Відмінності між версіями «Енріко Фермі»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
м
 
(Не показані 45 проміжних версій 20 користувачів)
Рядок 9: Рядок 9:
 
| місце смерті = [[Чикаго]], [[Іллінойс]], [[США]]
 
| місце смерті = [[Чикаго]], [[Іллінойс]], [[США]]
 
| резиденція = [[Італія]], [[США]]
 
| резиденція = [[Італія]], [[США]]
| громадянство = {{ITA}}
+
| громадянство = {{ITA}} <br/> {{USA}}
 
| галузь = Фізика
 
| галузь = Фізика
 
| заклад =
 
| заклад =
| Alma Mater = [[Scuola Normale Superiore]]<br/>
+
| Alma Mater = [[Вища нормальна школа (Піза)]]<br/>
 
[[Пізанський університет]]
 
[[Пізанський університет]]
| керівник = [[Луїджі Пучч'янті]],<br/>[[Макс Борн|М. Борн]],<br/>[[Пауль Еренфест|П. Еренфест]]
+
| керівник = {{не перекладено|Луїджі Пучч'янті|Луїджі Пучч'янті|en|Luigi Puccianti}},<br/>[[Макс Борн|М. Борн]],<br/>[[Пауль Еренфест|П. Еренфест]]
 
| відомий через = [[ферміони]], [[нейтрино]]
 
| відомий через = [[ферміони]], [[нейтрино]]
 
| звання =
 
| звання =
Рядок 20: Рядок 20:
 
| учні = [[Лі Цзундао]]<br/>[[Чженьнін Янг|Ч. Янг]]<br/>[[Еміліо Джино Сегре|Е. Сегре]]<br/>[[Овен Чемберлен|О. Чемберлен]]<br/>[[Маррі Гелл-Ман|М. Гелл-Ман]]
 
| учні = [[Лі Цзундао]]<br/>[[Чженьнін Янг|Ч. Янг]]<br/>[[Еміліо Джино Сегре|Е. Сегре]]<br/>[[Овен Чемберлен|О. Чемберлен]]<br/>[[Маррі Гелл-Ман|М. Гелл-Ман]]
 
| нагороди = [[Медаль Маттеуччі]] (1926)<br/>{{НобелівськаПремія|з фізики|1938}} <br/>[[Медаль Г'юза]] (1942)<br/>[[Медаль Франкліна]] (1947)<br/>[[Премія Румфорда]] (1953)<br/>[[Медаль імені Макса Планка]] (1954)
 
| нагороди = [[Медаль Маттеуччі]] (1926)<br/>{{НобелівськаПремія|з фізики|1938}} <br/>[[Медаль Г'юза]] (1942)<br/>[[Медаль Франкліна]] (1947)<br/>[[Премія Румфорда]] (1953)<br/>[[Медаль імені Макса Планка]] (1954)
| автограф = [[Файл:Enrico_Fermi_signature.svg|120px]]
+
| автограф = Enrico_Fermi_signature.svg
 
| примітки =
 
| примітки =
 
}}
 
}}
{{НобелівськаПремія}}'''Енрі́ко Фе́рмі ''' ({{lang-it|Enrico Fermi}}; {{н}} [[29 вересня]] [[1901]]&nbsp;— {{†}} [[28 листопада]] [[1954]])&nbsp;— [[Італія|італійський]] [[фізик]], відомий своїми роботами в області [[ядерна фізика|ядерної]], [[квантова механіка|квантової]] і [[статистична фізика|статистичної фізики]]. Серед його досягнень&nbsp;— відкриття [[ядерна реакція|ядерних реакцій]], що відбуваються при бомбардуванні речовини [[нейтрон]]ами, в результаті яких народжуються нові [[радіоактивність|радіоактивні]] елементи<ref>''Enrico Fermi'' [http://www.nobelprize.org/nobel_prizes/physics/laureates/1938/fermi-lecture.pdf Artificial radioactivity produced by neutron bombardment] // Nobel Lecture, December 12, 1938.&nbsp;— P.414-421. {{ref-en}}</ref>.
+
'''Енрі́ко Фе́рмі ''' ({{lang-it|Enrico Fermi}}; [[29 вересня]] [[1901]]&nbsp;— [[28 листопада]] [[1954]])&nbsp;— [[Італія|італійський]] [[фізик]], відомий своїми роботами в області [[ядерна фізика|ядерної]], [[квантова механіка|квантової]] і [[статистична фізика|статистичної фізики]]. Серед його досягнень&nbsp;— відкриття [[ядерна реакція|ядерних реакцій]], що відбуваються при бомбардуванні речовини [[нейтрон]]ами, в результаті яких народжуються нові [[радіоактивність|радіоактивні]] елементи<ref>''Enrico Fermi'' [http://www.nobelprize.org/nobel_prizes/physics/laureates/1938/fermi-lecture.pdf Artificial radioactivity produced by neutron bombardment] // Nobel Lecture, December 12, 1938.&nbsp;— P.414-421. {{ref-en}}</ref>.
 
 
 
До його теоретичних робіт належать: вивчення [[слабка взаємодія|слабкої взаємодії]], одної з фундаментальних взаємодій, і роботи з квантової статистики [[ферміон]]ів (разом із [[Поль Дірак|Полем Діраком]]). Він запропонував концепцію [[Енергія Фермі|енергії Фермі]].
 
До його теоретичних робіт належать: вивчення [[слабка взаємодія|слабкої взаємодії]], одної з фундаментальних взаємодій, і роботи з квантової статистики [[ферміон]]ів (разом із [[Поль Дірак|Полем Діраком]]). Він запропонував концепцію [[Енергія Фермі|енергії Фермі]].
Рядок 29: Рядок 29:
 
Лауреат [[Нобелівська премія з фізики|Нобелівської премії з фізики]] ([[1938]]). Лауреат [[премія Румфорда|премії Румфорда]] [[Американська академія мистецтв і наук|Американської академії мистецтв і наук]] ([[1953]]) та багатьох інших наукових відзнак.
 
Лауреат [[Нобелівська премія з фізики|Нобелівської премії з фізики]] ([[1938]]). Лауреат [[премія Румфорда|премії Румфорда]] [[Американська академія мистецтв і наук|Американської академії мистецтв і наук]] ([[1953]]) та багатьох інших наукових відзнак.
   
Отримавши Нобелівську премію Фермі з дружиною й дітьми емігрував до [[США|Сполучених Штатів]]. Причиною еміграції була політика фашистського уряду Італії щодо євреїв. Дружина Фермі сповідувала іудейську віру.
+
Отримавши Нобелівську премію Фермі з дружиною й дітьми емігрував до [[Сполучені Штати Америки|Сполучених Штатів]]. Причиною еміграції була політика фашистського уряду Італії щодо євреїв. Дружина Фермі сповідувала [[юдаїзм|юдейську віру]].
   
Фермі був провідним учасником [[Манхеттенський проект|Манхеттенського проекту]].
+
Фермі був провідним учасником [[Мангеттенський проект|Мангеттенського проекту]].
   
