Відмінності між версіями «Ейбоженко Олексій Сергійович»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
 
Рядок 105: Рядок 105:
 
* {{рук|1975}} — «На все життя» — ''Данилов Іван Єгорович''
 
* {{рук|1975}} — «На все життя» — ''Данилов Іван Єгорович''
 
* {{рук|1975}} — «Довіра» — ''Микола Васильович Криленко''
 
* {{рук|1975}} — «Довіра» — ''Микола Васильович Криленко''
* {{рук|1976}} — «Тут мій причал» — ''Іван''
 
 
* {{рук|1977}} — «Поєдинок у тайзі» — ''комісар''
 
* {{рук|1977}} — «Поєдинок у тайзі» — ''комісар''
 
* {{рук|1979}} — «[[Час вибрав нас|Час обрав нас]]» — ''Степан Лукич Воронецький''
 
* {{рук|1979}} — «[[Час вибрав нас|Час обрав нас]]» — ''Степан Лукич Воронецький''
Рядок 123: Рядок 122:
 
* [[1973]] — «Обрив» (телевистава) — ''Леонтій''
 
* [[1973]] — «Обрив» (телевистава) — ''Леонтій''
 
* [[1973]] — «Осінь у Болдіні»
 
* [[1973]] — «Осінь у Болдіні»
 
* [[1976]] — «[[Тут мій причал]]» — ''Іван''
 
* [[1980]] — «Осінніх днів чарівність»
 
* [[1980]] — «Осінніх днів чарівність»
 
* [[1981]] — «Повісті Бєлкіна. Постріл» (телевистава) — ''оповідач''
 
* [[1981]] — «Повісті Бєлкіна. Постріл» (телевистава) — ''оповідач''

Поточна версія на 05:17, 13 жовтня 2019

Олексій Ейбоженко
рос. Алексей Эйбоженко
Ім'я при народженні Олексій Сергійович Ейбоженко
Народився 6 лютого 1934(1934-02-06)
Москва, РРСФР, СРСР
Помер 26 грудня 1980(1980-12-26) (46 років)
Москва, РРСФР, СРСР
  • Артеріальна гіпертензія
  • Поховання Ваганьковське кладовище
    Громадянство СРСР СРСР
    Діяльність актор
    Alma mater Вище театральне училище імені М. С. Щепкіна (1957)
    Заклад Воронезький драматичний театр імені Михайла Кольцова[d], Театр на Таганці, Московський академічний театр імені Володимира Маяковського і Державний академічний Малий театр Росії
    Роки діяльності з з 1957
    Діти Олексій Олексійович Ейбоженко
    IMDb ID 0252218

    Олексій Сергійович Ейбоженко (рос. Алексей Сергеевич Эйбоженко; 6 лютого 1934, Москва, СРСР — 26 грудня 1980, Москва, СРСР) — радянський актор театру та кіно. Лавреат Національної премії НДР за роль Олександра Циганкова у фільмі «Мені було 19».

    Життєпис[ред. | ред. код]

    Олексій Ейбоженко народився 6 лютого 1934 року в Москві.

    Закінчив Театральне училище імені М.С. Щепкіна у 1957 році (курс Віри Пашенної). Свої перші ролі на сцені Олексій Ейбоженко зіграв, ще будучи студентом театрального училища.

    Після закінчення навчання, у 1957 році Олексій Ейбоженко стає актором Воронезького драматичного театру імені Михайла Кольцова.

    У 1959 році перейшов до Московського театру драми і комедії на Таганці. Тут він познайомився зі своєю майбутньою дружиною, акторкою Наталією Кенігсон.

    З 1964 року Олексій Ейбоженко актор Академічного театру імені Володимира Маяковського.

    Через три роки, у 1967 році, Олексій Ейбоженко переходить у Малий театр, де працював до своєї смерті.

    Олексій Ейбоженко помер 26 грудня 1980 року в Москві. Похований на 59-ій дільниці Ваганьковського цвинтаря.

    Життю і творчості актора присвячена глава 47 циклу «Щоб пам'ятали» Леоніда Філатова.

    Сім'я[ред. | ред. код]

    Дружина — акторка та режисер Наталія Володимирівна Кенігсон. Син — журналіст, телеведучий Олексій Ейбоженко.

    Творчість[ред. | ред. код]

    Ролі у театрі[ред. | ред. код]

    Малий театр

    Ролі у кіно[ред. | ред. код]

    • 1960 — «Проста історія» — секретар
    • 1962 — «Третій тайм» — Лемешко[1]
    • 1963 — «При виконанні службових обов'язків» — Нема Брок
    • 1965 — «Людина без паспорта» — Костянтин Лежнев
    • 1966 — «Лебедєв проти Лебедєва» — Валька Смирнов
    • 1966 — «Подорож» — Петро
    • 1966 — «По тонкому льоду» — Андрій Трапезников
    • 1967 — «Бунтівна застава» — революціонер Васильович
    • 1967 — «Тисяча вікон» — Андреєю
    • 1968 — «Мені було дев'ятнадцять» — Олександр Циганков
    • 1968 — «Кохати…» — хлопець на вечірці
    • 1969 — «Десята частка шляху» — Павло Коротков
    • 1970 — «Дорога на Рюбецаль» — «Дід», командир партизанського загону
    • 1970 — «Серце Росії» — Аросев
    • 1972 — «Бій після перемоги» — Полковник Вінніков[2]
    • 1972 — «Візит ввічливості» — Віктор Олександрович
    • 1973 — «Сімнадцять миттєвостей весни» — Макс Гюсман
    • 1973 — «За годину до світанку» — Суслов
    • 1973 — «Дитинство. Отроцтво. Юність»
    • 1974 — «Схованка біля Червоних каменів» — слідчий КДБ майор Бахтін
    • 1974 — «Високе звання. Фільм 2. Заради життя на землі» — комісар Данілін
    • 1975 — «Варіант «Омега»» — Олександр Федорович Звєрєв
    • 1975 — «На все життя» — Данилов Іван Єгорович
    • 1975 — «Довіра» — Микола Васильович Криленко
    • 1977 — «Поєдинок у тайзі» — комісар
    • 1979 — «Час обрав нас» — Степан Лукич Воронецький
    • 1979 — «Вигідний контракт» — полковник міліції Микола Осинцев[3][4]
    • 1979 — «Мамуре» Жана Сармана — Орас
    • 1980 — «Корпус генерала Шубнікова» — підполковник Бородін[5]
    • 1980 — «За даними карного розшуку ...» — Ілля Корольов, співробітник держбезпеки
    • 1980 — «Ти повинен жити» — Олексій Жигарєв[6]
    • 1980 — «Атланти і каріатиди» — Віктор Шугачьов'
    • 1980 — «Надзвичайні обставини» — Петро Храчев

    На телебаченні[ред. | ред. код]

    • 1968 — «Борсуки» (телевистава) — Дудін
    • 1969 — «Комендант Лаутербурга» (телевистава)
    • 1971 — «День за днем» (телесеріал) — Сивий
    • 1973 — «Обрив» (телевистава) — Леонтій
    • 1973 — «Осінь у Болдіні»
    • 1976 — «Тут мій причал» — Іван
    • 1980 — «Осінніх днів чарівність»
    • 1981 — «Повісті Бєлкіна. Постріл» (телевистава) — оповідач
    • 1981 — «Цар Федір Іоанович» (телевистава)

    На радіо[ред. | ред. код]

    Примітки[ред. | ред. код]

    Посилання[ред. | ред. код]