда|орд]] [[Батий|Батия]] у [[1240]] році. [[Митрополит]] [[Петро Могила]] частково її відбудував.
   
 
== Зовнішній вигляд ==
 
== Зовнішній вигляд ==
За переданням [[Діонісій Ареопагіт|Діонісія Ареопагіта]] та [[Ігнатій Богоносець|Ігнатія Богоносця]], святитель [[Амвросій Медіоланський]] у творінні «Про дівоцтво» писав про Матір Божу:
+
За переданням [[Діонісій Ареопагіт|Діонісія Ареопагіта]] та [[Ігнатій Богоносець|Ігнатія Богоносця]], святитель [[Амвросій Медіоланський]] у творінні «Про дівоцтво» писав про Матір Божу:
«Вона була Дівою не тільки тілом, а й душею, смиренна серцем, обачна в словах, розсудлива, мовчазна, любителька читання, трудолюбива, цнотлива в мові. Правилом Її було — нікого не ображати, всім бажати доброго, шанувати старших, не заздрити рівним, уникати хвастощів, правильно мислити, любити доброчесність. Коли Вона хоч би виразом обличчя образила батьків, коли була в незгоді з рідними? Коли погордилася перед людьми скромною, посміялася над слабкими, ухилилася від бідного? У Неї не було нічого суворого в очах, нічого необачного в словах, нічого непристойного в діях : рухи тіла скромні, хода тиха, голос рівний; так що тілесний вид Її був вираженням душі, уособленням чистоти. Всі дні Свої Вона звернула в піст: сну вдавалася тільки на вимогу потреби, але й тоді, як тіло Її відпочивало, духом Вона спала, повторюючи у сні читане, або розмірковуючи про приведення у виконання припущених намірів, або плануючи нові . З будинку виходила тільки в церкву, і то разом з рідними. Втім , Вона хоч і була поза Своїм домом в супроводі інших, але найкращим вартовим для Себе була Вона Сама; інші охороняли тільки тіло Її, а Своїх вподобань Вона дотримувалась».
+
{{Цитата|Вона була Дівою не тільки тілом, а й душею, смиренна серцем, обачна в словах, розсудлива, мовчазна, любителька читання, трудолюбива, цнотлива в мові. Правилом Її було — нікого не ображати, всім бажати доброго, шанувати старших, не заздрити рівним, уникати хвастощів, правильно мислити, любити доброчесність. Коли Вона хоч би виразом обличчя образила батьків, коли була в незгоді з рідними? Коли погордилася перед людьми скромною, посміялася над слабкими, ухилилася від бідного? У Неї не було нічого суворого в очах, нічого необачного в словах, нічого непристойного в діях: рухи тіла скромні, хода тиха, голос рівний; так що тілесний вид Її був вираженням душі, уособленням чистоти. Всі дні Свої Вона звернула в піст: сну вдавалася тільки на вимогу потреби, але й тоді, як тіло Її відпочивало, духом Вона спала, повторюючи у сні читане, або розмірковуючи про приведення у виконання припущених намірів, або плануючи нові. З будинку виходила тільки в церкву, і то разом з рідними. Втім, Вона хоч і була поза Своїм домом в супроводі інших, але найкращим вартовим для Себе була Вона Сама; інші охороняли тільки тіло Її, а Своїх вподобань Вона дотримувалась.}}
   
За переказами, збереженому церковним істориком Никифором Каллістом (ХIV&nbsp;ст.), Матір Божа "була середнього росту, як інші кажуть, трохи вище середнього; волосся золотаве; очі швидкі, з зіницями як би кольору маслини; брови дугоподібні і помірно чорні, ніс продовгуватий, уста квітучі, сповнені солодких промов; лице не кругле і не гостре, але трохи довгасте; кисті рук і пальці довгі … Вона в бесіді з іншими зберігала благопристойність, не сміялася, не обурювалася, особливо ж таки не гнівалась; була безкорислива, проста, Вона нітрохи про Себе не думала і, далека від зніженості, відрізнялася повним смиренням. Щодо одягів, які носила, Вона задовольнялася їх природним кольором, що ще і тепер доводить Її священний головний покров. Коротко кажучи, у всіх Її діях виявлялася особлива благодать". Никифор Калліст запозичив свій опис у святителя Єпіфанія Кіпрського<ref>Письмо к Феофилу об иконах. Перевод текста святителя Епифания помещен в Великих Четиих-Минеях митрополита Макария. М., 1868, сентябрь, с. 363</ref>
+
За переказами, що зберіг церковний історик Никифором Каллістом (XIV&nbsp;ст.), Матір Божа «була середнього росту, як інші кажуть, трохи вище середнього; волосся золотаве; очі швидкі, з зіницями як би кольору маслини; брови дугоподібні і помірно чорні, ніс продовгуватий, уста квітучі, сповнені солодких промов; лице не кругле і не гостре, але трохи довгасте; кисті рук і пальці довгі… Вона в бесіді з іншими зберігала благопристойність, не сміялася, не обурювалася, особливо ж таки не гнівалась; була безкорислива, проста, Вона нітрохи про Себе не думала і, далека від зніженості, відрізнялася повним смиренням. Щодо одягів, які носила, Вона задовольнялася їх природним кольором, що ще і тепер доводить Її священний головний покров. Коротко кажучи, у всіх Її діях виявлялася особлива благодать». Никифор Калліст запозичив свій опис у святителя Єпіфанія Кіпрського<ref>Письмо к Феофилу об иконах. Перевод текста святителя Епифания помещен в Великих Четиих-Минеях митрополита Макария. М., 1868, сентябрь, с. 363</ref>.
   