 
== Біографія ==
 
== Біографія ==
Енріко Фермі народився у [[Рим]]і в родині Альберто Фермі ({{lang-it|Alberto Fermi}}), головного інспектора міністерства сполучень та Іди де Ґаттіс ({{lang-it|Ida de Grattis}}), вчительки початкової школи. Він був молодшим із трьох дітей. В дитинстві йому довелося пережити смерть свого старшого брата Джуліо, разом з яким Енріко любив займатися з різними технічними пристроями. Брат помер у 1915 році під час операції по видаленню абсцесу в гортані. Після цієї події характер Енріко став замкнутішим. Весь свій вільний час хлопчик присвячував читанню книг з фізики та математики.
+
Енріко Фермі народився у [[Рим]]і в родині Альберто Фермі ({{lang-it|Alberto Fermi}}), головного інспектора міністерства сполучень та Іди де Ґаттіс ({{lang-it|Ida de Grattis}}), вчительки початкової школи. Він був молодшим із трьох дітей. У дитинстві йому довелося пережити смерть свого старшого брата Джуліо, разом з яким Енріко любив займатися з різними технічними пристроями. Брат помер у 1915 році під час операції по видаленню абсцесу в гортані. Після цієї події характер Енріко став замкнутішим. Весь свій вільний час хлопчик присвячував читанню книг з фізики та математики.
   
Одною з перших наукових книг, опрацьованих Фермі, була написана латиною «Elementorum physicae mathematicae (1840)», єзуїтом Андреа Караффо, викладачем Коледжо Романо. В книзі, яку Енріко придбав на базарі [[Кампо деї Фйорі]], розглядалися питання [[математика|математики]], [[класична механіка|класичної механіки]], [[астрономія|астрономії]], [[оптика|оптики]] й [[акустика|акустики]]. Примітки в книзі свідчать про те, що Фермі опрацював її ґрунтовно. Разом із товаришем, також майбутнім фізиком, [[Енріко Персіко]] він працював над різноманітними фізичними проектами: будував [[гіроскоп]]и, вимірював [[магнітне поле Землі]], визначав точну густину питної води<ref name="uchicago">{{cite web|title=About Enrico Fermi|url=http://fermi.lib.uchicago.edu/fermibiog.htm|accessdate=2012-01-07|publisher=[[Чиказький університет]]|language=|archiveurl=http://www.webcitation.org/6DZRemjQg|archivedate=2013-01-10}} {{ref-en}}</ref><ref name="Лятиль">{{книга|автор=П. Лятиль|заголовок=Энрико Ферми|місце=М.|видавництво=Атомиздат|рік=1965|сторінок=147}}</ref>. Батьків друг, Адольфо Амідеї, помітивши здібності юнака, дав декілька книг з фізики й математики.
+
Одною з перших наукових книг, опрацьованих Фермі, була написана латиною «Elementorum physicae mathematicae (1840)», єзуїтом Андреа Караффо, викладачем Коледжо Романо. У книзі, яку Енріко придбав на ринку [[Кампо деї Фйорі]], розглядалися питання [[математика|математики]], [[класична механіка|класичної механіки]], [[астрономія|астрономії]], [[оптика|оптики]] й [[акустика|акустики]]. Примітки, залишені у книзі свідчать про те, що Фермі опрацював її ґрунтовно. Разом із товаришем, також майбутнім фізиком, {{не перекладено|Енріко Персіко|Енріко Персіко|en|Enrico Persico}} він працював над різноманітними фізичними проектами: будував [[гіроскоп]]и, вимірював [[магнітне поле Землі]], визначав точну [[густина|густину]] питної води<ref name="uchicago">{{cite web|title=About Enrico Fermi|url=http://fermi.lib.uchicago.edu/fermibiog.htm|accessdate=2012-01-07|publisher=[[Чиказький університет]]|language=|archiveurl=http://www.webcitation.org/6DZRemjQg|archivedate=2013-01-10}} {{ref-en}}</ref><ref name="Лятиль">{{книга|автор=П. Лятиль|заголовок=Энрико Ферми|місце=М.|видавництво=Атомиздат|рік=1965|сторінок=147}}</ref>. Товариш батька Адольфо Амідеї, помітивши здібності юнака, дав йому декілька книг з фізики й математики.
   
 
=== Навчання ===
 
=== Навчання ===
Видатні пізнання Енріко у математиці та фізиці, набуті в основному в результаті самоосвіти, дозволили йому одержати у 1918 році стипендію і поступити у Вищу нормальну школу при [[Пізанський університет|Пізанському університеті]], де він згодом отримав свої перші наукові ступені. Абітурієнти повинні були скласти іспит, одним із завдань якого було написання есе на наукову тему. Тема есе Фермі називалася «Властивості звуку», і хлопець використав у ньому розклад у [[ряд Фур'є]] для розв'язку диференціального рівняння з частинними похідними, які описують коливання струни. Екзаменатор, професор Джуліо Піттато, після співбесіди з Фермі зауважив, що роботу можна рекомендувати на докторську дисертацію. Навчаючись у школі, Фермі заприятелював із [[Франко Расетті]], з яким пізніше виконав багато досліджень. Між 1919 та 1923 Фермі самостійно вивчав [[загальна теорія відносності|загальну теорію відносності]], [[квантова механіка|квантову механіку]] й [[атомна фізика|атомну фізику]], які тоді були тільки на зорі свого розвитку. Знання Фермі з квантової механіки досягли такого рівня, що професор Луїджі Пучч'янті попросив його організувати семінар, присвячений новому розділу фізики. В цей час хлопець опанував [[тензорний аналіз]], математичний апарат загальної теорії відносності, розроблений [[Грегоріо Річчі]] та [[Тулліо Леві-Чівіта]].
+
Видатні пізнання Енріко у математиці та фізиці, набуті в основному в результаті самоосвіти, дозволили йому одержати у 1918 році стипендію і поступити у Вищу нормальну школу при [[Пізанський університет|Пізанському університеті]], де він згодом отримав свої перші наукові ступені. Абітурієнти повинні були скласти іспит, одним із завдань якого було написання есе на наукову тему. Тема есе Фермі називалася «Властивості звуку», і хлопець використав у ньому розклад у [[ряд Фур'є]] для розв'язку диференціального рівняння з частинними похідними, які описують коливання струни. Екзаменатор, професор Джуліо Піттато, після співбесіди з Фермі зауважив, що роботу можна рекомендувати на докторську дисертацію. Навчаючись у школі, Фермі заприятелював із {{не перекладено|Франко Расетті|Франко Расетті|en|Franco Rasetti}}, з яким пізніше виконав багато досліджень. Між 1919 та 1923 Фермі самостійно вивчав [[загальна теорія відносності|загальну теорію відносності]], [[квантова механіка|квантову механіку]] й [[атомна фізика|атомну фізику]], які тоді були тільки на зорі свого розвитку. Знання Фермі з квантової механіки досягли такого рівня, що професор Луїджі Пучч'янті попросив його організувати семінар, присвячений новому розділу фізики. Того часу хлопець опанував [[тензорний аналіз]], математичний апарат загальної теорії відносності, розроблений {{не перекладено|Грегоріо Річчі-Курбастро|Грегоріо Річчі|en|Gregorio Ricci-Curbastro}} та [[Тулліо Леві-Чивіта]].
   
На третьому році навчання Фермі опублікував у фізичному науковому журналі ''[[Nuovo Cimento]]'' свою першу наукову роботу ''«Щодо динаміки твердотільних систем електричних зарядів у перехідних умовах»''. Його друга робота називалася ''«Про електростатику однорідного гравітаційного поля електромагнітних зарядів та про вагу електромагнітних зарядів»''. Роботи стосувалися питання електромагнітної природи [[маса|маси]]. Ще через рік вийшла робота ''«Виправлення сильної розбіжності між електродинамічною теорією та релятивістською електромагнітних зарядів. Інерція й вага електрики.»'' Робота була настільки вдалою, що її переклали німецькою й опублікували у престижному ''[[Physikalische Zeitschrift]]''.
+
На третьому році навчання Фермі опублікував у фізичному науковому журналі ''[[Nuovo Cimento]]'' свою першу наукову роботу ''«Щодо динаміки твердотільних систем електричних зарядів у перехідних умовах»''. Його друга робота називалася ''«Про електростатику однорідного гравітаційного поля електромагнітних зарядів та про вагу електромагнітних зарядів»''. Роботи стосувалися питання електромагнітної природи [[маса|маси]]. Ще через рік вийшла робота ''«Виправлення сильної розбіжності між електродинамічною теорією та релятивістською електромагнітних зарядів. Інерція й вага електрики»''. Робота була настільки вдалою, що її переклали німецькою й опублікували у престижному науковому журналі ''[[Physikalische Zeitschrift]]''.
   
