Відмінності між версіями «Еверест»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Рядок 93: Рядок 93:
 
У 1999 році непальський альпініст, провідник по високогірних місцевостях [[Бабу Чхірі]] провів на горі 21 год. 30 хв.
 
У 1999 році непальський альпініст, провідник по високогірних місцевостях [[Бабу Чхірі]] провів на горі 21 год. 30 хв.
   
У травні 2011 р. непальський гуру [[Бхакта Кумар Рай]] встановив новий рекорд тривалості перебування на вершині Евересту - 32 годин.
+
У травні 2011 р. непальський гуру [[Бхакта Кумар Рай]] встановив новий рекорд тривалості перебування на вершині Евересту 32 години.
   
 
=== Цікаві факти ===
 
=== Цікаві факти ===

Версія за 08:45, 8 лютого 2012

Координати: 27°59′17″ пн. ш. 86°55′31″ сх. д. / 27.98806° пн. ш. 86.92528° сх. д. / 27.98806; 86.92528 Координати: Параметр: "type=" має бути "type:"

Джомолунгма, Еверест
неп. सगरमाथा
Назва на честь (епонім):
  • Джордж Еверест[1]
  • Вид на Еверест з району Кала-Паттар
    Вид на Еверест з району Кала-Паттар

    27°59′17″ пн. ш. 86°55′31″ сх. д. / 27.98806° пн. ш. 86.92528° сх. д. / 27.98806; 86.92528
    Країна Flag of Nepal.svg Непал[2] і Flag of the People's Republic of China.svg КНР[3]
    Регіон Солукхумбу
    Тибетський автономний район
    Розташування Зона Саґаратма, Непал, Азія
    Система Гімалаї
    Тип гора і пам'ятка
    Висота 8 848 м
    Висота відносна 8 848,519 м
    Перше сходження 29 травня 1953 року
    Маршрут Сауз Кол
    Karte Mount Everest.png
    Топографічна мапа Джомолунгми та її околиць.
    Ідентифікатори і посилання
    SummitPost 150230
    Peakbagger.com 10640
    Peakware 80
    GeoNames, Global Geosites 1283416
    Джомолунгма, Еверест. Карта розташування: Непал
    Джомолунгма, Еверест
    Джомолунгма, Еверест
    Джомолунгма, Еверест (Непал)
    CMNS: Еверест на Вікісховищі

    Джомолу́нгма, (тиб. «Мати Всесвіту»), Сагарматха (неп. सगरमाथा) або Евере́ст — найвища вершина земної кулі, розташована в Гімалаях на кордоні Китаю і Непалу. Її висота за останніми даними становить 8844,43 метри.

    Файл:Nepal 500 rupees Everest.jpg
    Зображення Джомолунгми на 500 непальських рупіях.

    Етимологія

    «Джомолунгма» - у перекладі з тибетської означає «Божественна (qomo) Життя (lung - вітер чи життєва сила) Мати (ma)», названа так на честь бонської богині Шераб Чжаммі. Непальська назва Джомолунгми - «Сагарматха» - означає «Вершина неба».

    Англійську назва «Еверест» (англ. Mount Everest) присвоєно на честь сера Джорджа Евереста (англ. George Everest, 1790-1866 рр..), керівника геодезичної служби Британської Індії в 1830-1843 рр.. Цю назву запропонував в 1856 р. наступник Дж. Евереста Ендрю Во (англ. Andrew Waugh, 1810-1878 рр..), одночасно з публікацією результатів свого співробітника Р. Сікдара, який в 1852 р. вперше виміряв висоту «Піка XV» і показав, що він є найвищим в регіоні і, ймовірно, в усьому світі.

    Географія

    Розташування

    Мапа розташування Джомолунгми в Гімалаях.