Дні і ночі Вона проводила в молитві. Нерідко Пресвята Богородиця приходила до Святого Гробу Господнього, кадити тут фіміам і приклоняти коліна. Вороги Спасителя не раз робили замах перешкоджати відвідувати Їй місце святе і випросили у первосвящеників варту для охорони Гробу Спасителя. Але Свята Діва, ніким не зрима, продовжувала молитися перед ним. В одне з таких відвідувань Голгофи перед Нею постав Архангел Гавриїл і сповістив про Її швидке переселення з цього життя в життя Небесне, вічно блаженне. У заставу Архангел вручив Їй пальмову гілку. З Небесною звісткою повернулася Божа Матір у Вифлеєм з трьома дівами що їй прислуговували (Сепфора, Евігеей і Зоїл). Потім Вона викликала праведного Йосифа з Ариматеї і учнів Господа, яким сповістила про Своє швидке [[Успіння]]. Пресвята Діва молилася також, щоб Господь послав до Неї апостола Іоанна. І Дух Святий захопив його з Ефесу, поставивши поряд з тим місцем, де лежала Матір Божа. Після молитви Пресвята Діва кадити, і Іоанн почув голос з Небес, заключавший Її молитву словом «Амінь». Божа Матір помітила, що цей голос означає швидке прибуття апостолів і Святих Сил безтілесних. Апостоли, число яких і обчислити не можна, злетілися, говорить святий Іоанн Дамаскін, подібно до хмар і орлів, щоб послужити Матері Божій. Побачивши один одного, апостоли раділи, але в подиві взаємно запитували: для чого Господь зібрав їх в одне місце? Святий Іоанн Богослов, з радісними сльозами вітаючи їх, сказав, що для Божої Матері настав час відійти до Господа. Увійшовши до Матері Божої, вони побачили Її благоліпно сидить на ложі, сповнену духовного веселия. Апостоли вітали Її, а потім повідали про їх чудовому захопленні з місця проповіді. Пресвята Діва, прославляла Бога, що Він почув Її молитву і виконав бажання Її серця, і почала розмову про наступну Її кончину. Під час цієї бесіди також дивним чином з'явився і апостол Павло з учнями своїми: Діонісієм Ареопагіта, дивним Єрофея, Божественним Тимофієм і іншими з числа 70 апостолів. Усіх їх зібрав Святий Дух, щоб вони сподобилися благословення Пречистої Діви Марії і благоліпно влаштували поховання Матері Господньої. Кожного з них Вона закликала до Себе по імені, благословляла і хвалила віру і їхні праці в проповідування Христового Євангелія, кожному бажала вічного блаженства і молилася з ними про світ і добрий стан всього світу.
+
Дні і ночі Пресвята Богородиця проводила в молитві та нерідко приходила до [[Гроб Господній|Святого Гробу Господнього]], кадити тут фіміам і прислоняти коліна. Вороги Спасителя не раз робили замах перешкоджати відвідувати Їй місце святе й випросили в первосвящеників варту для охорони Гробу Спасителя. Але Свята Діва, ніким не зрима, продовжувала молитися перед ним. В одне з таких відвідувань [[Голгофа|Голгофи]] перед Нею постав [[Гавриїл|Архангел Гавриїл]] і сповістив про Її швидке переселення з цього життя в життя Небесне, вічно блаженне. У заставу Архангел вручив Їй пальмову гілку. З Небесною звісткою повернулася Божа Матір у [[Вифлеєм]] із трьома дівами що їй прислуговували (Сепфора, Евігеей і Зоїл). Потім Вона викликала праведного Йосифа з Ариматеї та учнів Господа, яким сповістила про Своє швидке [[Успіння]].{{джерело?}} Пресвята Діва молилася також, щоб Господь послав до Неї апостола Іоанна. І Дух Святий захопив його з Ефеса, поставивши поряд з тим місцем, де лежала Матір Божа. Після молитви Пресвята Діва кадити, та Іоанн почув голос із Небес, заключавший Її молитву словом «Амінь». Божа Матір помітила, що цей голос означає швидке прибуття апостолів і Святих Сил безтілесних. Апостоли, число яких і обчислити не можна, злетілися, говорить святий Іоанн Дамаскін, подібно до хмар і орлів, щоб послужити Матері Божій. Побачивши один одного, апостоли раділи, але в подиві взаємно запитували: для чого Господь зібрав їх в одне місце? Святий Іоанн Богослов, з радісними сльозами вітаючи їх, сказав, що для Божої Матері настав час відійти до Господа. Увійшовши до Матері Божої, вони побачили Її благоліпно сидить на ложі, сповнену духовних радощів. Апостоли вітали Її, а потім повідали про їх чудовому захопленні з місця проповіді. Пресвята Діва, прославляла Бога, що Він почув Її молитву і виконав бажання Її серця, і почала розмову про наступну Її кончину. Під час цієї бесіди також дивним чином з'явився і апостол Павло з учнями своїми: Діонісієм Ареопагіта, дивним Єрофея, Божественним Тимофієм і іншими з числа 70 апостолів. Усіх їх зібрав Святий Дух, щоб вони сподобилися благословення Пречистої Діви Марії і благоліпно влаштували поховання Матері Господньої. Кожного з них Вона закликала до Себе по імені, благословляла і хвалила віру та їхні праці в проповідування Христового Євангелія, кожному бажала вічного блаженства й молилася з ними про світ і добрий стан всього світу.
   
