Відмінності між версіями «Еру Ілуватар»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][очікує на перевірку]
м
(Не показані 7 проміжних версій 5 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
'''Еру Ілуватар''' є [[Верховна Істота|Верховною істотою]] і [[бог-творець|богом творцем]] в книгах [[Джон Рональд Руел Толкін|Дж. Р.&nbsp;Р.&nbsp;Толкієна]] присвячених [[Середзем'я|Середзем'ю]]. Він з'являєть в '' [[Сильмариліон]]і '' в якості творця всього сущого. У придуманій Толкієном [[ельфійськиі мови (Середзем'я) | Ельфійській]] мові [[Квенья]], '' Еру '' означає «єдиний», або «той, хто сам один»<ref> '' Сильмариліон '' , стор. 329; корінь ''е'' означає «один» або «на одинці» (стор. 358) </ref> і '' Ілуватар '' означає «батько всіх».<ref> '' Сильмариліон '', стор. 336; від '' iluve '' («все, в цілому», стор. 360) і '' Атар '' («батько», стор. 356). </ref> Обидва імені з'являються в книзі поодиноко і в парі ('' Еру Ілуватар '').
+
'''Еру Ілуватар''' є [[Верховна Істота|верховною істотою]] і [[бог-творець|богом-творцем]] в книгах [[Джон Рональд Руел Толкін|Дж. Р.&nbsp;Р.&nbsp;Толкіна]], присвячених [[Середзем'я|Середзем'ю]]. Він з'являється в «[[Сильмариліон]]і» як творець усього сущого. У придуманій Толкієном ельфійській мові [[Квенья]], ''Еру'' означає «єдиний», або «той, хто сам один»<ref> ''Сильмариліон'' , стор. 329; корінь ''е'' означає «один» або «на одинці» (стор. 358) </ref> і ''Ілуватар'' означає «батько всіх».<ref> ''Сильмариліон'', стор. 336; від '' iluve '' («все, в цілому», стор. 360) і ''Атар'' («батько», стор. 356). </ref> Обидва імені з'являються в книзі поодиноко і в парі (''Еру Ілуватар'').
   
== Еру Творець ==
+
== Еру-Творець ==
Еру являє собою вищу істоту, [[Бог]]а. Еру трансцендентний, і повністю за межами світу. Він першим створив групу [[ангел]]ів, яких ельфи назвали [[Айнур]]ами, і ці святі духи були співучасниками створення Всесвіту за допомогою святої музики і співів, які були названі «Музика Айнур», або [[Айнуліанде]] ельфійською.
+
Еру являє собою вищу істоту, [[Бог]]а. Еру трансцендентний та існує повністю за межами світу. Він першим створив групу істот, яких ельфи назвали [[Айнур]]ами, і ці святі духи були співучасниками створення Всесвіту за допомогою святої музики і співів, які були названі «Музика айнурів», або Айнуліанде ельфійською.
   
Еру сам може створити життя чи реальність, задавши [[Таємне полум'я]]. Не всі істоти створені безпосередньо Еру, (наприклад, [[гном (Середзем'я) | гноми]], [[Енти]], [[Орел (Середзем'я) | Орли]]). Але всі створіння мають бути прийняті Еру, щоб отримати власну волю і не бути просто маріонетками свого творця. [[Мелькор]] хотів сам мати владу над [[Таємне полум'я|Таємним полум'ям]] і довго шукав спосіб створити щось живе, та дарма, він міг тільки перекручувати те, що вже мало волю і життя<ref>Tolkien, J. R. R. (1993), Christopher Tolkien, ed., Morgoth's Ring, Boston: Houghton Mifflin, ISBN 0-395-68092-1.</ref>
+
Еру сам може створити життя чи реальність, задавши силу, звану Пломенем Незнищенним. Не всі істоти створені безпосередньо Еру, (наприклад, [[гном (Середзем'я)|гноми]], [[енти]], [[Орел (Середзем'я)|Орли]]). Але всі створіння мають бути прийняті Еру, щоб отримати власну волю і не бути просто маріонетками свого творця. [[Мелькор|Мелкор]] хотів сам мати владу над Пломенем Незнищенним і довго шукав спосіб створити щось живе, та дарма, він міг тільки спотворювати те, що вже мало волю і життя<ref>Tolkien, J. R. R. (1993), Christopher Tolkien, ed., Morgoth's Ring, Boston: Houghton Mifflin, ISBN 0-395-68092-1.</ref>.
   
