Координати: Невідомий формат аргументу

Відмінності між версіями «Ель-Хаур»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
(стиль)
(стиль)
 
(Немає відмінностей)

Поточна версія на 17:15, 25 червня 2018

Місто
Ель-Хаур
араб. الخور
Qatar, Al Khor (19).JPG

Координати Координати: Невідомий формат аргументу

Країна Катар
Регіон Ель-Хаур (муніципалітет)
Висота центру 10 м м
Населення 31 547  (2008)
Національний склад мусульмани
Часовий пояс UTC+3, влітку UTC+4
GeoNames 289962
OSM пошук у Nominatim
Ель-Хаур. Карта розташування: Катар
Ель-Хаур
Ель-Хаур
Ель-Хаур (Катар)
Ель-Хаур у Вікісховищі?

Ель-Хаур[1][2] (араб. الخور‎) — місто на березі Перської затоки в північній частині Катару за 50 км на північ від столиці країни Дохи. Ель-Хаур — столиця однойменного муніципалітету. Населення 31 547 осіб (на 2008 рік).

Назва міста перекладається з перської мови як «затока» через своє розташування. Ель-Хаур служить місцем проживання та роботи для багатьох робітників нафтової промисловості через близьке розташування міста до нафтовим та газовим полям Катару.

Історія[ред. | ред. код]

Ель-Хаур керувався племенем Аль-Моханаді до здобуття незалежності Катаром в 1971 році. Вважається, що плем'я Аль-Моханаді утворилось в XVIII столітті. Плем'я складається з 7 бедуїнських родів. Та в нинішній час більшість містян Ель-Хаура належить до цього племені.

Опис[ред. | ред. код]

Ель-Хаур відомий своїм Al-Sultan beach hotel & resort, палацом, перетвореним на готель, а також більшою концентрацією сучасних та історичних мечетей. Головною економічною галуззю міста служить рибальство. Декілька прекрасних пляжів в околицях Ель-Хаура сприяє будівництву тут резиденцій як жителів самого міста, так і резидентів з столичної Дохи.

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Атлас світу. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. ISBN 966-631-546-7
  2. Катар // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.

Посилання[ред. | ред. код]