 
== Іконографія ==
 
== Іконографія ==
  +
{{main|Іконографія Діви Марії}}
Її багата [[іконографія]] лише в невеликій частині зобов'язана Євангеліє і зростала протягом століть в силу необхідності для християнської Церкви мати фігуру матері&nbsp;— предмет поклоніння. Сумніви щодо її ролі&nbsp;— подібні до тих, що були висловлені несторіанами в V ст. чи ідеологами [[Реформація|Реформації]] в XVI,- лише стимулювали створення її зображень тими, хто залишались її прибічниками. [[Несторій]] заперечував, що Діва Марія може по праву називатися «[[Богоматір|Богоматір'ю]]»&nbsp;— вона була матір'ю тільки Христа як людини, а не божественної особи. Цей погляд був засуджений як [[єресь]] [[Ефеський собор|Ефесським собором]] у [[431]] році&nbsp;— вердикт, який сприяв поширенню образа «Матері і Немовляти» як виразу офіційної доктрини. Величні зображення Діви Марії і Немовляти на троні, які протягом багатьох століть прикрашали церковну архітектуру, вперше стали поширюватися на Заході у VII столітті; вони були змальовані з візантійських зразків. Іншим раннім стимулом до вшанування (почитання{{ref label|а|а|none}}) Діви Марії була знахідка того, що стали вважати її портретом, припускають, що портрет був написаний [[Святий Лука|Св. Лукою]]. Росту культу Марії у деякій мірі противилась сама Церква з її традиційно ворожим ставленням до жінки&nbsp;— ставленням, яке культивувалось деякими ранніми теологами у XII і ще більше у XIII ст. Шанування Марії поширилось настільки, що сама епоха стала називатися епохою культу Діви Марії&nbsp;— це був час релігійного підйому, викликаного хрестовими походами, котрий досягнув свого найвищого вираження у готичних соборах [[Франція|Франції]], які часто зводилися на честь Богоматері&nbsp;— «Notre Dame».
+
Її багата [[іконографія]] лише в невеликій частині зобов'язана Євангелію й зростала протягом століть у силу необхідності для християнської Церкви мати фігуру матері&nbsp;— предмет поклоніння. Сумніви щодо її ролі&nbsp;— подібні до тих, що були висловлені [[Несторіанство|несторіанами]] в V&nbsp;ст. чи ідеологами [[Реформація|Реформації]] в XVI,&nbsp;— лише стимулювали створення її зображень тими, хто залишались її прибічниками. [[Несторій]] заперечував, що Діва Марія може по праву називатися «[[Богоматір|Богоматір'ю]]»&nbsp;— вона була матір'ю тільки Христа як людини, а не божественної особи. Цей погляд був засуджений як [[єресь]] [[Ефеський собор|Ефеським собором]] у [[431]] році&nbsp;— вердикт, який сприяв поширенню образа «Матері і Немовляти» як виразу офіційної доктрини. Величні зображення Діви Марії і Немовляти на троні, які протягом багатьох століть прикрашали церковну архітектуру, уперше стали поширюватися на Заході в VII ст.; вони були змальовані з візантійських зразків. Іншим раннім стимулом до вшанування (почитання) Діви Марії була знахідка того, що стали вважати її портретом, припускають, що портрет був написаний [[Лука (євангеліст)|св. Лукою]]. Росту культу Марії деякою мірою противилась сама Церква з її традиційно ворожим ставленням до жінки&nbsp;— ставленням, що культивувалось деякими ранніми теологами у XII&nbsp;ст. і ще більше в XIII&nbsp;ст. Шанування Марії поширилось настільки, що сама епоха стала називатися епохою культу Діви Марії&nbsp;— це був час релігійного підйому, викликаного [[Хрестові походи|хрестовими походами]], котрий досягнув свого найвищого вираження в готичних соборах [[Франція|Франції]], які часто зводилися на честь Діви Марії&nbsp;— «Notre Dame».
  +
  +
== Покровителька ==
  +
* {{GBR}}: [[Вестміністер]], [[Гібралтар]]
  +