У 1922 Фермі опублікував роботу «Про явища поблизу лінії часу», в якій він запровадив так звані [[координати Фермі]] й довів, що поблизу лінії часу [[простір]] стає [[евклідова геометрія|евклідовим]]. В тому ж році Фермі закінчив Вищу нормальну школу.
+
У [[1922]] Фермі опублікував роботу «Про явища поблизу лінії часу», в якій він запровадив так звані {{не перекладено|Координати Фермі|координати Фермі|en|Fermi coordinates}} й довів, що поблизу лінії часу [[простір]] стає [[евклідова геометрія|евклідовим]]. У тому ж році Фермі закінчив Вищу нормальну школу.
   
У 1923, в додатку до італійського видання книги «Математична теорія відносності» Копффа, Фермі вперше зазначив, що [[формула Ейнштейна]] ({{nowrap|''E'' {{=}} ''mc''<sup>2</sup>}}) свідчить про величезні запаси ядерної енергії, які можна було б використати.
+
[[1923]] року, в додатку до італійського видання книги «Математична теорія відносності» Копффа, Фермі вперше зазначив, що [[формула Ейнштейна]] ({{nowrap|''E'' {{=}} ''mc''<sup>2</sup>}}) свідчить про величезні запаси ядерної енергії, які можна було б використати.
   
Науковим керівником Фермі, коли він працював над дисертацією [[доктор філософії|доктора філософії]], був професор [[Луїджі Пучч'янті]]. У 1923 році Фермі отримує відрядження до Німеччини, в Геттінген, на стажування до [[Макс Борн|Макса Борна]]. У 1924 Фермі провів семестр в [[Геттінгенський університет|Геттінгенському університеті]], а потім ще декілька місяців в [[Лейден]]і у [[Пауль Еренфест|Пауля Еренфеста]]. З січня 1925 до осені 1926 Фермі викладав у [[Флорентійський університет|Флорентійському]] та [[Римський університет ла Сапієнца|Римському]] університетах. У цей час він отримує свій перший вчений ступінь «вільного доцента» і, що найголовніше, публікує свою знамениту роботу з квантової статистики, у якій він незалежно від [[Поль Дірак|Поля Дирака]] розробив [[статистика Фермі-Дірака|статистику часток з напівцілим спіном]], що підпорядковується [[принцип Паулі|принципу Паулі]], котрі згодом отримали назву «[[ферміон]]ів».
+
Науковим керівником Фермі, коли він працював над дисертацією [[доктор філософії|доктора філософії]], був професор {{не перекладено|Луїджі Пучч'янті|Луїджі Пучч'янті|en|Luigi Puccianti}}. У 1923 році Фермі отримує відрядження до Німеччини, в [[Геттінген]], на стажування до [[Макс Борн|Макса Борна]]. У [[1924]] Фермі провів семестр в [[Геттінгенський університет|Геттінгенському університеті]], а потім ще декілька місяців в [[Лейден]]і у [[Пауль Еренфест|Пауля Еренфеста]]. Із січня [[1925]] до осені [[1926]] Фермі викладав у [[Флорентійський університет|Флорентійському]] та [[Римський університет ла Сапієнца|Римському]] університетах. У цей час він отримує свій перший вчений ступінь «вільного доцента» і, що найголовніше, публікує свою знамениту роботу з квантової статистики, у якій він незалежно від [[Поль Дірак|Поля Дірака]] розробив [[статистика Фермі-Дірака|статистику часток з напівцілим спіном]], що підпорядковуються [[принцип Паулі|принципу Паулі]], котрі згодом отримали назву «[[ферміон]]ів».
   
 
=== Професура в Римі ===
 
=== Професура в Римі ===
У віці 24 років Фермі отримав професуру в [[Римський університет ла Сапієнца|Римському університеті]], перемігши в конкурсі, який проводив професор [[Орсо Маріо Корбіно]], директор Інституту фізики. Корбіно допоміг Фермі набрати людей у свій відділ. Туди потрапили [[Едоардо Амальді]], [[Бруно Понтекорво]], [[Франко Расетті]] та [[Еміліо Сегре]]. З групою Фермі, яку прозвали «хлопці з віа Панісперна», працював теоретик [[Етторе Майорана]]. Група почала працювати над своїми відомими експериментами, але в 1933 Расетті виїхав із Італії в Північну Америку, Понтекорво поїхав у Францію, а Сегре перейшов викладати в [[Палермо]]. Фермі залишався в Римі до 1938.
+
У віці 24 років Фермі отримав професуру в [[Римський університет ла Сапієнца|Римському університеті]], перемігши в конкурсі, який проводив професор {{не перекладено|Орсо Маріо Корбіно|Орсо Маріо Корбіно|en|Orso Mario Corbino}}, директор Інституту фізики. Корбіно допоміг Фермі набрати людей у свій відділ. Туди потрапили [[Едоардо Амальді]], [[Бруно Понтекорво]], {{не перекладено|Франко Расетті|Франко Расетті|en|Franco Rasetti}} та [[Еміліо Сегре]]. З групою Фермі, яку прозвали «хлопці з віа Панісперна», працював теоретик [[Етторе Майорана]]. Група почала працювати над своїми відомими експериментами, але [[1933]] року Расетті виїхав із Італії в Північну Америку, Понтекорво поїхав у Францію, а Сегре перейшов викладати в [[Палермо]]. У [[1928]] році 27-річного Фермі обирають членом [[Національна академія деї Лінчеї|Королівської Академії наук Італії]], а ще через рік&nbsp;— [[член-кореспондент|членом-кореспондентом]] [[Академія наук СРСР|АН СРСР]]. Фермі залишався в Римі до [[1938]].
   
Римська група Фермі зробила значний внесок у експериментальну й теоретичну фізику. Зокрема, вона працювала над вивченням [[бета-розпад]]у, для пояснення якого [[Вольфганг Паулі]] постулював у [[1930]] існування [[нейтрино]]. Група відкрила [[повільні нейтрони]], що було важливим для майбутньої побудови [[ядерний реактор|ядерних реакторів]]. Бомбардуючи повільними нейтронами [[ядро атома|ядра]] [[хімічний елемент|хімічних елементів]], група близько підійшла до відкриття [[поділ ядра|поділу ядра]]. Однак, поділ ядра тоді вважався дуже малоймовірним, і, хоча хімік [[Іда Ноддак]] критикувала Фермі, вказуючи, що серед продуктів [[ядерна реакція|ядерних реакцій]] повинні бути й легші хімічні елементи, Фермі відкинув це припущення на основі своїх теоретичних розрахунків.
+
Римська група Фермі зробила значний внесок у експериментальну й теоретичну фізику. Зокрема, вона працювала над вивченням [[бета-розпад]]у, для пояснення якого [[Вольфганг Паулі]] постулював у [[1930]] існування [[нейтрино]]. Група відкрила [[Теплові нейтрони|повільні нейтрони]], що було важливим для майбутньої побудови [[ядерний реактор|ядерних реакторів]]. Бомбардуючи повільними нейтронами [[ядро атома|ядра]] [[хімічний елемент|хімічних елементів]], група близько підійшла до відкриття [[поділ ядра|поділу ядра]]. Однак, поділ ядра тоді вважався дуже малоймовірним, і, хоча хімік [[Іда Ноддак]] критикувала Фермі, вказуючи, що серед продуктів [[ядерна реакція|ядерних реакцій]] повинні бути й легші хімічні елементи, Фермі відкинув це припущення ґрунтуючись на своїх теоретичних розрахунках.
   