Еру створив окремо [[Ельфи (Середзем'я)|ельфів]] і [[Людина (Середзем'я)|людей]]. Саме тому в книзі ''Сильмаріллион'' обидві раси також називають [[Діти Ілуватара]]. [[Гноми (Середзем'я) | гноми]] були створені [[Ауле]], а власну волю їм надав Еру. Тварини і рослини були виліплені [[Йаванна|Йаванною]] під час [[музика Айнур]] вже після тем, якы задав сам Еру. [[Орел (Середзем'я)|Орли]] [[Манве]] були створені з думок Манве і Йаванни. Йаванна також створив [[Ент]]ів, яким Еру дав власну волю. Мелькор прищепив деяку подобу [[вільна воля|вільної волі]], знущаючись з творінь Еру, створивши [[Орки (Середзем'я)|Орки]] і [[Тролі (Середзем'я)|Тролі]]).
+
Еру створив окремо [[Ельфи (Середзем'я)|ельфів]] і людей. Саме тому в книзі «Сильмаріліон» обидві раси також називають [[Діти Ілуватара|Дітьми Ілуватара]]. [[Гноми (Середзем'я) |Гноми]] були створені валаром [[Ауле]], а власну волю їм надав Еру. Тварини і рослини були виліплені Яванною під час Музики айнурів вже після тем, які задав сам Еру. [[Орел (Середзем'я)|Орли]] [[Манве]] були створені з думок Манве і Яванни. Яванна також створила [[Ент]]ів, яким Еру дав власну волю. Мелкор прищепив деяку подобу [[вільна воля|вільної волі]], знущаючись з творінь Еру, створивши [[Орки (Середзем'я)|орків]] і [[Тролі (Середзем'я)|тролів]].
   
 
== Пряме втручання Еру ==
 
== Пряме втручання Еру ==
В [[Перша Епоха|Першу Епоху]], Еру створив і пробудив [[Ельфи (Середзем'я)|Ельфів]], а також [[Люди (Середзем'я)|Людей]]. В [[Друга Ера|Другу Еру]], Еру знищив короля [[Ар-Фаразон]]а і його армію, коли вони висадилися в [[Аман]]і. Він примусив Землю прийняти круглу форму, втопив [[Нуменор]], і звелів щоб [[Безсмертні Землі]] опинилися «за межами сфери землі». Коли [[Гендальф]] помер у боротьбі з [[Балрог]]ом в книзі'' [[Хранителі Персня]] '', воскресити його було не під силу [[Валар]]ам, Еру сам втрутився, щоб воскресити Гендальфа.<ref> У '' Листи '', # 156, стор 202-3, Толкін, очевидно, випливає, що «сила», яка послала Гендальфа знову в бій, була вище Валар так як воні обмежені простором і часом, в той час як Гендальф вийшов за рамки часу) </ref>
+
В Першу Епоху, Еру створив і пробудив [[Ельфи (Середзем'я)|ельфів]], а пізніше також [[Люди (Середзем'я)|людей]]. В Другу Епоху, Еру ув'язнив у Печерах Забуття короля [[Ар-Фаразон]]а і його армію, коли вони висадилися в священних землях [[Аман]]у, прагнучи заволодіти секретом безсмертя. Він примусив Землю прийняти круглу форму, потопив острівну державу [[Нуменор]], і звелів щоб Безсмертні Землі Аману опинилися «за межами сфери землі». Коли [[Гендальф|Ґендальф]] помер у боротьбі з [[Балрог]]ом в книзі'' [[Хранителі Персня]] '', воскресити його було не під силу валарам, Еру сам втрутився, щоб воскресити Ґендальфа.<ref> У '' Листи '', # 156, стор 202-3, Толкін, очевидно, випливає, що «сила», яка послала Гендальфа знову в бій, була вище Валар так як воні обмежені простором і часом, в той час як Гендальф вийшов за рамки часу) </ref>
   
