Відмінності між версіями «Жінки в Антарктиді»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Рядок 1: Рядок 1:
 
[[Файл:WAIS_Divide_Field_Camp_Woman.jpg|альт=Woman working at the West Antarctic Ice Sheet (WAIS) Divide Field Camp in 2012.|міні|300x300пкс| Жінка, яка працює на [[Західно-Антарктичний льодовиковий щит|Західному-Антарктичному льодовому щиті]] у 2012 році. ]]
 
[[Файл:WAIS_Divide_Field_Camp_Woman.jpg|альт=Woman working at the West Antarctic Ice Sheet (WAIS) Divide Field Camp in 2012.|міні|300x300пкс| Жінка, яка працює на [[Західно-Антарктичний льодовиковий щит|Західному-Антарктичному льодовому щиті]] у 2012 році. ]]
Найвідомішою «першою» жінкою, яка ступила на один з островів Антарктиди була Каролайн Міккелсен у 1935 році.<ref name="development.tas.gov.au">[https://www.stategrowth.tas.gov.au/__data/assets/pdf_file/0013/2092/Dr_Robin_Burns_Lecture_-_No._4.pdf «Women in Antarctica: Sharing this Life-Changing Experience»], transcript of speech by Robin Burns, given at the 4th Annual Phillip Law Lecture; Hobart, Tasmania, Australia; 18 June 2005. Retrieved 5 August 2010.</ref> Першими країнами, в яких працювали жінки-вчені в Антарктиді, були [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|Радянський Союз]], [[Південно-Африканська Республіка|Південна Африка]] та [[Аргентина]] .<ref name=":02">{{Cite news|url=http://mashable.com/2016/08/11/wikipedia-antarctic-women-scientists/#uLRJ0SaqRqqf|title=New Wikipedia Project Champions Women Scientists in the Antarctic|last=Bogle|first=Ariel|date=11 August 2016|work=Mashable|accessdate=24 August 2016}}</ref><ref>{{Cite news|url=http://blogs.sun.ac.za/antarcticlegacy/about-2/sanae-iv/|title=SANAE IV|last=|first=|date=|work=Antarctic Legacy of South Africa|accessdate=29 August 2016}}</ref><ref name="Women Scientists Antarctica Bound">{{Cite news|url=https://www.newspapers.com/clip/6418485//|title=Women Scientists Antarctica Bound|last=|first=|date=24 January 1969|work=Alamogordo Daily News|accessdate=29 August 2016}}</ref>
+
Найвідомішою «першою» жінкою, яка ступила на один з островів Антарктиди була Каролайн Міккелсен у 1935 році.<ref name="development.tas.gov.au">[https://www.stategrowth.tas.gov.au/__data/assets/pdf_file/0013/2092/Dr_Robin_Burns_Lecture_-_No._4.pdf «Women in Antarctica: Sharing this Life-Changing Experience»], transcript of speech by Robin Burns, given at the 4th Annual Phillip Law Lecture; Hobart, Tasmania, Australia; 18 June 2005. Retrieved 5 August 2010.</ref> Першими країнами, чиї жінки-вчені працювали в Антарктиді, були [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|Радянський Союз]], [[Південно-Африканська Республіка|Південна Африка]] та [[Аргентина]] .<ref name=":02">{{Cite news|url=http://mashable.com/2016/08/11/wikipedia-antarctic-women-scientists/#uLRJ0SaqRqqf|title=New Wikipedia Project Champions Women Scientists in the Antarctic|last=Bogle|first=Ariel|date=11 August 2016|work=Mashable|accessdate=24 August 2016}}</ref><ref>{{Cite news|url=http://blogs.sun.ac.za/antarcticlegacy/about-2/sanae-iv/|title=SANAE IV|last=|first=|date=|work=Antarctic Legacy of South Africa|accessdate=29 August 2016}}</ref><ref name="Women Scientists Antarctica Bound">{{Cite news|url=https://www.newspapers.com/clip/6418485//|title=Women Scientists Antarctica Bound|last=|first=|date=24 January 1969|work=Alamogordo Daily News|accessdate=29 August 2016}}</ref>
   
Жінки, які бажали працювати в Антарктиді, повинні були долати гендерні стареотипи. Навіть після дослідження Джейн Моцеллін 1995 року, згідно з яким що жінки справляються краще, ніж чоловіки з антарктичним середовищем, жінок, які мали відповідну кваліфікацію, обирали в експедиції рідше, ніж чоловіків.<ref>{{Cite book|url=https://books.google.com/books?id=dDRlAgAAQBAJ&lpg=PA108&dq=women%20antarctica&pg=PA89#v=onepage&q=women%20antarctica&f=false|title=Empire Antarctica: Ice, Silence, and Emperor Penguins|last=Francis|first=Gavin|year=2012|publisher=Chatto & Windus|location=Berkeley, CA|pages=89, 255|isbn=9781619021846}}</ref>
+
Жінки, які бажали працювати в Антарктиді, повинні були долати гендерні стареотипи. Навіть після дослідження Джейн Моцеллін 1995 року, згідно з яким жінки справляються краще, ніж чоловіки з антарктичним середовищем, жінок, які мали відповідну кваліфікацію, обирали в експедиції рідше, ніж чоловіків.<ref>{{Cite book|url=https://books.google.com/books?id=dDRlAgAAQBAJ&lpg=PA108&dq=women%20antarctica&pg=PA89#v=onepage&q=women%20antarctica&f=false|title=Empire Antarctica: Ice, Silence, and Emperor Penguins|last=Francis|first=Gavin|year=2012|publisher=Chatto & Windus|location=Berkeley, CA|pages=89, 255|isbn=9781619021846}}</ref>
   
 
== Історичні бар'єри ==
 
== Історичні бар'єри ==
Рядок 8: Рядок 8:
 
У першій половині ХХ ст. жінок не брали в антакртичні експедиції, оскільки вввжалося, що жінки не можуть впоратися з екстремальними температурами або кризовими ситуаціями.<ref>{{Cite web|url=http://www.exploratorium.edu/origins/antarctica/people/women.html|title=A Warmer Climate for Women in Antarctica|last=Hament|first=Ellyn|date=|website=Origins Antarctica: Scientific Journeys from McMurdo to the Pole|publisher=Exploratorium|accessdate=24 August 2016}}</ref> [[Вівіан Фукс]], який очолював Британську антарктичну службу в 1960-х роках, вважав, що жінки не можуть носити важке обладнання та що споруди станцій в Антарктиді непридатні для жінок. {{Sfn|Lewander|2009|с=95}} В США багато років вважали, що [[клімат]] Антарктики занадто суворий для жінок.<ref name=":10">{{Cite news|url=http://theinstitute.ieee.org/tech-history/technology-history/this-ieee-fellow-blazed-a-trail-for-female-scientists-in-antarctica|title=This IEEE Fellow Blazed a Trail for Female Scientists in Antarctica|last=Davis|first=Amanda|date=14 April 2016|work=The Institute|accessdate=27 August 2016}}</ref>
 
У першій половині ХХ ст. жінок не брали в антакртичні експедиції, оскільки вввжалося, що жінки не можуть впоратися з екстремальними температурами або кризовими ситуаціями.<ref>{{Cite web|url=http://www.exploratorium.edu/origins/antarctica/people/women.html|title=A Warmer Climate for Women in Antarctica|last=Hament|first=Ellyn|date=|website=Origins Antarctica: Scientific Journeys from McMurdo to the Pole|publisher=Exploratorium|accessdate=24 August 2016}}</ref> [[Вівіан Фукс]], який очолював Британську антарктичну службу в 1960-х роках, вважав, що жінки не можуть носити важке обладнання та що споруди станцій в Антарктиді непридатні для жінок. {{Sfn|Lewander|2009|с=95}} В США багато років вважали, що [[клімат]] Антарктики занадто суворий для жінок.<ref name=":10">{{Cite news|url=http://theinstitute.ieee.org/tech-history/technology-history/this-ieee-fellow-blazed-a-trail-for-female-scientists-in-antarctica|title=This IEEE Fellow Blazed a Trail for Female Scientists in Antarctica|last=Davis|first=Amanda|date=14 April 2016|work=The Institute|accessdate=27 August 2016}}</ref>
   
Антарктиду багато чоловіків розглядали як місце, де вони могли уявити себе героїчними завойовниками. У західній культурі полярні території часто асоціюються{{Sfn|Blackadder|2015|с=170}} з [[Маскулінність|маскулінністю]] . {{Sfn|Collins|2009|с=515}} Водночас деякі країни, передовсім [[Аргентина]] і [[Чилі]], використовували жінок, щоб затвердити свої претензії на території в Антарктиді: вони доставляли вагітних жінок на свої бази в Антарктиці, щоб ті народжували там дітей. {{Sfn|Dodds|2009|с=508}} Сильвія Морелла де Пальма була першою жінкою, яка народила в Антарктиді, на аргентинській станції [[Есперанса (антарктична станція)|Есперанса]] 7 січня 1978 року; її син [[Еміліо Палма|Еміліо Пальма]] став першою людиною, народженою в Антарктиді.
+
Антарктиду багато чоловіків розглядали як місце, де вони могли уявити себе героїчними завойовниками. У західній культурі полярні території часто асоціюються{{Sfn|Blackadder|2015|с=170}} з [[Маскулінність|маскулінністю]] . {{Sfn|Collins|2009|с=515}} Водночас деякі країни, передовсім [[Аргентина]] і [[Чилі]], використовували жінок, щоб затвердити свої претензії на території в Антарктиді: вони привозили вагітних жінок на свої бази в Антарктиці, щоб ті народжували там дітей. {{Sfn|Dodds|2009|с=508}} Сильвія Морелла де Пальма була першою жінкою, яка народила в Антарктиді, на аргентинській станції [[Есперанса (антарктична станція)|Есперанса]] 7 січня 1978 року; її син [[Еміліо Палма|Еміліо Пальма]] став першою людиною, народженою в Антарктиді.
   