* {{POL}}: уся Польща (від [[1656]] проголошена королевою Польщі<ref>''Z Maryją Królową Polski bądźmy świadkami miłości''. Dziś i jutro. Ogólnopolskie Sympozjum Mariologiczno-Maryjne Jasna Góra, 23-24 kwietnia 2010, red. Zachariasz S. Jabłoński, Jasna Góra-Częstochowa 2010.</ref>); [[Ченстохова]]
  +
* {{POR}}: уся Португалія;
  +
**муніципалітети: [[Авіш]], [[Азамбужа]], [[Аландруал]], [[Албуфейра]], [[Алвіту]], [[Алжезур]], [[Аленкер (Португалія)|Аленкер]], [[Аліжо]], [[Алкасер-ду-Сал]], [[Алтер-ду-Шан]], [[Амадора]], [[Ансіан]], [[Аррайолуш]], [[Арроншеш]], [[Арруда-душ-Вінюш]], [[Барранкуш]], [[Баррейру]], [[Барселуш]], [[Бенавенте (Португалія)|Бенавенте]], [[Борба]], [[Ботікаш]], [[Браганса (Португалія)|Браганса]], [[Валпасуш]], [[Віана-ду-Алентежу]], [[Віана-ду-Каштелу]], [[Відігейра]], [[Візеу]], [[Вієйра-ду-Міню]], [[Віла-Веля-де-Родан]], [[Віла-Вісоза]], [[Віла-Нова-де-Фош-Коа]], [[Віла-Реал-де-Санту-Антоніу]], [[Віла-ду-Корву]], [[Віла-ду-Порту]], [[Віняйш]], [[Гавіан]], [[Гімарайнш]], [[Гойш]], [[Голеган]], [[Грандола]], [[Гуарда]], [[Ешпіню]], [[Ешпозенде]], [[Ештремош]], [[Іданя-а-Нова]], [[Кадавал]], [[Калдаш-да-Раїня]], [[Каміня]], [[Кампу-Майор]], [[Карразеда-де-Ансіайнш]], [[Карташу]], [[Кашкайш]], [[Каштелу-де-Віде]], [[Каштру-Марін]], [[Коруше]], [[Крату (Португалія)|Крату]], [[Лагоа (Азори)]], [[Лагоа (Алгарве)]], [[Лажеш-даш-Флореш]], [[Лажеш-ду-Піку]], [[Ламегу]], [[Лейрія]], [[Лоле]], [[Лореш]], [[Майя (Португалія)|Майя]], [[Мантейгаш]], [[Маріня-Гранде]], [[Марван (Португалія)|Марван]], [[Марку-де-Канавезеш]], [[Масан (Португалія)|Масан]], [[Машіку]], [[Мелгасу]], [[Мертола]], [[Міранда-ду-Дору]], [[Мірандела]], [[Мойта]], [[Монсан]], [[Монтемор-у-Велю]], [[Монфорте (Португалія)|Монфорте]], [[Моншіке]], [[Мора (Бежа)]], [[Мора (Евора)]], [[Моран (Португалія)|Моран]], [[Мортагуа]], [[Мурса]], [[Муртоза]], [[Назаре]], [[Ніза (Португалія)|Ніза]], [[Нордеште]], [[Одеміра]], [[Оейраш]], [[Олейруш]], [[Олян]], [[Орен (Португалія)|Орен]], [[Пампільоза-да-Серра]], [[Паредеш-де-Кора]], [[Педроган-Гранде]], [[Пенакова]], [[Пенамакор]], [[Піньєл]], [[Повуа-де-Варзін]], [[Повуа-де-Ланьозу]], [[Повуасан]], [[Понта-ду-Сол]], [[Понте-де-Ліма]], [[Портел]], [[Портіман]], [[Порту]], [[Порту-Моніш]], [[Порту-Санту (Португалія)|Порту-Санту]], [[Пруенса-а-Нова]], [[Редонду]], [[Рібейра-Гранде (Азори)|Рібейра-Гранде]], [[Рібейра-де-Пена]], [[Ріу-Майор]], [[Сабугал]], [[Санта-Комба-Дан]], [[Санта-Круш-даш-Флореш]], [[Сатан]], [[Сейшал]], [[Сейя]], [[Сезімбра]], [[Селоріку-да-Бейра]], [[Сернансельє]], [[Серпа]], [[Сілвеш]], [[Сінтра]], [[Собрал-де-Монте-Аграсу]], [[Созел]], [[Табуа]], [[Табуасу]], [[Тавіра]], [[Торре-де-Монкорву]], [[Торреш-Ведраш]], [[Транкозу]], [[Трофа]], [[Фару]], [[Фафе]], [[Феррейра-ду-Алентежу]], [[Феррейра-ду-Зезере]], [[Фігейра-де-Каштелу-Родрігу]], [[Фронтейра]], [[Шавеш]]
  +
**парафії: [[Албергарія-да-Серра]], [[Агін (Португалія)|Агін]], [[А-душ-Кунядуш]], [[Анжежа]], [[Арріфана (Санта-Марія-да-Фейра)|Арріфана]], [[Борраля]], [[Вале (Санта-Марія-да-Фейра)|Вале]], [[Вера-Круш (Авейру)|Вера-Круш]], [[Гафаня-да-Енкарнасан]], [[Гафаня-да-Назаре]], [[Гафаня-ду-Карму]], [[Глорія (Авейру)|Глорія]], [[Глорія і Вера-Круш]], [[Ешпіньєл]], [[Ешпіню (Ешпіню)|Ешпіню]], [[Ламаш-ду-Вога]], [[Носса-Сеньора-де-Фатіма (Авейру)]], [[Піжейруш]], [[Россаш (Арока)|Россаш]], [[Сан-Жасінту]], [[Санта-Марія-де-Ламаш]], [[Санта-Марія-де-Сардора]], [[Фермеду]], [[Фіайнш (Санта-Марія-да-Фейра)|Фіайнш]]
  +
* {{UKR}}: уся Україна; українське [[шляхта|лицарство]], [[козацтво]]; [[Бучин]], [[Вишгород]].
   