 
Фермі відомий простотою своїх розв'язків<ref name="Rhodes">
 
Фермі відомий простотою своїх розв'язків<ref name="Rhodes">
Рядок 61: Рядок 61:
 
| publisher = [[Simon & Schuster]]
 
| publisher = [[Simon & Schuster]]
 
| isbn=978-0-684-81378-3
 
| isbn=978-0-684-81378-3
}}</ref>. Він починав з найпростіших оцінок, і детально вивчав проблему тільки тоді, коли вважав, що вона того варта. В ньому поєднувалися теоретик і експериментатор. Він мав великий вплив на багатьох фізиків, що працювали з ним, зокрема на [[Ганс Бете|Ганса Бете]]. Ще з дитинства Фермі ретельно записував розв'язані задачі в записник, і пізніше часто використовував готові розв'язки для нових проблем.
+
}}</ref>. Він починав з найпростіших оцінок, і детально вивчав проблему тільки тоді, коли вважав, що вона того варта. У ньому поєднувалися теоретик і експериментатор. Він мав великий вплив на багатьох фізиків, що працювали з ним, зокрема на [[Ганс Бете|Ганса Бете]]. Ще з дитинства Фермі ретельно записував розв'язані задачі в записник, і пізніше часто використовував готові розв'язки для нових проблем.
  +
  +
Фермі, як і багато італійських вчених того часу, був членом [[Фашистська партія|фашистської партії]]. Разом з тим, у [[1928]] році він одружився з Лаурою Капон, яка походила з відомої [[єврей]]ської родини, і до [[1938]] року у них було двоє дітей: Нелла і Джуліо<ref name="uchicago"/>.
   
 
=== Мангеттенський проект ===
 
=== Мангеттенський проект ===
[[Файл:ChicagoPileTeam.png|thumb|Фермі (нижній зліва), [[Лео Сілард]] (другий справа внизу) разом із колегами з проекту.]]
+
[[Файл:ChicagoPileTeam.png|thumb|300px|Фермі (нижній зліва), [[Лео Сілард]] (другий справа внизу) разом із колегами з проекту]]
  +
   
У 1938 Фермі отримав Нобелівську премію за «демонстрацію існування нових радіоактивних елементів, утворених при опроміненні нейтронами, і за пов'язані відкриття ядерних реакцій, викликані повільними нейтронами». Отримавши премію в Стокгольмі, він з дружиною Лаурою та дітьми емігрував у Нью-Йорк. В основному таке рішення було зумовлене «Расовим маніфестом» фашистського режиму [[Беніто Муссоліні]], який у ті роки пішов на зближення з німецьким [[нацизм]]ом. Новий закон загрожував Лаурі, яка була єврейкою. Крім того за новим законом втратила роботу більша частина асистентів Фермі. Незабаром після прибуття в Нью-Йорк Фермі розпочав роботу в [[Колумбійський університет|Колумбійському університеті]].
+
У [[1938]] Фермі отримав Нобелівську премію за «демонстрацію існування нових радіоактивних елементів, утворених при опроміненні нейтронами, і за пов'язані відкриття ядерних реакцій, викликані повільними нейтронами». Отримавши премію в Стокгольмі, він з дружиною Лаурою та дітьми емігрував у Нью-Йорк. В основному таке рішення було зумовлене «Расовим маніфестом» фашистського режиму [[Беніто Муссоліні]], який у ті роки пішов на зближення з німецьким [[нацизм]]ом. Новий закон загрожував Лаурі, яка була єврейкою. Крім того за новим законом втратила роботу більша частина асистентів Фермі. Незабаром після прибуття в Нью-Йорк Фермі розпочав роботу в [[Колумбійський університет|Колумбійському університеті]].
   
В грудні 1938 німецькі хіміки [[Отто Ган (хімік)|Отто Ган]] та [[Фріц Штрассманн]] послали в ''[[Die Naturwissenschaften|Naturwissenschaften]]'' рукопис, у якому повідомляли про детектування [[барій|барію]] після бомбардування [[уран (хімічний елемент)|урану]] нейтронами
+
У грудні [[1938]] німецькі хіміки [[Отто Ган (хімік)|Отто Ган]] та {{не перекладено|Фріц Штрассманн|Фріц Штрассманн|en|Fritz Strassmann}} послали в ''{{не перекладено|Die Naturwissenschaften|Naturwissenschaften|en|Die Naturwissenschaften}}'' рукопис, у якому повідомляли про детектування [[барій|барію]] після бомбардування [[уран (хімічний елемент)|урану]] нейтронами
 
<ref>
 
<ref>
 
{{cite journal
 
{{cite journal
Рядок 75: Рядок 78:
 
|year=1939
 
|year=1939
 
|title=Über den Nachweis und das Verhalten der bei der Bestrahlung des Urans mittels Neutronen entstehenden Erdalkalimetalle
 
|title=Über den Nachweis und das Verhalten der bei der Bestrahlung des Urans mittels Neutronen entstehenden Erdalkalimetalle
  +
|trans_title=Виявлення і характеристики лужноземельних металів, утворених шляхом опромінення урану нейтронами
|trans=On the detection and characteristics of the alkaline earth metals formed by irradiation of uranium with neutrons
 
 
|journal=[[Naturwissenschaften]]
 
|journal=[[Naturwissenschaften]]
 
|volume=27 |issue=1 |pages=11–15
 
|volume=27 |issue=1 |pages=11–15
Рядок 89: Рядок 92:
 
|volume=143 |issue=3615 |pages=239–240
 
|volume=143 |issue=3615 |pages=239–240
 
|doi=10.1038/143239a0
 
|doi=10.1038/143239a0
}}</ref>. За порадою [[Георг Плачек|Георга Плачека]] Фріш повторив ці дослідження й підтвердив їхні результати<ref>
+
}}</ref>. За порадою {{не перекладено|Георг Плачек|Георга Плачека|en|George Placzek}} Фріш повторив ці дослідження й підтвердив їхні результати<ref>
 
{{cite journal
 
{{cite journal
 
|last=Frisch |first=O.R.
 
|last=Frisch |first=O.R.
Рядок 107: Рядок 110:
 
|isbn=
 
|isbn=
 
}}</ref>.
 
}}</ref>.
  +
У січні [[1939]] року Фермі висловив думку, що при поділі ядра [[Уран (хімічний елемент)|урану]] слід очікувати випускання [[швидкі нейтрони|швидких нейтронів]] і що, коли число [[нейтрон]]ів, що вилетіли буде більшим за кількість поглинутих, то тоді шлях до [[ланцюгова реакція|ланцюгової реакції]] буде відкритим (до нього це теоретично передбачав, але не зміг отримати [[Лео Сілард]]). Проведений експеримент підтвердив наявність швидких нейтронів, хоча їх кількість на один акт поділу залишилась не достатньо точно визначеною.
   
