Желюк Пилип Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 17:31, 2 жовтня 2020, створена Andriy.vBot (обговорення | внесок) (заміна синтаксу відповідно до обговорення)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Желюк Пилип Олексійович
Народився 10 грудня 1904(1904-12-10)
Тиманівка
Помер 22 лютого 1976(1976-02-22) (71 рік)
м. Київ, УРСР, СРСР
Поховання Тиманівка
Громадянство СРСР СРСР
Національність Українець
Діяльність державний діяч
Партія ВКП(б)
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці Герой Соціалістичної Праці
Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна
Орден Трудового Червоного Прапора Почесна Грамота Президії Верховної Ради УРСР Почесна Грамота Президії Верховної Ради УРСР

Пилип Олексійович Желюк (10 грудня 1904(19041210), село Тиманівка, тепер Тульчинського району Вінницької області — 22 лютого 1976, місто Київ) — український радянський діяч, голова колгоспу імені Суворова Тульчинського району Вінницької області, двічі Герой Соціалістичної Праці (26.02.1958, 29.11.1974). Депутат Верховної Ради УРСР 5—8-го скликань. Член ЦК КПУ в 1966—1976 р.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 10 грудня (27 листопада) 1904 року в селі Тиманівці Подільської губернії у селянській родині.

Трудову діяльність розпочав у сільському господарстві у 1917 році.

Член ВКП(б) з 1926 року.

У 1926—1927 роках — секретар Ольгопільського районного комітету ЛКСМУ.

Після організації у 1927 році сільськогосподарської артілі в селі Тиманівці Тульчинського району очолив колгоспну партійну організацію. У 1929 році працював завідувачем земельного відділу Тульчинського районного виконавчого комітету.

У 1929—1941 роках — голова колгоспу «Червоний Жовтень» села Тиманівки Тульчинського району Вінницької області. Без відриву від виробництва закінчив сільськогосподарський технікум. У 1941 році був евакуйований у Семипалатинську область Казахської РСР.

У 1942—1946 роках — у Червоній армії, учасник Другої світової війни з серпня 1942 року. Служив заступником командира роти великокаліберних кулеметів з політчастини 1258-го полку протиповітряної оборони 18-ї армії. У лютому 1943 року був поранений. Пізніше служив начальником продуктово-фуражного постачання 191-го винищувально-протитанкового артилерійського полку 34-ї винищувально-протитанкової артилерійської бригади.

У 1946—1976 роках — голова колгоспу імені Суворова села Тиманівки Тульчинського району Вінницької області.

Похований у рідному селі Тиманівці Тульчинського району Вінницької області.

Нагороди[ред. | ред. код]

Пам'ять[ред. | ред. код]

Бюст Желюка Пилипа Олексійовича встановлений в центрі села Тиманівка.

На честь Желюка названий дитячий оздоровчий табір, що знаходиться в селі Журавлівці на Вінниччині.

Посилання[ред. | ред. код]