Багато чоловіків не бажали, щоб жінки з'являлися на контененті, який вважали «єдиним чоловічим клубом», в якому жінки "зіпсують" «чистоту гомосоціального середовища роботи та ігор».<ref>{{Cite journal|last=Glasberg|first=Elena|date=2011|title='Living Ice': Rediscovery of the Poles in an Era of Climate Crisis|url=https://muse.jhu.edu/article/457583|journal=Women's Studies Quarterly|volume=39|issue=3|pages=229–230|doi=|pmid=|url-access=subscription|access-date=|via=Project MUSE}}</ref> У 1983 році газета округу Сан-Бернардіно Сан опублікувала статтю, в якій зазначається, що Антарктида все ще є одним з останніх [[Мачо|мачо-]]<nowiki/>бастіонів, де жінки&nbsp;— зайві.<ref name=":11">{{Cite news|url=https://www.newspapers.com/clip/6417901//|title=Women Who Conquer the South Pole|last=Satchell|first=Michael|date=5 June 1983|work=The San Bernardino County Sun|accessdate=29 August 2016}}</ref><ref name=":13">{{Cite news|url=https://www.newspapers.com/clip/6417980//|title=Women Who Conquer the South Pole (continued)|last=Satchell|first=Michael|date=5 June 1983|work=The San Bernardino County Sun|accessdate=29 August 2016}}</ref> Та за десятиліття суспільна думка зазнала змін. Наприкінці 1990-х років соціолог Чарльз Москос заявив, що чим більше жінок вводиться в групу, тим менше [[Агресія|агресії]] і «більше розвивається громадянська культура».<ref name=":19">{{Cite news|url=https://www.nytimes.com/1998/11/10/science/after-struggle-women-win-place-ice-labs-field-new-outlook.html?pagewanted=1|title=After a Struggle, Women Win A Place 'on the Ice'; In Labs and in the Field, a New Outlook|last=Dean|first=Cornelia|date=10 November 1998|work=The New York Times|accessdate=30 August 2016}}</ref>
+
Багато чоловіків не бажали, щоб жінки з'являлися на контененті, який вважали «єдиним чоловічим клубом», де жінки "зіпсують" «чистоту гомосоціального середовища роботи та ігор».<ref>{{Cite journal|last=Glasberg|first=Elena|date=2011|title='Living Ice': Rediscovery of the Poles in an Era of Climate Crisis|url=https://muse.jhu.edu/article/457583|journal=Women's Studies Quarterly|volume=39|issue=3|pages=229–230|doi=|pmid=|url-access=subscription|access-date=|via=Project MUSE}}</ref> Експедиціям в [[Антарктида|Антарктиді]] часто сприяли національні [[військово-морські сили]], які зазвичай не брали жінок на свої кораблі.<ref name=":7">{{Cite book|url=https://books.google.com/?id=PYdBH4dOOM4C&lpg=PA309&dq=%22silvia%20morello%20de%20palma%22&pg=PA716#v=onepage&q=woman&f=false|title=Exploring Polar Frontiers: A Historical Encyclopedia|last=Mills|first=William James|year=2003|publisher=ABC-CLIO|volume=1|location=Santa Barbara, CA|pages=716–717|isbn=9781576074220}}</ref> [[Військово-морські сили США]] використовували аргумент про «примітивні санітарно-гігієнічні заклади» в Антарктиді як привід не брати на борт жінок-вечних, які готові були стати учасницями антарктичних експедицій. Подібна відмова спіткала, зокрема, фахівчиню в галузі геології Доун Родлі, кандидатуру якої схвалив не тільки спонсор експедиції Колін Булл, але і дружини членів команди.<ref name=":2">{{Cite web|url=http://antarcticsun.usap.gov/features/contentHandler.cfm?id=1955|title=Behind the Scenes|last=Bull|first=Colin|date=13 November 2009|website=The Antarctic Sun|publisher=United States Antarctic Program|accessdate=25 August 2016}}</ref> Родлі планувала поїздку в 1958 році, але [[Військово-морські сили США|ВМС США]], які керували операцією «Глибока заморозка», відмовилися відвезти її до [[Антарктида|Антарктиди]].<ref name=":11">{{Cite news|url=https://www.newspapers.com/clip/6417901//|title=Women Who Conquer the South Pole|last=Satchell|first=Michael|date=5 June 1983|work=The San Bernardino County Sun|accessdate=29 August 2016}}</ref> Адмірал [[Військово-морські сили|військово-морських сил США]] Джордж Дюфек вважав, що присутність жінок на Антарктиді «зірве чоловічі ілюзії бути героями та прикордонниками». {{Sfn|Lewander|2009|с=95}}
   
 
[[Британці|У британських]] жінок були подібні проблеми. Директор Боитанської антарктичної служби ''(British Antarctic Survey'', BAS) [[Вівіан Фукс]] (на посаді 1959-1973 рр.) стверджував, що включення жінок до експедицій порушить гармонію та наукову продуктивність станцій Антарктики.<ref name=":4">{{Cite journal|last=Aston|first=Felicity|date=September 2005|title=Women of the White Continent|url=http://search.ebscohost.com/login.aspx?direct=true&db=f5h&AN=18007340&site=ehost-live|journal=Geographical (Campion Interactive Publishing)|volume=77|issue=9|page=26|doi=|pmid=|url-access=subscription|access-date=25 August 2016|via=EBSCOhost}}</ref> В 1960-тих роках одній з жінок, яка подала заявку,БАС написала у відповідь лист, в якому було написано, що жінкам не сподобається в Антарктиді, оскільки немає магазинів і перукаря.<ref>{{Cite news|url=https://www.telegraph.co.uk/news/earth/environment/9260864/Women-wont-like-working-in-Antarctica-as-there-are-no-shops-and-hairdressers.html|title='Women Won't Like Working in Antarctica as There are No Shops and Hairdressers'|last=Jones|first=Beth|date=20 May 2012|work=The Telegraph|accessdate=25 August 2016}}</ref>
Більшість професій в Антарктиці пов'язані із наукою. Жінки нерідко стикаються з бар'єрами в цій сфері. Усім видам обмежень доступу жінок до науки сприяли і сприяють [[гендерні стереотипи]] про «невідповідність» жінок певним фахам.
 
   
  +
Наприкінці 1990-х років суспільна думка зазнала змін. Зокрема, соціолог Чарльз Москос заявив, що чим більше жінок вводиться в групу, тим менше [[Агресія|агресії]] і «більше розвивається громадянська культура».<ref name=":19">{{Cite news|url=https://www.nytimes.com/1998/11/10/science/after-struggle-women-win-place-ice-labs-field-new-outlook.html?pagewanted=1|title=After a Struggle, Women Win A Place 'on the Ice'; In Labs and in the Field, a New Outlook|last=Dean|first=Cornelia|date=10 November 1998|work=The New York Times|accessdate=30 August 2016}}</ref>
Експедиціям в [[Антарктида|Антарктиді]] і науковим дослідженням часто сприяли національні [[військово-морські сили]], які зазвичай не брали жінок на свої кораблі.<ref name=":7">{{Cite book|url=https://books.google.com/?id=PYdBH4dOOM4C&lpg=PA309&dq=%22silvia%20morello%20de%20palma%22&pg=PA716#v=onepage&q=woman&f=false|title=Exploring Polar Frontiers: A Historical Encyclopedia|last=Mills|first=William James|year=2003|publisher=ABC-CLIO|volume=1|location=Santa Barbara, CA|pages=716–717|isbn=9781576074220}}</ref> [[Військово-морські сили США]] використовували виправдання, що «санітарно-гігієнічні заклади занадто примітивні» в Антарктиді, як привід заборони жінкам брати участь в експедиції.<ref name=":11">{{Cite news|url=https://www.newspapers.com/clip/6417901//|title=Women Who Conquer the South Pole|last=Satchell|first=Michael|date=5 June 1983|work=The San Bernardino County Sun|accessdate=29 August 2016}}</ref> Адмірал [[Військово-морські сили|військово-морських сил США]] Джордж Дюфек вважав, що присутність жінок на Антарктиді «зірве чоловічі ілюзії бути героями та прикордонниками». {{Sfn|Lewander|2009|с=95}}
 
  +
  +
Більшість професій в Антарктиці пов'язані із наукою - сферою, де жінки нерідко стикаються з бар'єрами. Усі види обмежень у доступі жінок до науки були і є [[гендерні стереотипи]] про «невідповідність» жінок певним фахам. У другій Українській антарктичній експедиції (1997-1998 рр.) було четверо жінок, проте одна з них, метеоролог Світлана Краковська, визнавала<ref>{{Cite web|title=Світлана Краковська: Якщо у Вас є намір потрапити в Антарктику – ви там будете|url=https://expedicia.org/svitlana-krakovska-yakshho-u-vas-ie-namir/|website=Експедиція|date=2018-12-19|accessdate=2020-01-31|language=uk}}</ref>, що потрапити до складу експедиції жінкам було значно важче, ніж чоловікам.
   
