Едуард Бове

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 21:14, 19 березня 2019, створена Andrew J.Kurbiko (обговорення | внесок) (clean up, typos fixed: Прусії → Пруссії за допомогою AWB)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Едуард Бове
Ed bovet.jpg
Народився 14 вересня 1797(17970914)
Фльорьє
Помер 25 жовтня 1849
Фльорьє
Громадянство Швейцарія
Діяльність годинникар
Володіє мовами французька
Батько Жан-Фредерік Бове
У шлюбі з 2 дружини
Діти 1 син

Едуард Бове (*Édouard Bovet, 14 вересня 1797 — 25 жовтня 1849) — швейцарський годинникар, засновник фірми «Бове-Фльортє», політичний діяч.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у містечку Фльорьє (князівство Невшатель) у 1797 році. Син Жана-Фредеріка Бове, годинникаря. Спочатку навчався у батька родинній справі, водночас здобув початкову освіту. У 1814 році, після поразки імператора Наполеона I, Едуард Бове виступив проти повернення області Невшатель Пруському королівству. Тому того ж року разом із братами Альфонсом і Фредеріком відправився до Лондону, який на той час був центром годинникарства і комерції. Працював в англійській компанії «Магніак». Водночас відкрив власну майстерню, свої роботи (кишенькові годинники) підписував «Bovet London».

У 1818 році за доручення своєї фірми Едуард Бове рушив до Кантона, єдиного відкритого порту китайської династії Цін. Спочатку займався продажем англійських годинників. Проте незабаром Едуард Бове запросив у брата Густава у Швейцарії надсилати до Кантона більш якісних й коштовних годинників. Завдяки успішній комерційній діяльності Бове накопичив статки і у 1822 році заснував власну фірму. Після цього брати Альфонс і Фредерік надсилали годинники з Лондона, а Густав — з Швейцарії. Продукція майстерні Бове спочатку помітно різнилася за ціною і якістю, оскільки, поряд з порівняно простими речами, покупцям пропонувалися розкішні та вишукані ювелірні вироби, корпуси яких були виконані женевськими декораторами.

Завдяки успішній діяльності братів Бове головний офіс було перенесено з Лондона до Фльорьє. У 1824 році разом з братом Шарлем-Анрі засновує офіс в Макао. Речі, створені для Китаю, Бове позначали марками з двох ієрогліфів («бо-вей»), що представляють собою транскрипцію прізвища. Марку обрамляли кола, зображення триніжка або вази з квітами. Тут оженився на китаянці, що вихована було єзуїтами, так звана тимчасова дружина. У 1830 році Едуард Бове переїздить з Кантона до Фльорьє.

У 1831 році був одним з очільників республіканського повстання проти влади Пруссії. Після його придушення вимушений був тікати до м. Безансон (Франція). У 1836 році призначає свого небожа Луї управителем фірми, а згодом відправляє до Кантона — до Шарля-Анрі Бове. У 1840 році капітал фірми Бове становив 1 млн франків.

У 1842 році після закінчення опіумної війни відповідно до Нанкінського договору Китай відкрив Великій Британії більше портів. Це дало змогу Бове через свій лондонській офіс збільшити збут продукції до Китаю. У 1843 році засновано офіс фірми у Кантоні. Після 1846 року налагоджують виробництво і продаж музичних шкатулок, більша частина з яких були спеціально призначені для цінського двору.

У 1847 році взяв офіційний шлюб. У 1848 році після революції, повалення пруської влади і оголення Республіки Невшатель, Едуард Бове повертається до Фльорьє. Помер у 1849 році у рідному місті Фльорьє.

Родина[ред. | ред. код]

1. Дружина (ім'я невідоме) — китаянка.

Діти:

  • Едуард Жорж (1826-д/н)

2. Дружина — Констанція Еллен Меньє.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Sylvia Robert, Biographies neuchâteloises, t. 2, Hauterive, Neuchâtel, Éditions Gilles Attinger,‎ 1998, 49 p.
  • Родина Бове