 
== Див. також ==
 
== Див. також ==
* [[Марія в Ісламі]]
+
* [[Санта-Марія]]
* [[Цариця Небесна]]
 
* [[Маріологія]]
 
   
 
== Примітки ==
 
== Примітки ==
 
{{примітки}}
 
{{примітки}}
{{reflist}}
 
   
 
== Джерела ==
 
== Джерела ==
  +
* Maas, Anthony. [http://www.newadvent.org/cathen/15464b.htm The Blessed Virgin Mary] // ''The Catholic Encyclopedia''. Vol. 15. New York: Robert Appleton Company, 1912. 7 Nov. 2017.
{{Wikiquote}}
 
 
* «[[Українська Мала Енциклопедія]]», проф. [[Євген Онацький]]
 
* «[[Українська Мала Енциклопедія]]», проф. [[Євген Онацький]]
   
  +
== Посилання ==
  +
{{ci|Virgin Mary}}
  +
* [http://www.newadvent.org/cathen/15464b.htm The Blessed Virgin Mary] // Catholic Encyclopedia
  +
* [https://www.catholic.org/encyclopedia/view.php?id=12101 The Blessed Virgin Mary] // Catholic Online
  +
{{бібліоінформація}}
   
 
{{Богородиця}}
 
{{Богородиця}}
 
{{Ісус Христос}}
 
{{Ісус Христос}}
 
{{Християнство-теми}}
 
{{Християнство-теми}}
 
 
{{DEFAULTSORT:Марія}}
 
{{DEFAULTSORT:Марія}}
  +
[[Категорія:Богородиця|!]]
+
[[Категорія:Діва Марія|!]]
 
[[Категорія:Жінки Нового Заповіту]]
 
[[Категорія:Жінки Нового Заповіту]]
 
[[Категорія:Жінки в Біблії]]
 
[[Категорія:Жінки в Біблії]]
 
[[Категорія:Особи Нового Заповіту]]
 
[[Категорія:Особи Нового Заповіту]]
  +
[[Категорія:Поверх спадщини]]

Поточна версія на 02:19, 3 травня 2018

Діва Марія
Oranta-Kyiv.jpg
Свята Діва Марія (Оранта)
Стать: жіноча
Період життя: 8 вересня 20 до н. е.(?) — 15 серпня, 45 н. е.(?)
Місцевість: Юдея, Назарет
Походження: з коліна Давидового

Згадки:

Новий Завіт
Батько: Святий Йоаким
Мати: Свята Анна
Чоловік/дружина: Йосиф Обручник
Діти: Ісус Христос
Місце поховання: Гробниця Богородиці
Атрибути: Немовля; пурпурний мафорій і синя туніка