 
== Перші жінки, які потрапили в Антарктиду ==
 
== Перші жінки, які потрапили в Антарктиду ==
Рядок 21: Рядок 23:
 
На початку [[XX століття|ХХ століття]] жінки намагалися взяти участь у подорожах до Антарктиди. Коли [[Ернест Шеклтон]] оголосив про свою експедицію до Антарктики 1914 року, три жінки написали прохання приєднатися до експедиції, проте всім їм було відмовлено. {{Sfn|Blackadder|2015|с=170}} Пізніше, у 1929&nbsp;р., двадцять п'ять жінок побажали взяти участь у спільній британсько-австралійсько-новозеландській науковій антарктичній експедиції (БАНЗАРЕ), але їхні заявки також були відхилені {{Sfn|Blackadder|2015|с=171}} Коли в 1937&nbsp;р. споряджалася британська експедиція з метою заснувати в Антарктиді першу наукову базу Великої Британії, 1300 жінок подали заявку на участь, {{Sfn|Blackadder|2015|с=171}} але жодна із претенденток не потрапила до складу експедиції.<ref name=":5">{{Cite web|url=http://www.antarctica.gov.au/magazine/2011-2015/issue-23-december-2012/antarctic-arts-fellowship/the-first-woman-in-antarctica|title=The first woman in Antarctica|date=2012|website=www.antarctica.gov.au|publisher=Australian Antarctic Division|language=en-au|accessdate=2016-06-27}}</ref>
 
На початку [[XX століття|ХХ століття]] жінки намагалися взяти участь у подорожах до Антарктиди. Коли [[Ернест Шеклтон]] оголосив про свою експедицію до Антарктики 1914 року, три жінки написали прохання приєднатися до експедиції, проте всім їм було відмовлено. {{Sfn|Blackadder|2015|с=170}} Пізніше, у 1929&nbsp;р., двадцять п'ять жінок побажали взяти участь у спільній британсько-австралійсько-новозеландській науковій антарктичній експедиції (БАНЗАРЕ), але їхні заявки також були відхилені {{Sfn|Blackadder|2015|с=171}} Коли в 1937&nbsp;р. споряджалася британська експедиція з метою заснувати в Антарктиді першу наукову базу Великої Британії, 1300 жінок подали заявку на участь, {{Sfn|Blackadder|2015|с=171}} але жодна із претенденток не потрапила до складу експедиції.<ref name=":5">{{Cite web|url=http://www.antarctica.gov.au/magazine/2011-2015/issue-23-december-2012/antarctic-arts-fellowship/the-first-woman-in-antarctica|title=The first woman in Antarctica|date=2012|website=www.antarctica.gov.au|publisher=Australian Antarctic Division|language=en-au|accessdate=2016-06-27}}</ref>
   
Першими жінками, які потрапили до Антарктиди, були дружини та компаньйонки дослідників, які супроводжували своїх чоловіків. {{Sfn|Lewander|2009|с=90}} Перша жінка, яка ступила на острів Антарктиди, була Керолайн Міккельсен в 1935 році, яка супроводжувала свого чоловіка. {{Sfn|Walker|2013|с=17}} Першою жінкою, яка ступила на антарктичний материк, є Сколіні Моноліт, за нею також була дочка Августа Софі Крістенсен та дві інші жінки: Ліллемор Рахле і Солвейг Відерё.<ref name=":5">{{Cite web|url=http://www.antarctica.gov.au/magazine/2011-2015/issue-23-december-2012/antarctic-arts-fellowship/the-first-woman-in-antarctica|title=The first woman in Antarctica|date=2012|website=www.antarctica.gov.au|publisher=Australian Antarctic Division|language=en-au|accessdate=2016-06-27}}</ref><ref name=":322">{{Cite journal|last=Jesse|first=Blackadder|date=2013-01-01|title=Illuminations : casting light upon the earliest female travellers to Antarctica|url=http://researchdirect.uws.edu.au/islandora/object/uws:22583}}</ref><ref name=":12">Bogen, H. (1957). ''Main events in the history of Antarctic exploration''. Sandefjord: Norwegian Whaling Gazette, page 85</ref> . {{Sfn|Blackadder|2015|с=174}}
+
Першими жінками, які потрапили до Антарктиди, були дружини та компаньйонки дослідників, які супроводжували своїх чоловіків. {{Sfn|Lewander|2009|с=90}} Перша жінка, яка ступила на антарктичні острови, була Керолайн Міккельсен в 1935 році, яка супроводжувала свого чоловіка. {{Sfn|Walker|2013|с=17}} Першою жінкою, яка ступила на антарктичний материк, є Сколіні Моноліт, яка також супроводжувала свого чоловіка. за нею також була дочка Августа Софі Крістенсен та дві інші жінки: Ліллемор Рахле і Солвейг Відерё.<ref name=":5">{{Cite web|url=http://www.antarctica.gov.au/magazine/2011-2015/issue-23-december-2012/antarctic-arts-fellowship/the-first-woman-in-antarctica|title=The first woman in Antarctica|date=2012|website=www.antarctica.gov.au|publisher=Australian Antarctic Division|language=en-au|accessdate=2016-06-27}}</ref><ref name=":322">{{Cite journal|last=Jesse|first=Blackadder|date=2013-01-01|title=Illuminations : casting light upon the earliest female travellers to Antarctica|url=http://researchdirect.uws.edu.au/islandora/object/uws:22583}}</ref><ref name=":12">Bogen, H. (1957). ''Main events in the history of Antarctic exploration''. Sandefjord: Norwegian Whaling Gazette, page 85</ref> . {{Sfn|Blackadder|2015|с=174}}
   
У 1946 та 1947 роках Джекі Ронн та Дженні Дерлінгтон були першими жінками, які провели рік в Антарктиді.<ref name=":32">{{Cite web|url=http://antarcticsun.usap.gov/features/contentHandler.cfm?id=1954|title=Famous Firsts|last=|first=|date=13 November 2009|website=The Antarctic Sun|publisher=United States Antarctic Program|accessdate=25 August 2016}}</ref> Коли Ронн і Дарлінгтон вирішили супроводити своїх чоловіків у 1946 році до Антарктиди, люди з експедиції «підписали петицію, намагаючись не допустити цього».<ref>{{Cite book|url=https://books.google.com/books?id=WMa5n9ZAV4YC&lpg=PA10&dq=first%20women%20antarctica&pg=PA10#v=onepage&q=first%20women%20antarctica&f=false|title=Mountains of Madness: A Scientist's Odyssey in Antarctica|last=Long|first=John|year=2001|publisher=Joseph Henry Press|location=Washington, D.C.|pages=10|isbn=978-0309070775}}</ref> Один із способів, яким Дарлінгтон намагалася вписатись у чоловічу групу&nbsp;— це зробити себе якомога непомітнішою.<ref name=":4">{{Cite journal|last=Aston|first=Felicity|date=September 2005|title=Women of the White Continent|url=http://search.ebscohost.com/login.aspx?direct=true&db=f5h&AN=18007340&site=ehost-live|journal=Geographical (Campion Interactive Publishing)|volume=77|issue=9|page=26|doi=|pmid=|url-access=subscription|access-date=25 August 2016|via=EBSCOhost}}</ref>
+
У 1946 та 1947 роках Джекі Ронн та Дженні Дерлінгтон стали першими жінками, які провели рік в Антарктиді.<ref name=":32">{{Cite web|url=http://antarcticsun.usap.gov/features/contentHandler.cfm?id=1954|title=Famous Firsts|last=|first=|date=13 November 2009|website=The Antarctic Sun|publisher=United States Antarctic Program|accessdate=25 August 2016}}</ref> Вони не були науковцями, а супроводжували своїх чоловіків в експедиції. Перад поїздкою чимало учасників експедиції підписали петицію, "намагаючись не допустити цього».<ref>{{Cite book|url=https://books.google.com/books?id=WMa5n9ZAV4YC&lpg=PA10&dq=first%20women%20antarctica&pg=PA10#v=onepage&q=first%20women%20antarctica&f=false|title=Mountains of Madness: A Scientist's Odyssey in Antarctica|last=Long|first=John|year=2001|publisher=Joseph Henry Press|location=Washington, D.C.|pages=10|isbn=978-0309070775}}</ref>
   
  +
== Перші жінки-дослідниці Антарктиди ==
== Подальші дослідження ==
 
Жінки-науковці вперше почали досліджувати Антарктиду з кораблів. Перша жінка-науковець [[Кльонова Марія Василівна|Марія Кльонова]] з [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|Радянського Союзу]] працювала на кораблях ''Об'' та ''Лена'' недалеко від узбережжя Антарктики в 1955—1956&nbsp;рр. {{Sfn|Burns|2007|с=1094}} Робота Кльонової допомогла створити перший антарктичний [[Атлас (книга)|атлас]] .<ref name="Antarctic Women Then & Now">{{Cite web|url=http://www.theantarcticbookofcookingandcleaning.com/antarctic-women.html|title=Antarctic Women Then & Now|last=|first=|date=|website=The Antarctic Book of Cooking and Cleaning|publisher=|accessdate=27 August 2016}}</ref> Жінки працювали на кораблях, що пеервозили радянські антарктичні експедиції, після 1963 року. {{Sfn|Burns|2007|с=1094}}
+
Жінки-науковці почали досліджувати Антарктиду з кораблів. Перша жінка-науковець [[Кльонова Марія Василівна|Марія Кльонова]] з [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|Радянського Союзу]] працювала на кораблях ''Об'' та ''Лена'' недалеко від узбережжя Антарктики в 1955—1956&nbsp;рр. {{Sfn|Burns|2007|с=1094}} Робота Кльонової допомогла створити перший антарктичний [[Атлас (книга)|атлас]] .<ref name="Antarctic Women Then & Now">{{Cite web|url=http://www.theantarcticbookofcookingandcleaning.com/antarctic-women.html|title=Antarctic Women Then & Now|last=|first=|date=|website=The Antarctic Book of Cooking and Cleaning|publisher=|accessdate=27 August 2016}}</ref> Жінки працювали на кораблях, що перевозили радянські антарктичні експедиції, після 1963 року. {{Sfn|Burns|2007|с=1094}}
   
 
Першу команду полярників, яка складалася лише з жінок, очолила Лоїс Джонс у 1969 році.<ref name=":1">{{Cite web|url=https://www.nsf.gov/discoveries/disc_summ.jsp?cntn_id=116134|title=The First Women in Antarctica|last=|first=|date=11 January 2010|website=National Science Foundation|publisher=|accessdate=24 August 2016}}</ref> Першою американкою, яка вступила у внутрішні райони Антарктики в 1970 році, була інженер Ірен С Педен. {{Sfn|Peden|1998|с=17}} Педен стверджувала, що існували міфи щодо жінок, які поїхали на узбережжя, вважалося, що вони були проблемою {{Sfn|Peden|1998|с=18}} Адмірал, відповідальний за перевезення Педен до Антарктиди, стверджував, що вона їде туди в пошуках пригоди або щоб знайти чоловіка, а не з метою наукових досліджень.<ref name=":10">{{Cite news|url=http://theinstitute.ieee.org/tech-history/technology-history/this-ieee-fellow-blazed-a-trail-for-female-scientists-in-antarctica|title=This IEEE Fellow Blazed a Trail for Female Scientists in Antarctica|last=Davis|first=Amanda|date=14 April 2016|work=The Institute|accessdate=27 August 2016}}</ref> Незважаючи на певні труднощі (зокрема, Ірен Педен не було надано необхідне обладнання в Антарктиді), її дослідження на континенті були успішними.
Ранньою кандидатурою на те, щоб стати однією з перших жінок-вчених, яка поїхала в Антарктиду, був геолог Доун Родлі, яку схвалив не тільки спонсор експедиції Колін Булл, але і дружини членів чоловічої команди.<ref name=":2">{{Cite web|url=http://antarcticsun.usap.gov/features/contentHandler.cfm?id=1955|title=Behind the Scenes|last=Bull|first=Colin|date=13 November 2009|website=The Antarctic Sun|publisher=United States Antarctic Program|accessdate=25 August 2016}}</ref> Родлі планував поїхати в 1958 році, але [[Військово-морські сили США|ВМС США]], який керував операцією «Глибока заморозка», відмовився відвезти її до [[Антарктида|Антарктиди]].
 
