Елізабет Ф. Еллет

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Елізабет Ф. Еллет
Elizabeth Ellet cropped.jpg
Ім'я при народженні англ. Elizabeth Fries Lummis
Народилася 18 жовтня 1818(1818-10-18)[1][2][3]
Sodus Point[d], Вейн, штат Нью-Йорк, США[4]
Померла 3 червня 1877(1877-06-03)[1][5][…] (58 років)
Нью-Йорк, штат Нью-Йорк, США
·нефрит
Поховання Грін-Вудський цвинтар
Громадянство
(підданство)
Flag of the United States (1867–1877).svg США
Діяльність історик, поетеса, есеїст, письменниця
Галузь есей
Знання мов англійська

Елізабет Фрайс Люмміс Еллет (англ. Elizabeth Fries Lummis Ellet; 18 жовтня 18183 червня 1877) — американська письменниця, історик і поетеса. Вона стала першою дослідницею діяльності жінок, які зробили внесок у Війну за незалежність США.

Свої перші твори вона опублікувала в 1835 році - книга «Poems, Translated and Original». Елізабет вийшла заміж за хіміка Вільяма Генрі Еллета (англ. William Henry Ellet) і переїхала з ним в Південну Кароліну. Вона опублікувала кілька книг і її друкували багато журналів. 1845-го року Елізабет Еллет повернулася в Нью-Йорк і посіла своє місце в місцевому літературному товаристві. Того ж року було опубліковано її найзначнішу працю — «Жінки Війни за Незалежність» (англ. The Women of the American Revolution) — тритомник включав розповіді про життя жінок-патріотів на початку історії Сполучених Штатів Америки. Вона продовжувала писати аж до своєї смерті 1877-го року.

Елізабет Еллет зіграла ключову роль в публічному скандалі, пов'язаному зі стосунками письменника Едагара Аллана По і поетеси Френсіс Сарджент Осгуд.

Біографія[ред. | ред. код]

Елізабет Фрайс, уроджена Люмміс народилася в 1818 році в Нью-Йорку. Її матір'ю була Сара Максвелл (англ. Sarah Maxwell, (1780-1849)[6], донька учасника Війни за незалежність, капітана Джона Максвелла (англ. John Maxwell). Під час війни Джон Максвелл служив лейтенантом в Сассексі, штат Нью-Джерсі. Його підвищили до капітана і він продовжив службу у Другому полку округу Гантердон, Нью-Джерсі. він також служив в полку полковника Спенсера в складі Континентальної армії з 7 лютого 1777 року до 11 квітня 1778 року. Пізніше він приєднався до армії Джорджа Вашингтона і командував групою з 100 добровольців.

Батьком Елізабет Еллет був Вільям Ніксон Люмміс (англ. William Nixon Lummis, (1775-1833), відомий лікар, який вивчав медицину в Філадельфії під керівництвом відомого лікаря Бенджаміна Раша. На початку XIX століття Люмміс покинув Філадельфію, він придбав маєток Пултні в Содус Пойнті, штат Нью-Йорк. Елізабет Люмміс відвідувала школу для дівчаток Aurora Female Seminary в місті Аврора (штат Нью-Йорк), де вона вивчала французьку, італійську та німецьку мови. Першим її опублікованим твором стало переведення «Euphemio of Messina» італійського поета і письменника Сільвіо Пеллико (італ. Silvio Pellico). Елізабет було всього шістнадцять років.

Творчість[ред. | ред. код]

У 1835 році Елізабет Люмміс опублікувала свою першу книгу «Poems, Translated and Original», в яку в тому числі увійшла її трагедія Teresa Contarini, заснована на історії Венеції, яка була успішно поставлена ​​в Нью-Йорку та інших містах. В цей же час вона вийшла заміж за Вільяма Генрі Еллета (1806-1859), хіміка з Нью-Йорка. Він закінчив Колумбійський коледж Колумбійського університету і отримав золоту медаль за дисертацію про динітриле щавлевої кислоти. Пара переїхала в Колумбію (шт. Південна Кароліна), де він став професором хімії, мінералогії та геології Університету Південної Кароліни в 1836 році. Він відкрив недорогий спосіб виготовлення нітроцелюлози, за що отримав від штату срібну медаль за заслуги.

У цей період Еллет опублікувала кілька книг. У 1839 році вона написала критичне есе «The Characters of Schiller», в яке були включені її переклади віршів Шиллера. Потім послідувала «Scenes in the Life of Joanna of Sicily», живий опис побаченого нею за час подорожі по Сполученим штатам Америки в 1840 році. Вона продовжувала писати вірші, займалася перекладами і писала есе про Європейську літературу, які публікувала в журналах American Monthly, North American Review, а також Southern Literary Messenger і Southern Quarterly Review. Еллет була дуже плідною і писала в найрізноманітніших жанрах.