    Еверест знаходиться на кордоні між Тибетським автономним районом (округ Шигацзе) в Китаї і зоною Сагарматха (район Солу Кхумбу) в Непалі. Пік здіймається на 8848 метрів над рівнем моря в гірському масиві Гімалаїв Маланґур Гімал (англ. Mahalangur Himal), і є найвищою точкою в Азії і найвищою із семи вершин. Джомолунгма розташована за 160 км на схід-північ-схід від Катманду, за 260 км на захід-північ-захід від Тхімпху, 450 км на захід-північ-захід від Лхаси за 600 км на північ від Калькутти і Бенгальської затоки. Найближчими вершинами, висотою понад 8000 метрів, є Лхоцзе, з 8516 метрами висоти, за три кілометри по прямій лінії на південь, Макалу, з 8463 метрами за двадцять кілометрів на південний схід, і Чо-Ойю, з 8201 метрами за двадцять вісім кілометрів по прямій на північний захід.

    Топографія

    Анімація, що зображує Джомолугму в трьох вимірах.

    Джомолунгма є пірамідальним піком. Він був сформований ерозією, особливо льодовиковою. Гора має три пологі схили, на південному заході, півночі і сході. Ці схили розділені між собою стількома ж майже прямими кряжами, що йдуть на захід, північний схід і південь. Льодовики покривають всі схили гори: на заходільодовик Хумбу, котрий також називають "Долина Тиші", на півночільодовик Ронгбук та на сходільодовик Канчунґ. Північна сторона гори є найбільш неприступною для альпіністів, тому що на ній тримається менше снігу і, відтак, вона більш скеляста, ніж південно-західна сторона. на ній знаходяться прохід Горнбейн (фр. couloir Hornbein) та Великий прохід (фр. Grand couloir), який також називають проходом Нортона (фр. couloir Norton). По Західному та Південно-Східному кряжах проходить кордон між Китайською Народною Руспублікою та Непалом. Північно-східний кряж утворює Північне сідло, що має висоту 7 020 метрів та з’єднує Джомолугму з горою Шаньсе (фр. Changtse), яка має висоту 7 543 метри. Південно-східний кряж з’єднує вершину з Лхоцзе, що має висоту 8 516 метрів над рівнем моря, проходячи через другу вершину Джомолунгми, яка має висоту 8 751 метрів і яку називають просто Південною вершиною, та утворюючи Південне сідло висотою 7 904 метри. Західний кряж з'єднує вершину з Хумбутсе (фр. Khumbutse), що сягає 6 636 метрів над рівнем моря, через Західне плече (фр. l'Épaule occidentale) і сідло Лхо-Ла (фр. col Lho-La), висотою 6 026 метрів.

    Клімат

    Кліматичні умови на Евересті є екстремальними. У січні, найхолоднішому місяці, температура на вершині в середньому становить -36 °C і може досягати -60 °C. У липні, найтеплішому місяці, середня температура становить -19 °C і постійно тримається нижче нуля.

    З червня по вересень Джомолунгма перебуває під впливом мусонів. Вітри й опади приходять з півдня, з Індійського океану. Маси хмар і люті снігові бурі часто налітають на вершину в цей період року. З листопада-грудня по лютий-березень гора знаходиться під дією висотних повітряних течій, що спричинюють сильні вітри, які можуть досягати швидкості більше 285 км/год. Проміжні сезони зазвичай є більш сухими і сприятливими для сходжень на вершину, проте у цю пору теж можуть відбуватися бурі і завдавати клопоту альпіністам вітром з піском, чи випаданням трьох метрів снігу за добу. Таким чином, з кінця зими і навесні, домінуючими є західні вітри. Вологе повітря піднімається вздовж південних схилів Гімалаїв, конденсується, утворюючи хмару і прямує на схід. Коли вітер дме зі швидкістю 80 км/год, ця хмара знаходиться на рівні вершини; якщо ж швидкість вітру нижча - вона підіймається, а якщо більша - опускається.

    Базовий табір на південному боці гори, що розташований на висоті близько 5300 метрів над рівнем моря, отримує в середньому 450 міліметрів опадів на рік.