Ді́ва Марі́я (арам. ܡܪܝܡ‎‎, Mariam‎; дав-євр. מרים, Miriam‎; грец. Μαρία, María; лат. María; араб. مريم‎‎, Mariam‎; 8 вересня 20(00200908)(?) — 15 серпня 45(?)) — мати Господа Нашого Ісуса Христа. (Лк. 1:26-56, Лк. 2:1-7, Мт. 1:16-25). Згадується у Новому Заповіті, Корані та юдейській літературі. Вшановується у християнстві та ісламі. Одна з центральних постатей європейської та світової культури. Народилася в Єрусалимі, у єврейській родині, що походила з Назарету, Галілея (Мр. 1:9). Згідно з апокрифічною літературою була донькою святих Йоакима та Анни, нащадків ізраїльського царя Давида. За християнським віровченням була зачата в непорочний спосіб, не зазнавши первородного гріха. Все життя була дівою (грец. παρθένος, parthénos). Деякий час мешкала в Єрусалимському храмі. Отримала благословенну звістку від архангела Гавриїла, що народить Ісуса Христа, якого зачала чудесним чином від Святого Духа. За декілька днів зустрілася зі своєю родичкою Єлисаветою й оповіла їй про чудо. На цей час була заручена з назаретським теслею Йосипом, який взяв її за дружину. Разом із чоловіком вирушила до Вифлиєму, де народила Ісуса Христа. Через переслідування юдейського царя Ірода I була змушена тікати з родиною до до Єгипту. Супроводжувала Ісуса протягом його життя, була членом першої християнської церкви. Попрохала сина здійснити чудо на весіллі в Кані Галілейській — перше з чудес, що вчинив Спаситель. Була присутня на Розп'ятті, Вознесінні та П'ятидесятниці. Померла в Єрусалимі, похована Гетсиманському саду. Християни вірять, що після Успіння, Господь узяв Марію на Небеса й короновував королевою (царицею).

Марія займає головне місце в християнській традиції вшанування святих. Їй присвячена окрема галузь теологічних досліджень — маріологія. Марію величають Непорочною Дівою, Великою Святою, Богородицею, Царицею Небесною та іншими високими титулами. Їй приписують чудесні об'явлення та діяння після смерті. З Марією пов'язана велика кількість християнських свят — Покрова, Парман, Непорочного Серця тощо, а також багата традиція іконопису та живопису. Молитва до Марії є однією з основних християнських молитов; їй присвячений розарій, антифони. Особливо Марію шанують католики та православні. В ісламі Мар'ям (Марія) шанується як матір великого пророка Іси (Ісуса); їй присвячена одна з найдовших глав Корану.

Імена й титули[ред.ред. код]

  • Благославенна (грец. κεχαριτωμένη, kecharitomene; лат. Beata, Beatissima), або Благодаті повна (лат. Gratia plena) — загальнохристиянський титул; від перших слів Гавриїла під час Благовіщення.
  • Богоро́диця (грец. Θεοτόκος) — титул Марії у візантійській, східнохристиянській традиції. Латинський відповідник — Dei Genetrix, Deipara.
  • Діва (грец. Παρθένος, Parthenos; лат. Virgo) — загальнохристиянський титул, пов'язаний із чудом зачаття Христа.
  • Засту́пниця (лат. Advocata) — титул Марії в католицькій та православній українській традиції.
  • Королева Небес (лат. Regina Coeli, Regina Caeli) — титул Марії в західній традиції, пов'язаний із догматом про Внебовзяття. Cхіднохристиянський відповідник — Цариця Небесна.
  • Матір Божа, Богоматір (грец. Μήτηρ Θε, Meter Theou; лат. Mater Dei) — титул Марії у візантійській традиції.
  • Панна (грец. Δέσποινα, Despoina; лат. Domina) — латинський титул Марії.
    • Мадонна (італ. Madonna, «моя панна») — італійський титул Марії.
    • Наша Панна (фр. Notre Dame) — французький, іспанський, португальський титул Марії.
  • Непоро́чна (лат. Immaculata) — титул Марії в католицькій та православній українській традиції, пов'язаний із вірою в Непорочне зачаття Діви.
  • Помічниця християн (лат. Auxilium Christianorum) — у католицькій церкві.
  • Свята Марія (грец. Ἁγία Μαρία, Hagia Maria; лат. Sancta Maria), Санта-Марія
  • Башта Давида
  • Брама Небесна
  • Діва над дівами
  • Королева / Цариця ангелів
  • Королева / Цариця апостолів
  • Королева / Цариця всіх святих
  • Королева / Цариця дів
  • Королева / Цариця мучеників
  • Королева / Цариця патріархів
  • Королева / Цариця пророків
  • Королева / Цариця родин
  • Королева / Цариця сповідників
  • Мати Божа
  • Мати Милосердя
  • Мати Милості
  • Мати Христа
  • Мати Церкви
  • Ковчег завіту
  • Ранкова Зоря
  • Пресвята Марія
  • Свята Діва
  • Свята Марія
  • Спасіння народу Риму (Salus Populi Romani)

Народження[ред.ред. код]

Відомості про народження Діви Марії не згадуються в Новому заповіті, а передані лише в апокрифічній літературі. Згідно з апокрифічним Протоєвангелієм Якова батьками Марії були Святий Йоаким і Свята Анна: пізніше так учили святі Іоанн Дамаскін, Григорій Ніський, Герман Константинопольський, Фульберт Шартрський, та багато інших вчителів Церкви — і це стало невіддільною частиною Священного переказу.

