Відмінності між версіями «Ейтінгон Наум Ісаакович»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][очікує на перевірку]
(Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0. #IABot (v2.0beta15))
м (додано Категорія:Білоруські євреї за допомогою HotCat)
 
Рядок 27: Рядок 27:
 
[[Категорія:Померли 1981]]
 
[[Категорія:Померли 1981]]
 
[[Категорія:Єврейські персоналії]]
 
[[Категорія:Єврейські персоналії]]
  +
[[Категорія:Білоруські євреї]]

Поточна версія на 18:01, 27 вересня 2019

Ейтінгон Наум Ісаакович
Народження 6 грудня 1899(1899-12-06)
Шклов, Могильовський повітd, Могильовська губернія, Російська імперія
Смерть 3 травня 1981(1981-05-03) (81 рік)
Москва, СРСР
Поховання
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Освіта Q16700089?
Партія КПРС
Звання підполковник[d]
Війни / битви Громадянська війна в Росії і Німецько-радянська війна
Нагороди
орден Леніна орден Леніна орден Червоного Прапора орден Червоного Прапора орден Суворова 2 ступеня орден Вітчизняної війни I ступеня орден Червоної Зірки орден Червоної Зірки

Наум Ісаакович Ейтінгон (6 грудня 1899, Шклов Могилівської губернії1981[1]) — генерал-майор НКВС. У 1930-і рр. займався організацією терористичних актів за кордоном.

Один з головних організаторів убивства Л.Д.Троцького у Мексиці (1940).[2] Брав участь у громадянській війні в Іспанії під ім'ям «генерал Котов». У післявоєнні роки очолював операції з придушення національно-визвольного руху в Литві і Західній Білорусі. У жовтні 1951 був арештований у справі про сіоніську змову в МГБ у рамках розгорнутої боротьби з космополітизмом. Після смерті Й.В.Сталіна був звільнений за клопотанням П.А.Судоплатова і призначений у систему МВС СРСР. У серпні 1953 року знов арештований у справі Л.П.Берії і засуджений до 12 років ув'язнення. У 1964 звільнений і працював старшим редактором у видавництві «Міжнародні відносини».

Реабілітований посмертно 1992 року.

Нагороди[ред. | ред. код]

Нагороджений двома орденами Леніна, двома орденами Червоного Прапора, орденами Суворова II ступеня і Вітчизняної війни I ступеня, двома орденами Червоної Зірки.[3]

Книги про нього[ред. | ред. код]

  • Шарапов Э.П. Наум Эйтингон - карающий меч Сталина. С-Пб., "Нева", 2003 Серия: ЛЮДИ ОСОБОГО НАЗНАЧЕНИЯ ISBN 5-7654-3121-6

Виноски[ред. | ред. код]

  1. Біографія на сайті Службы Внешней Разведки. Архів оригіналу за 6 серпень 2007. Процитовано 6 серпень 2007. 
  2. Эйтингон Наум Исаакович
  3. Залесский К.А. Империя Сталина. Биографический энциклопедический словарь. Москва, Вече, 2000