Відмінності між версіями «Ебергард (герцог Франконії)»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
(Створена сторінка: {{особа}} Ебергард III ({{lang-de|Eberhard}}; бл. 885 — 2 жовтня 939) — герцог Франконія|Фра...)
 
Рядок 1: Рядок 1:
 
{{особа}}
 
{{особа}}
Ебергард III ({{lang-de|Eberhard}}; бл. [[885]] — [[2 жовтня]] [[939]]) — герцог [[Франконія|Франконії]] в [[918]]—[[939]] роках, герцог [[Лотарингія (герцогство)|Лотарингії]] в [[926]]—[[928]] роках.
+
Ебергард I ({{lang-de|Eberhard}}; бл. [[885]] — [[2 жовтня]] [[939]]) — герцог [[Франконія|Франконії]] в [[918]]—[[939]] роках, герцог [[Лотарингія (герцогство)|Лотарингії]] в [[926]]—[[928]] роках.
  +
  +
== Життєпис ==
  +
Походив з роду Конрадінів. Другий син [[Конрад Старший|Конрада I]], герцога Франконії, та Глісмут, дочки імператора [[Арнульф Каринтійський|Арнульфа Каролінга]]. Народився близько 885 року. Замолоду брав участьу походах батька, який загинув 906 року.
  +
  +
Перша письмова згадкавідноситься до 909 року, коли Ебергард став світським абатом [[Трірське абатство святого Максиміна|монастиря Св. Максиміна]] в Трірі.
  +
  +
Підтримував старшого брата [[Конрад I (король Німеччини)|Конрада]], коли того 911 року обрали новим королем Німеччини, а потім протягом його панування проти [[Генріх I Птахолов|герцога Саксонії Генріха]], та [[Арнульф (герцог Баварії)|герцога Баварії Арнульфа]]. У 915 році спробував зайняти герцогство Тюринзьке, але у битві біля Ересбурга зазнав поразки від Генріха Саксонського. Останній в свою чергу вдерся до Франконії, втім ситуацію врятував король Конрад I, який прийшов на допомогу Ебергарду.
  +
  +
У 913 році Ебергард стає графом Гессенгау, Оберлангау і Перфгау. У 914 році призначено маркграфом у Франконії. У 918 році передсмертю брата частина знаті пропонувала Ебергарда в якості його спадкоємця, проте той не був певний в здатності протистояти впливу [[Саксонська династія|Людольфінгів]], тому відмовився на користь [[Генріх I Птахолов|Генріха Птахолова]]. Натомітсь той Ебергарду перейшло герцогство Франконське. У травні 919 року Ебергард передав регалії Генріхові на рейхстазі в Фріцларі.
  +
  +
Зберігав вірність Генріху I протягом усього правління. Тому 926 року отримав герцогство Лотаринзьке, значно збільшивши вплив у Німеччині. Зміг швидко придушити заворушення в Лотарингії. Але у 928 році вимушен бувпередати це герцогство [[Гізельберт (герцог Лотарингії)|Гізельберту з Регінаридів]].
  +
  +
936 року призначено трухзесом (на кшталт імператорського стольника). У 937 році вступив у конфлікт з саксонським феодалом Брюнінгом, що відкидав ленну залежність від Ебергарда, незважаючи на володіння у Франконії та Гессенгау. У відповідь герцог Ебергард взяв в облогу замок Гельмерн поблизу Пекльсгайма, який захопив та знищив. Втім новий імператор [[Оттон I]] став на бік Брюнінга, викликавши обох на суд до Магдебургу. Тут наклав на Ебергарда штраф, а його командувачі були засуджені на публічне принесення мертвих собак, що вважалося особливо принизливим покаранням.
  +
  +
Після цього Ебергард перейшов на бік противників імператора. 938 року приєднався до повстання Танкмара, сина Генріха I Птахалова, та [[Еберхард (герцог Баварії)|Ебергарда]], герцога Баварії. Алевони швидко зазнали поразки. Тоді Ебергард Франконський замирився з імператором, але невдовзі підняв новий заколот, до якого доєдналися Гізельберт, герцог Лотарингії, та [[Генріх I (герцог Баварії)|Генріх]], брат імператора Оттона I. Спроби замиритися з боку останнього виявилися невдалими. Невдовзі на бік повсталих перейшов Фрідріх, архієпископ Майнца. Але увирішальній битві біля Андернаху, війська заколотників зазнали ніщивної поразки, а Ебергард загинув.
  +
  +
== Джерела ==
  +
* Ernst Karpf: Eberhard, Herzog von Franken. In: Lexikon des Mittelalters (LexMA). Band 3, Artemis & Winkler, München/Zürich 1986, ISBN 3-7608-8903-4, Sp. 1512.
  +
* Helmut Beumann. Die Ottonen. 5. — Stuttgart: Auflage. Kohlhammer, 2000. — ISBN 3-17-016473-2.
  +
* Бульст-Тиле Мария Луиза, Йордан Карл, Флекенштейн Йозеф. Священная Римская империя: эпоха становления / Пер. с нем. Дробинской К. Л., Неборской Л. Н. под редакцией Ермаченко И. О. — СПб. : Евразия, 2008. — 480 с. — 1000 прим. — ISBN 978-5-8071-310-9.
  +
  +
[[Категорія:герцоги Франконії]]
  +
[[Категорія:герцоги Лотарингії]]
  +
[[Категорія:Конрадіни]]