  +
У той же час Фермі почав працювати над теорією [[ланцюгова ядерна реакція|ланцюгової реакції]] в урано-графітовій системі. До весни [[1941]] року ця теорія розроблялась, а вже влітку розпочалась серія експериментів, головним завданням яких було вимірювання нейтронного потоку. Разом з [[Герберт Лоренс Андерсон|Г.&nbsp;Андерсоном]] було проведено близько тридцяти дослідів, і в червні [[1942]] року було досягнуто значення коефіцієнта розмноження нейтронів більшим за одиницю. Це означало можливість отримання ланцюгової реакції у достатньо великій решітці з урану і графіту й послужило початком розробки конструкції водно-графітового реактора. Фермі зробив поправку до отриманого значення коефіцієнта розмноження й врахував це в розмірах планованого котла, розробив метод визначення критичних розмірів системи. Крім того, боячись, що атмосферний азот буде поглинати [[нейтрон]]и, Фермі наполіг на тому, щоб уся величезна конструкція реактора була поміщена у гігантський намет з тканини для оболонок [[аеростат]]ів. Таким чином з'явилась можливість підтримувати відповідний склад середовища, що оточувало реактор. Будівництво реактора розпочалось в [[Металургійна лабораторія Чиказького університету|Металургійній лабораторії Чиказького університету]] у жовтні, а завершилось [[2 грудня]] [[1942]] року. У лабораторії під стадіоном {{lang-en|Stagg Field Stadium}} на цьому реакторі під назвою {{lang-en|Chicago Pile-1 (CP-1)}} було проведено експеримент, що продемонстрував першу самопідтримну ланцюгову ядерну реакцію. Роботи металургійної лабораторії були ініційовані урядом США, який збирався використати результати з військовою метою<ref name="uchicago"/>. Пошуком матеріалів для металургійної лабораторії займався [[Артур Комптон]], він же й запросив Фермі у проект<ref name="anl_legacy">{{cite web |url=http://www.ne.anl.gov/About/legacy/unisci.shtml |title=The «Last Universal Scientist» Takes Charge |author= |date= |work= |publisher=www.ne.anl.gov |accessdate=2014-11-08 |language=en}}</ref>. Наступні два роки Фермі продовжував досліди з реактором, а також займався розробленням нової конструкції реактора для Аргоннської національної лабораторії ({{lang-en|Argonne National Laboratory}})<ref name="uchicago"/>.
{{Розширити розділ|дата=березень 2011}}
 
  +
  +
[[1944]] року Фермі із дружиною отримали американське громадянство. Якийсь час він спіпрацював з компанією «[[DuPont]]», а в серпні [[1944]] року почав працювати у [[Лос-Аламоська національна лабораторія|Лос-Аламоській Національній лабораторії]] в [[Нью-Мексико]]. Фермі став одним з керівників [[Мангеттенський проект|Мангеттенського проекту]]. Фермі вів супровід багатьох експериментів проекту, у тому числі [[Трініті (випробовування)|першого випробування]] бомби в {{не перекладено|Аламогордо (полігон)|Аламогордо|en|Holloman Air Force Base}} ({{lang-en|Alamogordo test range}}). Він був одним з наукових консультантів [[Президент США|президента]] [[Гаррі Трумен]]а з питань використання [[Атомна бомба|атомної бомби]] у військових цілях<ref name="uchicago"/>.
  +
  +
У [[1946]] році він повернувся у [[Чикаго]] й обійняв посаду [[професор]]а в Чиказькому інституті ядерних досліджень, який тепер носить його ім'я. Він продовжив свої дослідження в області [[ядерна фізика|ядерної фізики]] та [[фізика елементарних частинок|фізики елементарних частинок]]<ref name="uchicago"/>. Крім цього, з [[1950]] року він став одним з перших членом Комітету радників при {{не перекладено|Комісія з атомної енергії США|Комісії з атомної енергії США||United States Atomic Energy Commission}} ({{lang-en|United States Atomic Energy Commission}}).
  +
  +
=== Останні роки ===
  +
[[Файл:Memorial plaque in honour of Enrico Fermi in the Basilica Santa Croce, Florence. Italy.jpg|thumb|Меморіальна дошка в базиліці Санта-Кроче, Флоренція. Італія]]
  +
Фермі був дуже одержимий і захоплений наукою. У віці близько 50 років, маючи величезний запас знань в галузі ядерної енергетики, він змінив напрямок своєї наукової діяльності і почав займатися [[Фізика високих енергій|фізикою частинок високих енергій]] і [[Астрофізика|астрофізикою]]. І тут він зробив багато відкриттів: створив теорію походження [[Космічні промені|космічних променів]] і розкрив механізм прискорення частинок в них ([[1949]]), розробив статистичну теорію множинного народження [[мезони|мезонів]] ([[1950]]), відкрив [[Ізотопічний спін|ізотопічний]] квадруплет, що став першим [[адрон]]ним резонансом ([[1952]]), вивчав взаємодію [[протон]]ів з [[пі-мезон]]ами.
  +
  +
Головною з особливостей фізичних ідей Фермі є їх довголіття. Низку останніх робіт цього вченого було оцінено лише після його смерті.
  +
  +
На схилі років Фермі, за словами Еміліо Сегре, збирався написати книгу, присвячену тим важким питанням фізики, що здавались елементарними, він почав навіть їх збирати і систематизувати. Але у нього не залишилося на це часу. У [[1946]] році у Фермі сказав, що зробив лише третину всієї своєї роботи. Він ущільнив свій робочий день до неможливого, щоб довершити решту дві третини роботи. За словами [[Бруно Понтекорво]], і та «одна третина», яку встиг зробити Фермі з наміченого ним плану, гідна 6-ти&nbsp;— 8-ми Нобелівських премій, що назавжди зберегла в науці ім'я цього винятково обдарованого вченого.
  +
  +
Літо 1954 Фермі провів у Європі, перебуваючи на останній стадії [[Рак шлунка|раку шлунка]]. Він побував з лекціями у Франції, Німеччині та Італії, зустрівся зі старими друзями. Після повернення в Чикаго, два місяці Фермі відвідував різні медичні процедури. Він помер уві сні [[28 листопада]] [[1954]] у віці 53 років.
   
 
== Наукові праці ==
 
== Наукові праці ==
Рядок 115: Рядок 133:
 
|заголовок = Молекулы и кристаллы
 
|заголовок = Молекулы и кристаллы
 
|місто = {{Comment|М.|Москва}}
 
|місто = {{Comment|М.|Москва}}
|видавництво = ИЛ
+
|видавництво = Иностранная литература
 
|рік = 1947
 
|рік = 1947
 
|сторінок = 268
 
|сторінок = 268
Рядок 123: Рядок 141:
 
|заголовок = Ядерная физика
 
|заголовок = Ядерная физика
 
|місто = {{Comment|М.|Москва}}
 
|місто = {{Comment|М.|Москва}}
|видавництво = ИЛ
+
|видавництво = Иностранная литература
 
|рік = 1951
 
|рік = 1951
 
|сторінок = 346
 
|сторінок = 346
Рядок 131: Рядок 149:
 
|заголовок = Лекции по атомной физике
 
|заголовок = Лекции по атомной физике
 
|місто = {{Comment|М.|Москва}}
 
|місто = {{Comment|М.|Москва}}
|видавництво = ИЛ
+
|видавництво = Иностранная литература
 
|рік = 1952
 
|рік = 1952
 
|сторінок = 124
 
|сторінок = 124
Рядок 139: Рядок 157:
 
|заголовок = Элементарные частицы
 
|заголовок = Элементарные частицы
 
|місто = {{Comment|М.|Москва}}
 
|місто = {{Comment|М.|Москва}}
|видавництво = ИЛ
+
|видавництво = Иностранная литература
 
|рік = 1953
 
|рік = 1953
 
|сторінок = 104
 
|сторінок = 104
Рядок 147: Рядок 165:
 
|заголовок = Лекции о π-мезонах и нуклонах
 
|заголовок = Лекции о π-мезонах и нуклонах
 
|місто = {{Comment|М.|Москва}}
 
|місто = {{Comment|М.|Москва}}
|видавництво = ИЛ
+
|видавництво = Иностранная литература
 
|рік = 1956
 
|рік = 1956
 
|сторінок = 110
 
|сторінок = 110
Рядок 169: Рядок 187:
   
