Економіка Індії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 16:07, 16 жовтня 2019, створена OlegBabii (обговорення | внесок) (→‎Історія: млрд.)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Економіка Індії
Mumbai Downtown.jpg
Важливий індійській бізнес-район Куффе Парад у Мумбаї: тут розташований Всесвітній Торговельний Центр, а токож інші не менш важливі фінансові установи
Валюта 1 індійська рупія = 100 пайсів
Фінансовий рік календарний рік
Організації ВТО
Статистика
ВВП $9,446 тлрн. (2017)
Ріст ВВП 7,3 % (2015)
ВВП на душу населення $7,173 (2017)
ВВП за секторами сільське госоподарство: 17 %, промисловість: 29,7 %, послуги: 45 % (2015)
Інфляція (ІСЦ) 4,44 % (лютий 2018)
Населення
поза межою бідності
29,8 % (2010)
Індекс Джіні 33,9 (2013)
Робоча сила 520,4 млн (2017)
Робоча сила
за секторами
сільське господарство (49 %), промисловість (20 %), сфера послуг (31 %) (2012)
Безробіття 8,4 % (2015)
Галузі виробництва текстиль, хімікати, харчова промисловість, сталь, транспортне обладнання, цемент, гірничодобувна, нафтова, обладнання, програмне забезпечення, фармацевтичні препарати
Зовнішня діяльність
Експорт $275,8 млрд (2017)
Експортні товари нафтопродукти, дорогоцінні камені, транспортні засоби, машини, залізо і сталь, хімікати, фармацевтичні продукти, крупи, одяг
Партнери Flag of the United States.svg США 15,2 %
Flag of the United Arab Emirates.svg ОАЕ 11,4 %
Гонконг Гонконг 4,6 % (2015)
Імпорт $409,2 млрд (2015)
Імпортні товари сира нафта, дорогоцінні камені, обладнання, хімікати, добрива, пластмаси, залізо і сталь
Партнери Flag of the People's Republic of China.svg КНР 15,5 %
Flag of the United Arab Emirates.svg ОАЕ 5,5 %
Саудівська Аравія Саудівська Аравія 5,4 %
Швейцарія Швейцарія 5,3 %
Flag of the United States.svg США 5,2  (2015)
Державні фінанси
Борг 480,8 млрд (2015)
Доходи $193,4 млрд (2015)
Витрати $276,4 млрд (2015)
Головне джерело: CIA World Fact Book[1]


За даними CIA Factbook (2007), Індія є чистим імпортером. Загальний обсяг імпорту склав 224 млрд $ США і експорт 140 млрд $ США. На фотографії: вантаж контейнеровоза вивантажується у Порті Джавахарлала Неру в Наві Мумбаї
Мапа національної мережи шосейних доріг NHAI в Індії
Ремісники біля ткацького верстату у місті Еттаяпурам
Склад загального обсягу виробництва продовольчого зерна і технічних культур в Індії (млн тонн) в 2003-04 роках.
Вугільний кар'єр.

Індія — аграрно-індустріальна країна. Структура ВВП в кінці XX ст. (%): гірничодобувна промисловість — 2,1; обробна пром-сть — 15,2; сільське господарство — 32; енергетика — 1,6; будівництво — 4,2; торгівля — 13,6; транспорт і зв'язок — 5,2; інші — 26,1. Держ. сектор займає монопольне положення на транспорті, зв'язку, в оборонній і ядерній промисловості, трансп. машинобудуванні, видобутку нафти, золота, виробництві добрив, банківській справі, страхуванні та імпорті. Транспорт: залізничний, автомобільний, річковий, морський, повітряний. Індія — одна з найбільших залізничних країн світу: протяжність її доріг понад 62 тис.км. Майже 90 % морського вантажообігу переробляється вісьмома головними портами. Найбільший серед них — Бомбей. Північній-схід обслуговує Калькутта. Найважливіші порти Південної Індії — Вашакхапатнам, Мадрас, Кочин. У Гуджарапі створений великий порт Кандла. Розвинутий повітряний транспорт, як на міжнародних, так і на внутрішніх лініях. Мумбаї, Делі, Калькутта — найбільші міжнародні аеропорти Індії.