   
 
Першою американською жінкою, яка керувала дослідницькою станцією в Антарктиці, була Мері Еліс Макхіні - вона очолила [[Мак-Мердо (антарктична станція)|станцію Макмурдо]] у 1974 році.
Першу команду, яка складалася лише з жінок, очолила Лоїс Джонс у 1969 році.<ref name=":1">{{Cite web|url=https://www.nsf.gov/discoveries/disc_summ.jsp?cntn_id=116134|title=The First Women in Antarctica|last=|first=|date=11 January 2010|website=National Science Foundation|publisher=|accessdate=24 August 2016}}</ref> Першою жінкою з Сполучених Штатів, яка вступила у внутрішні райони Антарктики в 1970 році, була інженер Ірен С Педен. {{Sfn|Peden|1998|с=17}} Педен стверджувала, що існували міфи щодо жінок, які поїхали на узбережжя, вважалося, що вони були проблемою {{Sfn|Peden|1998|с=18}} Адмірал, відповідальний за перевезення Педен до Антарктиди, стверджував, що їде туди в пошуках пригоди або щоб знайти чоловіка, а не для свої дослідження.<ref name=":10">{{Cite news|url=http://theinstitute.ieee.org/tech-history/technology-history/this-ieee-fellow-blazed-a-trail-for-female-scientists-in-antarctica|title=This IEEE Fellow Blazed a Trail for Female Scientists in Antarctica|last=Davis|first=Amanda|date=14 April 2016|work=The Institute|accessdate=27 August 2016}}</ref> Незважаючи на її невдачі, в тому числі їй було не надане критичного необхідне обладнання в Антарктиді, дослідження Педена на континенті були успішними.
 
   
  +
Першою британкою, якау БАС відрядила в Антарктиду, була Джанет Томсон в 1983 році, яка описала заборону жінок на станціях, як «досить неправильну сегрегацію».<ref name=":9">{{Cite news|url=https://www.forbes.com/sites/hilarybrueck/2016/02/13/antarctica-homeward-bound/#aaac67c7642b|title=Meet the All-Women Team heading to Antarctica This Year|last=Brueck|first=Hilary|date=13 February 2016|work=Forbes|accessdate=27 August 2016}}</ref><ref>{{Cite web|url=http://www.bl.uk/voices-of-science/interviewees/janet-thomson/audio/janet-thomson-an-improper-segregation-of-scientists-at-the-british-antarctic-survey|title=Janet Thomson: An 'Improper Segregation of Scientists' at the British Antarctic Survey|last=|first=|date=|website=Voices of Science|publisher=British Library|accessdate=27 August 2016}}</ref> Жінки не допускалися до зимування на [[Галлей (антарктична станція)|дослідницькій станції Галлея]] до 1996 року.
Першою американською жінкою, яка керувала дослідницькою станцією в Антарктиці, була Мері Еліс Макхіні, яка очолила [[Мак-Мердо (антарктична станція)|станцію Макмурдо]] у 1974 році.
 
   
 
[[Аргентина]] відправила в Антарктику в 1969&nbsp;р. чотирьох вчених: біологиню Ірен Бернасконі, [[Бактеріологія|бактеріологиню]] Марію Адела Карію, біологиню Олену Мартинес Фонтес та експертку з водоростей Кармен Пуджальс .<ref name="Women Scientists Antarctica Bound">{{Cite news|url=https://www.newspapers.com/clip/6418485//|title=Women Scientists Antarctica Bound|last=|first=|date=24 January 1969|work=Alamogordo Daily News|accessdate=29 August 2016}}</ref>
[[Британці|У британських]] жінок були подібні проблеми до американками. Директором ''British Antarctic Survey'' (BAS) з 1959 по 1973 рік був [[Вівіан Фукс]], який стверджував, що включення жінок до досліджень, порушить гармонію та наукову продуктивність станцій Антарктики.<ref name=":4">{{Cite journal|last=Aston|first=Felicity|date=September 2005|title=Women of the White Continent|url=http://search.ebscohost.com/login.aspx?direct=true&db=f5h&AN=18007340&site=ehost-live|journal=Geographical (Campion Interactive Publishing)|volume=77|issue=9|page=26|doi=|pmid=|url-access=subscription|access-date=25 August 2016|via=EBSCOhost}}</ref> В 1960-тих роках, одній з жінок, яка подала заявку, писала листа, в якому було написано, що жінкам не сподобається в Антарктиді, оскільки немає магазинів і перукаря.<ref>{{Cite news|url=https://www.telegraph.co.uk/news/earth/environment/9260864/Women-wont-like-working-in-Antarctica-as-there-are-no-shops-and-hairdressers.html|title='Women Won't Like Working in Antarctica as There are No Shops and Hairdressers'|last=Jones|first=Beth|date=20 May 2012|work=The Telegraph|accessdate=25 August 2016}}</ref> Першою жінкою BAS, яка поїхала в Антарктиду, була Джанет Томсон в 1983 році, яка описала заборону жінок на станціях, як «досить неправильну сегрегацію».<ref name=":9">{{Cite news|url=https://www.forbes.com/sites/hilarybrueck/2016/02/13/antarctica-homeward-bound/#aaac67c7642b|title=Meet the All-Women Team heading to Antarctica This Year|last=Brueck|first=Hilary|date=13 February 2016|work=Forbes|accessdate=27 August 2016}}</ref><ref>{{Cite web|url=http://www.bl.uk/voices-of-science/interviewees/janet-thomson/audio/janet-thomson-an-improper-segregation-of-scientists-at-the-british-antarctic-survey|title=Janet Thomson: An 'Improper Segregation of Scientists' at the British Antarctic Survey|last=|first=|date=|website=Voices of Science|publisher=British Library|accessdate=27 August 2016}}</ref> Жінки не допускалися до зимування на [[Галлей (антарктична станція)|дослідницькій станції Галлея]] до 1996 року.
 
   
 
У ХХІ ст. присутність жінок-вчених в Антарктиді зросла і ґендерна рівність стала нормою в більшості національних експедицій.[[Файл:Women_at_2013_Icestock.jpg|альт=Women celebrate at 2013 Icestock in Antarctica.|міні| Жінки відзначають у 2013 році IceStock в Антарктиді. ]]
[[Аргентина]] відправила в Антарктику в 1969&nbsp;р. чотирьох вчених: біологиню Ірен Бернасконі, [[Бактеріологія|бактеріологиню]] Марію Адела Карію, біологиню Олену Мартинес Фонтес та експертку з водоростей Кармен Пуджальс .<ref name="Women Scientists Antarctica Bound">{{Cite news|url=https://www.newspapers.com/clip/6418485//|title=Women Scientists Antarctica Bound|last=|first=|date=24 January 1969|work=Alamogordo Daily News|accessdate=29 August 2016}}</ref> Пізніше, у 1978 році, Аргентина відправила вагітну жінку, Сільвію Морелло де Пальму, до [[Есперанса (антарктична станція)|бази Есперанса,]] щоб та там народили і таким чином «використати дитину для передачі територіальних претензій» до Антарктиди.<ref>{{Cite web|url=http://www.atlasobscura.com/articles/how-a-baby-staked-argentina-s-claim-on-antarctica|title=How a Baby Staked Argentina's Claim on Antarctica|last=Holmes|first=Tao Tao|date=25 February 2016|website=Atlas Obscura|publisher=|accessdate=29 August 2016}}</ref>
 
  +
[[Міжнародний жіночий день]] в 2012 року в Антарктиді святкували понад півсотні жінок, які складали 70&nbsp;% Міжнародної антарктичної експедиції. {{Sfn|Verbitsky|2015|с=59}}
 
== Новітня історія ==
 
[[Файл:Women_at_2013_Icestock.jpg|альт=Women celebrate at 2013 Icestock in Antarctica.|міні| Жінки відзначають у 2013 році IceStock в Антарктиді. ]]
 
У 2005 році письменниця Гретхен Леглер пише, що в Антарктиді стало набагато більше жінок і що деякі з них [[Лесбійство|лесбійки]] .<ref>{{Cite journal|last=Marler|first=Regina|date=2005|title=Ice Queen|url=http://search.ebscohost.com/login.aspx?direct=true&db=f5h&AN=19049705&site=ehost-live|journal=Advocate|volume=|issue=952|page=77|doi=|pmid=|url-access=subscription|access-date=29 August 2016|via=EBSCOhost}}</ref> [[Міжнародний жіночий день]] в 2012 року в Антарктиді святкували понад півсотні жінок, які складали 70&nbsp;% Міжнародної антарктичної експедиції. {{Sfn|Verbitsky|2015|с=59}}
 
   
 
[https://homewardboundprojects.com.au/ Homeward Bound]&nbsp;— це 10-річна програма, покликана заохотити участь жінок у науці, яка планувала направити першу велику (78 членів) жіночу експедицію в Антарктиду в 2016 році.<ref>{{Cite web|url=http://homewardboundprojects.com.au/about/|title=About HB {{!}} Homeward Bound|language=en-US|accessdate=2020-01-07}}</ref> Перша група складалася з 76 жінок і прибула в Антарктиду на три тижні в грудні 2016 року.<ref name=":20">{{Cite news|url=https://www.bustle.com/p/how-networking-in-antarctica-could-give-women-in-stem-fields-the-ultimate-advantage-47420|title=How Networking In Antarctica Could Give Women In STEM Fields The Ultimate Advantage|last=Spychalsky|first=Alexandra|work=Bustle|accessdate=2017-12-06|language=en}}</ref>
 