 
== Див. також ==
 
== Див. також ==
  +
{{multicol}}
 
* [[Золоте правило Фермі]]
 
* [[Золоте правило Фермі]]
 
* [[Енергія Фермі]]
 
* [[Енергія Фермі]]
Рядок 174: Рядок 193:
 
* [[Статистика Фермі-Дірака]]
 
* [[Статистика Фермі-Дірака]]
 
* [[Ферміон]]
 
* [[Ферміон]]
  +
{{multicol-break}}
 
* [[Нейтрино]]
 
* [[Нейтрино]]
  +
* [[Резонанс Фермі]]
 
* [[Парадокс Фермі]]
 
* [[Парадокс Фермі]]
 
* [[Фермій]]
 
* [[Фермій]]
  +
* [[Премія Енріко Фермі]]
 
 
* [[8103 Фермі]]<ref>{{DMPN}}</ref>
 
* [[8103 Фермі]]<ref>{{DMPN}}</ref>
  +
{{multicol-end}}
   
 
== Примітки ==
 
== Примітки ==
{{reflist}}
+
{{reflist|2}}
 
   
 
== Література ==
 
== Література ==
Рядок 189: Рядок 210:
   
 
== Посилання ==
 
== Посилання ==
  +
{{Вікіцитати}}
 
{{Commons|Enrico Fermi}}
 
{{Commons|Enrico Fermi}}
 
* [http://www.osti.gov/accomplishments/fermi.html Biography and Bibliographic Resources], із [[Відділу наукової та технічної інформації]], [[Міністерство енергетики США]]
 
* [http://www.osti.gov/accomplishments/fermi.html Biography and Bibliographic Resources], із [[Відділу наукової та технічної інформації]], [[Міністерство енергетики США]]
   
  +
{{бібліоінформація}}
 
{{Нобелівська премія з фізики}}
   
 
{{DEFAULTSORT:Фермі Енріко}}
{{Нобелівська премія з фізики}}
 
   
{{DEFAULTSORT:Фермі}}
 
 
[[Категорія:Уродженці Рима]]
 
[[Категорія:Уродженці Рима]]
 
[[Категорія:Померли в Чикаго]]
 
[[Категорія:Померли в Чикаго]]
Рядок 202: Рядок 225:
 
[[Категорія:Іноземні члени Лондонського королівського товариства]]
 
[[Категорія:Іноземні члени Лондонського королівського товариства]]
 
[[Категорія:Члени і члени-кореспонденти Національної академії наук США]]
 
[[Категорія:Члени і члени-кореспонденти Національної академії наук США]]
[[Категорія:Статті, що повинні бути в усіх Вікіпедіях]]
+
[[Категорія:Члени Леопольдини]]
 
[[Категорія:Люди, на честь яких названо астероїд]]
 
[[Категорія:Люди, на честь яких названо астероїд]]
 
[[Категорія:Люди, на честь яких названо кратер на Місяці]]
 
[[Категорія:Люди, на честь яких названо кратер на Місяці]]
Рядок 210: Рядок 233:
 
[[Категорія:Нагороджені медаллю Г'юза]]
 
[[Категорія:Нагороджені медаллю Г'юза]]
 
[[Категорія:Нагороджені медаллю Макса Планка]]
 
[[Категорія:Нагороджені медаллю Макса Планка]]
  +
[[Категорія:Обрані до Національної зали слави винахідників США]]
  +
[[Категорія:Лос-Аламоська національна лабораторія]]
  +
[[Категорія:Мангеттенський проект]]
  +
[[Категорія:Учасники Мангеттенського проекту]]
  +
[[Категорія:Науковці, іменем яких названі наукові премії]]
  +
[[Категорія:Померли від раку шлунка]]
  +
[[Категорія:Нагороджені медаллю Маттеуччі]]
  +
[[Категорія:Науковці Геттінгенського університету]]
  +
[[Категорія:Науковці Флорентійського університету]]
  +
[[Категорія:Науковці Чиказького університету]]
  +
[[Категорія:Академіки АН СРСР]]

Поточна версія на 08:57, 29 серпня 2018

Енріко Фермі
італ. Enrico Fermi
Enrico Fermi 1943-49.jpg
Народився 29 вересня 1901(1901-09-29)
Рим, Італія
Помер 28 листопада 1954(1954-11-28) (53 роки)
Чикаго, Іллінойс, США
·Рак шлунка[1]
Поховання
Громадянство Італія Італія
Flag of the United States.svg США
Місце проживання Італія, США
Діяльність фізик, винахідник, фізик-теоретик, фізик-ядерник, професор
Відомий завдяки Фізика
Alma mater
Науковий керівник Луїджі Пучч'янті[en],
М. Борн,
П. Еренфест
Відомі учні Лі Цзундао
Ч. Янг
Е. Сегре
О. Чемберлен
М. Гелл-Ман
Володіє мовами англійська[2][1] і італійська[2][1]
Заклад Вища нормальна школа[1], Геттінгенський університет[1], Лейденський університет[1], Флорентійський університет[1], Римський університет ла Сапієнца[1], Колумбійський університет[1] і Чиказький університет[1]
Членство Лондонське королівське товариство[1], Леопольдина[1], Національна академія деї Лінчеї[1], Академія наук СРСР[1], Російська академія наук[1], Американське філософське товариство[d][3][1], Американська асоціація сприяння розвитку науки[3][1], Національна академія наук Італії[d][1] і Академія наук Турина[d][1]
Посада проф.[1]
Відомий завдяки: ферміони, нейтрино
Конфесія агностицизм і зречення католицтва[d]
У шлюбі з Laura Fermi[d][1]
Автограф Enrico Fermi signature.svg
Нагороди Медаль Маттеуччі (1926)
Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з фізики (1938)
Медаль Г'юза (1942)
Медаль Франкліна (1947)
Премія Румфорда (1953)
Медаль імені Макса Планка (1954)
IMDb nm0272751

Енрі́ко Фе́рмі (італ. Enrico Fermi; 29 вересня 1901 — 28 листопада 1954) — італійський фізик, відомий своїми роботами в області ядерної, квантової і статистичної фізики. Серед його досягнень — відкриття ядерних реакцій, що відбуваються при бомбардуванні речовини нейтронами, в результаті яких народжуються нові радіоактивні елементи[4].

До його теоретичних робіт належать: вивчення слабкої взаємодії, одної з фундаментальних взаємодій, і роботи з квантової статистики ферміонів (разом із Полем Діраком). Він запропонував концепцію енергії Фермі.

Лауреат Нобелівської премії з фізики (1938). Лауреат премії Румфорда Американської академії мистецтв і наук (1953) та багатьох інших наукових відзнак.

Отримавши Нобелівську премію Фермі з дружиною й дітьми емігрував до Сполучених Штатів. Причиною еміграції була політика фашистського уряду Італії щодо євреїв. Дружина Фермі сповідувала юдейську віру.

Фермі був провідним учасником Мангеттенського проекту.

Біографія[ред. | ред. код]

Енріко Фермі народився у Римі в родині Альберто Фермі (італ. Alberto Fermi), головного інспектора міністерства сполучень та Іди де Ґаттіс (італ. Ida de Grattis), вчительки початкової школи. Він був молодшим із трьох дітей. У дитинстві йому довелося пережити смерть свого старшого брата Джуліо, разом з яким Енріко любив займатися з різними технічними пристроями. Брат помер у 1915 році під час операції по видаленню абсцесу в гортані. Після цієї події характер Енріко став замкнутішим. Весь свій вільний час хлопчик присвячував читанню книг з фізики та математики.