Історія[ред. | ред. код]

За роки незалежного розвитку (з 1947 р) Індія проробила шлях від відсталої аграрної країни (1951 року 11 млн людей було зайнято в дрібному доморобному виробництві, тимчасом як у фабричній промисловості — лише 3 млн[2]) до сучасної аграрно-індустріальної, з розвиненими промисловістю, торгівлею і товарно-грошовими відносинами. Економіку Індії відрізняють надлишок і дешевизна робочої сили і висока культура праці. Індія — космічна і ядерна держава. За рівнем ВВП Індія входить у шістку найбільших економічних держав світу. Економіка — змішаного типу. У 1990-х роках частка державного сектора в загальному обсязі інвестицій становила понад 40 %. Іноземні інвестиції в 1996 перевищили 2 млрд дол., що становило приблизно 10 % всіх інвестицій. Державна економічна політика спрямована на найшвидшу макроекономічну стабілізацію (за рахунок зниження зовнішньої заборгованості і урізування бюджетного дефіциту), інтеграцію Індії в світову торгівлю, залучення іноземних капіталовкладень і зняття обмежень на приватну підприємницьку діяльність.

У 1996/97 фінансовому році валовий внутрішній продукт (ВВП), обчислений як сукупна вартість ринкових товарів і послуг, становив 295 млрд дол. з урахуванням паритету купівельної здатності валют це приблизно еквівалентно 1538 млрд дол. (що ставить Індію на 5-е місце у світі), а з розрахунку на душу населення 1600 дол. Це сильно відрізняється від оцінок The Heritage Foundation, що обумовлено різними методиками підрахунків ВВП. У той же час прибутки нижче за рівень бідності мають, згідно з офіційною оцінкою, бл. 35 % населення, а на думку окремих вчених і фахівців міжнародних дослідницьких центрів — бл. 50 %.

У період 1960–1990 ВВП зростав щорічно менш ніж на 4 % (в Пакистані на 5 %, в Індонезії — на 6 %, в Таїланді — на 7 %, на Тайвані — на 6 % і в Республіці Корея — на 9 %). Лідери початкового періоду незалежного розвитку країни орієнтувалися на соціалістичну модель економіки. Очікувалося, що вивести країну на більш високий економічний рівень буде легше за допомогою державного регулювання, а не вільного ринку. Більшість виробничих потужностей у всіх секторах народного господарства залишалася в приватних руках, але ключові галузі промисловості були взяті під контроль уряду, для чого створювалися державні корпорації. Приватні зарубіжні капіталовкладення і імпорт заборонялися або жорстко регулювалися з метою збереження економічної самостійності країни. У кінці 1980-х років був відновлений ряд ринкових механізмів, зняті обмеження на іноземні інвестиції. З початку 1990-х років ВВП збільшується більш ніж на 5 % в рік (в 1994–1997 на 7,8 % щорічно). У 1998–1999 темпи зростання знизилися до 6 % через політичну нестабільність, дефіцит інвестицій в інфраструктуру (що стримує експорт і ефективність виробництва) і економічні санкції, накладену США після ядерних випробувань в травні 1998.

На межі ХХ-XXI ст. темп приросту ВВП знижувався: 2000 — 6,1; 2001 — 5,4 %; 2002 — 4 % (оцінка). При цьому у індустрії приріст ВВП у 2001 р склав тільки 2,5 %. Причини — загальносвітові процеси спаду виробництва, зменшення інвестицій у промисловість, напруженість на Індо-Пакистанському кордоні.

У 1998 чисельність працюючих в Індії становила 306 млн чол., з них в сільському господарстві зайняті 67 %, в промисловості і торгівлі 19 %, сфері послуг і державному апараті 8 %, на транспорті і в зв'язку 3 %.

ТЕС виробляють бл. 75 % електроенергії, яка споживається країною. Найбільші ТЕС Індії знаходяться в: Синграулі, Корбі, Рамагундамі, Рмханді, Фараккі. Атомні електростанції — в Тарапурі, Коті, Калпаккамі, Нарорі, Какрапарі.