Версія за 08:04, 15 січня 2020

Ебергард
Народився 885
Помер 23 жовтня 939
Андернах, Маєн-Кобленц, Рейнланд-Пфальц
Діяльність аристократ
Титул Маркіз і Герцог
Рід Conradinesd
Батько Конрад Старший
Брати, сестри  • Конрад I

Ебергард I (нім. Eberhard; бл. 885 — 2 жовтня 939) — герцог Франконії в 918939 роках, герцог Лотарингії в 926928 роках.

Життєпис

Походив з роду Конрадінів. Другий син Конрада I, герцога Франконії, та Глісмут, дочки імператора Арнульфа Каролінга. Народився близько 885 року. Замолоду брав участьу походах батька, який загинув 906 року.

Перша письмова згадкавідноситься до 909 року, коли Ебергард став світським абатом монастиря Св. Максиміна в Трірі.

Підтримував старшого брата Конрада, коли того 911 року обрали новим королем Німеччини, а потім протягом його панування проти герцога Саксонії Генріха, та герцога Баварії Арнульфа. У 915 році спробував зайняти герцогство Тюринзьке, але у битві біля Ересбурга зазнав поразки від Генріха Саксонського. Останній в свою чергу вдерся до Франконії, втім ситуацію врятував король Конрад I, який прийшов на допомогу Ебергарду.

У 913 році Ебергард стає графом Гессенгау, Оберлангау і Перфгау. У 914 році призначено маркграфом у Франконії. У 918 році передсмертю брата частина знаті пропонувала Ебергарда в якості його спадкоємця, проте той не був певний в здатності протистояти впливу Людольфінгів, тому відмовився на користь Генріха Птахолова. Натомітсь той Ебергарду перейшло герцогство Франконське. У травні 919 року Ебергард передав регалії Генріхові на рейхстазі в Фріцларі.

Зберігав вірність Генріху I протягом усього правління. Тому 926 року отримав герцогство Лотаринзьке, значно збільшивши вплив у Німеччині. Зміг швидко придушити заворушення в Лотарингії. Але у 928 році вимушен бувпередати це герцогство Гізельберту з Регінаридів.

936 року призначено трухзесом (на кшталт імператорського стольника). У 937 році вступив у конфлікт з саксонським феодалом Брюнінгом, що відкидав ленну залежність від Ебергарда, незважаючи на володіння у Франконії та Гессенгау. У відповідь герцог Ебергард взяв в облогу замок Гельмерн поблизу Пекльсгайма, який захопив та знищив. Втім новий імператор Оттон I став на бік Брюнінга, викликавши обох на суд до Магдебургу. Тут наклав на Ебергарда штраф, а його командувачі були засуджені на публічне принесення мертвих собак, що вважалося особливо принизливим покаранням.

Після цього Ебергард перейшов на бік противників імператора. 938 року приєднався до повстання Танкмара, сина Генріха I Птахалова, та Ебергарда, герцога Баварії. Алевони швидко зазнали поразки. Тоді Ебергард Франконський замирився з імператором, але невдовзі підняв новий заколот, до якого доєдналися Гізельберт, герцог Лотарингії, та Генріх, брат імператора Оттона I. Спроби замиритися з боку останнього виявилися невдалими. Невдовзі на бік повсталих перейшов Фрідріх, архієпископ Майнца. Але увирішальній битві біля Андернаху, війська заколотників зазнали ніщивної поразки, а Ебергард загинув.

Джерела

  • Ernst Karpf: Eberhard, Herzog von Franken. In: Lexikon des Mittelalters (LexMA). Band 3, Artemis & Winkler, München/Zürich 1986, ISBN 3-7608-8903-4, Sp. 1512.
  • Helmut Beumann. Die Ottonen. 5. — Stuttgart: Auflage. Kohlhammer, 2000. — ISBN 3-17-016473-2.
  • Бульст-Тиле Мария Луиза, Йордан Карл, Флекенштейн Йозеф. Священная Римская империя: эпоха становления / Пер. с нем. Дробинской К. Л., Неборской Л. Н. под редакцией Ермаченко И. О. — СПб. : Евразия, 2008. — 480 с. — 1000 прим. — ISBN 978-5-8071-310-9.