У 1845 році Еллет, залишивши свого чоловіка на півдні, переїхала в Нью-Йорк. Вона негайно стала частиною місцевого літературного співтовариства поряд з Маргарет Фуллер, Енн Лінч Ботта, Едгаром Алланом По, Руфусом Вілмотів Грізвольд, Анною Корою Моват і Френсіс Сарджент Осгуд.

Скандал[ред. | ред. код]

Еллет була задіяна в скандальних відносинах По і Осгуд (на портреті) в середині 40-х років XIX століття

Елізабет Еллет була однією з центральних фігур публічного скандалу, що розгорнувся в середині 40-х років в Нью-Йорку і пов'язаного з романтичними стосунками, які пов'язували Едгара Аллана По і Френсіс Осгуд. Будучи невільними, По і Осгуд мали в активне листування і обмінювалися кокетливими віршованими посланнями в періодиці. Слід зазначити, однак, що По, будучи до того моменту досить знаменитим, отримував велику кількість листів від поетес і письменниць; багато з цих листів були досить особистого характеру, містили кокетливі натяки, автори листів фліртували з По і навіть зізнавались йому в любові. Писала йому листи і Елізабет Еллет, яка обговорювала з письменником літературні питання. Цілком можливо, що Еллет і Осгуд виявилися суперницями, і Еллет боролася за увагу По[7]. Едгар По, проте писав і присвячував вірші лише Осгуд, яка була його музою[8] при написанні вірша «Валентина»[9]. Елізабет прислала По свій вірш «Coquette's Song», який повинен був бути опублікований в журналі «Broadway Journal» 13 грудня 1845 року. На сторінках журналу негайно зав'язалася різка віршована перепалка між Еллет і Осгуд, в якій Еллет позиціонувала себе «непорочною і чистою душею, яка старається врятувати грішну душу Осгуд від неминучої загибелі в пеклі разом з душею По»[8].

Портрет По роботи С. С. Осгуда, 1840

У січні 1846 року Еллет відвідала будинок По[10], поспілкувалася з дружиною письменника, Вірджинією Клем, яка, як стверджується, показала їй листи Осгуд. Вона дуже настійно порадила Френсіс вимагати ці листи назад, що від імені Осгуд і зробили Маргарет Фуллер і Анна Лінч Ботта. По обурило їх втручання в його особисте життя, і він порадив Еллет «краще стежити за своїми власними листами»[11]. Він, зокрема, міг мати на увазі один з її листів, написаний німецькою мовою і містив прохання до По «провідати її у неї вдома того ж вечора»[12]. Ця фраза могла бути витлумачена як неприкрита спроба спокушання, але або По не зрозумів її, або проігнорував[11]. Зібравши всі листи Еллет, По повернув їх їй, проте незабаром вона все одно прислала до нього свого брата, полковника Вільяма Люмміса, з вимогою про повернення листування. Діалог між чоловіками вийшов вельми драматичним, Люмміс погрожував По вбивством, оскільки не вірив запевненням По, що листи вже були повернуті[10].

Чоловік Френсіс Осгуд, Семуель Стіллман Осгуд, погрожував подати на Елізабет Еллет в суд, якщо вона не принесе вибачень. Вона написала Осгуд лист, в якому висловила припущення, що «показані їй Вірджинією листи швидше за все були підроблені самим По». Вона стала поширювати чутки, що По несповна розуму і страждає на лунатизм. Чутки були підхоплені іншими недоброзичливцями По і незабаром просочилися в газети[10]. Незабаром Осгуд повернулася до свого чоловіка, і скандал затих. Однак серйозно хвора дружина По, Вірджинія, дуже важко переживала скандал. Вона отримувала анонімні листи, можливо, від Еллет, в яких повідомлялися подробиці необачних вчинків По. На смертному одрі Вірджинія зізналася, що «Місіс Е. вбила її»[10]. Через багато років По так відгукувався про неї:

«Я зневажав місіс Е. просто тому, що вона викликала у мене огиду; вона так ніколи і не припинила свого анонімного переслідування».
Оригінальний текст (англ.)
«I scorned Mrs. E simply because she revolted me, and to this day she has never ceased her anonymous persecutions»

— Едгар Аллан По[13]

«Жінки Війни за Незалежність»[ред. | ред. код]

Приблизно в 1846 році Еллет почала свій великий історичний проект: історії життя жінок, які так чи інакше принесли себе в жертву боротьбі за незалежність. Вона вивчала приватні, неопубліковані листи і щоденники, зустрічалася і інтерв'ювала нащадків борців за незалежність. Вона була першим дослідником боротьби за незалежність, хто зробив такі зусилля[14].

