Елеонора Аквітанська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 06:52, 4 січня 2018, створена N.Português (обговореннявнесок) (Джерела)
(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Jump to navigation Jump to search
Елеонора Аквітанська
фр. Aliénor d'Aquitaine
фр. Éléonore de Guyenne
англ. Eleanor of Aquitaine
лат. Alienora (Alienordis) ducissa Aquitaniae
Елеонора Аквітанська

портрет Елеонори Аквітанської
Blason de l'Aquitaine et de la Guyenne.svgГерцогиня Аквітанії (11371204)
1137 — 1204
Попередник: Гійом Х Аквітанський
Наступник: Іоанн Безземельний
 
Народження: близько 1124
Аквітанія
Смерть: 1 квітня 1204(1204-04-01)
Фонтевро, Франція
Віросповідання: християнство
Династія: Рамнульфіди
Батько: герцог Аквітанський Гійом де Пуатьє
Мати: Аенора де Шательро
Дружина: 1.Короля Франції Людовіка VII (1137—1152)
                         2.Короля Англії Генріха II Плантагенета
Діти: 1 шлюб:кілька дочок, у тому числі Матильда Плантагенет
                         2 шлюб:чотири сини, в т. ч. Річард I Левине Серце 

Медіафайли у Вікісховищі?

Елеонора Аквітанська (Алієнор) (1122—1204) — дочка герцога Х Аквітанського Гійома де Пуатьє, онучка першого трубадура Провансу Гійома IX Аквітанського, королева Франції, дружина французького короля Людовіка VII (1137—1152). Після розлучення в 1152 році вийшла заміж за графа Генріха Анжуйського, який у 1154 році став королем Англії Генріхом II Плантагенетом. Завдяки цьому шлюбу, її посаг — аквітанські землі, вчетверо більші за домен Капетингів стали англійськими. Саме це стало причиною кількасторічної ворожнечі між країнами і вилилося врешті в Столітню війну. Від першого шлюбу в Елеонори Аквітанської було кілька дочок, серед них Матильда Плантагенет, саме через відсутність спадкоємця з нею розвівся перший чоловік, від другого ж вона народила чотирьох синів, серед яких Річард I Левине Серце. Підтримуючи старших синів, Елеонора Аквітанська підняла разом з ними бунт проти Генріха ІІ. Міжусобиця тривала 2 роки. Переміг король, а королева потрапила в полон і наступні 16 років провела в ув'язненні. У 1189 році Річард звільнив матір. Елеонора Аквітанська поїхала до Франції, де провела останні роки життя в бенедектинському абатстві Фонтерво, де й померла у віці 82 років.

У молодості Елеонора відрізнялася надзвичайною красою та ексцентричною поведінкою. Вона була музою трубадура Бернарта де Вентадорна, якій він присвятив кілька кансон.

Джерела[ред.ред. код]

  • Seward, Desmond. Eleanor of Aquitaine: The Mother Queen. New York: Dorset Press, 1978. ISBN 0-88029-055-2
  • Средневековый мир в терминах, именах и названиях, Минск «Беларусь», 1999 (рос.)