 
== Розвиток персонажа ==
 
== Розвиток персонажа ==
У більш ранніх версіях легендаріума, ім'я Ілуватар означало «Батько на ЗАВЖДИ» (в ''[[Книга втрачених легенд|Книзі втарчених легенд]]'', опублікованій в перших двох томах "'[[Історія Середзем'я]] ''), а потім «[[Небесний батько | Небо-батько]]»,<ref> [[Джон Рональд Руел Толкін|. Толкієн, Дж. Р. Р.]] (1984), [[Крістофер Толкін]], під ред ", " [[Книга втрачених легенд]] 1 '' або '' [[Історія Середзем'я]] '' Том 1, Бостон: [[Houghton Mifflin]], Додаток, «Імена в '' втрачених легенд ''&nbsp;— частина 1,» '' Ілуватар , '' ISBN 0-395-35439-0 ("Там не може бути ніяких сумнівів, що первісний зміст '' '' Ілуватара був «Небо-батьком …») </ref> але ця [[етимологія]] була відкинута на користь нового сенсу в пізніших версіях. Ілуватар також єдине ім'я Бога, що використовується в більш ранніх версіях&nbsp;— ім'я Еру вперше з'явився в «[[Літопис Амана]]», опублікованому в '' [[Кільце Моргота]] '', десятої частини " Історія Середзем'я ".
+
У більш ранніх версіях легендаріума ім'я Ілуватар означало «Батько назавжди» (в «Книзі втрачених переказів», опублікованій в перших двох томах «[[Історія Середзем'я|Історії Середзем'я]]»), а потім «Небо-батько»,<ref>[[Джон Рональд Руел Толкін|. Толкієн, Дж. Р. Р.]] (1984), [[Крістофер Толкін]], під ред ", " [[Книга втрачених легенд]] 1 '' або '' [[Історія Середзем'я]] '' Том 1, Бостон: [[Houghton Mifflin]], Додаток, «Імена в '' втрачених легенд ''&nbsp;— частина 1,» '' Ілуватар , '' ISBN 0-395-35439-0 ("Там не може бути ніяких сумнівів, що первісний зміст '' '' Ілуватара був «Небо-батьком …») ''</ref> але ця [[етимологія]] була відкинута на користь нового сенсу в пізніших версіях. Ілуватар також єдине ім'я Бога, що використовується в більш ранніх версіях&nbsp;— ім'я Еру вперше з'явився в «[[Літопис Амана|Літописі Амана]]», опублікованому в «Персні Морґота», десятої частини «Історії Середзем'я».
 
   
 
== Примітки ==
 
== Примітки ==
Рядок 20: Рядок 19:
 
== Посилання ==
 
== Посилання ==
 
* [http://lotr.wikia.com/wiki/Eru_Il%C3%BAvatar Eru Iluvatar] at the Lord of the Rings Wiki
 
* [http://lotr.wikia.com/wiki/Eru_Il%C3%BAvatar Eru Iluvatar] at the Lord of the Rings Wiki
  +
  +
== Джерела ==
  +
* Толкін, Джон Рональд Руел. Сильмариліон/Перекл. з англ. Катерина Оніщук.&nbsp;— Львів: Астролябія, 2008
   
 
{{Володар перснів}}
 
{{Володар перснів}}
  +
{{Середзем'я}}
   
 
[[Категорія:Володар Перснів]]
 
[[Категорія:Володар Перснів]]
 
[[Категорія:Джон Толкін]]
 
[[Категорія:Джон Толкін]]
 
[[Категорія:Фентезі]]
 
[[Категорія:Фентезі]]
  +
[[Категорія:Боги Арди]]

Версія за 22:40, 13 березня 2020

Еру Ілуватар є верховною істотою і богом-творцем в книгах Дж. Р. Р. Толкіна, присвячених Середзем'ю. Він з'являється в «Сильмариліоні» як творець усього сущого. У придуманій Толкієном ельфійській мові Квенья, Еру означає «єдиний», або «той, хто сам один»[1] і Ілуватар означає «батько всіх».[2] Обидва імені з'являються в книзі поодиноко і в парі (Еру Ілуватар).