[https://homewardboundprojects.com.au/ Homeward Bound]&nbsp;— це 10-річна програма, покликана заохотити участь жінок у науці, яка планувала направити першу велику (78 членів) жіночу експедицію в Антарктиду в 2016 році.<ref>{{Cite web|url=http://homewardboundprojects.com.au/about/|title=About HB {{!}} Homeward Bound|language=en-US|accessdate=2020-01-07}}</ref> Перша група складалася з 76 жінок і прибула в Антарктиду на три тижні в грудні 2016 року.<ref name=":20">{{Cite news|url=https://www.bustle.com/p/how-networking-in-antarctica-could-give-women-in-stem-fields-the-ultimate-advantage-47420|title=How Networking In Antarctica Could Give Women In STEM Fields The Ultimate Advantage|last=Spychalsky|first=Alexandra|work=Bustle|accessdate=2017-12-06|language=en}}</ref>
   
Станом на 2016 рік жінки складали 55&nbsp;% членства в Асоціації полярних науковців ранньої кар'єри (APECS).<ref name=":6">{{Cite web|url=http://www.scar.org/women|title=Celebrating Women in Antarctic Research|last=|first=|date=|website=The Scientific Committee on Antarctic Research|publisher=|accessdate=27 August 2016}}</ref> У 2016 році майже третина всіх дослідників Південного полюсу були жінками.<ref name=":9">{{Cite news|url=https://www.forbes.com/sites/hilarybrueck/2016/02/13/antarctica-homeward-bound/#aaac67c7642b|title=Meet the All-Women Team heading to Antarctica This Year|last=Brueck|first=Hilary|date=13 February 2016|work=Forbes|accessdate=27 August 2016}}</ref> Австралійська антарктична програма (AAP) докладає «свідомих зусиль для долучення жінок». {{Sfn|Verbitsky|2015|с=58}}
+
Станом на 2016 рік жінки складали 55&nbsp;% членства в Асоціації полярних науковців ранньої кар'єри (APECS).<ref name=":6">{{Cite web|url=http://www.scar.org/women|title=Celebrating Women in Antarctic Research|last=|first=|date=|website=The Scientific Committee on Antarctic Research|publisher=|accessdate=27 August 2016}}</ref> У 2016 році майже третина всіх дослідників Південного полюсу були жінками.<ref name=":9">{{Cite news|url=https://www.forbes.com/sites/hilarybrueck/2016/02/13/antarctica-homeward-bound/#aaac67c7642b|title=Meet the All-Women Team heading to Antarctica This Year|last=Brueck|first=Hilary|date=13 February 2016|work=Forbes|accessdate=27 August 2016}}</ref> А деякі країни, що мають свої станції на шостому континенті, наприклад, Австралія, включили гендерну рівність у доступі до полярних досліджень як складову політики у галузі науки. Так, в Австралійській антарктичній програмі (AAP) йдеться про «свідомі зусилля для долучення жінок». {{Sfn|Verbitsky|2015|с=58}}
  +
  +
== Українки в Антарктиді ==
  +
Жінки взяли участь уже в другій національній антарктичній експедиції, у 1997-1998 роках. Їх було четверо із 12 осіб<ref>{{Cite web|title=Наші полярники|url=http://uac.gov.ua/polar-explorers/|website=UAC|accessdate=2020-01-31|language=uk|last=admin}}</ref>, тобто третина складу команди, яка відправилася на рік на антарктичну [[Академік Вернадський|станцію "Академік Вернадський"]]: геофізик Марина Орлова, метеорологи Світлана Краковська та Людмила Маньківська, а також кухар Галина Колотницька. Проте після цієї експедиції з неоголошених причин жінок не брали до участі в антарктичних експедиціях<ref>{{Cite news|title=Жінки в снігах: чи повернуться українки в Антарктику?|url=https://www.bbc.com/ukrainian/features-43299043|work=BBC News Україна|date=2018-03-07|accessdate=2020-01-31|language=uk|first=В'ячеслав|last=Шрамович}}</ref>.
  +
  +
Лише через 22 роки [[Національний антарктичний науковий центр]], оголосивши вперше відкритий конкуср кандидатів у полярники, запросив до участі жінок<ref>{{Cite web|title=Чекаємо документи як від кандидатів, так і від кандидаток – очільник НАНЦ Євген Дикий про початок конкурсу з відбору полярників для 24-ї Української антарктичної експедиції|url=http://uac.gov.ua/chekayemo-dokumenti-yak-vid-kandidativ-tak-i-vid-kandidatok-ochilnik-nanc-yevgen-dikij-pro-pochatok-konkursu-z-vidboru-polyarnikiv-dlya-24-%d1%97-ukra%d1%97nsko%d1%97-antarktichno%d1%97-eks/|website=UAC|date=2018-10-01|accessdate=2020-01-31|language=uk|last=admin}}</ref>. Відтак до складу 24 української антарктичної експедиції (2019-2020 рр.) увійшли біологиня Оксана Савенко та лікарка Наталія Бабій.<ref>{{Cite web|title=Українські жінки повертаються в Антарктиду (відео) {{!}} DW {{!}} 12.03.2019|url=https://www.dw.com/uk/%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96-%D0%B6%D1%96%D0%BD%D0%BA%D0%B8-%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%82%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F-%D0%B2-%D0%B0%D0%BD%D1%82%D0%B0%D1%80%D0%BA%D1%82%D0%B8%D0%B4%D1%83-%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B5%D0%BE/a-47874040|website=DW.COM|accessdate=2020-01-31|language=uk-UA|first=Deutsche|last=Welle (www.dw.com)}}</ref> У складі 25-ої української анаткртичної експедиції також є дві жінки - біологиня Євгенія Прекрасна та метеорологиня Анна Соіна<ref>{{Cite web|title=Визначено склад 25-ої української антарктичної експедиції|url=http://uac.gov.ua/viznacheno-sklad-25-ukra%d1%97nsko%d1%97-antarktichno%d1%97-ekspedici%d1%97/|website=UAC|date=2020-01-20|accessdate=2020-01-31|language=uk|first=Зварич|last=Олена}}</ref>
   
 
== Сексуальні домагання та сексизм ==
 
== Сексуальні домагання та сексизм ==
Коли оператор важкої техніки Джулія Уберуага вперше поїхала в Антарктиду в кінці 70-х&nbsp;— на початку 80-х, вона пригадала, що «чоловіки дивилися на неї чи косилися на неї або іншим чином давали їй знати, що вона на бажана на цій роботі».<ref name=":19">{{Cite news|url=https://www.nytimes.com/1998/11/10/science/after-struggle-women-win-place-ice-labs-field-new-outlook.html?pagewanted=1|title=After a Struggle, Women Win A Place 'on the Ice'; In Labs and in the Field, a New Outlook|last=Dean|first=Cornelia|date=10 November 1998|work=The New York Times|accessdate=30 August 2016}}</ref> Ріта Меттьюс, яка поїхала в Антарктиду в той самий період, що й Уберуага, сказала, що "чоловіки були всюди. Були такі, які ніколи не перестануть йти за вами ". У 1983 році Мерилін Вуді описала життя на станції [[Мак-Мердо (антарктична станція)|Мак-Мердо]] і сказала: «Це змушує твою голову крутитися, вся ця увага з боку всіх цих чоловіків».<ref name=":11">{{Cite news|url=https://www.newspapers.com/clip/6417901//|title=Women Who Conquer the South Pole|last=Satchell|first=Michael|date=5 June 1983|work=The San Bernardino County Sun|accessdate=29 August 2016}}</ref> Потім вона сказала: «Ти розумієш, що ти можеш покласти мішок над головою, і вони все одно закохаються в тебе».<ref name=":13">{{Cite news|url=https://www.newspapers.com/clip/6417980//|title=Women Who Conquer the South Pole (continued)|last=Satchell|first=Michael|date=5 June 1983|work=The San Bernardino County Sun|accessdate=29 August 2016}}</ref>
+
Коли оператор важкої техніки Джулія Уберуага вперше поїхала в Антарктиду в кінці 1970-х&nbsp;— на початку 1980-х, вона пригадала, що «чоловіки дивилися на неї скоса та всіляко давали їй зрозуміти, що вона небажана на цій роботі».<ref name=":19">{{Cite news|url=https://www.nytimes.com/1998/11/10/science/after-struggle-women-win-place-ice-labs-field-new-outlook.html?pagewanted=1|title=After a Struggle, Women Win A Place 'on the Ice'; In Labs and in the Field, a New Outlook|last=Dean|first=Cornelia|date=10 November 1998|work=The New York Times|accessdate=30 August 2016}}</ref> У 1983 році Мерилін Вуді описала життя на станції [[Мак-Мердо (антарктична станція)|Мак-Мердо]], зауаживши: «Голова йде обертом від тієї несамовито великої уваги з боку всіх чоловіків».<ref name=":11">{{Cite news|url=https://www.newspapers.com/clip/6417901//|title=Women Who Conquer the South Pole|last=Satchell|first=Michael|date=5 June 1983|work=The San Bernardino County Sun|accessdate=29 August 2016}}</ref> І додала: «Ти розумієш, що ти можеш вдягнути мішок на голову, але вони все одно закохаються в тебе».<ref name=":13">{{Cite news|url=https://www.newspapers.com/clip/6417980//|title=Women Who Conquer the South Pole (continued)|last=Satchell|first=Michael|date=5 June 1983|work=The San Bernardino County Sun|accessdate=29 August 2016}}</ref>[[Сексуальне домагання|Сексуальні домагання]], як і раніше, залишаються проблемою для жінок, які працюють в Антарктиді.<ref>{{Cite news|url=http://www.abc.net.au/news/2015-05-05/women-scientists-in-antarctica-report-sexual-harassment/6443570|title=Stories of Sexual Harassment Against Women in Antarctica Highlight Issue in Science Industry|last=Hague|first=Brietta|date=4 May 2015|work=ABC News|accessdate=24 August 2016}}</ref>
   
Інша вчена, Сінтія Макфі, була повністю вимкнута з «чоловічої товариства» за своїм місцезнаходженням і мусила тривалий час боротися з самотністю.<ref name=":133">{{Cite news|url=https://www.newspapers.com/clip/6417980//|title=Women Who Conquer the South Pole (continued)|last=Satchell|first=Michael|date=5 June 1983|work=The San Bernardino County Sun|access-date=29 August 2016|via=Newspapers.com}}</ref>
+
Інша вчена, Сінтія Макфі, була повністю вимкнута з «чоловічої товариства» і мусила тривалий час боротися з самотністю.<ref name=":133">{{Cite news|url=https://www.newspapers.com/clip/6417980//|title=Women Who Conquer the South Pole (continued)|last=Satchell|first=Michael|date=5 June 1983|work=The San Bernardino County Sun|access-date=29 August 2016|via=Newspapers.com}}</ref>
   
 
Марта Кейн, друга жінка, яка перезимувала на Південному полюсі, зазнала «негативного тиску» з боку чоловіків і стверджувала, що дехто розглядав її як особу, яка вторглася на їхню, чоловічу, тереторію.
 
