Екзонім

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 08:25, 16 січня 2009, створена Movses-bot (обговорення | внесок) (Суміш розкладок, Replaced: IIІ → III за допомогою AWB)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Екзо́нім (від ἔξω екзо «зовні, поза» та ὄνομα онома «ім'я») — це топонім або етнонім, що не вживається відповідно місцевим населенням або народом, в т.ч. і на офіційному рівні.

Зміст і розмежування понять

Екзонім є антонімом, тобто протилежним за змістом поняттям до понять — ендонім, інакше автонім (від грец. ἔνδον ендо «всередині» і грец. αὐτό авто «сам, звернений до себе» та грец. ὄνομα онома «ім'я») та самоназва.

Екзонім можна розглядати у широкому значенні, тобто як всі називання будь-яким народом інших народів і відповідно топоніми, які закріпилися в якійсь мові, для назв інших земель, географічних об'єктів (озер, річок тощо), населених пунктів, крім тих, що розташовані на території сучасного проживання народа, так і в більш вузькому значенні — як ті екзоніми, що закріпилися в міжнародній практиці, на противагу ендонімам.

Найчастіше екзонімами є ті ж автоніми, тільки адаптовані до умов і вимови в якійсь конкретній мові, наприклад, українське французи та Париж є відповідно франкомовними Français (франсе́з) і Paris (парі́) або укр. Поляки відповідає пол. Polacy (поля́ци).

Також часто екзоніми є історичними назвами міст і поселень, земель (історичних провінцій), зрідка — народів, на території яких у різні історичні періоди жили різні народи і/або контролювали різні державні утворення, наприклад українська назва сучасного французького міста Стра́сбург (іноді кажуть Стра́сбур), яке є осередком історичного Ельзасу, має аж 3 автоніми, який кожний по відношенню до іншого виступає екзонімом, — ельзас. Strossburi (Стро́сбурі), нім. Straßburg (Штра́сбурґ) і фр. Strasbourg (Страсбу́р); український Ужгород має угорську назву Ungvár; річка Тахо, що протікає територією Іспанії та Португалії, на португальському відтинку має назву Тежу тощо.

Екзонімами є і латинські назви сучасних міст, поселень і народів — лат. Helvetia (Гельвеція) — Швейцарія, лат. Leopolis (Леополіс) — Львів тощо.

Усі екзоніми можна поділити на:

Взагалі більш вживаним є термін екзонім саме до екзоетнонімів, тому поширення набуло обопільне використання слів по відношенню до іншомовних назв народів.

Походження і застосування екзонімів (екзоетнонімів)

Загальним правилом є історичне походження екзонімів. Нерідко екзоніми стають популярнішими за самоназви у загально-поширеному називанні народів світу, в т.ч. і в науковій літературі (тобто міжнародними мовами науки). Наприклад, поширене англ. Germans (дже́менс, тобто германці, укр. німці) походить з назви одного з франкських племен, тоді як сучасний автонім німців нім. Deutsche (до́йче), споріднений з історичним автонімом нідерландців, дав початок англійському екзоніму нідерландців англ. Dutch (датч).

Інший приклад того, як екзонім, будучи назвою етносу іншим народом, найчастіше сусіднім/и, стає міжнародною назвою, — це чеченці. Зокрема, самоназва чеченців нохчі, нохчо, вірогідно, походить від спільної самоназви чеченців та інгушів вайнахи (від вай «наші» та нах «люди»), а от «у залежності від місця розселення й безпосередніх контактів з різноманітними народами, чеченці відомі в осетинів - як цацани, в кабардинців - шашани, в лезгінців - чачани, у кумиків - мічигаш тощо»[1]. Саме ці назви чеченців сусідніми народами (цацани, шашани, чачани) за посередництва росіян дали сучасний міжнародний етнонім чече́нці.

Одним з джерел походження екзонімів є перенесення назви території на назву народу, який на ній проживає. Прикладом такого територіального екзоніму може правити етнонім афганці на противагу самоназві па(ш/х)то, пуштуни (останнім часом, напр., в українській мові все більшого розповсюдження набуває термін пуштуни).

Екзоніми, в т.ч., і територіальні, часто давалися народам колонізаторами (часто народами, що ставали «першовідкривачами» якихось земель). Наприклад, фін. lopari «жителі окраїнної землі» свого часу закріпилося в українській мові за посередництва російської як назва саамів. Втім, часто екзоніми колись колонізованих народів в плином часу замінюються на автоніми (зрідка на інші екзоніми), як у випадку з саамами, напр., старе російське гіляки́ змінилося на нивхи (самоназва нівхгу «людина») або етнонім ненці заступив застаріле юра́кі (при цьому самоназва ненців хасо́ва).

