Екологічно чисті продукти

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Екологічно чисті продукти (від англ. organic food) — продукція сільського господарства та харчової промисловості, виготовлена відповідно до затверджених правил (стандартів), які передбачають мінімізацію використання пестицидів, синтетичних мінеральних добрив, регуляторів зростання, штучних харчових добавок, а також забороняють використання ГМО[1].

Наприклад, у сільському господарстві на полях не використовують хімічно-синтезованиих мінеральних добрив, ГМО, а для боротьби зі шкідниками застосовують фізичні та біологічні методи: ультразвук, шум, світло, пастки, температурні режими. У тваринництві особливу увагу приділяють кормам (без консервантів, стимуляторів зростання, збудників апетиту) та безстресовим умовам утримання й транспортування, заборонено використовувати антибіотики та гормони. Щодо готової продукції заборонено рафінування, мінералізація та інші прийоми, які вбивають поживні властивості продукту, а також додавання штучних ароматизаторів, барвників тощо.

Сертифікація «Екологічно чистих продуктів»[ред.ред. код]

Маркування 'Екологічно чистих продуктів
USDA organic seal.svg
США
Organic-Logo.svg
Європейський Союз

Коли йдеться про органічну продукцію й розвиток її ринків, надзвичайно велику роль відіграє «органічна» гарантійна система, що включає спеціалізовані інспекційні та сертифікаційні органи. Ця система в своїй діяльності використовує як правові норми, що встановлюють обов'язкові вимоги в рамках державного регулювання, так і певні визначені стандарти, які є добровільними угодами — результатом досягнення визначеного консенсусу споживачів і виробників товарів і послуг. У сучасному світі переважає тенденція заміни правових норм щодо органічної продукції стандартами, оскільки останні є простішими в застосуванні й легше піддаються міжнародній гармонізації, а також через політику дерегулювання, до якої вдаються в багатьох країнах.

Система інспекції екологічно чистої продукції в більшості країн ЄС є мішаною — державно-приватною. Державні органи здійснюють акредитацію приватних сертифікаційних установ та нагляд за їх діяльністю. Ті, своєю чергою, контролюють виробників сільгосппродукції та переробні підприємства й сертифікують їхню продукцію згідно з тими або іншими «органічними» стандартами, що повинні бути узгоджені з базовими стандартами Міжнародної Федерації органічного сільськогосподарського руху IFOAM. Експорт органічної продукції в ЄС з інших країн передбачає обов'язкову наявність сертифіката, виданого акредитованою в ЄС сертифікаційною установою.

У такий спосіб ця гарантійна система (сертифікації, інспекції та маркування) забезпечує відповідність органічним стандартам усього процесу сільськогосподарського виробництва й переробки до рівня кінцевої продукції, включно з її пакуванням, маркуванням та доставкою споживачам. З 1 липня 2012 року для усієї пакованої органічної продукції, виробленої на території ЄС, обов'язковим є нанесення на упаковку спеціального уніфікованого логотипу, паралельно з яким можуть розміщуватися приватні, регіональні або національні логотипи органічної продукції. Уніфікований логотип органічної продукції, прийнятий в ЄС, на добровільних засадах також може використовуватися для маркування органічних продуктів не розфасованих для кінцевого споживача, а також для органічних продуктів, що імпортуються на територію ЄС з третіх країн[2].

В Україні вже є понад 120 «органічних» господарств, проте переважна частина з них сертифікована іноземними сертифікаційними компаніями відповідно до європейських «органічних» стандартів. Українськими учасниками органічного руху, за підтримки Швейцарського агентства зі співробітництва та розвитку (SDC) та Швейцарського державного секретаріату з економічних питань (SECO) створено національний сертифікаційний орган — «Органік Стандарт». Триває робота з підготовки проекту Закону України «Про органічне виробництво», який має регулювати всю діяльність з органічного виробництва[3].

Поширення екологічно чистої продукції у світі[ред.ред. код]

За останніми даними Міністерства сільського господарства США (USDA) на органічні продукти всіх видів припадає 3% від загального обсягу американського ринку, а в європейських країнах цей показник коливається від 1% до 7%.

Японія традиційно є лідером органічного ринку серед країн Азії. Щороку зростає культура органічного харчування в Китаї, Таїланді, Сінгапурі, Малайзії та Індії оскільки споживачі стають більш платоспроможними. Наприклад, органічний ринок Індії за останні два роки зріс на 200%.