Місцем народження, як правило, вважають Єрусалим; так стверджував Святий Софроній і з ним погоджувався святий Іоанн Дамаскін.

Вшанування[ред.ред. код]

Пошана до Богородиці розвивається в християнстві поволі та, хоча його властиво треба починати вже з євангеліста Луки, все ж в перших віках християни більше цікавилися змістом нового вчення, моральною його сторінкою та організацією Церкви й визначенням відносин між християнством і юдаїзмом.

Деякі юдейсько-християнські секти I-го століття, як, наприклад, ебіоніти не визнавали дівоцтва Марії, і багато гностиків вважали Ісуса за Йосипового сина. Докетисти, які навчали, що Христос мав тільки уявне тіло, розуміється, не могли визнавати Божої Матері; зрештою й Несторій, патріарх константинопольський (428431) рішуче заперечував, що Діва Марія була матір'ю Бога (Богородицею), а твердив, що вона була тільки матір'ю людини Христа (Христородицею). Ефеський собор 431 році засудив за єресь Несторія й цим поклав кінець довгій полеміці. У перший день засідань Собору величезний натовп чекав на вулиці його рішення, і, як тільки воно стало відомим, усі вулиці були ілюміновані, і патріарха Кирила, головного оборонця почитання Богородиці, зі засвіченими смолоскипами й кадильницями, проводжав натовп через усе місто.

Шанування Божої Матері поширюється[Коли?] спочатку на Близькому Сході, у Палестині, у Єгипті, звідти переходить до Італії та інших країн. Перші іконографічні зображення зустрічаємо в катакомбах Риму. Спочатку постать Божої Матері повна простоти, що межує з примітивністю. Згодом вона набирає величі та пишноти: з'являється перед вірними, як Цариця Неба в багатому вбранні та в супроводі ангелів. У Київському Софійському Соборі на вівтарній стіні, що збереглася непорушно з XI ст., представлено Богородицю з піднесеними догори обома руками — це образ так званої Оранти (та, що молиться), її прообраз находиться у візантійській каплиці в Равенні (Італія), що походить із V ст. Другий образ цього типу, але не малярський, а різьбарський, знаходиться в соборі св. Марка у Венеції.

Першою церквою в Україні, присвяченою Богородиці, була Десятинна церква, яку побудував у Києві близько 986995 років св. Володимир Великий. Назвали її «десятинною» тому, що великий князь видав на неї десяту частину своїх доходів; у ній поховано св. княгиню Ольгу, Володимирову жінку Анну, — і його самого. Хоч церква завалилася під час оборони від татарських орд Батия у 1240 році. Митрополит Петро Могила частково її відбудував.

Зовнішній вигляд[ред.ред. код]

За переданням Діонісія Ареопагіта та Ігнатія Богоносця, святитель Амвросій Медіоланський у творінні «Про дівоцтво» писав про Матір Божу:

« Вона була Дівою не тільки тілом, а й душею, смиренна серцем, обачна в словах, розсудлива, мовчазна, любителька читання, трудолюбива, цнотлива в мові. Правилом Її було — нікого не ображати, всім бажати доброго, шанувати старших, не заздрити рівним, уникати хвастощів, правильно мислити, любити доброчесність. Коли Вона хоч би виразом обличчя образила батьків, коли була в незгоді з рідними? Коли погордилася перед людьми скромною, посміялася над слабкими, ухилилася від бідного? У Неї не було нічого суворого в очах, нічого необачного в словах, нічого непристойного в діях: рухи тіла скромні, хода тиха, голос рівний; так що тілесний вид Її був вираженням душі, уособленням чистоти. Всі дні Свої Вона звернула в піст: сну вдавалася тільки на вимогу потреби, але й тоді, як тіло Її відпочивало, духом Вона спала, повторюючи у сні читане, або розмірковуючи про приведення у виконання припущених намірів, або плануючи нові. З будинку виходила тільки в церкву, і то разом з рідними. Втім, Вона хоч і була поза Своїм домом в супроводі інших, але найкращим вартовим для Себе була Вона Сама; інші охороняли тільки тіло Її, а Своїх вподобань Вона дотримувалась. »

За переказами, що зберіг церковний історик Никифором Каллістом (XIV ст.), Матір Божа «була середнього росту, як інші кажуть, трохи вище середнього; волосся золотаве; очі швидкі, з зіницями як би кольору маслини; брови дугоподібні і помірно чорні, ніс продовгуватий, уста квітучі, сповнені солодких промов; лице не кругле і не гостре, але трохи довгасте; кисті рук і пальці довгі… Вона в бесіді з іншими зберігала благопристойність, не сміялася, не обурювалася, особливо ж таки не гнівалась; була безкорислива, проста, Вона нітрохи про Себе не думала і, далека від зніженості, відрізнялася повним смиренням. Щодо одягів, які носила, Вона задовольнялася їх природним кольором, що ще і тепер доводить Її священний головний покров. Коротко кажучи, у всіх Її діях виявлялася особлива благодать». Никифор Калліст запозичив свій опис у святителя Єпіфанія Кіпрського[1].