Марта Кейн, друга жінка, яка перезимувала на Південному полюсі, зазнала «негативного тиску» з боку чоловіків і стверджувала, що дехто розглядав її як особу, яка вторглася на їхню, чоловічу, тереторію.
   
 
Деякі організації, такі як австралійський Антарктичний відділ, створили та прийняли політику з метою боротьби із сексуальними домаганнями та дискримінацією за ознакою статі. {{Sfn|Blackadder|2013|с=94}} [[Антарктична програма США]] (USAP) заохочує жінок та меншини подавати заявки на участь в експедиціях.<ref>{{Cite web|url=http://www.usap.gov/jobsAndOpportunities/|title=Jobs and Opportunities|last=|first=|date=|website=United States Antarctic Program|publisher=|accessdate=30 August 2016}}</ref>
У 90-х роках в Антарктиді жінки відчували навішування ярликів. Ці жінки були позначені " [[Проституція|повіями]] "для взаємодії з чоловіками і ті, хто не взаємодіяв з чоловіками, називали «dykes». {{Sfn|Rothblum, Weinstock & Morris|1998|с=12}}
 
   
 
== Жінки-рекордсмени ==
[[Сексуальне домагання|Сексуальні домагання]] як і раніше залишаються проблемою для жінок, що працюють в Антарктиді, і багато жінок вчених знову і знову зазнають сексуальних домагань.<ref>{{Cite news|url=http://www.abc.net.au/news/2015-05-05/women-scientists-in-antarctica-report-sexual-harassment/6443570|title=Stories of Sexual Harassment Against Women in Antarctica Highlight Issue in Science Industry|last=Hague|first=Brietta|date=4 May 2015|work=ABC News|accessdate=24 August 2016}}</ref>
 
  +
Американка Ліза Денсмор в 1988 році стала першою жінкою, яка підкорила антакртичну вершину - [[Масив Вінсон|гору Маунт-Вінсон]].<ref>{{Cite news|url=http://www.livescience.com/41122-mount-vinson-antarcticas-highest-mountain.html|title=Mount Vinson: Antarctica's Highest Mountain|last=Zimmermann|first=Kim Ann|date=11 November 2013|work=Live Science|accessdate=30 August 2016}}</ref>
   
 
У 1993 році американка [[Енн Бенкрофт (дослідниця)|Енн Банкрофт]] очолила першу експедицію на Південний полюс, яка повністю складалася з жінок.<ref name=":17">{{Cite web|url=http://www.livescience.com/31297-extreme-female-explorers.html|title=7 Extreme Explorers|last=Gammon|first=Katharine|date=28 March 2012|website=Live Science|publisher=|accessdate=24 August 2016}}</ref> В 2001 році Банкрофт і Лів Арнесен були першими жінками, які каталися на лижах по Антарктиді.
Деякі організації, такі як австралійський Антарктичний відділ, створили та прийняли політику з метою боротьби із сексуальними домаганнями та дискримінацією за ознакою статі. {{Sfn|Blackadder|2013|с=94}} [[Антарктична програма США]] (USAP) заохочує жінок та меншини подавати заявки.<ref>{{Cite web|url=http://www.usap.gov/jobsAndOpportunities/|title=Jobs and Opportunities|last=|first=|date=|website=United States Antarctic Program|publisher=|accessdate=30 August 2016}}</ref>
 
 
== Жінки-рекордсмени ==
 
Американка Ліза Денсмор в 1988 році стала першою жінкою, зійшовшою на вершину [[Масив Вінсон|гори Маунт-Вінсон]].<ref>{{Cite news|url=http://www.livescience.com/41122-mount-vinson-antarcticas-highest-mountain.html|title=Mount Vinson: Antarctica's Highest Mountain|last=Zimmermann|first=Kim Ann|date=11 November 2013|work=Live Science|accessdate=30 August 2016}}</ref> У 1993 році американка [[Енн Бенкрофт (дослідниця)|Енн Банкрофт]] очолила першу експедицію на Південний полюс, що повністю складалася з жінок.<ref name=":17">{{Cite web|url=http://www.livescience.com/31297-extreme-female-explorers.html|title=7 Extreme Explorers|last=Gammon|first=Katharine|date=28 March 2012|website=Live Science|publisher=|accessdate=24 August 2016}}</ref> В 2001 році Банкрофт і Лів Арнесен були першими жінками, які каталися на лижах по Антарктиді.
 
   
Лінна Кокс проплила милю в воді Антарктики в 2003 році.<ref>{{Cite web|url=http://www.cbsnews.com/stories/2003/02/12/60II/main540357.shtml|title=Swimming to America|last=McKay|first=Mary-Jayne|publisher=CBS News|website=60 Minutes|accessdate=21 July 2011|archiveurl=http://www.cbsnews.com/stories/2003/02/12/60II/main540357.shtml|archivedate=Feb 12, 2003}}</ref>
+
Лінна Кокс пропливла милю в воді Антарктики в 2003 році.<ref>{{Cite web|url=http://www.cbsnews.com/stories/2003/02/12/60II/main540357.shtml|title=Swimming to America|last=McKay|first=Mary-Jayne|publisher=CBS News|website=60 Minutes|accessdate=21 July 2011|archiveurl=http://www.cbsnews.com/stories/2003/02/12/60II/main540357.shtml|archivedate=Feb 12, 2003}}</ref>
   
 
Марія Леєрштам у 2013 році стала першою людиною, яка приїхала на [[Амундсен-Скотт|полярну станцію Амундсена-Скотта]] на лежачому триколісному велосипеді .<ref>{{Citation|title=British adventurer Maria Leijerstam achieves world first by cycling to South Pole|url=https://www.independent.co.uk/news/uk/home-news/british-adventurer-maria-leijerstam-achieves-world-first-by-cycling-to-south-pole-9026928.html|journal=[[The Independent]]|access-date=2015-11-04|language=en}}</ref>
 
Марія Леєрштам у 2013 році стала першою людиною, яка приїхала на [[Амундсен-Скотт|полярну станцію Амундсена-Скотта]] на лежачому триколісному велосипеді .<ref>{{Citation|title=British adventurer Maria Leijerstam achieves world first by cycling to South Pole|url=https://www.independent.co.uk/news/uk/home-news/british-adventurer-maria-leijerstam-achieves-world-first-by-cycling-to-south-pole-9026928.html|journal=[[The Independent]]|access-date=2015-11-04|language=en}}</ref>
   
 
== Відзнаки та нагороди ==
 
== Відзнаки та нагороди ==
У 1975 році Елеонора Гоннівілл стає першою жінкою, яка отримала медаль Фукса з Британського антарктичної служби {{Sfn|Burns|2007|с=1095}} Першою жінкою, яка отримала Полярну медаль, була Вірджинія Фіенн в 1986 році, яку відзначили за роботу в [[Трансглобальна експедиція|Трансглоблальній експедиції]] . {{Sfn|Burns|2007|с=1095}} Вона також була першою жінкою, яка «зимувала в обох полярних регіонах».<ref name=":7">{{Cite book|url=https://books.google.com/?id=PYdBH4dOOM4C&lpg=PA309&dq=%22silvia%20morello%20de%20palma%22&pg=PA716#v=onepage&q=woman&f=false|title=Exploring Polar Frontiers: A Historical Encyclopedia|last=Mills|first=William James|year=2003|publisher=ABC-CLIO|volume=1|location=Santa Barbara, CA|pages=716–717|isbn=9781576074220}}</ref> Деніз Аллен&nbsp;— перша жінка, яка була нагороджена австралійською Антарктичною медаллю в 1989 році. {{Sfn|Burns|2007|с=1095}}
+
У 1975 році Елеонора Гоннівілл стає першою жінкою, яка отримала медаль Фукса від Британського антарктичної служби {{Sfn|Burns|2007|с=1095}} Першою жінкою, яка отримала Полярну медаль, була Вірджинія Фіенн в 1986 році, яку відзначили за роботу в [[Трансглобальна експедиція|Трансглоблальній експедиції]] . {{Sfn|Burns|2007|с=1095}} Вона також була першою жінкою, яка «зимувала в обох полярних регіонах», в Арктиці та Антарктиці.<ref name=":7">{{Cite book|url=https://books.google.com/?id=PYdBH4dOOM4C&lpg=PA309&dq=%22silvia%20morello%20de%20palma%22&pg=PA716#v=onepage&q=woman&f=false|title=Exploring Polar Frontiers: A Historical Encyclopedia|last=Mills|first=William James|year=2003|publisher=ABC-CLIO|volume=1|location=Santa Barbara, CA|pages=716–717|isbn=9781576074220}}</ref> Деніз Аллен&nbsp;— перша жінка, яка була нагороджена австралійською Антарктичною медаллю в 1989 році. {{Sfn|Burns|2007|с=1095}}
   
 
== Див. також ==
 
== Див. також ==

Версія за 19:23, 31 січня 2020

Woman working at the West Antarctic Ice Sheet (WAIS) Divide Field Camp in 2012.
Жінка, яка працює на Західному-Антарктичному льодовому щиті у 2012 році.