Одною з перших наукових книг, опрацьованих Фермі, була написана латиною «Elementorum physicae mathematicae (1840)», єзуїтом Андреа Караффо, викладачем Коледжо Романо. У книзі, яку Енріко придбав на ринку Кампо деї Фйорі, розглядалися питання математики, класичної механіки, астрономії, оптики й акустики. Примітки, залишені у книзі свідчать про те, що Фермі опрацював її ґрунтовно. Разом із товаришем, також майбутнім фізиком, Енріко Персіко[en] він працював над різноманітними фізичними проектами: будував гіроскопи, вимірював магнітне поле Землі, визначав точну густину питної води[5][6]. Товариш батька Адольфо Амідеї, помітивши здібності юнака, дав йому декілька книг з фізики й математики.

Навчання[ред. | ред. код]

Видатні пізнання Енріко у математиці та фізиці, набуті в основному в результаті самоосвіти, дозволили йому одержати у 1918 році стипендію і поступити у Вищу нормальну школу при Пізанському університеті, де він згодом отримав свої перші наукові ступені. Абітурієнти повинні були скласти іспит, одним із завдань якого було написання есе на наукову тему. Тема есе Фермі називалася «Властивості звуку», і хлопець використав у ньому розклад у ряд Фур'є для розв'язку диференціального рівняння з частинними похідними, які описують коливання струни. Екзаменатор, професор Джуліо Піттато, після співбесіди з Фермі зауважив, що роботу можна рекомендувати на докторську дисертацію. Навчаючись у школі, Фермі заприятелював із Франко Расетті[en], з яким пізніше виконав багато досліджень. Між 1919 та 1923 Фермі самостійно вивчав загальну теорію відносності, квантову механіку й атомну фізику, які тоді були тільки на зорі свого розвитку. Знання Фермі з квантової механіки досягли такого рівня, що професор Луїджі Пучч'янті попросив його організувати семінар, присвячений новому розділу фізики. Того часу хлопець опанував тензорний аналіз, математичний апарат загальної теорії відносності, розроблений Грегоріо Річчі[en] та Тулліо Леві-Чивіта.

На третьому році навчання Фермі опублікував у фізичному науковому журналі Nuovo Cimento свою першу наукову роботу «Щодо динаміки твердотільних систем електричних зарядів у перехідних умовах». Його друга робота називалася «Про електростатику однорідного гравітаційного поля електромагнітних зарядів та про вагу електромагнітних зарядів». Роботи стосувалися питання електромагнітної природи маси. Ще через рік вийшла робота «Виправлення сильної розбіжності між електродинамічною теорією та релятивістською електромагнітних зарядів. Інерція й вага електрики». Робота була настільки вдалою, що її переклали німецькою й опублікували у престижному науковому журналі Physikalische Zeitschrift.

У 1922 Фермі опублікував роботу «Про явища поблизу лінії часу», в якій він запровадив так звані координати Фермі[en] й довів, що поблизу лінії часу простір стає евклідовим. У тому ж році Фермі закінчив Вищу нормальну школу.

1923 року, в додатку до італійського видання книги «Математична теорія відносності» Копффа, Фермі вперше зазначив, що формула Ейнштейна (E = mc2) свідчить про величезні запаси ядерної енергії, які можна було б використати.

Науковим керівником Фермі, коли він працював над дисертацією доктора філософії, був професор Луїджі Пучч'янті[en]. У 1923 році Фермі отримує відрядження до Німеччини, в Геттінген, на стажування до Макса Борна. У 1924 Фермі провів семестр в Геттінгенському університеті, а потім ще декілька місяців в Лейдені у Пауля Еренфеста. Із січня 1925 до осені 1926 Фермі викладав у Флорентійському та Римському університетах. У цей час він отримує свій перший вчений ступінь «вільного доцента» і, що найголовніше, публікує свою знамениту роботу з квантової статистики, у якій він незалежно від Поля Дірака розробив статистику часток з напівцілим спіном, що підпорядковуються принципу Паулі, котрі згодом отримали назву «ферміонів».

Професура в Римі[ред. | ред. код]

У віці 24 років Фермі отримав професуру в Римському університеті, перемігши в конкурсі, який проводив професор Орсо Маріо Корбіно[en], директор Інституту фізики. Корбіно допоміг Фермі набрати людей у свій відділ. Туди потрапили Едоардо Амальді, Бруно Понтекорво, Франко Расетті[en] та Еміліо Сегре. З групою Фермі, яку прозвали «хлопці з віа Панісперна», працював теоретик Етторе Майорана. Група почала працювати над своїми відомими експериментами, але 1933 року Расетті виїхав із Італії в Північну Америку, Понтекорво поїхав у Францію, а Сегре перейшов викладати в Палермо. У 1928 році 27-річного Фермі обирають членом Королівської Академії наук Італії, а ще через рік — членом-кореспондентом АН СРСР. Фермі залишався в Римі до 1938.

Римська група Фермі зробила значний внесок у експериментальну й теоретичну фізику. Зокрема, вона працювала над вивченням бета-розпаду, для пояснення якого Вольфганг Паулі постулював у 1930 існування нейтрино. Група відкрила повільні нейтрони, що було важливим для майбутньої побудови ядерних реакторів. Бомбардуючи повільними нейтронами ядра хімічних елементів, група близько підійшла до відкриття поділу ядра. Однак, поділ ядра тоді вважався дуже малоймовірним, і, хоча хімік Іда Ноддак критикувала Фермі, вказуючи, що серед продуктів ядерних реакцій повинні бути й легші хімічні елементи, Фермі відкинув це припущення ґрунтуючись на своїх теоретичних розрахунках.

Фермі відомий простотою своїх розв'язків[7]. Він починав з найпростіших оцінок, і детально вивчав проблему тільки тоді, коли вважав, що вона того варта. У ньому поєднувалися теоретик і експериментатор. Він мав великий вплив на багатьох фізиків, що працювали з ним, зокрема на Ганса Бете. Ще з дитинства Фермі ретельно записував розв'язані задачі в записник, і пізніше часто використовував готові розв'язки для нових проблем.

Фермі, як і багато італійських вчених того часу, був членом фашистської партії. Разом з тим, у 1928 році він одружився з Лаурою Капон, яка походила з відомої єврейської родини, і до 1938 року у них було двоє дітей: Нелла і Джуліо[5].

Мангеттенський проект[ред. | ред. код]

Фермі (нижній зліва), Лео Сілард (другий справа внизу) разом із колегами з проекту


У 1938 Фермі отримав Нобелівську премію за «демонстрацію існування нових радіоактивних елементів, утворених при опроміненні нейтронами, і за пов'язані відкриття ядерних реакцій, викликані повільними нейтронами». Отримавши премію в Стокгольмі, він з дружиною Лаурою та дітьми емігрував у Нью-Йорк. В основному таке рішення було зумовлене «Расовим маніфестом» фашистського режиму Беніто Муссоліні, який у ті роки пішов на зближення з німецьким нацизмом. Новий закон загрожував Лаурі, яка була єврейкою. Крім того за новим законом втратила роботу більша частина асистентів Фермі. Незабаром після прибуття в Нью-Йорк Фермі розпочав роботу в Колумбійському університеті.