Дні і ночі Пресвята Богородиця проводила в молитві та нерідко приходила до Святого Гробу Господнього, кадити тут фіміам і прислоняти коліна. Вороги Спасителя не раз робили замах перешкоджати відвідувати Їй місце святе й випросили в первосвящеників варту для охорони Гробу Спасителя. Але Свята Діва, ніким не зрима, продовжувала молитися перед ним. В одне з таких відвідувань Голгофи перед Нею постав Архангел Гавриїл і сповістив про Її швидке переселення з цього життя в життя Небесне, вічно блаженне. У заставу Архангел вручив Їй пальмову гілку. З Небесною звісткою повернулася Божа Матір у Вифлеєм із трьома дівами що їй прислуговували (Сепфора, Евігеей і Зоїл). Потім Вона викликала праведного Йосифа з Ариматеї та учнів Господа, яким сповістила про Своє швидке Успіння.[джерело?] Пресвята Діва молилася також, щоб Господь послав до Неї апостола Іоанна. І Дух Святий захопив його з Ефеса, поставивши поряд з тим місцем, де лежала Матір Божа. Після молитви Пресвята Діва кадити, та Іоанн почув голос із Небес, заключавший Її молитву словом «Амінь». Божа Матір помітила, що цей голос означає швидке прибуття апостолів і Святих Сил безтілесних. Апостоли, число яких і обчислити не можна, злетілися, говорить святий Іоанн Дамаскін, подібно до хмар і орлів, щоб послужити Матері Божій. Побачивши один одного, апостоли раділи, але в подиві взаємно запитували: для чого Господь зібрав їх в одне місце? Святий Іоанн Богослов, з радісними сльозами вітаючи їх, сказав, що для Божої Матері настав час відійти до Господа. Увійшовши до Матері Божої, вони побачили Її благоліпно сидить на ложі, сповнену духовних радощів. Апостоли вітали Її, а потім повідали про їх чудовому захопленні з місця проповіді. Пресвята Діва, прославляла Бога, що Він почув Її молитву і виконав бажання Її серця, і почала розмову про наступну Її кончину. Під час цієї бесіди також дивним чином з'явився і апостол Павло з учнями своїми: Діонісієм Ареопагіта, дивним Єрофея, Божественним Тимофієм і іншими з числа 70 апостолів. Усіх їх зібрав Святий Дух, щоб вони сподобилися благословення Пречистої Діви Марії і благоліпно влаштували поховання Матері Господньої. Кожного з них Вона закликала до Себе по імені, благословляла і хвалила віру та їхні праці в проповідування Христового Євангелія, кожному бажала вічного блаженства й молилася з ними про світ і добрий стан всього світу.

Іконографія[ред.ред. код]

Її багата іконографія лише в невеликій частині зобов'язана Євангелію й зростала протягом століть у силу необхідності для християнської Церкви мати фігуру матері — предмет поклоніння. Сумніви щодо її ролі — подібні до тих, що були висловлені несторіанами в V ст. чи ідеологами Реформації в XVI, — лише стимулювали створення її зображень тими, хто залишались її прибічниками. Несторій заперечував, що Діва Марія може по праву називатися «Богоматір'ю» — вона була матір'ю тільки Христа як людини, а не божественної особи. Цей погляд був засуджений як єресь Ефеським собором у 431 році — вердикт, який сприяв поширенню образа «Матері і Немовляти» як виразу офіційної доктрини. Величні зображення Діви Марії і Немовляти на троні, які протягом багатьох століть прикрашали церковну архітектуру, уперше стали поширюватися на Заході в VII ст.; вони були змальовані з візантійських зразків. Іншим раннім стимулом до вшанування (почитання) Діви Марії була знахідка того, що стали вважати її портретом, припускають, що портрет був написаний св. Лукою. Росту культу Марії деякою мірою противилась сама Церква з її традиційно ворожим ставленням до жінки — ставленням, що культивувалось деякими ранніми теологами у XII ст. і ще більше в XIII ст. Шанування Марії поширилось настільки, що сама епоха стала називатися епохою культу Діви Марії — це був час релігійного підйому, викликаного хрестовими походами, котрий досягнув свого найвищого вираження в готичних соборах Франції, які часто зводилися на честь Діви Марії — «Notre Dame».

Покровителька[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Письмо к Феофилу об иконах. Перевод текста святителя Епифания помещен в Великих Четиих-Минеях митрополита Макария. М., 1868, сентябрь, с. 363
  2. Z Maryją Królową Polski bądźmy świadkami miłości. Dziś i jutro. Ogólnopolskie Sympozjum Mariologiczno-Maryjne Jasna Góra, 23-24 kwietnia 2010, red. Zachariasz S. Jabłoński, Jasna Góra-Częstochowa 2010.

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Діва Марія