Вона зібрала велику кількість матеріалу, знайшла безліч жінок-патріотів, і як результат перша частина «Жінки Війни за Незалежність» (1848) була опублікована в двох томах. Ця робота була прихильно прийнята, а третій том з додатковими матеріалами був опублікований в 1850 році. Пізніше історики визнають цю працю найважливішою з її робіт.

Еллет розповіла історію жінок з кожної колонії і з самих різних верств суспільства, за винятком афроамериканців, чию роль вона вважала за краще проігнорувати. Серед жінок, про яких вона писала, були знамениті Марта Вашингтон, Ебігейль Адамс, Мерсі Отіс Воррен і Енн Еліза Блікер, що внесли величезний внесок у справу боротьби за незалежність. Крім них, Еллет писала і про невідомих, але з не меншим внеском у спільну справу жінок: дружин героїв, які не боячись бойових дій виховували дітей і захищали свої домівки[15]. Вона писала: «Зараз практично неможливо переоцінити той вплив, який справив жіночий патріотизм на долю молодої республіки».

Укладач антології і критик Руфус Вильмонт Грізвольд надавав Елізабет Еллет сприяння в підготовці книги і дістав для неї дозвіл на ознайомлення з матеріалами Нью-Йоркського Історичного товариства (New York Historical Society), членом якого він був. Еллет не згадала в вдячному написі його сприяння, чим викликала гнів мстивого Грізвольда[16]. У критичній замітці він зазначив, що «за сприяння кількох джентльменів, які краще знають наші загальноприйняті правила, вона виконала цікаву і цінну роботу». Грізвольд також присвятив їй великий розділ у своїй антології «Поетеси Америки» (англ. The Female Poets of America)[17].

Пізні роки і смерть[ред. | ред. код]

Обкладинка книги «Практичне Домоведення»

Будучи шановною і відмовою письменницею, Еллет написала свою наступну книгу «Family Pictures from the Bible» в 1849 році. У 1850 вона опублікувала «Evenings at Woodlawn», збірник німецьких легенд і традицій, а також «Domestic History of the American Revolution», яка, можливо є єдиною історією боротьби американців за незалежність, розказаної з точки зору як чоловіків, так і жінок. З 1851 по 1857 роки вона писала «Watching Spirits», «Pioneer Women of the West», «Novelettes of the Musicians» і «Summer Rambles in the West». Ця книга була заснована на подорожі, яке Елізабет Еллет зробила в 1852 році по річці Міннесота (англ. Minnesota River). Місцеве містечко Eden Prairie отримало свою назву від Еллет; її ім'ям там названий популярний туристичний маршрут[18].

У 1857 році вона опублікувала 600-сторінкову енциклопедію з ведення домашнього господарства і сімейного бюджету під назвою «Практичне Домоведення» (англ. «The Practical Housekeeper»). Книга була розрахована на середній і вищий клас, складалася з трьох частин: кулінарія, ведення домашнього господарства і питання фармацевтики. Книга містила тисячі рецептів і порад з посиланнями на філософів, учених і античних мислителів. Книга також включала понад п'ятсот ілюстрацій. У передмові вона написала: «У нашій країні ще ніколи не публікувалася така всеосяжна праця по Домашньому Господарству в формі зручного керівництва»[14].

Серед більш пізніх її робіт «Women Artists in All Ages and Countries» (1859), перша книга подібного роду, яка детально розповідає про жінок-художників. Також опубліковані «The Queens of American Society» (1867), і «Court Circles of the Republic» (1869), свого роду огляд життя суспільства за час правління вісімнадцяти президентів: від Джорджа Вашингтона до Гранта.

У 1850 році Еллет разом з чоловіком переїхала в Нью-Йорк, де він провів останні роки життя в якості консультанта Манхетенської Газової Компанії (англ. Manhattan Gas Company).

У 1852 році Еллет виявилася в центрі ще одного скандалу. На цей раз справа стосувалася розлучення Руфуса Вильмонта Грізвольда з його другою дружиною Шарлоттою Мейерс. Еллет і Енн С. Стефенс (англ. Ann S. Stephen) написали Шарлотті і порадили розлучення Грізвольду не давати. Вони також написали Гаррієті МакГріллс (англ. Harriet McCrillis), яка після розлучення збиралася вийти заміж за Грізвольда, і порадили їй припинити з ним будь-які стосунки. Коли розлучення було отримане, вони знову написали Мейерс і порадили подати апеляцію. Відповідний позов заслухувався в суді 24 лютого 1856 року, де Еллет і Стефенс виступали свідками і давали докладні свідчення про характер Грізвольда. Однак ні Грізвольд, ні Мейерс на слухання не прийшли і в позові було відмовлено[16]. Коли Грізвольд помер в 1857 році, Сара Енн Льюїс (англ. Sarah Anna Lewis), його друг і письменниця, висловила припущення, що Еллет посприяла погіршення його здоров'я, і ​​що вона «прискорила його смерть»[13].