У грудні 1938 німецькі хіміки Отто Ган та Фріц Штрассманн[en] послали в Naturwissenschaften[en] рукопис, у якому повідомляли про детектування барію після бомбардування урану нейтронами [8]. Водночас вони повідомили про свої результати Лізу Майтнер. Ліза зі своїм племінником Отто Фрішем правильно інтерпретували ці результати, як наслідок розпаду ядра[9]. За порадою Георга Плачека[en] Фріш повторив ці дослідження й підтвердив їхні результати[10][11]. У січні 1939 року Фермі висловив думку, що при поділі ядра урану слід очікувати випускання швидких нейтронів і що, коли число нейтронів, що вилетіли буде більшим за кількість поглинутих, то тоді шлях до ланцюгової реакції буде відкритим (до нього це теоретично передбачав, але не зміг отримати Лео Сілард). Проведений експеримент підтвердив наявність швидких нейтронів, хоча їх кількість на один акт поділу залишилась не достатньо точно визначеною.

У той же час Фермі почав працювати над теорією ланцюгової реакції в урано-графітовій системі. До весни 1941 року ця теорія розроблялась, а вже влітку розпочалась серія експериментів, головним завданням яких було вимірювання нейтронного потоку. Разом з Г. Андерсоном було проведено близько тридцяти дослідів, і в червні 1942 року було досягнуто значення коефіцієнта розмноження нейтронів більшим за одиницю. Це означало можливість отримання ланцюгової реакції у достатньо великій решітці з урану і графіту й послужило початком розробки конструкції водно-графітового реактора. Фермі зробив поправку до отриманого значення коефіцієнта розмноження й врахував це в розмірах планованого котла, розробив метод визначення критичних розмірів системи. Крім того, боячись, що атмосферний азот буде поглинати нейтрони, Фермі наполіг на тому, щоб уся величезна конструкція реактора була поміщена у гігантський намет з тканини для оболонок аеростатів. Таким чином з'явилась можливість підтримувати відповідний склад середовища, що оточувало реактор. Будівництво реактора розпочалось в Металургійній лабораторії Чиказького університету у жовтні, а завершилось 2 грудня 1942 року. У лабораторії під стадіоном англ. Stagg Field Stadium на цьому реакторі під назвою англ. Chicago Pile-1 (CP-1) було проведено експеримент, що продемонстрував першу самопідтримну ланцюгову ядерну реакцію. Роботи металургійної лабораторії були ініційовані урядом США, який збирався використати результати з військовою метою[5]. Пошуком матеріалів для металургійної лабораторії займався Артур Комптон, він же й запросив Фермі у проект[12]. Наступні два роки Фермі продовжував досліди з реактором, а також займався розробленням нової конструкції реактора для Аргоннської національної лабораторії (англ. Argonne National Laboratory)[5].

1944 року Фермі із дружиною отримали американське громадянство. Якийсь час він спіпрацював з компанією «DuPont», а в серпні 1944 року почав працювати у Лос-Аламоській Національній лабораторії в Нью-Мексико. Фермі став одним з керівників Мангеттенського проекту. Фермі вів супровід багатьох експериментів проекту, у тому числі першого випробування бомби в Аламогордо[en] (англ. Alamogordo test range). Він був одним з наукових консультантів президента Гаррі Трумена з питань використання атомної бомби у військових цілях[5].

У 1946 році він повернувся у Чикаго й обійняв посаду професора в Чиказькому інституті ядерних досліджень, який тепер носить його ім'я. Він продовжив свої дослідження в області ядерної фізики та фізики елементарних частинок[5]. Крім цього, з 1950 року він став одним з перших членом Комітету радників при Комісії з атомної енергії США[en] (англ. United States Atomic Energy Commission).

Останні роки[ред. | ред. код]

Меморіальна дошка в базиліці Санта-Кроче, Флоренція. Італія

Фермі був дуже одержимий і захоплений наукою. У віці близько 50 років, маючи величезний запас знань в галузі ядерної енергетики, він змінив напрямок своєї наукової діяльності і почав займатися фізикою частинок високих енергій і астрофізикою. І тут він зробив багато відкриттів: створив теорію походження космічних променів і розкрив механізм прискорення частинок в них (1949), розробив статистичну теорію множинного народження мезонів (1950), відкрив ізотопічний квадруплет, що став першим адронним резонансом (1952), вивчав взаємодію протонів з пі-мезонами.

Головною з особливостей фізичних ідей Фермі є їх довголіття. Низку останніх робіт цього вченого було оцінено лише після його смерті.

На схилі років Фермі, за словами Еміліо Сегре, збирався написати книгу, присвячену тим важким питанням фізики, що здавались елементарними, він почав навіть їх збирати і систематизувати. Але у нього не залишилося на це часу. У 1946 році у Фермі сказав, що зробив лише третину всієї своєї роботи. Він ущільнив свій робочий день до неможливого, щоб довершити решту дві третини роботи. За словами Бруно Понтекорво, і та «одна третина», яку встиг зробити Фермі з наміченого ним плану, гідна 6-ти — 8-ми Нобелівських премій, що назавжди зберегла в науці ім'я цього винятково обдарованого вченого.

Літо 1954 Фермі провів у Європі, перебуваючи на останній стадії раку шлунка. Він побував з лекціями у Франції, Німеччині та Італії, зустрівся зі старими друзями. Після повернення в Чикаго, два місяці Фермі відвідував різні медичні процедури. Він помер уві сні 28 листопада 1954 у віці 53 років.

Наукові праці[ред. | ред. код]

  • Ферми Э. Молекулы и кристаллы. — М. : Иностранная литература, 1947. — 268 с.
  • Ферми Э. Ядерная физика. — М. : Иностранная литература, 1951. — 346 с.
  • Ферми Э. Лекции по атомной физике. — М. : Иностранная литература, 1952. — 124 с.
  • Ферми Э. Элементарные частицы. — М. : Иностранная литература, 1953. — 104 с.
  • Ферми Э. Лекции о π-мезонах и нуклонах. — М. : Иностранная литература, 1956. — 110 с.
  • Ферми Э. Квантовая механика. — М. : Мир, 1968. — 368 с.
  • Ферми Э. Термодинамика. — Х. : ХГУ, 1969. — 140 с.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ https://www.biography.com/people/enrico-fermi-9293405
  2. а б data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.
  3. а б NNDB — 2002.
  4. Enrico Fermi Artificial radioactivity produced by neutron bombardment // Nobel Lecture, December 12, 1938. — P.414-421. (англ.)
  5. а б в г д е About Enrico Fermi. Чиказький університет. Архів оригіналу за 2013-01-10. Процитовано 2012-01-07.  (англ.)
  6. П. Лятиль. Энрико Ферми. — М. : Атомиздат, 1965. — 147 с.
  7. Rhodes, R. (1986). The Making of the Atomic Bomb. Simon & Schuster. ISBN 978-0-684-81378-3. 
  8. Hahn, O.; Strassmann, F. (1939). Über den Nachweis und das Verhalten der bei der Bestrahlung des Urans mittels Neutronen entstehenden Erdalkalimetalle [Виявлення і характеристики лужноземельних металів, утворених шляхом опромінення урану нейтронами]. Naturwissenschaften 27 (1): 11–15. doi:10.1007/BF01488241.  (нім.)
  9. Meitner, L.; Frisch, O.R. (1939). Disintegration of Uranium by Neutrons: a New Type of Nuclear Reaction. Nature 143 (3615): 239–240. doi:10.1038/143239a0. 
  10. Frisch, O.R. (1939). Physical Evidence for the Division of Heavy Nuclei under Neutron Bombardment. Nature 143 (3616): 276. doi:10.1038/143276a0. 
  11. Rhodes, R. (1986). The Making of the Atomic Bomb. Simon & Schuster. с. 263, 268. 
  12. The «Last Universal Scientist» Takes Charge (en). www.ne.anl.gov. Процитовано 2014-11-08. 
  13. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]