Ще один приклад такої зміни, а також ілюстрація того, що історичні екзоніми часом набирають зневажливого відтінку є ситуація з назвою бушмени, яка походить від нід. Bosjesmen («люди кущів») — у червні 1971 року в Йоханесбурзі (ПАР) на засіданні значного числа вчених, істориків і політиків ухвалено рішення застосовувати надалі до бушменів термін сан[2].

Нерідко екзоніми даються (а іноді й приймаються сами́ми народами — в такому разі стаючи автонімами) для розрізнення народів, що мають різну національну самоідентичність, але спільні або схожі назви. Як наприклад з метаетнонімом татари, що закріпився врешті за поволзькими і сибірськими татарами, а багато інших народів, що іменували себе так само або схоже, прибрали інші назви (напр. хакаси — застаріле мінусінські або абаканські татари, самоназва тада́р). При цьому буває, що народи, маючи різні національні ідентичності, зберігають спільну самоназву — нані є ендонімом ульчів, ороків і нанайців, а в минулому також і орочів (автонім останіх був змінений на екзонім орочі́, множина орочіса́ не раніше середини XVIII ст. під впливом евенків-орочонів)[3]. Інший випадок — панівна нація сама́ нав'язує окремі етноніми (екзоніми) окремим частинам етносу, розділеним територіально, а пізніше й адміністративно, як це сталося з адигами, у середовищі яких у ХІХ - на поч. ХХ століття були виокремлені кабардинці, адигейці і черкеси, що однак не вплинуло на спільну національну самосвідомість цих народів, при цьому автонімом (самоназвою) для всіх трьох народів лишився ади́ге, а спільним екзонімом — черке́си[4], до речі близький до черкаси, одного з екзонімів українців.

Взагалі, називанню народів, як і багатьох інших речей і явищ, в т.ч. соціальних, властиві розвиток і зміни. Наприклад, замість популярного екзоніму якути для називання цього народу в РФ під тиском національної якутської-саха інтелігенції останнім часом (з середини 1990-х років) активно запроваджується автонім саха́, і навпаки, в науковій російські літературі 1990-х років зустрічається подвійна назва мансі (самоназва) — мансі і вогули (друга назва є історичним екзонімом, поширеним у західно-європейській літературі).

Деякі найвживаніші міжнародні екзоетноніми

Нижче наведено короткий перелік найвідоміших екзонімів — поширених міжнародних назв народів, які са́мі себе називають по-іншому:

  • Албанці — самоназва албан. Shqiptarët (шкіпта́р, шкіпта́рт, однина шчіп; дослівно «гірські орли»): приклад територіального екзоніму: на албанців була перенесена історична назва землі (топонім) на Балканах, на якій в свою чергу, жили схожі за назвою ілірійські племена ше до Р.Х.
  • Греки — самоназва балканських греків грец. Έλληνες (е́лінес): взагалі єдності думок у цьому питанні серед вчених немає, з вірогідністю можна казати, що коріння екзоніму можна угледіти як в античній міфології, так і в назві одного з давньогрецьких племен; фактом лишається початок розповсюдження етноніму у часи Римської імперії[5].
  • Грузини — самоназва ქართველები (картве́лі), адаптована, наприклад, угорцями угор. Kartvéliek; проте найпопулярнішим екзонімом є, звичайно, назва грузини, однією з версій про походження якої є тюркська — на схід від сучасної Грузії у ранньому Средньовіччі її населення називали гурз, гурж (сучасні азерб. Gürcülər та тур. Gürcüler гюрджюлер), яке породило рос. грузины[6].
  • Китайці — самоназва хань, ханьчжень, ханьцзу, ханрень; як вважають вчені, міжнародні екзоніми китайців (англ. Chinese чайні́с, нім. Chinesen хіне́зен, хорв. Kinezi кіне́зи, пол. Chińczycy хіньчи́ци) є сильно викривленим автонімом, який в свою чергу походить від назви китайських правителів династії Цінь (221 до н. е. — 206 до н. е.), яка проводила об'єднавчу національну і централізаторську державну політику; укр. Китайці було перейнято, ймовірно, від росіян (рос. Китайцы) і є в російській мові або тюркським запозиченням (татарська Qıtay, казах. قىتاي, Қытай, Qıtay, уйгурське خىتاي, Xitay), або прямим монгольським (монгол. Хятад) і походить від назви кочового монгольського племені кідані[7]; за Середньовіччя у Європі також був поширений етнонім китайців з корневим «т» у назві — італійський мандрівник Марко Поло (1254—1324) вживає у своїх нотатках слова Китай, Катай.
Дивіться також Китай (етимологія).
  • Осетини — мають дві самоназви в залежності від двох основних субетнічних груп, до яких належать, іро́н або дігоро́н; екзонім «осетини» походить від груз. ოსები (осеті́)— найменування аланів (предків осетинів) у середньовічних грузинських джерелах (у давньоруських — ясь).
  • Фіни — самоназва фін. Suomalaiset (суомалайсет): єдиної думки про походження екзоніму немає, за версіями можливе перенесення на фінів давнього, ще з римської епохи, екзоніму саамів; поширення в якості етноніму фінів набуває завдяки скндинавським мовам (швед. finländare).
  • Чукчі — самоназва луораветла́н («справжні люди»); російський екзонім «чукчі», який широко розповсюдився в мовах світу, походить від назви, якою іменували чукчів евени чаучу́, яка перекладається як «багатий на оленів», і яку почули росіяни від останніх, діставшись окраю північно-Східної Азії у XVII столітті.
  • Японці — самоназва 日本人 (ніхондзін, ніппондзін); екзонім японці, ймовірно, викривлений автонім, який в свою чергу, є географічним і ознає «житель Ніпону», тобто Японії.