За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001]: ВВП — $ 435 млрд. Темп зростання ВВП — 6,1 %. ВВП на душу населення — $ 444. Прямі закордонні інвестиції — $ 1,9 млрд Основні галузі промисловості: текстильна, хімічна, харчова, металургійна, транспортне обладнання, цементна, гірнича, нафтова, машинобудівна. Імпорт — $ 71,5 млрд (г.ч. США — 9,5 %; Бельгія — 6,8 %, Японія — 6,4 %, Саудівська Аравія — 6,2 %, Німеччина та Велика Британія — по 5,8 %). Експорт — $ 47 млрд (г.ч. США — 20 %; Німеччина — 5,7 %, Велика Британія — 5,6 %, Японія — 5,2 %, Гонконг — 4,6 %).

Промисловість[ред. | ред. код]

Специфіка індійської промисловості в тому, що тут є і великі сучасні підприємства і примітивні промисли. Індія — провідний світовий виробник арахісу і чаю, другий великий виробник рису і цукру. Країна намагається збільшити видобуток вугілля, нафти, природного газу, виробництво електроенергії. Розвинута важка індустрія, нафтопереробна промисловість і промисловість мінеральних добрив. За виробництвом сталі Індія займає одне з перших місць у світі. Великі заводи чорної металургії розташовані в Бхілаї, Бокаро (Біхар), Роуркеле (Орісса), Дургапуре (Західна Бенгалія). Зростає виробництво алюмінію. Майже 75 % промислової продукції країни дають два регіони: Мумбаї — Ахмадабад — Пуна і Калькутта — Джамшедпур — Асансол. Ще один важливий індустріальний ареал Бангалор — Майсур — Коямпуттур в піднесеній частині Південної Індії.

Загалом в обробних галузях створюється бл. 20 % ВНП країни і зайнято приблизно 17 млн чол. Лідирує штат Махараштра, частка якого в промисловій продукції Індії досягає приблизно 20 %; на Західну Бенгалію і Тамілнад припадає по 10 % і на Мадхья-Прадеш і Гуджарат — по 7 %. Індустріалізація Індії припала в основному на період після завоювання незалежності. Від колоніального минулого були успадковані джутова, бавовняна і шерстяна промисловість, частково виплавка чорних металів. За перші 30 років республіка досягла безперечних успіхів в розвитку ряду базових галузей важкої індустрії і випуску споживчих товарів. З 1950–1951 по 1997 виплавка сталі зросла з 1,5 млн до 21,4 млн т, алюмінію — з 4 тис. до 540 тис. т, міді — з 7,1 тис. до більше ніж 50 тис. т. Було організовано виробництво верстатів, дизельних двигунів, рухомого залізничного складу, легкових і вантажних автомашин, автобусів, велосипедів, електромоторів, вентиляторів, освітлювальних приладів, радіоприймачів і таких хімічних товарів, як мінеральні добрива, сірчана кислота, кальцинована і каустична сода, а також папір і цемент. Розвиток промисловості і її диверсифікація позначилися на структурі експорту. У кінці XX ст. в експорті зросла частка таких товарів, як транспортне обладнання, ліки, взуття.

Аграрний сектор[ред. | ред. код]

У 1990-і роки відбувалося щорічне нарощування виробництва в аграрному секторі економіки (в 1997/98 — на 7,6 %). У середині 1990-х років валова посівна площа в країні становила 166 млн га, з них 60 % були відведені під зернові, менш ніж по 15 % — під зернобобові і олійні культури, на інших землях вирощувалися технічні культури, переважно волокниста і цукрова тростина. Серед зернових особливе місце займає рис. Вирощують також пшеницю, просяні культури, кукурудзу, ячмінь, арахіс, кунжут та ріпак, бавовник, тютюн. У 1997/98 валовий збір продовольчих зернових культур становив 192,4 млн т, а в 1998/99 — 203 млн т. У тваринництві створюється приблизно шоста частина всієї аграрної продукції (по вартості).

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Усі дані, якщо це не зазначені окремо, подані у доларах США.
  2. Господарство Індії. Архів оригіналу за 19 серпень 2014. Процитовано 7 січень 2015. 

Джерела[ред. | ред. код]