Найвідомішою «першою» жінкою, яка ступила на один з островів Антарктиди була Каролайн Міккелсен у 1935 році.[1] Першими країнами, чиї жінки-вчені працювали в Антарктиді, були Радянський Союз, Південна Африка та Аргентина .[2][3][4]

Жінки, які бажали працювати в Антарктиді, повинні були долати гендерні стареотипи. Навіть після дослідження Джейн Моцеллін 1995 року, згідно з яким жінки справляються краще, ніж чоловіки з антарктичним середовищем, жінок, які мали відповідну кваліфікацію, обирали в експедиції рідше, ніж чоловіків.[5]

Історичні бар'єри

Mary Byrd Land, named after the wife of Rear Admiral Richard E. Byrd in 1929.
Мері Берд Ленд, названа на честь дружини контр-адмірала Річарда Е. Берда в 1929 році.

У першій половині ХХ ст. жінок не брали в антакртичні експедиції, оскільки вввжалося, що жінки не можуть впоратися з екстремальними температурами або кризовими ситуаціями.[6] Вівіан Фукс, який очолював Британську антарктичну службу в 1960-х роках, вважав, що жінки не можуть носити важке обладнання та що споруди станцій в Антарктиді непридатні для жінок. [7] В США багато років вважали, що клімат Антарктики занадто суворий для жінок.[8]

Антарктиду багато чоловіків розглядали як місце, де вони могли уявити себе героїчними завойовниками. У західній культурі полярні території часто асоціюються[9] з маскулінністю . [10] Водночас деякі країни, передовсім Аргентина і Чилі, використовували жінок, щоб затвердити свої претензії на території в Антарктиді: вони привозили вагітних жінок на свої бази в Антарктиці, щоб ті народжували там дітей. [11] Сильвія Морелла де Пальма була першою жінкою, яка народила в Антарктиді, на аргентинській станції Есперанса 7 січня 1978 року; її син Еміліо Пальма став першою людиною, народженою в Антарктиді.

Багато чоловіків не бажали, щоб жінки з'являлися на контененті, який вважали «єдиним чоловічим клубом», де жінки "зіпсують" «чистоту гомосоціального середовища роботи та ігор».[12] Експедиціям в Антарктиді часто сприяли національні військово-морські сили, які зазвичай не брали жінок на свої кораблі.[13] Військово-морські сили США використовували аргумент про «примітивні санітарно-гігієнічні заклади» в Антарктиді як привід не брати на борт жінок-вечних, які готові були стати учасницями антарктичних експедицій. Подібна відмова спіткала, зокрема, фахівчиню в галузі геології Доун Родлі, кандидатуру якої схвалив не тільки спонсор експедиції Колін Булл, але і дружини членів команди.[14] Родлі планувала поїздку в 1958 році, але ВМС США, які керували операцією «Глибока заморозка», відмовилися відвезти її до Антарктиди.[15] Адмірал військово-морських сил США Джордж Дюфек вважав, що присутність жінок на Антарктиді «зірве чоловічі ілюзії бути героями та прикордонниками». [7]

У британських жінок були подібні проблеми. Директор Боитанської антарктичної служби (British Antarctic Survey, BAS) Вівіан Фукс (на посаді 1959-1973 рр.) стверджував, що включення жінок до експедицій порушить гармонію та наукову продуктивність станцій Антарктики.[16] В 1960-тих роках одній з жінок, яка подала заявку,БАС написала у відповідь лист, в якому було написано, що жінкам не сподобається в Антарктиді, оскільки немає магазинів і перукаря.[17]

Наприкінці 1990-х років суспільна думка зазнала змін. Зокрема, соціолог Чарльз Москос заявив, що чим більше жінок вводиться в групу, тим менше агресії і «більше розвивається громадянська культура».[18]

Більшість професій в Антарктиці пов'язані із наукою - сферою, де жінки нерідко стикаються з бар'єрами. Усі види обмежень у доступі жінок до науки були і є гендерні стереотипи про «невідповідність» жінок певним фахам. У другій Українській антарктичній експедиції (1997-1998 рр.) було четверо жінок, проте одна з них, метеоролог Світлана Краковська, визнавала[19], що потрапити до складу експедиції жінкам було значно важче, ніж чоловікам.

Перші жінки, які потрапили в Антарктиду

Першою жінкою із Заходу, яка потрапила в регіон, наближений до Антарктики, ймовірно, була Луїза Сегуїн, яка в 1773 р. пливла на судні Roland разом з французьким мореплавцем Івом-Жозефом Тремареком Кергеленом.

На початку ХХ століття жінки намагалися взяти участь у подорожах до Антарктиди. Коли Ернест Шеклтон оголосив про свою експедицію до Антарктики 1914 року, три жінки написали прохання приєднатися до експедиції, проте всім їм було відмовлено. [9] Пізніше, у 1929 р., двадцять п'ять жінок побажали взяти участь у спільній британсько-австралійсько-новозеландській науковій антарктичній експедиції (БАНЗАРЕ), але їхні заявки також були відхилені [20] Коли в 1937 р. споряджалася британська експедиція з метою заснувати в Антарктиді першу наукову базу Великої Британії, 1300 жінок подали заявку на участь, [20] але жодна із претенденток не потрапила до складу експедиції.[21]

Першими жінками, які потрапили до Антарктиди, були дружини та компаньйонки дослідників, які супроводжували своїх чоловіків. [22] Перша жінка, яка ступила на антарктичні острови, була Керолайн Міккельсен в 1935 році, яка супроводжувала свого чоловіка. [23] Першою жінкою, яка ступила на антарктичний материк, є Сколіні Моноліт, яка також супроводжувала свого чоловіка. за нею також була дочка Августа Софі Крістенсен та дві інші жінки: Ліллемор Рахле і Солвейг Відерё.[21][24][25] . [26]

У 1946 та 1947 роках Джекі Ронн та Дженні Дерлінгтон стали першими жінками, які провели рік в Антарктиді.[27] Вони не були науковцями, а супроводжували своїх чоловіків в експедиції. Перад поїздкою чимало учасників експедиції підписали петицію, "намагаючись не допустити цього».[28]

Перші жінки-дослідниці Антарктиди

Жінки-науковці почали досліджувати Антарктиду з кораблів. Перша жінка-науковець Марія Кльонова з Радянського Союзу працювала на кораблях Об та Лена недалеко від узбережжя Антарктики в 1955—1956 рр. [29] Робота Кльонової допомогла створити перший антарктичний атлас .[30] Жінки працювали на кораблях, що перевозили радянські антарктичні експедиції, після 1963 року. [29]

Першу команду полярників, яка складалася лише з жінок, очолила Лоїс Джонс у 1969 році.[31] Першою американкою, яка вступила у внутрішні райони Антарктики в 1970 році, була інженер Ірен С Педен. [32] Педен стверджувала, що існували міфи щодо жінок, які поїхали на узбережжя, вважалося, що вони були проблемою [33] Адмірал, відповідальний за перевезення Педен до Антарктиди, стверджував, що вона їде туди в пошуках пригоди або щоб знайти чоловіка, а не з метою наукових досліджень.[8] Незважаючи на певні труднощі (зокрема, Ірен Педен не було надано необхідне обладнання в Антарктиді), її дослідження на континенті були успішними.

Першою американською жінкою, яка керувала дослідницькою станцією в Антарктиці, була Мері Еліс Макхіні - вона очолила станцію Макмурдо у 1974 році.

Першою британкою, якау БАС відрядила в Антарктиду, була Джанет Томсон в 1983 році, яка описала заборону жінок на станціях, як «досить неправильну сегрегацію».[34][35] Жінки не допускалися до зимування на дослідницькій станції Галлея до 1996 року.

Аргентина відправила в Антарктику в 1969 р. чотирьох вчених: біологиню Ірен Бернасконі, бактеріологиню Марію Адела Карію, біологиню Олену Мартинес Фонтес та експертку з водоростей Кармен Пуджальс .[4]

У ХХІ ст. присутність жінок-вчених в Антарктиді зросла і ґендерна рівність стала нормою в більшості національних експедицій.

Women celebrate at 2013 Icestock in Antarctica.
Жінки відзначають у 2013 році IceStock в Антарктиді.

Міжнародний жіночий день в 2012 року в Антарктиді святкували понад півсотні жінок, які складали 70 % Міжнародної антарктичної експедиції. [36]

Homeward Bound — це 10-річна програма, покликана заохотити участь жінок у науці, яка планувала направити першу велику (78 членів) жіночу експедицію в Антарктиду в 2016 році.[37] Перша група складалася з 76 жінок і прибула в Антарктиду на три тижні в грудні 2016 року.[38]

Станом на 2016 рік жінки складали 55 % членства в Асоціації полярних науковців ранньої кар'єри (APECS).[39] У 2016 році майже третина всіх дослідників Південного полюсу були жінками.[34] А деякі країни, що мають свої станції на шостому континенті, наприклад, Австралія, включили гендерну рівність у доступі до полярних досліджень як складову політики у галузі науки. Так, в Австралійській антарктичній програмі (AAP) йдеться про «свідомі зусилля для долучення жінок». [40]

Українки в Антарктиді

Жінки взяли участь уже в другій національній антарктичній експедиції, у 1997-1998 роках. Їх було четверо із 12 осіб[41], тобто третина складу команди, яка відправилася на рік на антарктичну станцію "Академік Вернадський": геофізик Марина Орлова, метеорологи Світлана Краковська та Людмила Маньківська, а також кухар Галина Колотницька. Проте після цієї експедиції з неоголошених причин жінок не брали до участі в антарктичних експедиціях[42].