Еру-Творець

Еру являє собою вищу істоту, Бога. Еру трансцендентний та існує повністю за межами світу. Він першим створив групу істот, яких ельфи назвали Айнурами, і ці святі духи були співучасниками створення Всесвіту за допомогою святої музики і співів, які були названі «Музика айнурів», або Айнуліанде ельфійською.

Еру сам може створити життя чи реальність, задавши силу, звану Пломенем Незнищенним. Не всі істоти створені безпосередньо Еру, (наприклад, гноми, енти, Орли). Але всі створіння мають бути прийняті Еру, щоб отримати власну волю і не бути просто маріонетками свого творця. Мелкор хотів сам мати владу над Пломенем Незнищенним і довго шукав спосіб створити щось живе, та дарма, він міг тільки спотворювати те, що вже мало волю і життя[3].

Еру створив окремо ельфів і людей. Саме тому в книзі «Сильмаріліон» обидві раси також називають Дітьми Ілуватара. Гноми були створені валаром Ауле, а власну волю їм надав Еру. Тварини і рослини були виліплені Яванною під час Музики айнурів вже після тем, які задав сам Еру. Орли Манве були створені з думок Манве і Яванни. Яванна також створила Ентів, яким Еру дав власну волю. Мелкор прищепив деяку подобу вільної волі, знущаючись з творінь Еру, створивши орків і тролів.

Пряме втручання Еру

В Першу Епоху, Еру створив і пробудив ельфів, а пізніше також людей. В Другу Епоху, Еру ув'язнив у Печерах Забуття короля Ар-Фаразона і його армію, коли вони висадилися в священних землях Аману, прагнучи заволодіти секретом безсмертя. Він примусив Землю прийняти круглу форму, потопив острівну державу Нуменор, і звелів щоб Безсмертні Землі Аману опинилися «за межами сфери землі». Коли Ґендальф помер у боротьбі з Балрогом в книзі Хранителі Персня , воскресити його було не під силу валарам, Еру сам втрутився, щоб воскресити Ґендальфа.[4]

Розвиток персонажа

У більш ранніх версіях легендаріума ім'я Ілуватар означало «Батько назавжди» (в «Книзі втрачених переказів», опублікованій в перших двох томах «Історії Середзем'я»), а потім «Небо-батько»,[5] але ця етимологія була відкинута на користь нового сенсу в пізніших версіях. Ілуватар також єдине ім'я Бога, що використовується в більш ранніх версіях — ім'я Еру вперше з'явився в «Літописі Амана», опублікованому в «Персні Морґота», десятої частини «Історії Середзем'я».

Примітки

  1. Сильмариліон , стор. 329; корінь е означає «один» або «на одинці» (стор. 358)
  2. Сильмариліон, стор. 336; від iluve («все, в цілому», стор. 360) і Атар («батько», стор. 356).
  3. Tolkien, J. R. R. (1993), Christopher Tolkien, ed., Morgoth's Ring, Boston: Houghton Mifflin, ISBN 0-395-68092-1.
  4. У Листи , # 156, стор 202-3, Толкін, очевидно, випливає, що «сила», яка послала Гендальфа знову в бій, була вище Валар так як воні обмежені простором і часом, в той час як Гендальф вийшов за рамки часу)
  5. . Толкієн, Дж. Р. Р. (1984), Крістофер Толкін, під ред ", " Книга втрачених легенд 1 або Історія Середзем'я Том 1, Бостон: Houghton Mifflin, Додаток, «Імена в втрачених легенд  — частина 1,» Ілуватар , ISBN 0-395-35439-0 ("Там не може бути ніяких сумнівів, що первісний зміст Ілуватара був «Небо-батьком …»)

Посилання

Джерела

  • Толкін, Джон Рональд Руел. Сильмариліон/Перекл. з англ. Катерина Оніщук. — Львів: Астролябія, 2008