    Флора і фауна

    Нижні схили Джомолунгми рідкими пучками трави і низькорослими чагарниками, пристосованими до життя в альпійському поясі. Єдиний кущ, що здатен вижити в екстремальних умовах висот, вищих за 5000 метрів, є сніговий рододендрон (Rhododendron nivale). У високогірних долинах також ростуть гіппофа тибетська (Hippophae tibetana), ефедра жерардіана (Ephedra gerardiana), ялівець індійський (Juniperus indica), п’ятилисник кущовий (Dasiphora fruticosa), тирлич прикрашений (Gentiana ornata), едельвейс джакотіанум (Leontopodium jacotianum) та менокопсіс горрідула (Meconopsis horridula). У 1924 році члени британської експедиції (англ. 1924 British Mount Everest Expedition), між 4600 і 5500 метрами над рівнем моря, назбирали зразки лишайників, серед яких у наступному році Р. Полсон визначив тридцять різних видів. Ці лишайники, разом мохами і двома видами покритонасінних, аренарія політрихода (Arenaria polytrichoides) і танацетум ґоссіпінум (Tanacetum gossypinum), ростуть на висотах до 5750 метрів. Еуофріс омнісуперстес (Euophrys omnisuperstes), крихітний чорний вид павуків-скакунів, був знайдений в 1924 році Р.В.Ґ. Гінґстоном (R.W.G. Hingston) на висоті 6700 метрів. Цей вид визнали таким, який постійно проживає найвище на Землі серед немікроскопічних видів. Ці павуки живуть на дні тріщин, і, як було встановлено в 1954 році, вони харчуються замороженими комахами, що переносяться вітром і колемболами, котрі живуть до висоти 6000 метрів, харчуючись грибами і лишайниками. Вище 6700 метрів, тривало жити можуть тільки мікроскопічні види.

    Птахи, такі як гірська гуска (Anser indicus) були помічені в польоті на висотах вершини, в той же час альпійські галки (Pyrrhocorax graculus), яких непальці називають Горак, і харчуються падлом, долітають до висоти як мінімум 8 160 метрів, оскільки тіло Джорджа Меллорі, яке було знайдено якраз на цій висоті, мало скльовані щоки.

    Історія сходжень

    8 червня 1924 Джордж Мелорі (англ. George Mallory) і Ендрю Ірвін (англ. Andrew Irvine), обидва із Сполученого Королівства, зробили спробу сходження, з якого вони не повернулися.

    1934 року британець Моріс Вілсон (англ. Maurice Wilson) зробив спробу сходження з парою шерпів. Тіло Моріса Вілсона було знайдено наступного року іншою експедицією. Долі шерпів невідомі і вважається, що Вілсон і його група піднялись до 8,000 метрів.

    Після участі в розвідувальній експедиції 1935 р., досвідченого британського альпініста Біла Тілмана (англ. Bill Tilman 18981977) було призначено лідером експедиції на Еверест 1938 р, яка зробила спробу сходження через північно-західний хребет. Експедиція досягла висоти понад 27 000 футів (8200 м.) без додаткового кисню, але була змушена повернутися через погану погоду та хвороби.

    Everest2.jpg
    Everest Peace Project - Ice serac everest tibet.jpg

    Ранні експедиції сходили на гору з Тибету північним схилом. 1950 року цей шлях було закрито для західних експедицій після китайського захоплення Тибету. 1950 року Біл Тілман та інші зробили дослідницьку експедицію до Евересту через Непал південним маршрутом, який зараз став стандартним підходом до Евересту.

    Джорж Еверест

    1951 року британська експедиція під проводом Еріка Шиптона (англ. Eric Shipton) і за участю Едмунда Хілларі (англ. Edmund Hillary1919-2008), здійснила подорож до Непалу, щоб розвідати новий маршрут через південний схил.