Лише через 22 роки Національний антарктичний науковий центр, оголосивши вперше відкритий конкуср кандидатів у полярники, запросив до участі жінок[43]. Відтак до складу 24 української антарктичної експедиції (2019-2020 рр.) увійшли біологиня Оксана Савенко та лікарка Наталія Бабій.[44] У складі 25-ої української анаткртичної експедиції також є дві жінки - біологиня Євгенія Прекрасна та метеорологиня Анна Соіна[45]

Сексуальні домагання та сексизм

Коли оператор важкої техніки Джулія Уберуага вперше поїхала в Антарктиду в кінці 1970-х — на початку 1980-х, вона пригадала, що «чоловіки дивилися на неї скоса та всіляко давали їй зрозуміти, що вона небажана на цій роботі».[18] У 1983 році Мерилін Вуді описала життя на станції Мак-Мердо, зауаживши: «Голова йде обертом від тієї несамовито великої уваги з боку всіх чоловіків».[15] І додала: «Ти розумієш, що ти можеш вдягнути мішок на голову, але вони все одно закохаються в тебе».[46]Сексуальні домагання, як і раніше, залишаються проблемою для жінок, які працюють в Антарктиді.[47]

Інша вчена, Сінтія Макфі, була повністю вимкнута з «чоловічої товариства» і мусила тривалий час боротися з самотністю.[48]

Марта Кейн, друга жінка, яка перезимувала на Південному полюсі, зазнала «негативного тиску» з боку чоловіків і стверджувала, що дехто розглядав її як особу, яка вторглася на їхню, чоловічу, тереторію.

Деякі організації, такі як австралійський Антарктичний відділ, створили та прийняли політику з метою боротьби із сексуальними домаганнями та дискримінацією за ознакою статі. [49] Антарктична програма США (USAP) заохочує жінок та меншини подавати заявки на участь в експедиціях.[50]

Жінки-рекордсмени

Американка Ліза Денсмор в 1988 році стала першою жінкою, яка підкорила антакртичну вершину - гору Маунт-Вінсон.[51]

У 1993 році американка Енн Банкрофт очолила першу експедицію на Південний полюс, яка повністю складалася з жінок.[52] В 2001 році Банкрофт і Лів Арнесен були першими жінками, які каталися на лижах по Антарктиді.

Лінна Кокс пропливла милю в воді Антарктики в 2003 році.[53]

Марія Леєрштам у 2013 році стала першою людиною, яка приїхала на полярну станцію Амундсена-Скотта на лежачому триколісному велосипеді .[54]

Відзнаки та нагороди

У 1975 році Елеонора Гоннівілл стає першою жінкою, яка отримала медаль Фукса від Британського антарктичної служби [55] Першою жінкою, яка отримала Полярну медаль, була Вірджинія Фіенн в 1986 році, яку відзначили за роботу в Трансглоблальній експедиції . [55] Вона також була першою жінкою, яка «зимувала в обох полярних регіонах», в Арктиці та Антарктиці.[13] Деніз Аллен — перша жінка, яка була нагороджена австралійською Антарктичною медаллю в 1989 році. [55]

Див. також

Примітки

  1. «Women in Antarctica: Sharing this Life-Changing Experience», transcript of speech by Robin Burns, given at the 4th Annual Phillip Law Lecture; Hobart, Tasmania, Australia; 18 June 2005. Retrieved 5 August 2010.
  2. Bogle, Ariel (11 August 2016). New Wikipedia Project Champions Women Scientists in the Antarctic. Mashable. Процитовано 24 August 2016. 
  3. SANAE IV. Antarctic Legacy of South Africa. Процитовано 29 August 2016. 
  4. а б Women Scientists Antarctica Bound. Alamogordo Daily News. 24 January 1969. Процитовано 29 August 2016. 
  5. Francis, Gavin (2012). Empire Antarctica: Ice, Silence, and Emperor Penguins. Berkeley, CA: Chatto & Windus. с. 89, 255. ISBN 9781619021846. 
  6. Hament, Ellyn. A Warmer Climate for Women in Antarctica. Origins Antarctica: Scientific Journeys from McMurdo to the Pole. Exploratorium. Процитовано 24 August 2016. 
  7. а б Lewander, 2009, с. 95
  8. а б Davis, Amanda (14 April 2016). This IEEE Fellow Blazed a Trail for Female Scientists in Antarctica. The Institute. Процитовано 27 August 2016. 
  9. а б Blackadder, 2015, с. 170
  10. Collins, 2009, с. 515
  11. Dodds, 2009, с. 508
  12. Glasberg, Elena (2011). 'Living Ice': Rediscovery of the Poles in an Era of Climate Crisis. Women's Studies Quarterly 39 (3): 229–230 — через Project MUSE. 
  13. а б Mills, William James (2003). Exploring Polar Frontiers: A Historical Encyclopedia 1. Santa Barbara, CA: ABC-CLIO. с. 716–717. ISBN 9781576074220. 
  14. Bull, Colin (13 November 2009). Behind the Scenes. The Antarctic Sun. United States Antarctic Program. Процитовано 25 August 2016. 
  15. а б Satchell, Michael (5 June 1983). Women Who Conquer the South Pole. The San Bernardino County Sun. Процитовано 29 August 2016. 
  16. Aston, Felicity (September 2005). Women of the White Continent. Geographical (Campion Interactive Publishing) 77 (9): 26. Процитовано 25 August 2016 — через EBSCOhost. 
  17. Jones, Beth (20 May 2012). 'Women Won't Like Working in Antarctica as There are No Shops and Hairdressers'. The Telegraph. Процитовано 25 August 2016. 
  18. а б Dean, Cornelia (10 November 1998). After a Struggle, Women Win A Place 'on the Ice'; In Labs and in the Field, a New Outlook. The New York Times. Процитовано 30 August 2016. 
  19. Світлана Краковська: Якщо у Вас є намір потрапити в Антарктику – ви там будете. Експедиція (uk). 2018-12-19. Процитовано 2020-01-31. 
  20. а б Blackadder, 2015, с. 171
  21. а б The first woman in Antarctica. www.antarctica.gov.au (en-au). Australian Antarctic Division. 2012. Процитовано 2016-06-27. 
  22. Lewander, 2009, с. 90
  23. Walker, 2013, с. 17
  24. Jesse, Blackadder (2013-01-01). Illuminations : casting light upon the earliest female travellers to Antarctica. 
  25. Bogen, H. (1957). Main events in the history of Antarctic exploration. Sandefjord: Norwegian Whaling Gazette, page 85
  26. Blackadder, 2015, с. 174
  27. Famous Firsts. The Antarctic Sun. United States Antarctic Program. 13 November 2009. Процитовано 25 August 2016. 
  28. Long, John (2001). Mountains of Madness: A Scientist's Odyssey in Antarctica. Washington, D.C.: Joseph Henry Press. с. 10. ISBN 978-0309070775. 
  29. а б Burns, 2007, с. 1094
  30. Antarctic Women Then & Now. The Antarctic Book of Cooking and Cleaning. Процитовано 27 August 2016. 
  31. The First Women in Antarctica. National Science Foundation. 11 January 2010. Процитовано 24 August 2016. 
  32. Peden, 1998, с. 17
  33. Peden, 1998, с. 18
  34. а б Brueck, Hilary (13 February 2016). Meet the All-Women Team heading to Antarctica This Year. Forbes. Процитовано 27 August 2016. 
  35. Janet Thomson: An 'Improper Segregation of Scientists' at the British Antarctic Survey. Voices of Science. British Library. Процитовано 27 August 2016. 
  36. Verbitsky, 2015, с. 59
  37. About HB | Homeward Bound (en-US). Процитовано 2020-01-07. 
  38. Spychalsky, Alexandra. How Networking In Antarctica Could Give Women In STEM Fields The Ultimate Advantage. Bustle (en). Процитовано 2017-12-06. 
  39. Celebrating Women in Antarctic Research. The Scientific Committee on Antarctic Research. Процитовано 27 August 2016. 
  40. Verbitsky, 2015, с. 58
  41. admin. Наші полярники. UAC (uk). Процитовано 2020-01-31. 
  42. Шрамович, В'ячеслав (2018-03-07). Жінки в снігах: чи повернуться українки в Антарктику?. BBC News Україна (uk). Процитовано 2020-01-31. 
  43. admin (2018-10-01). Чекаємо документи як від кандидатів, так і від кандидаток – очільник НАНЦ Євген Дикий про початок конкурсу з відбору полярників для 24-ї Української антарктичної експедиції. UAC (uk). Процитовано 2020-01-31. 
  44. Welle (www.dw.com), Deutsche. Українські жінки повертаються в Антарктиду (відео) | DW | 12.03.2019. DW.COM (uk-UA). Процитовано 2020-01-31. 
  45. Олена, Зварич (2020-01-20). Визначено склад 25-ої української антарктичної експедиції. UAC (uk). Процитовано 2020-01-31. 
  46. Satchell, Michael (5 June 1983). Women Who Conquer the South Pole (continued). The San Bernardino County Sun. Процитовано 29 August 2016. 
  47. Hague, Brietta (4 May 2015). Stories of Sexual Harassment Against Women in Antarctica Highlight Issue in Science Industry. ABC News. Процитовано 24 August 2016. 
  48. Satchell, Michael (5 June 1983). Women Who Conquer the South Pole (continued). The San Bernardino County Sun. Процитовано 29 August 2016 — через Newspapers.com. 
  49. Blackadder, 2013, с. 94
  50. Jobs and Opportunities. United States Antarctic Program. Процитовано 30 August 2016. 
  51. Zimmermann, Kim Ann (11 November 2013). Mount Vinson: Antarctica's Highest Mountain. Live Science. Процитовано 30 August 2016. 
  52. Gammon, Katharine (28 March 2012). 7 Extreme Explorers. Live Science. Процитовано 24 August 2016. 
  53. McKay, Mary-Jayne. Swimming to America. 60 Minutes. CBS News. Архів оригіналу за Feb 12, 2003. Процитовано 21 July 2011. 
  54. British adventurer Maria Leijerstam achieves world first by cycling to South Pole. The Independent (en). Процитовано 2015-11-04. 
  55. а б в Burns, 2007, с. 1095