Українські екзоетноніми

В українській мові, з огляду на умови формування й історичний розвиток, співвідносини з сусідніми народами тощо, закріпилися деякі власні екзоетноніми, хоча більшість із них відійшла в минуле, ставши історичними екзонімами і сучасними народними, а подекуди зневажливими й образливими, прізвиськами для представників деяких народів: ляхи (поляки), москалі (росіяни), волохи (румуни), жиди (євреї) та деякі інші.

Своїм українським сучасним екзонімом є Німці, він також спільний для переважної більшості слов'ян (біл. Немцы, рос. Немцы, босн. Nijemci, н.-луж. Nimc, пол. Niemcy, сербохорв. Nemci, словац. Nemci, словен. Nemci, серб. Немци, хорв. Nijemci, чеськ. Němci і угорців (угор. Németek), притому що самоназва німців — нім. Deutsche (до́йче). Найпоширеніша теорія походження екзоніму апелює до прикметника німи́й, тобто людина, з якою важко порозумістися через незнання нею твоєї мови. За старовини, під «німцем» в Україні мали на увазі будь-якого взагалі іноземця[9].

Також оригінальним є екзонім росіяни (близький з пол. Rosjanie), який є не стільки етнічним, скільки державним і географічним.

Власні українські екзоніми давалися переважно народам-сусідам, а також народам, які здавна проживали на українських землях, саме так виникли історичний екзоетнонім литвини-білоруси[10] та сучасний — вірмени.

Цікаві факти

  • Українське слово росіяни є багатозначним — це і екзонім російської нації і назва сукупності населення держави Росія.
  • Використання різних екзонімів, зокрема, екзотопонімів, часто є мотивом, на якому будуються сюжети творів художньої літератури, кіно тощо, зокрема, у романі Жюля Верна «Діти капітана Ґранта» декілька разів обігруються ситуації з різномовними назвами островів та інших географічних об'єктів.

Виноски

  1. Хамідова З.Х. Проблеми становлення і розвитку чеченської мови - «Нахська бібліотека»
  2. Tanaka J. The San. Hunter-Gatherers of the Kalahari., Tokyo, 1980, стор. XIII
  3. Штернберг Л.Я. Гиляки, орочи, гольды, негидальцы, айны., Хабаровск, 1933, стор. 393-395
  4. Волкова Н.Г. Этнонимы и племенные названия Северного Кавказа, стор. 18-19
  5. Поліномія греків у статті en:Greeks («Греки») в Англомовній Вікіпедії див. також en:Names of the Greeks («Назви греків»).
  6. История Грузии, Том I, Тбілісі, 1946, стор. 60
  7. «Кочевники (уйгуры и кидани) и их нападения на Китай» // Всемирная история. Энциклопедия. Том 3., Часть III. «Развитое феодальное общество в странах Азии, Европы и Северной Африки»., Глава XVII. «Китай в период развитого феодализма (VIII—XII вв.)», М.:«Государственное издательство политической литературы», 1957
  8. Назви корейців у статті en:Koreans («Корейці») в Англомовній Вікіпедії див. також en:Names of Korea («Назви Кореї»).]
  9. Булашев Г. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах і віруваннях, К.:«Довіра», 1992
  10. Литвини — українська назва білорусів у статті «Литвини»