    1952 року швейцарська експедиція спробувала піднятися через південний схил, але команда Реймонда Лемберта (англ. Raymond Lambert) і шерпа Тенцинга Норгея ( англ. Tenzing Norgay19141986) повернулася назад не дійшовши до вершини 200 метрів. Швейцарець зробив ще одну спробу разом з іншою експедицією восени 1952 року, однак команда, до якої входили Лемберт і Тенцинг, повернулася назад на ще ранішій стадії сходження.

    До 1950 р. було здійснено близько 50 експедицій у Гімалаї і Каракорум (на Джомолунгму, Чогорі, Канченджангу, Нанга Парбат та інші вершини). Їх учасникам вдалося підкорити декілька семитисячників цих гірських районів, але жодна спроба штурму вершин восьмитисячних гігантів успіху не мала. Найбільшого результату досягли англійські альпіністи при спробах сходження на Джомолунгму: у 1924 р. Нортон досяг висоти 8565 м, а Г. Меллорі і А. Ірвін (як оцінив Н. Оделл) — більше 8600 м, в 1933 р. П. Він-Харріс, Л. Вейгер і Ф. Сміт — 8565 м.

    Перше успішне сходження було здійснено 29 травня 1953 року шерпом Тенцингом Норгеєм і новозеландцем Едмундом Гілларі.

    Перемога над першим восьмитисячником розбила міф про недоступність вершин такої висоти і стала сигналом для альпіністів багатьох країн у прагненні «не запізнитися» в здійсненні першого сходження на восьмитисячники. За подальші п'ять років було скорено шість гігантів: Джомолунгма (альпіністи Великобританії), Нанга Парбат (альпіністи Австрії і ФРН), Чогорі (альпіністи Італії), Чо-ойю (альпіністи Австрії), Канченджанга (альпіністи Великобританії) і Макалу (альпіністи Франції). У подальші роки це прагнення наростало. До традиційних експедицій таких країн з розвиненим альпінізмом, як Австрія, Великобританія, ФРН, Франція і Швейцарія, додалися альпіністи США, Італії, Японії, Аргентини, КНР, Індії, а пізніше — Чехословаччини, Польщі, Югославії, Південної Кореї.

    Першою жінкою, що піднялася на Еверест, була японська альпіністка Юнко Табеї (яп. 田部井 淳子) (15 травня 1975). У травні 1982 11 учасників радянської експедиції альпіністів підкорили Еверест, піднявшись південно-західним схилом, що вважався раніше непрохідним, до того ж два сходження було здійснено вночі.

    Наразі значна частина сходжень організується спеціалізованими фірмами і здійснюється у складі комерційних груп. Клієнти цих фірм оплачують послуги гідів, які проводять необхідне навчання і, наскільки це можливо, забезпечують безпеку на всьому шляху. Ціна сходження складає декілька десятків тисяч доларів.

    На вершині Евересту дме вітер із швидкістю 200 кілометрів на годину, а температура вночі знижується до мінус шістдесяти. Підйом на вершину Еверест триває близько двох місяців — з акліматизацією і встановленням проміжних таборів. Втрата ваги після сходження — в середньому 10—15 кг, але буває і більше. Країни, на території яких лежать підступи до Евересту, беруть з туристів великі гроші за можливість підйому. Найдешевше підкорити Еверест з боку Тибету. Сезон сходження на вершину — весна і осінь.

    Нараховується 15 існуючих маршрутів сходжень [4]

    На кінець сезону 2004 р. 2238 альпіністів досягло вершини і 186 осіб загинуло під час підйому. Умови на горі настільки важкі, що більшість померлих залишено там; декого з них помітно зі стандартних маршрутів. За статистикою, приблизно в одній із десяти експедицій, траплялася смерть хоча б одного учасника[5].

    Рекорди тривалості перебування на Евересті

    У 1999 році непальський альпініст, провідник по високогірних місцевостях Бабу Чхірі провів на горі 21 год. 30 хв.