Країни, що розвиваються, повільніше просуваються в даному напрямку, тому що за високу якість потрібно витратити чималі кошти. Екологічно чисті фрукти, овочі, м'ясо і молоко зазвичай набагато дорожчі. У Китаї ціни на «еко-продукти» можуть перевищувати ціни неорганічних продуктів до 700%.

Екологічно чисті продукти в Україні[ред.ред. код]

На кінець 2009 року сільськогосподарські площі під органічними господарствами становили близько 270 тис. га, що вдвічі більше, ніж 6—7 років перед тим. За цим показником Україна 2009 року зайняла 21-е місце у світі. Водночас велика частина сертифікованих органічних продуктів, вироблених в Україні, йде на експорт. Через це насичення внутрішнього ринку цією продукцією недостатнє. Зокрема, це пов'язано з тим, що більшість української органічної продукції — це сировина для виробництва кінцевого продукту (зерно, бобові, олійні культури). Тільки в останні роки почало активно розвиватися органічне рослинництво — вирощування овочів, фруктів, ягід, розвиватися переробка цієї продукції (є вже перші українські сертифіковані крупи, повидло, соки, сиропи, сухофрукти, чаї, м'ясні продукти тощо)[4].

У зв'язку з тим, що в Україні довго не приймається закон про органічне виробництво, в країні не має вітчизняних правил, за якими сертифікують виробників органічної продукції. Органи сертифікації орієнтуються на європейське регулювання, правила сертифікації і маркування.

Дослідження Федерації органічного руху України свідчать, що сучасний внутрішній споживчий ринок органічних продуктів в Україні почав розвиватись з 2006–2007 рр., склавши в 2008 році 600 тис. євро, 2009 — 1,2 млн євро, 2010-го цей показник зріс до 2,4 млн євро, а в 2011 р. — до 5,1 млн євро.[5].

Закон України «Про органічне виробництво»[ред.ред. код]

21 квітня 2011 р. о 13.40 Верховна Рада України ухвалила Закон «Про органічне виробництво».

Документ визначав правові, економічні, соціальні й організаційні основи ведення органічного сільського господарства, вимоги щодо вирощування, виробництва, перероблення, сертифікації, етикетування, перевезення, зберігання та реалізації органічної продукції та сировини.

Закон, зокрема, містить положення, відповідно до якого органічна продукція повинна відповідати вимогам, встановленим для такої ж продукції, виробленої конвенційним (неорганічним) способом. Згідно з документом, виробництво має вважатися органічним лише після отримання відповідного сертифікату на виробництво органічної продукції і має проводитися виключно з органічної сировини, яка відповідає вимогам цього закону.

Відповідно до документа, в органічному виробництві має бути заборонено використання ГМО, похідних ГМО і продуктів, вироблених з ГМО, як харчових продуктів, кормів, технологічних добавок. Також забороняється застосовувати хімічні препарати захисту рослин та добрив, використання іонізуючої радіації для обробки органічних харчових продуктів, кормів або сировини, яка використовується у органічних харчових продуктах чи кормах.

Закон прийнято з вилученням з його тексту положень про фінансування виробництва органічної продукції за рахунок державного бюджету.

Результати голосування щодо проекту Закону України «Про органічне виробництво» були такі: за — 286; проти — 0; утримався — 1 (Р. В. Ткач); не голосували — 96. Всього — 383[6].

20 травня 2011 р. Президент України відхилив цей ухвалений Верховною Радою України Закон[7].

8 вересня 2011 р. і самою Верховною Радою України теж відхилено Закон України «Про органічне виробництво»[8].

З початком 2012 р. спостерігається певна активізація законодавчих ініціатив в органічному секторі України. Вслід за депутатським законопроектом «Про виробництво та обіг органічної сільськогосподарської продукції та сировини», що був поданий до Верховної Ради 13 січня 2012 р. народним депутатом Ю. А. Кармазіним (номер реєстрації 9707), наступним стало подання до законодавчого органу проекту Закону України «Про засади органічного виробництва» (номер реєстрації 9707-1 від 18 січня 2012 р.), який був ініційований Кабінетом Міністрів України.

Оскільки урядовий законопроект, відповідно протоколу засідання Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2011 року № 93, був погоджений із зауваженнями Міністерства юстиції України та узгоджений з Адміністрацією Президента України, то є сподівання, що ми будемо в 2012 року вже з Законом.

Прийняття законопроекту повинно започаткувати розробку повного пакету нормативно-правових актів для формування ефективної законодавчої бази європейського рівня і створення реального правового поля для забезпечення рівних умов функціонування суб'єктів господарювання органічного напрямку.[9].