Могила Елізабет Еллет на Грін-Вудському цвинтарі в Нью-Йоркі

У 1857 році вона замінила Енн Стефенс на посаді головного редактора New York Evening Express. Її чоловік помер двома роками пізніше в 1859 році. Вона продовжувала писати і, незважаючи на те, що своїх дітей у неї не було, вона допомагала благодійним товариствам збирати гроші на потреби бідних жінок і дітей. В кінці життя вона перейшла в католицизм, хоча все свідоме життя належала до Єпископальної церкви. Елізабет Еллет померла в Нью-Йорку 3 червня 1877 року і була похована на цвинтарі Грін-Вуд в Брукліні.

Список творів[ред. | ред. код]

  • 1834 — Еуфеміус з Мессіни / Euphemio of Messina (переклади)
  • 1835 — Поеми в оригіналі і в перекладі / Poems, Translated and Original (включаючи трагедію Teresa Conarini)
  • 1839 — Знаки Шиллера / The Characters of Schiller
  • 1840 — Іоанна Англійська / Joanna of Sicily
  • 1840 — Прогулянки по країні / Rambles about the Country
  • 1848-50 — Жінки Війни за незалежність / The Women of the American Revolution (3 томи)
  • 1849 — Вечори в Вудлоні / Evenings at Woodlawn
  • 1849 — Сімейні історії із Біблії / Family Pictures from the Bible
  • 1850 — Національна історія Американської революції / Domestic History of the American Revolution
  • 1851 — Духи-блюстителі / Watching Spirits
  • 1851 — Новелетта Музиканта / Nouvelettes of the Musicians
  • 1852 — Жінки-першовідкривачі Заходу / Pioneer Women of the West
  • 1853 — Летні прогулянки по Заходу / Summer Rambles in the West
  • 1857 — Практичне домоведення / «The Practical Housekeeper»
  • 1859 — Жінки-художниці всіх часів і народів / «Women Artists in All Ages and Countries»
  • 1867 — Королеви Американського суспільства / The Queens of American Society
  • 1869 — Court Circles of the Republic

Примітка[ред. | ред. код]

  1. а б SNAC — 2010.
  2. а б Internet Speculative Fiction Database — 1995.
  3. FemBio
  4. Blain V., Grundy I., Clements P. The Feminist Companion to Literature in English: Women Writers from the Middle Ages to the Present — 1990. — P. 336.
  5. Encyclopædia Britannica
  6. Elizabeth Fries Lummis. Ancestry.com. Архів оригіналу за 2005-05-25. 
  7. ELIZABETH F. ELLET (1818 – 1877) (en). The Library Company of Philadelphia. Архів оригіналу за 2011-01-02. Процитовано 2010-08-08. 
  8. а б Benton, Richard P. «Friends and Enemies: Women in the Life of Edgar Allan Poe». — Myths and Reality: The Mysterious Mr. Poe. — Baltimore : Edgar Allan Poe Society, 1987. — С. 13. — ISBN 0-9616449-1-5.(англ.)
  9. * «Валентина» — стихотворение Э. По «А Valentine» в переводе В. Я. Брюсова
  10. а б в г Meyers, Jeffrey. «Edgar Allan Poe: His Life and Legacy». — Cooper Square Press, 1992. — ISBN 0-8154-1038-7.(англ.)
  11. а б Silverman, Kenneth. Edgar A. Poe: Mournful and Never-ending Remembrance. — New York : Harper Perennial, 1991. — ISBN 0060923318.
  12. Полный текст письма с комментариями. Официальный сайт Общества Элгара По
  13. а б Phillips, Mary. Edgar Allan Poe: The Man. — Volume II. — Chicago : The John C. Winston Co, 1926.
  14. а б Ellet, Elizabeth Fries Lummis (en). MSU Libraries. Архів оригіналу за 2012-05-06. Процитовано 2010-08-08. 
  15. Elizabeth F. Ellet. The Women of the American Revolution. — 3rd Edition. — New York : Baker and Scribner, 1849. — Т. I,II.
  16. а б Bayless, Joy. Руфус Вільмонт Грізвольд: Літературний кат Едгара По = Rufus Wilmot Griswold: Poe's Literary Executor. — Nashville : Vanderbilt University Press, 1943.
  17. Rufus Wilmot Griswold. The Female Poets of America. — Philadelphia : Carey and Hart, Chesnut street. — С. 199-204.
  18. Elithabeth Fries Ellet: Interpretive Trail. Writers Rising Fund. Архів оригіналу за 2011-10-03. Процитовано 2010-08-08. 

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]