    У травні 2011 р. непальський гуру Бхакта Кумар Рай встановив новий рекорд тривалості перебування на вершині Евересту – 32 години.

    Цікаві факти

    У 1996 році шерпа Анг Ріта побував на вершині 10 разів без кисневих балонів. Його рекорд, через чотири роки, побив інший житель Непалу - шерпа Апа, що досяг вершини в 11 разів.

    У 2001 році дивовижне сходження на Еверест здійснив незрячий американець Ерік Вейхенмайер. До того моменту він уже підкорив всі найвищі гірські піки на всіх семи континентах. «Піднявшись на сім найвищих гір семи континентів, я сподівався показати людям, що цілі, які можуть здаватися недосяжними, насправді цілком досяжні», - сказав у своїй заяві Вейхенмайер.

    25 травня 2008 року 76-річний непалець Мін Бахадур Шерхан дійшов до вершини, ставши найстарішою людиною, що побувала на вершині Евересту.

    22 травня 2010 вершину підкорив 13-річний американець Джордан Ромеро, який здійснив сходження разом з батьком. До цього рекорд належав 15-річній Мін Кіпа Шерпа.

    Висота гори

    Еверест з космосу

    Першим, хто визначив, що Джомолунгма є найвищою гірською вершиною на Землі, був індійський математик і топограф Радханат Сикдар (англ. Radhanath Sikdar). Йому вдалося зробити це 1852 році на основі тригонометричних розрахунків, перебуваючи в Індії на відстані 240 км від Джомолунгми. Згідно з його розрахунками, висота вершини складала рівно 29000 футів (8839 м), але оголошено було, що висота Джомолунгми становить 29002 фути (8840 м). Це довільне додавання було зроблене, щоб через круглість числа (29000) не виникло враження, що точність вимірювань невисока.

    1955 року індійські топографи за допомогою теодолітів знову виміряли висоту Джомолунгми, яка склала 8848 м (29028 футів) над рівнем моря. 1975 року китайська експедиція уточнила цю висоту (8848,13 м). 1998 року американська експедиція на Еверест за допомогою GPS визначила висоту в 8850 м. 9 жовтня 2005 року директором Державного управління геодезії і картографії КНР було повідомлено на прес-конференції, що отримано нові, точніші результати вимірювань висоти Евересту. Згідно з цими вимірюваннями, здійсненими китайськими вченими під час експедиції на Еверест в травні 2005 року, висота гори складає 8844,43 метра (± 21 см) над рівнем моря[6].

    Населення та традиції

    Район Джомолугми — це земля шерпів (тиб. ཤར་པ — шаркхомбо — «східний народ»), етнічної групи, яка мігрувала з Тибету за 2 000 кілометрів від їх нинішнього місця проживання в північно-східному Непалі, близько 500 років тому. В наш час[коли?] вони в основному займають два райони Непалу — Солу та Кхумбу. Там проживають зараз дванадцять окремих кланів цих людей. Вони розмовляють на діалекті тибетської мови, яку називають мовою шерпа, і в більшості своїй сповідують тибетський буддизм, повні забобонів, традицій і обрядів із суміші анімістичних вірувань та релігії Бон. Вони традиційно фермери, скотарі і торговці, добре пристосувалися до життя на великих висотах і часто подорожують з допомогою тварин, таких як яки і хайнаки. Протягом десятиліть вони отримують вигоду з туризму і спеціалізуються в якості носіїв та провідників для експедицій, що йдуть на Еверест.

    Джомолунгма — священна гора для шерпів. Вони вважають, що вона є домом для духів та демонів. Вона також є домом для Джомо Мійо Ланґ Санґми (Jomo Miyo Lang Sangma), однієї з "П'яти сестер довголіття", які дають поживу мешканцям п'яти найвищих вершин Гімалаїв. Буддійський майстер Падмасамбхава якось організував перегони до вершини Джомолунгми. Він кинув виклик одному з лам релігії Бон, щоб визначити, хто з них сильніший. Падмасамбхава був доставлений на вершину пучком світла і лама, зазнавши поразки, залишив там свій барабан. З тих пір кожен раз, коли сходить лавина, шерпи грають на барабанах, щоб відігнати духів.