Тим часом наповнений низькоякісними товарами внутрішній ринок України стимулює споживачів активно переключатися на товари з «бездоганною репутацією». Як альтернатива стандартним товарам в Україні починає поступово зароджуватися попит на органічні продукти. Підтверджують зацікавленість українських споживачів у їх купівлі результати соціологічних опитувань[10][11].

Критика[ред.ред. код]

У Міністерстві сільського господарства США органічні продукти харчування описують як: «Органічне м'ясо, птиця й молочні продукти походять від тварин, які не отримували антибіотиків або гормонів росту. Органічні продукти вирощують без використання більшості традиційних пестицидів, добрив із синтетичними складниками або мулом стічних вод, біоінженерії чи іонізуючої радіації». Тобто «органічні продукти харчування» цілком законно можуть вирощувати з використанням традиційних пестицидів, хоча й не всіх (тобто тих, що чітко регламентовані у відповідних нормах/стандартах).[12]

Європейське законодавство та базові міжнародні стандарти стосовно органічного виробництва й переробки продукції, прийняті IFOAM (Міжнародна Федерація органічного сільськогосподарського руху), дозволяють використання харчових добавок (наприклад, E—153, E—170, E—200 тощо)[13][14].

У звіті Consumers Union Research Team Shows: Organic Foods Really DO Have Less Pesticides, оприлюдненому 2002 року, йшлося про те, що вміст залишків пестицидів в органічних продуктах становив 30% від їхнього вмісту в традиційних продуктах [15]. У США моніторинг залишків пестицидів у продуктах харчування здійснюють, керуючись Програмою даних щодо пестицидів (Pesticide Data Program), яка входить до зведення законів МСГ США. У звіті цієї служби від 2005 року записано: «Дані свідчать, що 29,5% усіх перевірених зразків органічних продуктів не містили пестицидів, у 30% виявили залишки одного пестициду, у 40 — більше одного». Ціла низка подальших досліджень різних наукових установ засвідчила, що 25% органічних продуктів харчування містять залишки пестицидів. Згідно зі стандартами органічного землеробства, не можна використовувати синтетичні пестициди, але дозволено застосовувати специфічні пестициди, одержані з рослин[12].

Агенція США з охорони довкілля нарахувала 195 зареєстрованих речовин-біопестицидів тваринного, рослинного або мінерального походження, які також є токсичними і які використовують у 780 продуктах. Біопестициди менш небезпечні за звичайні пестициди, але не є взагалі нетоксичні.

Безпечніше використовувати органічні добрива, бо їх виготовляють із гною, торфу, морських водоростей, селітри чи компосту. Проте для досягнення ефективності їхньої дії потрібні великі дози внесення, що є затратним для виробника. Наприклад, для того, щоб виростити однакову кількість продукції, потрібно внести до 4 т/га органічних добрив проти 1 т хімічних.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. About Organic Food // The Food Standards Agency
  2. Прес-реліз Європейської Комісії від 28 червня 2012 року, сайт Єврокомісії (англ.)
  3. Микола Кобець. Органічне сільське господарство — що це таке? // Пропозиція (інформаційний щомісячник), № 6, 2006
  4. В Україні зростає попит на органічні продукти // УНІАН, 16.10.2009
  5. Аналітичні дослідження // Федерація органічного руху України
  6. www.organic.com.ua, 21.04.2011
  7. Президент відхилив Закон України «Про органічне виробництво» // www.organic.com.ua
  8. Закон відхилено // www.organic.ua
  9. нові законопроекти в 2012 // www.organic.com.ua
  10. Більшість споживачів бажають купувати більш дорогі екологічно чисті товари // РБК-Україна, 13.09.2010
  11. Исследование трендов: Готовы ли украинцы покупать экологически чистые товары? // дослідницький центр компанії INRISE Development, вересень 2010 р.
  12. а б Ю.Михайлов. Органічна… брехня?! // Пропозиція (інформаційний щомісячник), № 3, 2010 Помилка цитування: Некоректний теґ <ref>; назва «r1» визначена кілька разів з різним вмістом
  13. Постанова Комісії (EC) 889/2008 від 5 вересня 2008 року
  14. Кодекс Алиментариус. Руководящие положение по производству, переработке, маркировки и сбыту органических продуктов
  15. Consumers Union Research Team Shows: Organic Foods Really DO Have Less Pesticides // Consumers Union

Джерела[ред.ред. код]