    Перед усіма сходженнями на гору, шерпи проводять пуджу, церемонію під час якої вшановують жертв гори, заспокоюють свої думки та душі і просять духів гори бути до них милосердними. Між Дінґбошем (фр. Dingboche) та Лобушем (фр. Lobuche), по дорозі до базового табору, в пам’ять людей, що загинули при сходженнях. Кожна жертва представлена тут пірамідою. Для проведення церемоній біля підніжжя Джомолунгми є ступи, молитовні барабани і прапорці та мантри.

    Гірськолижні спуски

    Перша спроба спуститися з вершини за допомогою гірських лиж була зроблена в 1969 році японцем Міурою. Вона закінчилася не так, як він планував. Міура ледь не впав у прірву, але дивом зумів врятуватися і залишився живий.

    У 1992 році по схилу Джомолугми на лижах спустився лижник, француз П'єр Тардевель. Він з'їхав з південної вершини, розташованої на висоті 8571 м, і подолав три кілометри за три години. Через чотири роки італійський лижник Ханс Каммерландер спустився з висоти 6400 м по північному схилу. Він був біля підніжжя "Даху світу" через 17 годин.

    У 1998 році француз Кирил Десремо зробив перший спуск з вершини на сноуборді.

    У 2000 році словенець Даво Карнічар з'їхав з Джомолунгми на гірських лижах.

    У 2001 році австрієць Штефан Гатт спустився з Джомолунгми на сноуборді.

    Польоти над вершиною в повітрі

    У 2001 році подружня пара з Франції, Бертран і Клер Берньє, злетіла вниз з вершини на планері.

    У травні 2004 року італієць Анджело Д'Арріго вперше в історії повітроплавання здійснив політ на дельтаплані над вершиною найвищої гори світу.

    14 травня 2005 льотчик-випробувач фірми "Єврокоптер" Дідьє Дельсаль (Didier Delsalle) успішно посадив вертоліт «Eurocopter AS 350 Ecureuil» на вершину гори. Це був перший випадок подібної посадки.

    У 2008 році троє парашутистів приземлилися на вершину, вистрибнувши з літака, що летів на висоті трохи менше 9000 м (на 142 м вище найвищої точки гори).

    Екологічний стан

    Число туристів, які відвідували гору з боку Непалу в 2000-2003 роках, обчислювалася сотнями тисяч[7]. Обсяги сміття, що нагромадилося на схилах гори, настільки великі, що Джомолунгму називають «найбільш високогірним звалищем у світі»[7]. У 2007 році тільки китайський ділянку найвищої вершини світу відвідали 40 тис. туристів[7]. За підрахунками екологів, після них залишилося 120 тон сміття - в середньому по 3 кг на кожного[7]. У травні 2008 р. силами Тибетського автономного регіонального бюро з питань захисту навколишнього середовища в регіоні було зібрано 8 т відходів[7]. У 2007 році Непальська авіакомпанія «Йєті Ейрлайнс» (англ. Yeti Airlines) зібрала 17 тон сміття на околицях села Лукла, яка є перевалочним пунктом для альпіністів, що йдуть до основного табору на Джомолунгмі[7]. Для того, щоб прибрати таку кількість пивних пляшок, пластикових пакетів і алюмінієвих банок, кисневих балонів, мотузок і зламаних драбин, потрібно близько двох місяців. Так само вельми актуальним є питання поховання тіл загиблих альпіністів, особливо для місцевих жителів - шерпа[8].

    Виноски

    Посилання

    Див. також


    Шаблон:Link FA Шаблон:Link FA Шаблон:Link FA Шаблон:Link GA Шаблон:Link GA